asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 17 18

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів































6. Предмет, метод і об’єкти аудиту.

Предмет аудиту – стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки. Як видно з цього формулювання предмет аудиту має багато спільного з предметом ревізії та економічного аналізу. Разом з тим вони мають розбіжності, аудит виходить за рамки контролю і ревізії тому, що питання оподатк-ня, оцінки майна, ефективності системи управління не є питанням аналізу і ревізії (питання розрахунків з бюджетом, правильність перерахованих сум по податках є предметом ревізії).

Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних який ґрунтується на основних положеннях діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов’язаний із синтезом.

Метод – це спосіб дослідження, який визначає підхід до об’єктів, що вивчаються, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Дедукція – спосіб логічного мислення, який полягає у русі від загального до одиничного. Дедуктивний метод використовують аудитори при вивченні фін-госп діяльності підприємства, системи БО і взагалі ефективності системи управління. Таким чином індуктивні та дедуктивні методи в практиці використовуються взаємопов’язано.

^ Методи аудиту – сукупність способів, прийомів для дослідження стану об’єктів, що вивчаються. Їх можна згрупувати так:

1) прийом, що дозволяє вивчити кількісний та якісний стан об’єкта; 2) дозволяє визначити відхилення фактичного стану від діючих норм; 3) пов’язані з оцінкою стану об’єкту (в минулому, теперішньому і майбутньому).

Прийоми I-ої групи – це огляд, перерахунок, зважування, заміри, лабораторний аналіз – цілью їх є визначення кількісного стану обєкта.

Важливе значення в методі аудиту має оцінка ризику, який притаманний ауд.дослідженню.

^ Під аудиторським ризиком розуміють ризик, який бере на себе аудитор, даючі висновок того чи іншого ступеню достовірності обліку, звітності, їх повноти і відповідності чинному законодавству та встанвленими нормами, у той час як там можуть бути помилки і пропуски, які не попали в поле зору аудитора.

^ Під ризиком підприємницької діяльності розуміють вплив незалежних від аудитора аспектів ділової активності клієнта на погіршення його фінансових позицій, проте аудитор підтверджує їх сталість і правдивість.

Під об’єктом АД розуміють взаємопов’язані економічні, організа-ційні, технологічні, інформаційні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан якихї може бути оцінений кількісно і якісно. Об’єкти аудиту можуть бути різними за станом та структурою. Аудит досліджує поведінку емпіричних об’єктів, тобто, об’єктів, що реально існують.

Об’єкти класифікають в залежності від:

1. виду об’єктів: ресурси, господ.процеси, екон.рез-ти діял-сті, орга-нізаційні форми управління, методи управління, функції управління;

2. складності об’єктів: прості і складні об’єкти дослідження. До простих відносять об’єкти, які містять кілька елементів ( продукція – її елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність). До складних - об’єкти з невизначеною структурою, яку треба дослідити, а потім описати елементи, що їх конкретизують (ефективність нової технології).

3. відношення об’єктів до сфери діял-сті: матер-техн постачання, збуту, осн. і додатк.вир-ва, управління та ін.

4. зв’язку об’єктів з часом: об’єкти, стан яких оцінюється в минуло-му, дійсному та майбутньому часі.

5. хар-ру оцінки стану об’єктів: об’єкти, стан яких оцінюється по кількісним хар-кам (ресурси, рез-ти діял-сті); об’єкти, стан яких оцін. по якісним хар-кам (організац.форми, методи і функції упр-ня); об’єкти, які потребують і кількісної і якісної оцінки ( господ. проце-си).

6. тривалості знаходження у полі діял-сті аудиту: об’єкти, які постій-но знах-ся в полі ауд.впливу; об’єкти, по яким здійс-ся періодична ауд. оцінка; об’єкти, які потребують тільки разової оцінки.

7. відношення до виду аудита: об’єкти внутр.аудиту, об’єкти зовн. аудиту.

^ 22. Створення і повноваження АПУ.

Повноваження Аудиторської палати України:

повноваження Аудиторської палати України визначаються ЗУ “Про ауд.діял-сть” та Статутом Аудиторської палати України.

Статут Аудиторської палати України підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.

Аудиторська палата України здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторсь-кою діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги.

Затвердження норм і стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. Затверджені Аудиторською палатою України норми і стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання підприємствами, установами та організаціями.

^ Створення Аудиторської палати України:

аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування.

Аудиторська палата України є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.

Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної особи від дня реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передба-ченому цим Законом. Плата за реєстрацію не справляється.

