asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 14 15

Указ
Президента України

Про приєднання України до Угоди про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів та про спеціальні транспортні засоби, які призначені для цих перевезень (УПШ)


З метою підвищення ефективності здійснення міжнародних перевезень швидкопсувних харчових продуктів постановляю:

Приєднатися до Угоди про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів та про спеціальні транспортні засоби, які призначені для цих перевезень (УПШ), учиненої 1 вересня 1970 року в м. Женеві (додається).

 

^ Президент України 

В. ЮЩЕНКО 

м. Київ
2 квітня 2007 року
N 262/2007 

  


 
^

УГОДА
про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів та про спеціальні транспортні засоби, які призначені для цих перевезень (УПШ)


Офіційний переклад. 

Договірні сторони,

бажаючи поліпшити умови збереження якості швидкопсувних харчових продуктів під час їхнього перевезення, зокрема в рамках міжнародної торгівлі,

уважаючи, що поліпшення умов схоронності цих продуктів може сприяти розвиткові торгівлі ними,

домовилися про таке:
^
Глава I
СПЕЦІАЛЬНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ
Стаття 1

Під час здійснення міжнародних перевезень швидкопсувних харчових продуктів "ізотермічними транспортними засобами", "льодовниками", "рефрижераторами" або "опалюваними" транспортними засобами можуть називатися лише ті транспортні засоби, які задовольняють визначення й норми, зазначені в додатку 1 до цієї Угоди.
Стаття 2

Договірні сторони вживають необхідних заходів для забезпечення того, щоб транспортні засоби, зазначені в статті 1 цієї Угоди, оглядались і перевірялись на підставі положень доповнень 1, 2, 3 та 4 додатка 1 до цієї Угоди. Кожна Договірна сторона визнає дійсність свідоцтв про відповідність, виданих відповідно до пункту 4 доповнення 1 до додатка 1 до цієї Угоди компетентним органом іншої Договірної сторони. Кожна Договірна сторона може визнавати дійсність свідоцтв про відповідність, виданих з дотриманням умов, передбачених у доповненнях 1 й 2 до додатка 1 до цієї Угоди, компетентним органом держави, що не є Договірною стороною.
^
Глава II
ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ДЕЯКИХ ШВИДКОПСУВНИХ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
Стаття 3

1. Приписи статті 4 цієї Угоди застосовуються до всіх перевезень як за наймом або за винагороду, так і за власний рахунок, які здійснюються виключно - з урахуванням положень пункту 2 цієї статті - або залізничним, або автомобільним транспортом, або обома цими видами транспорту,

- швидкозаморожених (глибокозаморожених) і заморожених харчових продуктів, а також

- харчових продуктів, перерахованих у додатку 3 до цієї Угоди, навіть якщо вони не є ні швидкозамороженими (глибокозамороженими), ні замороженими,

коли місце навантаження вантажу або транспортного засобу, в якому він перевозиться, на залізничний чи дорожній транспортний засіб і місце вивантаження вантажу чи транспортного засобу, в якому він перевозиться, із залізничного чи дорожнього транспортного засобу знаходяться у двох різних державах і коли місце вивантаження вантажу знаходиться на території однієї з Договірних сторін.

Якщо перевезення включає одне чи кілька морських перевезень, крім тих, які зазначено в пункті 2 цієї статті, кожне сухопутне перевезення повинно розглядатись окремо.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до морських перевезень на відстань менше 150 км за умови, що вантажі доставляються без перевантаження в транспортних засобах, які використовуються для сухопутного перевезення чи сухопутних перевезень, і за умови, що цим перевезенням передує або після них мають місце одне чи кілька сухопутних перевезень, зазначених у пункті 1 цієї статті, або вони здійснюються між двома такими сухопутними перевезеннями.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 й 2 цієї статті, Договірні сторони можуть не застосовувати розпоряджень статті 4 цієї Угоди до перевезень харчових продуктів, не призначених для споживання людьми.
Стаття 4

