asyan.org
добавить свой файл
1 2
Тема 6: Особливості прийняття рішень господарської діяльності
1. Процес прийняття господарських рішень (визначення, елементи процесу прийняття рішень, етапи та процедури процесу прийняття рішень).

2. Характер рішень що приймаються суб'єктами господарювання.

3. Моделі прийняття рішень.

4. Закони та закономірності що впливають на прийняття рішень.

1. Процес прийняття господарських рішень (ГР) (визначення, елементи процесу прийняття рішень, етапи та процедури процесу прийняття рішень)
Необхідність прийняття ГР зумовлена існуванням проблем – складних теоретичних питань чи практичних ситуацій, які характеризуються розривом між тим, що є та що має бути. Імпульс для прийняття певного господарського рішення – це необхідність ліквідації, зменшення актуальності або повне вирішення конкретної господарської проблеми.

Складається технологія прийняття рішень з таких елементів, які вимагають відповідей на запитання: ідея, мета (навіщо робити?); кількість і якість об'єктів (що робити?); ресурси (з якими витратами?); застосовувані технології (як робити?); виконавці (хто повинен робити?); терміни (коли робити?); споживачі (для кого робити?); місце (де робити?); економічний, соціальний, екологічний, технічний ефекти (що це дає?).

Процес прийняття рішень (ПР) характеризується комплексом «інтегральних» процесів інтелектуальної діяльності керівника й апарата управління, доцільною організацією, науково обґрунтованими технологіями. Процес прийняття рішень має певні елементи: мету, суб'єкта, що приймає рішення, альтернативні варіанти рішення, умови, результати та критерії (рис.1).

Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце. Слід зазначити, що існує суттєва різниця між рішенням самим по собі та процесом його прийняття.

Процес розробки та прийняття господарського рішення починається з виявлення та формулювання сукупності проблем, що в даний момент стоять перед підприємством (підвищення прибутковості, освоєння нових видів продукції, розширення ринків збуту; зниження ефективності фірми чи підрозділів порівняно з минулим періодом, невідповідність результатів запланованим цілям; результат порівнянь з аналогічними підприємствами незадовільні). У випадку, коли таких проблем більше, ніж реально можна розв'язати, визначається їх пріоритетність. При цьому обираються найбільш та найменш важливі, для яких встановлюються різні терміни реалізації.

Після виявлення та остаточного формулювання проблем починається стадія пошуку інформації та формування альтернатив рішення. Масштаб пошуку необхідної інформації залежить від повторюваності, рутинності або новизни проблеми.
Р
Мета

Необхідність прийняття рішень зумовлюється наявністю однієї чи декількох цілей, які необхідно досягнути


^ Суб'єкт, що приймає рішення

Господарське рішення може бути прийняте уповноваженою особою в межах її компетенції, групою осіб, колективно


^ Альтернативні варіанти рішень

У процесі прийняття рішень розробка та порівняння якомога більшої кількості альтернативних варіантів – особливо важлива задача


^ Критерії вибору

Показники (кількісні та якісні), за допомогою яких визначаються очікувані результати, вимірювані в категоріях „корисність”, „збиток”, „прибуток”, „витрати”, здійснюється вибір кращого варіанту рішення


Умови

Залежно від забезпеченості інформацією особа, що приймає рішення, може опинитися в різних умовах: в умовах невизначеності, часткової визначеності, часткової невизначеності, повної невизначеності


Результати

Особа, що приймає рішення, враховує, до якого результату може привести та чи інша дія, для того, щоб вибрати з них найкращий варіант


Господарське рішення

ис. 1. Елементи процесу прийняття рішень
^ ЕТАПИ ТА ПРОЦЕДУРИ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ


Етапи

Процедури

І. Постановка задачі розв'язання проблеми

  • Виникнення нової ситуації

  • Виявлення проблеми

  • Збір необхідної інформації

  • Опис проблемної ситуації

ІІ. Розробка варіантів рішення

  • Формулювання вимог, обмежень

  • Збір необхідної інформації

  • Розробка можливих варіантів рішення

ІІІ. Вибір рішення

  • Визначення критеріїв вибору

  • Вибір рішень, відповідних критеріям

  • Оцінка можливих наслідків

  • Вибір кращого рішення

ІV. Організація виконання рішення та його оцінка

  • План реалізації обраного рішення

  • Контроль ходу реалізації рішення

  • Оцінка розв'язання проблеми та виникнення нової ситуації


У ході розв'язання проблеми розробляються декілька варіантів її вирішення (альтернативи), цінність яких може бути неоднаковою. Моментом остаточного вибору рішення вважається ухвалення найбільш придатної альтернативи. Через суб’єктивність поглядів на проблему, залежно від ступеня сумніву в них, рішення, прийнятні для одних, виявляться неприйнятними для інших.

2. Характер рішень що приймаються суб'єктами господарювання
Процес прийняття рішення на стратегічному й оперативному рівні може мати інтуїтивний, заснований на судженнях, чи раціональний характер (рис.2).