Аудиторська палата України формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної подат-кової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій делегуються за їх згодою професійною громадською організа-цією аудиторів України в кількості п'яти представників і по одному представнику за пропозицією Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України та Міністерства юстиції України.

Порядок делегування визначається відповідно з'їздом, правлінням, колегією або іншим вищим керівним органом з дотриманням вимог законод-ва.

Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб.

Аудиторська палата України створює на території України регіо-нальні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України.

Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатом несе персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членами.

^ 1.Суть, значення і поняття аудиту в ринкових умовах.

Виникнення незалежного аудит.контролю в умовах роздержавлення власності, її приватизації, корпоратизації, акціонування зумовлено економ.потребами формування ринкових відноисн в Укр. Одночасно з контрольними функціями аудит виконує економічну експертизу щодо залучення підприємцями капіталу – доцільності використання позичкового капіталу, розвитку інвестицій, впровадження ноу-хау. В сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного аудиторського контролю є сприяння встановленню економіч-них зв’язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

Аудит у відповідності до закону - це перевірка публічної бухгалтерської звітності обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фін-госп діяльності суб’єкту господа-рювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти, відповідності чинному законодавству. Аудит з лат. – уміння слухати. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами, аудиторськими фірмами), які уповноважені суб’єктом господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи клієнтів, а також у випадках передбачених законодавством України (обов’язково).

Необхідність проведення аудиту обумовлена потребою користувачів інформації про фінансовий стан суб’єкта господарювання. Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Розуміння того, що всі записи будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господ-ку дія-ть під-в.

Користувачами інформації можуть бути власник, керівництво управлінського апарату, інші юр. і фіз. особи, які мають матеріальну зацікавленість і фін-госп діяльності цього суб’єкта і користувачам необхідна впевненість у достовірнос-ті і повноті наданої інформації про фінансовий стан суб’єкта господарювання.

Потреби користувачів диктуються тим, що висновок повинен бути об’єктивним. Це передбачає незалежність аудиту як обов’язкову умову і одну із специфічних рис.

Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високо розвинутих країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту, організованого власниками під-в, що вивчає такі завдання як сис-му контролю за активами, перевіряє відповідність діючого контролю політиці компанії, аналізує ситуації ризику та ін задачі для досягнення більшого успіху в фінансово-господарській дія-ті під-ва.





^ 2. Виникнення аудиту та його становлення в Україні.

За історіографічними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль має багатові-ковий період розвитку. Розвиток контролю господарської діяльності пов'язаний із виникненням обліку у державах, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому — на папері. Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів.

В 1844р. у Великобританії виходить серія законів о компа-ніях, у відповідності з якими вони були зобов’язані один раз на рік запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності і звіту перед акціонерами. Такі ж рішення по обов’язковому незалеж-ному аудиту були прийняті у Франції в 1867р., США в 1887р., Німеччині в 1931р. На території України у складі царської Росії вже у 1811р. існував державний контроль в особі державного контролера.

У розвинених країнах незалежний аудит є провідною формою фінансового контролю.

Аудиторська діяльність у країнах СНД — в Україні, Російській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших — розвивається у міру формування ринкової економіки. Аудиторська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Створено Координаційний центр з аудиту за участю певних структур 00Н, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД, Асоціації бухгалтерів і аудиторів України та інших країн СНД. Координаційний центр сприяє розробці методичного забезпечення аудиту, створенню підручників для підготовки бухгалтерів-ауди-торів у вузах, уніфікації навчальних планів.

^ Більш широке застосування в Україні аудит отримав з виходом закону “Про аудиторську діяльність” (від 22.04.93р з послідуючими змінами і доповненнями) і створенням Аудиторської палати України і Союзу Аудиторів України. Крім цього регулюється ще законами “Про підприємства”, “Про господ.товариства”.

Згідно з цим здійснювалася сертифікація аудиторів, засно-вувались аудиторські фірми і видавалися ліцензії на цей винятковий вид діяльності.

Критерієм високої якості роботи аудиторської фірми чи аудитора в цей період була гарантія правильності податко-вих розрахунків та своєчасності сплати їх до бюджету. Орієнтиром же податкових інспекцій було виконання плану з штрафних санкцій. На цьому грунті між названими інституціями виникла нездорова конкуренція.

Аудит був затребуваний на рівні обов’язкового вже за підсумками фін-госпї діяль­ності підприємств за 1996 р.

