asyan.org
добавить свой файл
1

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

21. Пропонування грошей. Створення грошей банківською системою.

Пропонування грошей – це процес формування грошової маси в національній економіці, це кількість грошей, яка є в країні на певний момент часу.

У більшості країн існує офіційна установа, якій надано законне право грошової емісії, тобто випуску грошей. Як правило, цю функцію виконує центральний банк країни. Основною функцією центрального банку є контроль за пропонуванням грошей. Центральний банк визначає обсяги пропонування грошей високої ефективності та створює грошову базу, яка проте є лише частиною пропонування грошей. Загальний обсяг пропонування грошей формується взаємодією трьох суб’єктівцентрального банку, комерційних банків та небанківського сектора. Комерційні банки – це фінансові інститути, які отримали спеціальний дозвіл від влади приймати різні види депозитів і надавати кредити. У процесі своєї діяльності комерційні банки формують пропонування грошей. Важливу роль при цьому відіграють резерви, позики та цінні папери уряду.

Резерви – це сума грошових засобів, що зберігаються на банківських рахунках і не видаються як кредити. Сукупний обсяг резервів комерційних банків складається з суми обов’язкових та надлишкових резервів: .

Обов’язкові резерви – це обов’язковий мінімум коштів, який банки в законодавчому порядку змушені відраховувати від кожного депозиту і зберігати у центральному банку на безпроцентній основі.

Надлишкові резерви – це касові залишки комерційних банків, касова готівка, яку комерційні банки залишають у себе.

Загальна норма резервування визначається як відношення суми резервів до депозитів : . Коефіцієнт пропорційності – це простий грошовий мультиплікатор.

Частка готівки, яку населення бажає тримати на руках по відношенню до депозитів, називається коефіцієнтом депонування грошей: .

З врахуванням норми резервування і коефіцієнта депонування (схильності до ліквідності) формула мультиплікатора буде іншою:

.

Ця форма мультиплікатора отримала назву грошового мультиплікатора. Грошовий мультиплікатор залежить від двох змінних – коефіцієнта депонування і норми резервування депозитів, а пропонування грошей – від трьох змінних – грошей високої ефективності, коефіцієнта депонування і норми резервування. Отже, пропонування грошей пропорційне грошовій базі і обернено пропорційне нормі резервування і коефіцієнту депонування. Таким чином, функцію пропонування грошей можна визначити як
^ 22. Регулювання обсягів пропонування грошей.Інструменти монетарної політики. Наслідки монетарної політики.

Зміна рівноваги відбувається під впливом зовнішніх сил, які формуються поза ринком грошей. Найважливішими екзогенними чинниками, які впливають на попит або на пропонування грошей, є: політика центрального банку, циклічні коливання реального ВВП та зміна рівня цін.

Монетарна політика – це сукупність форм і засобів державного впливу на пропонування грошей з метою забезпечення рівноваги на грошовому ринку, яка сприяла б стабілізації економіки на рівні повної зайнятості за відсутності інфляції.

Теоретичні основи її були закладені кейнсіанськими та монетаристськими (неокласичними) концепціями.

В основі кейнсіанської концепції лежить рівняння сукупного попиту (сукупних видатків): , де основною змінною є інвестиційні видатки. Оскільки головною проблемою кейнсіанці вважали подолання спаду і забезпечення повної зайнятості, то, оцінюючі дієвість фіскальних і монетарних заходів держави, вони на перше місце ставили фіскальну політику, тому що під час спаду інвестиції слабо реагують на зниження процентної ставки.

Уряд розробляє грошово-кредитну політику в залежності від стратегічних цілей розвитку країни, а впроваджує її в життя центральний банк країни. Законодавство країни покладає на центральний банк багато функцій:

  • емісія готівки та організація грошового обігу;

  • функція “банку банків” – центральний банк виступає кредитором останньої інстанції для комерційних банків, в складних ситуаціях він надає комерційним банкам кредити з метою підтримки їх ліквідності;

  • обслуговування центральних органів влади – центральний банк веде рахунки Державного казначейства, зберігає кошти державного бюджету, обслуговує державний борг шляхом розміщення державних цінних паперів, їх погашення та виплати процентів за борг;

  • валютне регулювання – валютні операції, організація торгівлі валютними цінностями, контроль за діяльністю установ на валютному ринку;

  • забезпечення стабільності національної грошової одиниці та безперебійної роботи платіжної системи;

  • представлення інтересів держави у взаєминах з міжнародними фінансовими організаціями та центральними банками інших держав.

Узагальнено центральний банк призначений виконувати дві основні функції – забезпечення стабільної роботи банківської і фінансової систем та проведення грошової політики держави шляхом контролю за пропонуванням грошей та його регулювання.
^ 23. Рівновага на ринку грошей та зміни у стані рівноваги

Розглянемо, як встановлюється рівновага на грошовому ринку, де ведеться торгівля короткостроковими облігаціями і надаються позики, а економічні агенти орієнтуються у своїй поведінці на ставку проценту на облігації. На рис. 11.7. представлена модель грошового ринку, на вертикальній осі відкладена ставка проценту на облігації, на горизонтальній – реальні грошові залишки .

За будь-якого іншого значення ставки проценту рівновага порушується. Роль механізму відновлення рівноваги у короткостроковому періоді відіграє коливання ставки проценту на облігації та їх ціни.

Зміна рівноваги відбувається під впливом зовнішніх сил, які формуються поза ринком грошей. Найважливішими екзогенними чинниками, які впливають на попит або на пропонування грошей, є: політика центрального банку, циклічні коливання реального ВВП та зміна рівня цін.