1. Для перевезення швидкопсувних харчових продуктів, зазначених у додатках 2 й 3 до цієї Угоди, застосовуються транспортні засоби, зазначені в статті 1 цієї Угоди, за винятком випадків, коли з урахуванням передбачуваної протягом усього перевезення температури це зобов'язання є явно зайвим для підтримання температурних умов, установлених у додатках 2 й 3 до цієї Угоди. Ці транспортні засоби вибираються й використовуються таким чином, щоб протягом усього перевезення могли дотримуватися температурні умови, установлені в цих додатках. Крім того, уживаються всі необхідні заходи, зокрема стосовно температури продуктів у момент навантаження й операцій із заморожування та повторного заморожування в дорозі або під час інших необхідних операцій. Однак положення цього пункту застосовуються лише остільки, оскільки вони не є не сумісними з міжнародними зобов'язаннями, які стосуються міжнародних перевезень і які випливають для Договірних сторін з конвенцій, що є чинними в момент набрання чинності цією Угодою, або з конвенцій, якими вони будуть замінені.

2. Якщо в ході перевезення, на яке поширюються приписи цієї Угоди, не були дотримані приписи пункту 1 цієї статті, то:

a) ніхто не має права на території однієї з Договірних сторін використовувати продукти після їхнього перевезення, якщо компетентні органи цієї Договірної сторони не визнали, що видача відповідного дозволу є сумісною із санітарними вимогами, і якщо не дотримані умови, які можуть бути встановлені цими органами під час видачі дозволу;

b) кожна Договірна сторона може на підставі санітарних або ветеринарних вимог й за умови, що це є сумісним з іншими міжнародними зобов'язаннями, згаданими в останньому реченні пункту 1 цієї статті, заборонити ввезення продуктів на свою територію чи обумовити його виконанням вимог, які вона може встановити.

3. Дотримання приписів пункту 1 цієї статті вимагається від перевізників, які діють за наймом або за винагороду, лише настільки, наскільки вони взяли зобов'язання знайти чи надати обслуговування, необхідне для забезпечення дотримання цих приписів, і якщо дотримання цих приписів пов'язане зі здійсненням цього обслуговування. Якщо інші фізичні або юридичні особи взяли зобов'язання знайти чи надати обслуговування, необхідне для забезпечення дотримання приписів цієї Угоди, то вони зобов'язані забезпечити дотримання цих приписів настільки, наскільки воно пов'язане зі здійсненням обслуговування, яке вони зобов'язалися знайти чи надати.

4. У ході перевезення, на яке поширюються приписи цієї Угоди, й у випадку якого місце навантаження знаходиться на території однієї з Договірних сторін, відповідальність за дотримання приписів пункту 1 цієї статті покладається, з урахуванням положень пункту 3 цієї статті:

- під час перевезення за наймом - на фізичну чи юридичну особу, що є відправником вантажу відповідно до транспортного документа, або, за відсутності транспортного документа, - на фізичну чи юридичну особу, яка уклала з транспортним підприємством договір про перевезення;

- в інших випадках - на фізичну чи юридичну особу, що здійснює перевезення.
^
Глава III
РІЗНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 5

Положення цієї Угоди не застосовуються до сухопутних перевезень, які здійснюються за допомогою контейнерів, що класифікуються як морські за тепловими характеристиками, без перевантаження продуктів, за умови, що цим перевезенням передує чи після них має місце морське перевезення, яке не є перевезенням, зазначеним у пункті 2 статті 3 цієї Угоди.
Стаття 6

1. Кожна Договірна сторона вживає всіх необхідних заходів для забезпечення дотримання положень цієї Угоди. Компетентні органи Договірних сторін інформують один одного про заходи загального характеру, ужиті для цього.

2. Якщо яка-небудь Договірна сторона констатує порушення відповідних положень, скоєне особою, яка проживає на території іншої Договірної сторони, або накладає на таку особу санкцію, то органи управління першої Сторони повідомляють органам управління другої Сторони про встановлене порушення та про накладення санкції.
Стаття 7

Договірні сторони зберігають за собою право передбачати у двосторонніх чи багатосторонніх угодах, що положення, які застосовуються як до спеціальних транспортних засобів, так і до температур, при яких повинні перевозитися деякі харчові продукти, можуть бути, зокрема у зв'язку з особливими кліматичними умовами, суворішими, ніж передбачені в цій Угоді. Такі положення застосовуються лише до міжнародних перевезень між Договірними сторонами, що уклали двосторонні чи багатосторонні угоди, згадані в цій статті. Тексти таких угод передаються Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, що перепроваджує їх Договірним сторонам цієї Угоди, які не підписали таких угод.
Стаття 8

