asyan.org
добавить свой файл
1 2 3

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів


Зміст
1)Теоретична частина:

20.Виробництво природних і штучних будівельних матеріалів..........3

14.Металовироби підвищеної виробничої готовності………….........7

3.Особливості оформлення комплектів документів на процеси

литва……………………………………………………………….. ..13

2) Практична частина:

1.Завдання……………………………………………………………….20

2.Завдання .……………………………………………….......................22

3. Завдання ……………………………………………………………...25

3)Список використаної літератури………………………………………....28

Теоретична частина

20.Виробництво природних і штучних будівельних матеріалів

Будівництво є споживачем продукції, яку виробляє гірничодобувна, лісова, деревообробна та хімічна промисловості, а також чорна та кольорова металургія.

Об’єм перевозу будівельних матеріалів складає більше четвертої частини вантажобороту держави.

В загальному об’ємі будівельно-монтажних робіт доля вартості будівельних матеріалів складає 60% вартості будівлі. При цьому доля вартості будівельних матеріалів у будівництві має тенденцію до зростання, оскільки у промисловості будівельних матеріалів безперервно розширюється асортимент і поліпшується якість виробів.

Будівельна індустрія – це індустрія монтажу будівельних виробів і конструкцій, які виготовляються на спеціалізованих підприємствах. Отже будівельна індустрія поділяється на дві стадії: виробництво будівельних матеріалів і виробів і безпосередньо будівництво.

Усі будівельні матеріали поділяються на природні і штучні. При цьому природні матеріали можуть бути як у вигляді матеріалів (цемент), так і у вигляді конкретних виробів (бетонна балка, цегла, черепиця, шифер, металоконструкція).
Природні органічні матеріали

До природних органічних матеріалів відносять лісоматеріали. Це колоди, бруси, дошки і ін. На півночі це часто єдиний будівельний матеріал.

Використовують переважно хвойні породи дерев: сосна, ялина і піхта. Рідше модрині породи: модрина, дуб, бук, ясен, береза.

М’які модрині породи – вільха, осина, тополя – швидко псуються. Тому їх використовують як допоміжний матеріал, або для тимчасових споруд зі строком використання до трьох років.

Позитивні якості деревинних матеріалів: мала об’ємна вага, добра транспортабельність різними видами транспорту, низька теплопровідність, легкість механічної обробки.

Негативні якості: нерівноміцність, схильність до загнивання, усихання, розтріскування, згорання та руйнування жуками-короїдами.

За стандартом лісові матеріали поділяють на кругляк і пиляний матеріал – бруски та дошки. Дошки поділяються на обрізані, необрізані і горбили.
Природні неорганічні матеріали

Природні неорганічні матеріали називають також нерудною сировиною, тому що їх, як і рудну сировину, добувають із надр землі, але тільки відкритим способом, тобто в кар’єрах.

Нерудна сировина – це глина, пісок, піщаник, вапняк, щебінь, брущатка, камінь, граніт, гравій, туф, мармур, пемза. Сюди також відносять кварцит – пусту породу з рудних кар’єрів і шахт.

Природні неорганічні матеріали при необхідності проходять операцію подрібнення, грохочення та сортування.

Напрямки, в яких використовують ці матеріали: як заповнювачі при виготовленні розчинів і бетонів; як облицювальні матеріали; як матеріали для фундаментів (граніт); як підлоговий матеріал при будівництві доріг.
Керамічні вироби

Сюди належать такі штучні матеріали як цегла, керамічні блоки, черепиця, керамічні каналізаційні труби, унітази, раковини та ін.

Переваги керамічних виробів: висока міцність, морозостійкість, водостійкість, вогнестійкість. І як результат – довговічність. Недолік – неможливість виготовлення деталей великих розмірів.

Розміри звичайної червоної цеглини 250х120х65, полуторної 250х120х88 мм. Маса – 2,75-3 кг.

Виготовляють цеглу за такою схемою: приготування глиняної суміші, формування, сушіння, випалювання. За міцністю цегла поділяється на такі марки: 75,100,125,150,200,250,300.

Цеглу і керамічні блоки використовують для кладки зовнішніх та внутрішніх стін. Для облицювання як зовнішніх, так і внутрішніх стін використовують облицювальну цеглу, керамічні камені та керамічну плитку.