Вплив політики центрального банку. Якщо центральний банк збільшить кількість грошей в обігу, крива грошового пропонування зміститься праворуч .

Ефективність грошово-кредитної політики значною мірою визначається довірою до політики центрального банку та ступенем незалежності банку від
кейнсіанському) ціни не відіграють ніякої ролі у відновленні рівноваги. Роль механізму регулювання виконують товарні запаси фірм (рис. 14.7.а). Спостерігаючи за зміною величини запасів, фірми розширюють або скорочують випуск продукції.


На вертикальному відрізку (рис. 14.7.б), зміна ціни не викликає зміни реальних обсягів виробництва. Вона пристосовує пропонування до величини сукупного попиту через зміну номінальної величини ВВП.

Класична школа вважала, що коливання викликають „шоки” пропонування, вони зміщують криву пропонування. Проте Кейнс відстоював позицію, що переважають чинники, які впливають на сукупний попит. Коли держава проводить стимулювальну фіскальну політику, вона впливає на сукупний попит і зміщує криву праворуч.
^ 28. Довгострокова рівновага у моделі AD-AS: класичний та кейнсіанський підходи

Для характеристики довгострокової рівноваги розглянемо модель (рис. 14.11), яка показує зв’язок короткострокової та довгострокової кривих пропонування.



В аналізі довгострокової реакції економічної системи на зміну рівноваги відміни у поглядах неокласиків і неокейнсіанців стосуються не лише форми кривої сукупного пропонування, але й кривої сукупного попиту.

Класичний погляд на встановлення довгострокової рівноваги. У точці система знаходиться одночасно і в коротко-, і у довгостроковій рівновазі. Тут перетинаються три кривих: спадна крива , висхідна короткострокова крива та вертикальна довгострокова крива. Точка перетину кривих і відображає ситуацію, коли фірми працюють за даного рівня цін на свою продукцію (= 1,0) та очікуваного стабільного на деякий час рівня цін на ринку ресурсів. Цей перетин вказує на параметри короткострокової рівноваги економічної системи.

Одночасно у точці перетинаються також довгострокова крива та крива . У цьому стані обсяг виробництва відповідає природному рівню. Система перебуває у довгостроковій рівновазі.

Вся економічна система буде зміщуватись вгору доти, доки короткострокова крива сукупного пропонування не займе положення . У точці всі три криві знову перетнуться. Тут встановиться, знову одночасно, коротко- і довгострокова рівновага. У точці ціни на готову продукцію і ціни на ресурси зупиняться на однаковому рівні і будуть відповідати одна одній. Єдиним результатом зростання сукупного попиту в довгостроковому періоді буде досягнення нового, вищого за початковий, рівня цін. Реальний же обсяг виробництва і рівень безробіття повертається до природного рівня.

Реальний випуск виробництва повертається завжди до свого природного рівня, завдяки гнучким номінальним показникам – рівню цін, зарплати і процентних ставок.
29. Суть моделі . Ефективність фіскальної і монетарної політики у закритій економіці в моделі .

Модель відображає взаємозв’язки на ринках товарів і грошей у національній економіці у короткостроковому періоді і виявляє чинники, що визначають рівень доходу. Вона ґрунтується на припущеннях постійного рівня цін (всі змінні вимірюються в реальних одиницях), фіксованого рівня очікуваного використовуваного доходу, урядових видатків і податків та закритої економіки. Складовими моделі є криві („інвестиціїзаощадження”) та („ліквідність – гроші“). Процентна ставка, яка тепер виступає як ендогенна змінна, впливає як на інвестиції, так і на попит на гроші, тому пов’язує обидві частини моделі . Взаємодія ринків товарів та грошей визначає рівноважний рівень доходу в економіці

Стимулювальна фіскальна політика (рис. 15.5) зміщує криву

праворуч – вгору вздовж кривої і призводить до підвищення процентної ставки та рівня доходу. Але внаслідок підвищення процентної ставки відбувається витіснення приватних інвестицій, яке знижує дієвість фіскальної політики.

Протилежним чином на економіку впливає стримувальна фіскальна політика. У цьому випадку відбувається зсув кривої ліворуч – вниз, що знижує процентну ставку та рівень доходу. Зниження процентної ставки стимулює планові інвестиції, що певною мірою компенсує негативний вплив стримувальної фіскальної політики на доход.

Відносна ефективність стимулювальної фіскальної політики залежить від розміру ефекту витіснення. Якщо ефект витіснення інвестицій менший за ефект зростання доходу, то за інших рівних умов, фіскальна політика ефективна (рис. 15.5.а). Стимулювальна бюджетно-податкова політика відносно неефективна, якщо ефект витіснення інвестицій перевищує ефект зростання доходу (рис. 15.5.б).

Механізм впливу стимулювальної монетарної політики ґрунтується на тому, що зростання грошового пропонування за незмінного рівня цін збільшує реальні грошові залишки .

Стримувальна монетарна політика у короткостроковому періоді призводить до зменшення реального обсягу виробництва. Стимулювальна монетарна політика є ефективною, якщо інвестиції високо чутливі до процентної ставки, а попит на гроші мало чутливий до неї Стимулювальна монетарна політика є відносно неефективною коли інвестиції мало чутливі до процентної ставки, а попит на гроші – високо чутливий. На умови спільної рівноваги чинять вплив також цінові фактори. Він проявляється через відомі нам ефекти процентної ставки (ефект Кейнса), реальних касових залишків (ефект Пігу) та чистого експорту.