Недотримання приписів цієї Угоди не зачіпає ні існування, ні чинності договорів, укладених для виконання перевезення.
^
Глава IV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 9

1. Держави - члени Європейської економічної комісії, а також держави, допущені до участі в Комісії з консультативним статусом відповідно до пункту 8 Положення про коло ведення цієї Комісії, можуть стати Договірними сторонами цієї Угоди:

a) шляхом підписання її;

b) шляхом ратифікації після її підписання із застереженням про ратифікацію; або

c) шляхом приєднання до неї.

2. Держави, що можуть брати участь у деяких видах діяльності Європейської економічної комісії, відповідно до пункту 11 Положення про її коло ведення, можуть стати Договірними сторонами цієї Угоди шляхом приєднання до неї після набрання нею чинності.

3. Ця Угода відкрита для підписання до 31 травня 1971 року включно. Після цієї дати вона відкрита для приєднання.

4. Ратифікація Угоди чи приєднання до неї здійснюється шляхом здачі відповідного акта на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 10

1. Кожна держава може під час підписання цієї Угоди без застереження про ратифікацію або під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання, або в будь-який момент у подальшому заявити за допомогою повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, що Угода не застосовується до перевезення, яке здійснюється на всіх її територіях, розташованих поза Європою, або на якій-небудь з них. Якщо це повідомлення робиться після набрання чинності Угодою для держави, що надіслала повідомлення, то Угода перестає застосовуватися до перевезення на територіях чи території, що зазначені в повідомленні, після закінчення дев'яноста днів із дня одержання Генеральним секретарем цього повідомлення. Нові Договірні сторони, що приєдналися до УПШ з 30 квітня 1999 року й застосовують пункт 1 цієї статті, не мають права висовувати заперечення стосовно проектів поправок відповідно до процедури, передбаченої в пункті 2 статті 18.

2. Будь-яка держава, що зробила заяву відповідно до пункту 1 цієї статті, може в будь-який момент у подальшому заявити за допомогою повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, що Угода буде застосовуватися до перевезення на території, зазначеній у повідомленні, зробленому відповідно до пункту 1 цієї статті, і то Угода повинна застосовуватися до перевезення на зазначеній території після закінчення ста вісімдесяти днів із дня одержання Генеральним Секретарем цього повідомлення.
Стаття 11

1. Ця Угода набирає чинності через рік після того, як п'ять із числа зазначених у пункті 1 її статті 9 держав підпишуть Угоду без застереження яро ратифікацію або здадуть на зберігання акти про ратифікацію чи приєднання.

2. Стосовно кожної держави, яка ратифікує цю Угоду або приєднується до неї після того, як п'ять держав підпишуть її без застереження про ратифікацію або здадуть на зберігання акти про ратифікацію чи приєднання, ця Угода набирає чинності через рік після здачі цією державою на зберігання ратифікаційної грамоти чи акта про приєднання.
Стаття 12

1. Будь-яка Договірна сторона може денонсувати цю Угоду за допомогою повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

2. Денонсація набирає чинності після закінчення п'ятнадцяти місяців із дня одержання Генеральним секретарем цього повідомлення.
Стаття 13

Ця Угода втрачає силу, якщо після набрання нею чинності число Договірних сторін буде меншим п'яти протягом будь-якого періоду послідовних дванадцяти місяців.
Стаття 14

1. Будь-яка держава може під час підписання цієї Угоди без застереження про ратифікацію або під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання, або в будь-який момент у подальшому заявити за допомогою повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, що ця Угода буде застосовуватися до всіх чи до будь-якої з територій, за зовнішні зносини яких вона несе відповідальність. Ця Угода застосовується на території або на територіях, зазначених у повідомленні, починаючи з дев'яностого дня після одержання Генеральним секретарем цього повідомлення або, якщо в цей день Угода ще не набрала чинності, починаючи з дня набрання нею чинності.