У малих підприємств виникла потреба не тіль­ки в отри-манні епізодичних консультацій з бухгал­терського чи податкового обліку, а й у його відно­вленні або супроводженні.

Особливо високим є попит на аудиторські пос­луги в разі реорганізації (злиття, приєднання, розділу, виділення, перетворення) підприємств че­рез виникнення надзвичайно складних обліково-податкових проблем.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 19 березня 1997 р. за­тверджено вимоги щодо аудиторської перевірки від­критих акціонерних товариств і підприємств — емі­тентів облігацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів). В них визначено примірний пе­релік питань, на основі яких неза-лежні аудиторські фірми мають підтвердити повноту і дос-товірність бухг. звітності названих господарських суб'єктів та сформулювати на цій основі висновок про їхнє реальне фінансове становище.

Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяль-ність" аудит провадиться з метою визначення достовірно-сті звітності суб'єктів господарювання, обліку, його повно-ти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазна-чено в аудиторському висновку.

^ 3. Види аудиту, його процес, стадії і перспективи.

Види аудиту:

1) за формою і метою здійснення аудиту розрізняють: зовнішній і внутрішній аудит.

Основна різниця між ними полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться усередині даної організації за вимогою її керівництва аудитором, який працює в тій же організації. Тому у виконанні своїх функцій він є певною мірою залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит можна розглядати як невід’ємну частину загальної системи контролю, який у відповідності з нац. і міжнародними нормативами виконує функції: а) аналіз системи обліку та внутрішнього контролю; б) вивчення ек. ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання; в) аналіз адекватності політики в сфері менеджменту; г) розробка політики управлінських рішень. Метою та завданням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фін. звітності клієнта. Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), тобто коли він проводиться по заяві зацікавленої сторони, і обов’язковим згідно чинного законодавства.

2) ^ За організаційними ознаками аудит поділяється на: - регламентований, тобто проведення його регламентується законодавством України і нормативно-правовими актами, де визначені категорії підприємств, які мають проводити обов’язковий аудит (ст. 10 ЗУ “Про аудиторську діяльність” та Постановою про його введення);

- договірний, тобто об’єкт аудиту, обсяг роботи, періоди і строки його виконання обумовлюються договором між клієнтом і аудиторською фірмою;

- внутрішній, який проводиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспроможності та запобігання банкрутству.

3) за процесуальними ознаками:

а) однопредметний – досліджує питання одного виду;

б) багатопредметний – комплексний аудит стратегії управ-ління маркетингом, виконання окремих н/г програм, тому в період проведення аудиту в ньому беруть участь фахівці різних галузей, а також різних аудиторських фірм;

в) комісійний аудит – проводиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї і тієї ж аудиторської фірми, проте висновок підписують всі фахівці, які приймали участь в аудиті.

4) за змістом і функціями:

а) попереджувальний – аудит, який покликаний поперед-жувати різні конфліктні ситуації у фінансово-господарсь-кій діяльності клієнта і здебільшого його проводять внутрішні аудитори;

б) перманентний (оперативний) – аудит, який проводиться безперервно в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства і метою його є забезпечення відповідною інформацією менеджерів про відхилення виробничих процесів і заданих параметрів;

в) ретроспективний – аудит, який проводиться після здійснення господарських операцій, як правило зовнішніми аудиторами;

г) стратегічний – аудит, який вирішує питання стратегії розвитку фірм, компаній на перспективу;

д) аудит маркетингу – це практично системне, неупереджене регулярне досліджене маркетингового середовища фірми, її завдань та стратегії,

5) за обєктом аудиту:

  • підприємств та господ. товариств

  • аудит банків і т.п.

Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями. Можна виділити такі стадії:

1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємс-тва, його організація, структура, продукція і послуги підп-риємства. Вивчаються перспективи розвитку під-ва, сис-ма обліково-аналітичного процесу на під-ві, виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проб-лемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь ризику, скла-дається попередній варіант програми перевірки і т.д.

2) підготовчо-узгоджувальна стадія – узгоджується з за-мовником програма перевірки, обсяг робіт, термін прове-дення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вар-ть аудиторських послуг, закріплюється договором, після чого готується необхідна нормативно-правова база для перевірки.

3) основна стадія – проводиться аудит і нотується підсум-кова аудиторська документація;

4) заключна – обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок.

^ 4. Основні вимоги до аудиту.

Основні вимоги, які регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні та методологічні.

Дотримання етичних вимог, що визначаються в Кодексі професійної етики аудиторів України та в Законі "Про аудиторську діяльність" обов'язкове в усіх обставинах аудиту. Методологічні принципи, які визначаються в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер.

^ Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.

Методологічні вимоги планування аудиту: обгрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формування висновків: відповідальність за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення: взаємодія аудиторів; обгрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі, повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора.

^ Незалежність, об'єктивність та доброзичливість

Аудитор зобов'язаний бути прямим, чесним і відвертим у підході до виконання своїх професійних послуг. Під час проведення аудиту він повинен безсторонньо і неупереджено ставитись до підприємства, яке перевіряється, а також до окремих підприємств і осіб, котрі зацікавлені в його роботі. Одним з факторів забезпечення умов об'єктивності є незалежність аудитора.

^ Конфіденційність інформації

Аудитор повинен дотримуватися принципів конфіденційності інформації, отриманої під час роботи від клієнта, і не розкривати її третій стороні без дозволу клієнта, якщо не існує такого зобов'язання в окремих випадках, передбачених українським законодавством.

^ Майстерність і компетентність аудитора

Аудит необхідно виконувати з відповідною професійною майстерністю особами, які мають відповідну фахову підготовку, досвід і компетентність у цій галузі.

Аудиторові необхідно мати спеціальні знання із загальних та спеціальних дисциплін.Компетентність аудитора є основним фактором, який забезпечує обгрунтованість та доцільність вибору методики й техніки аудиту в кожному конкретному випадкові.

^ Робота, що виконується іншими фахівцями

Аудитор повинен уважно скеровувати, контролювати й аналізувати роботу, яка виконується іншими спеціалістами. При цьому він повинен бути впевненим у тому, що робота, виконана іншими аудиторами чи фахівцями інших професій виконана у відповідності з поставленим їм завданням.

^ Документування аудиту

Вимагається документальне оформлення всіх питань, що їх аудитор вважає важливими з точки зору доказовості факту виконання процедур аудиту, обгрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився у відповідності з вимогами Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

Планування

Планування має грунтуватися на попередньому вивченні особливостей фінансово-господарської діяльності клієнта.

У планах потрібно передбачати:

а) одержання знань про систему обліку клієнта, облікової політики і процедур внутрішнього контролю;

б) очікуваний рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

в) визначення і програмування змісту, терміну проведення і розміру процедур перевірки, яку необхідно виконати;

г) координацію всіх аудиторських робіт та послуг.

^ Аудиторські докази

Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові необхідно отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дозволить зробити ауднторський висновок про фінансову звітність підприємства.

^ Система обліку і внутрішній контроль

Керівництво підприємства несе відловідальність за постійне функціонування системи б/о, що забезпечує різноманітні види внутр. контролю в обсягу, який відповідає характеру діяльності підприємства. Аудиторові належить бути впевненим у тому, що в бухгалтерському обліку адекватно відображені всі без винятку суттєві операції, і що вся інформація, відображена в обліку, використана під час підготовки фінансової звітності. Існування системи внутрішнього контролю на підприємстві сприяє посиленню такої гарантії. Коли аудитор впевниться в тому, що можна покластися на деякі процедури системи внутрішнього контролю, він може внести відповідні уточнення в програму аудиту і проводити процедури аудиту з меншим обсягом. Такий підхід сприяє зменшенню змісту і терміну проведення процедур аудиторської перевірки.

^ Аудиторські висновки та підготовка аудиторського звіту

Основою для аудит. висновку стосовно фін. звітності підприємства є рез-ти аналітичних досліджень, а також оцінки висновків, зроблених на основі аудиторських доказів, отриманих під час проведення аудиту. В аудиторському звіті дається ясний і чіткий висновок про фінансову звітність. У своїх висновках аудитор висловлює всі істотні аспекти розглянутих ним питань.

Якщо аудитор переглядає раніше представлений клієнту власний висновок і складає допрацьований висновок, а також представляє висновок протилежного характеру або відмовляє ться від висновку, йому необхідно чітко вказати всі причини, які схилили його на такий крок.

^ Обмеження у висловленні аудиторської думки

Аудитор не має права складати офіційний висновок про якість аудиторського висновку та проведеної аудиторської перевірки іншими аудиторами, таке право має виключно Аудиторська палата України.

Аудитор не має права висловлювати думку в аудиторському висновку або в додатковій підсумковій документації стосовно фактів та подій, сутність яких визначається карним та адміністративним Кодексами. Стосовно цього він не має відповідної кваліфікації і це не е завданням аудитора. Оцінка таких фактів і подій є прерогативою судових органів.



следующая страница >>