У разі прийняття суто інтуїтивного рішення люди виходять із власного відчуття того, що їхній вибір правильний. Цей спосіб притаманний творчим особистостям з великою потребою в незалежності, діловим егоїзмом, ерудицією, широкими інтересами. За прийняття рішень інтуїтивного характеру керуються аналогіями, словесними концептуальними асоціаціями, передбаченням, але відсутній систематичний підхід до вибору альтернатив. При цьому існує дуже великий ризик помилок, тому ці рішення припустимі лише в крайньому випадку, скоріше як виняток, а не правило.

Рішення, засновані на судженні (адаптаційні рішення), багато в чому подібні до інтуїтивних, оскільки на перший погляд їх логіка слабко прозирається. В основі цих рішень лежать, на відміну від попереднього випадку, знання й осмислений досвід минулого.

В основі раціонального рішення лежить не минулий емпіричний досвід, а об'єктивний аналіз умов, у яких організація діє на даний момент і які приблизно будуть мати місце в майбутньому.





Рис. 2. Характер рішень, що приймаються суб'єктами господарювання

3. Моделі прийняття рішень
У теорії управління виділяють також три основні моделі прийняття рішень — класичну, поведінкову та ірраціональну ( табл. 1).

Таблиця 1.

Основні моделі прийняття рішень

Модель

Характеристика моделі

Класична („синоптична”) модель

Базується на припущенні, що поведінка людини за певних обставин буде логічною та передбачуваною. Вважається, що суб'єкти, які приймають рішення, діятимуть раціонально (завдяки точній інформації вони дійдуть логічного висновку щодо рішення з бажаним результатом). За даної моделі ефективний процес прийняття рішень складається з таких логічних кроків: визначення проблеми; з'ясування проблеми й окреслення цілей, формування альтернатив; оцінка альтернатив; порівняння прогнозованого результату по кожній альтернативі і цілями; вибір однієї з альтернатив, яка найбільшою мірою задовольняє поставлені цілі. Ідея раціонального прийняття рішень має місце в західному мене менеджменті; вона дуже бажана й передбачувана

Поведінкова модель

За використання даної моделі:

  • особа, що приймає рішення, не має повної інформації стосовно ситуації прийняття рішень та щодо всіх можливих альтернатив;

  • особа, то приймає рішення, не здатна або не схильна передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

Враховуючи ці характеристики, Г. Саймон сформулював два ключових поняття поведінкової моделі:

  • поняття «обмеженої раціональності» (завжди існує рішення, краще за прийняте);

  • поняття «досягнення задоволеності» (намагання досягти оптимального рішення)

Ірраціональна модель

Ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

  • для прийняття принципово нових, незвичайних рішень;

  • для розв'язання проблем в умовах дефіциту часу;

  • коли менеджер або група менеджерів мають достатню владу, щоб нав'язати своє рішення


Ідеальний процес прийняття рішень має бути: послідовним, раціональним; базуватися на точній інформації; бути вільним від емоцій та упереджень. На жаль, досягнути цих умов під час прийняття господарських рішень на практиці неможливо. На практиці обґрунтування більшості ГР здійснюється з використанням сполучення раціонального та інтуїтивного способів.

Описані вище стадії виявлення проблеми та прийняття рішення зазнають впливу різних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Основними факторами безпосередньої ситуації, що впливає на прийняття рішення, є:

  • значущість рішення;

  • тиск часу;

  • мови, в яких діє ОПР.

Відносна значущість рішення визначається на основі таких критеріїв, як: кількість осіб, які зазнають впливу даного рішення; кількість витрачених коштів і ступінь впливу рішення на зміну прибутковості підприємства; час, що керівники втрачають на обґрунтування та реалізацію рішення.

Якщо в умовах визначеності використовуються в основному стандартні методи та прийоми прийняття рішень, що виправдали себе на практиці, то в разі невизначеності найчастіше залучаються досвід, інтуїція, творчі здібності керівників.

ОПР можуть використовувати такі стратегії:

  1. уникнення невизначеності (ігнорування джерел невизначеності та очікування кращого результату);

  2. зведення невизначеності до визначеності (уявлення про те, що майбутнє буде таким самим, як і минуле, та виходячи з цього
    приймати такі ж рішення, як у минулому);

  3. зниження невизначеності внутрішніх реалій організації та
    зовнішнього середовища (впливати на джерела невизначеності,
    послідовно з'ясовуючи невідомі обставини, тощо).


Ранжування умов прийняття рішень


Стан

Прості умови

Складні умови

Статика

Маловідчутна невизначеність:

  1. незначна кількість факторів і компонентів навколишніх умов;

  2. фактори й компоненти подібні;

  3. фактори га компоненти залишаються в основному однаковими й незмінними

Помірномаловідчутна невизначеність:

  1. велика кількість факторів і компонентів навколишніх умов;

  2. фактори й компоненти не
    подібні;

  3. фактори та компоненти залишаються в основному однаковими

Динаміка

Помірносильновідчутна невизначеність:

  1. незначна кількість факторів
    і компонентів навколишніх умов;

  2. фактори й компоненти подібні;

  3. фактори та компоненти навколишніх умов перебувають у
    процесі постійних змін

Сильновідчутна невизначеність:

  1. велика кількість факторів навколишніх умов;

  2. фактори й компоненти не подібні;

  3. фактори та компоненти навколишніх умов перебувають у
    процесі постійних змін



следующая страница >>