2. Будь-яка держава, що зробила відповідно до пункту 1 цієї статті заяву про поширення застосування цієї Угоди на території, за зовнішні зносини якої вона несе відповідальність, може згідно зі статтею 12 цієї Угоди денонсувати Угоду стосовно цієї території.
Стаття 15

1. Будь-який спір між двома чи більше Договірними сторонами стосовно тлумачення чи застосування цієї Угоди вирішується, по можливості, шляхом переговорів між цими Сторонами.

2. Будь-який спір, що не вирішено шляхом переговорів, передається на арбітраж за наявності заяви однієї з Договірних сторін, між якими виник цей спір, і передається відповідно одному чи кільком арбітрам, вибраним за взаємною згодою Сторонами, що сперечаються. Якщо протягом трьох місяців із дня заяви про арбітраж заінтересовані Сторони, що сперечаються, не дійдуть згоди стосовно вибору арбітра чи арбітрів, то будь-яка із цих Сторін може звернутися до Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй із проханням призначити єдиного арбітра, якому спір передається на вирішення.

3. Рішення арбітра чи арбітрів, призначених відповідно до попереднього пункту, має обов'язкову силу для Сторін, що сперечаються.
Стаття 16

1. Будь-яка держава може під час підписання або ратифікації цієї Угоди чи під час приєднання до неї заявити, що вона не вважає себе зобов'язаною пунктами 2 і 3 статті 15 цієї Угоди. Інші Договірні сторони не будуть зобов'язані цими пунктами стосовно будь-якої Договірної сторони, що зробила подібне застереження.

2. Будь-яка Договірна сторона, що зробила застереження відповідно до пункту 1 цієї статті, може в будь-який момент зняти це застереження за допомогою повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

3. За винятком застереження, передбаченого в пункті 1 цієї статті, жодне інше застереження до цієї Угоди не допускається.
Стаття 17

1. Після трирічної дії цієї Угоди будь-яка Договірна сторона може за допомогою повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, подати прохання про скликання конференції для перегляду цієї Угоди. Генеральний секретар повідомляє про це прохання всім Договірним сторонам і скликає конференцію для перегляду Угоди, якщо протягом чотиримісячного строку після його повідомлення принаймні одна третина Договірних сторін сповістить його про свою згоду на скликання такої конференції.

2. Якщо конференція скликається відповідно до пункту 1 цієї статті, Генеральний секретар сповіщає про це всі Договірні сторони й просить їх подати в тримісячний строк пропозиції, розгляд яких на конференції вони вважають бажаним. Принаймні за три місяці до відкриття конференції Генеральний секретар перепроваджує всім Договірним сторонам попередній порядок денний конференції, а також текст цих пропозицій.

3. Генеральний секретар запрошує на будь-яку конференцію, скликану відповідно до цієї статті, усі країни, зазначені в пункті 1 статті 9 цієї Угоди, а також країни, що стали Договірними сторонами на підставі пункту 2 згаданої статті 9.
Стаття 18

1. Будь-яка Договірна сторона може запропонувати одну чи кілька поправок до цієї Угоди. Текст будь-якої запропонованої поправки надсилається Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, який перепроваджує його всім Договірним сторонам, а також сповіщає про нього інші держави, зазначені в пункті 1 статті 9 цієї Угоди.

Генеральний секретар може також пропонувати поправки до цієї Угоди або додатків до неї, які були передані йому Робочою групою з перевезення швидкопсувних харчових продуктів Комітету з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії.

2. Протягом шестимісячного строку після дати перепровадження Генеральним секретарем запропонованої поправки будь-яка Договірна сторона може повідомити Генеральному Секретарю:

a) що вона має заперечення проти запропонованої поправки або

b) що, незважаючи на її намір прийняти пропозицію, в її країні ще не виконано умов, необхідних для цього прийняття.

3. Поки Договірна сторона, що надіслала повідомлення, передбачене в підпункті "b" пункту 2 цієї статті, не повідомить Генеральному секретарю про прийняття нею поправки, вона може протягом дев'яти місяців після закінчення шестимісячного строку, передбаченого для повідомлення, подати заперечення проти запропонованої поправки.

4. Якщо проти проекту запропонованої поправки було зроблено заперечення відповідно до умов, передбачених у пунктах 2 й 3 цієї статті, то поправка вважається не прийнятою й не має сили.

5. Якщо проти проекту запропонованої поправки не було зроблено жодних заперечень відповідно до пунктів 2 й 3 цієї статті, то поправка вважається прийнятою із зазначеного нижче моменту:

a) якщо жодна з Договірних сторін не перепровадила повідомлення, передбаченого в підпункті "b" пункту 2 цієї статті, то після закінчення шестимісячного строку, зазначеного в пункті 2 цієї статті;

b) якщо принаймні одна з Договірних сторін перепровадила повідомлення, передбачене в підпункті "b" пункту 2 цієї статті, з найближчої з таких двох дат:

- з дати, коли всі Договірні сторони, що перепровадили таке повідомлення, сповістили Генерального секретаря про прийняття ними запропонованої поправки; цією датою, однак, уважається дата закінчення шестимісячного строку, зазначеного в пункті 2 цієї статті, якщо всі повідомлення про прийняття поправки надійшли до закінчення цього строку;

- з дати закінчення дев'ятимісячного строку, зазначеного в пункті 3 цієї статті.

6. Будь-яка поправка, що вважається прийнятою, набирає чинності через шість місяців після тієї дати, коли вона була визнана прийнятою.

7. Генеральний секретар якомога скоріше сповіщає всі Договірні сторони про те, чи було зроблено заперечення проти запропонованої поправки відповідно до підпункту "a" пункту 2 цієї статті й чи перепровадили йому одна чи кілька Договірних сторін повідомлення відповідно до підпункту "b" пункту 2 цієї статті. Якщо одна чи кілька Договірних сторін перепровадили таке повідомлення, то Генеральний секретар у подальшому повідомляє всім Договірним сторонам про те, чи зробили Договірна сторона або сторони, що перепровадили йому повідомлення, заперечення проти запропонованої поправки або прийняли її.

8. Незалежно від порядку внесення поправок, передбаченого пунктами 1 - 6 цієї статті, додатки й доповнення до цієї Угоди можуть бути змінені на підставі угоди між компетентними органами всіх Договірних сторін. Якщо орган управління однієї з Договірних сторін заявить, що відповідно до її національного законодавства згода цієї Сторони залежить від одержання спеціального дозволу чи від схвалення законодавчим органом, то згода згаданої Договірної сторони на зміну додатка вважається даною лише тоді, коли ця Договірна сторона заявить Генеральному секретарю, що необхідні дозвіл або схвалення отримано. В угоді між компетентними органами може бути передбачено, що протягом перехідного періоду колишні додатки повністю або частково залишаються чинними одночасно з новими додатками. Генеральний секретар установлює дату набрання чинності новими текстами, складеними в результаті внесення таких змін.
Стаття 19

Крім повідомлень, передбачених у статтях 17 і 18 цієї Угоди, Генеральний Секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє державам, зазначеним у пункті 1 статті 9 цієї Угоди, а також державам, що стали Договірними сторонами на підставі пункту 2 статті 3 цієї Угоди:

a) про підписання, ратифікації Угоди та приєднання до неї відповідно до статті 9;

b) про дати набрання чинності цією Угодою відповідно до статті 11;

c) про денонсації відповідно до статті 12;

d) про втрату цією Угодою сили відповідно до статті 13;

e) про повідомлення, що отримані відповідно до статей 10 й 14;

f) про заяви й повідомлення, що отримані відповідно до пунктів 1 й 2 статті 16;

g) про набрання чинності будь-якою поправкою відповідно до статті 18.
Стаття 20

Після 31 травня 1971 року оригінал цієї Угоди повинен бути зданий на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, який повинен перепровадити належним чином засвідчені копії всім державам, зазначеним у пунктах 1 й 2 статті 9 цієї Угоди.

На підтвердження чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені, підписали цю Угоду.

Учинено в Женеві першого вересня тисяча дев'ятсот сімдесятого року в одному примірнику англійською, французькою та російською мовами, причому всі три тексти є однаково автентичними.

 


Додаток 1 





следующая страница >>