Черепицю використовують для дахових покрить. Керамічні труби – для будівлі каналізаційних мереж. Унітази і раковини – у житловому та промисловому будівництві.
Вогнетривкі матеріали

Вогнетривкі – це керамічні матеріали з особливими якостями, а саме: вони мають високу вогнетривкість. Їх використовують, як футерувальний матеріал при спорудженні металургійних, коксохімічних, цементних, скловарних і термічних печей і інших теплових агрегатів. За вогне-тривкістю ці матеріали поділяють на три групи:

- матеріали, що розраховані на роботу при температурі до 1700ºC. Ці матеріали використовують в основному у чорній металургії;

- матеріли, що розраховані на роботу при температурі 1700-2000ºC (кольорова металургія);

- матеріали, що розраховані на роботу при температурах більше 2000ºC – металургія тугоплавких металів.

Широке застосування набули пористі вогнетривкі матеріали. Вони дають змогу економити теплову енергію, або при тих же енерговитратах – зменшувати товщину стін.
В’яжучі матеріали

В’яжучі матеріали за походженням бувають мінеральними і органічними.

Мінеральні – це порошкові неорганічні речовини, які у суміші з водою утворюють в’язко пластичне тісто, що з часом затвердіє, втрачаючи пластичність.

Мінеральні в’яжучі матеріали в свою чергу поділяють на повітряні і гідравлічні.

Повітряні – це такі, що затвердіють на повітрі. Сюди належить вапно, рідинне скло, глина, силікатний клей, замазки. Гідравлічні затвердіють на повітрі і в воді. Сюди належать цементи, які виготовляють на основі портлайдцементного клінкеру або глиземного клінкеру.

За стандартом випускаються такі марки цементу: 200, 250, 300, 400 , 500, 600 і 800. Чим вище марка цементу, тим міцніший бетон можна виготовити. Після змішування з водою цемент, якщо суміш не перемішувати, через 45 хвилин починає схвачуватись (затвердівати). Повне затвердіння наступає через 12 годин. Після цього цемент продовжує набирати міцність ще 28 днів. При чому міцність зростає при поливанні водою.

Органічні в’яжучі матеріали – це бітуми та бітумні матеріали (бітуми з різними наповнювачами, частіш за все – пісок). Бітум – це побічний продукт при перегонці вугілля і нафти. Використовують бітуми при спорудженні дахів, як захисний шар, що не пропускає вологи. До органічних в’яжучих матеріалів відносять також смоляні та дьогтьові матеріали і мастики.
Бетон, залізобетон і будівельні розчини

Бетон – це штучний кам’яний матеріал, який отримують в результаті формування і твердіння бетонної суміші. Суміш містить у собі мінеральне в’яжуче (цемент, 16%), заповнювач (пісок, щебінь, гравій-75%) і воду (9%). Приготовлену суміш заповнюють у спеціальні форми, де протягом доби вона застигає. Залежно від використаної форми отримують бетонні блоки, балки, колони та інші деталі.

Бетонні вироби мають позитивні якості. Вони міцні, морозостійкі, водонепроникливі і вогнестійкі.

Негативні якості: теплопровідність набагато більша ніж у деревинних матеріалів, а при згинанні та розтягуванні міцність у 5-10 разів менша, ніж при стисканні.

Тому бетонні вироби здебільшого використовують при виготовленні деталей, що працюють на стискання. Для деталей, що працюють на згин або розтягування, використовують залізобетон, тобто бетон, у якому монолітно поєднані бетон і стальна арматура. При виготовленні залізобетонних виробів арматура закладається у форми перед засипанням або під час засипання бетонної суміші. Арматура набагато зміцнює бетонну конструкцію.

Як бетонні, так і залізобетонні вироби виготовляють на заводах залізобетонних виробів (ЗБВ). Продукцією ЗБВ є плити, балки, ферми, стінки, стовпи, і навіть цілі споруди (блок ванна-туалет), які в готовому вигляді привозять на будівельні майданчики і монтують з допомогою зварювання металевих виступів, а потім ущільнюють стики з допомогою розчинів.

Будівельний розчин – це напівфабрикат бетону, що ще не встиг загуснути і затвердіти. Виготовляють розчини на заводах ЗБВ і доставляють на будівельні майданчики у спеціальних бетоновозах. Під час транспортування розчин увесь час перемішується. Використовують розчин для монтажних, укладальних і штукатурних робіт.

Іноді будівельні розчини готують безпосередньо на будівельних майданчиках (у невеликих кількостях), використовуючи для цього електричні бетономішалки.
Силікатні матеріали

До силікатних матеріалів належіть силікатний бетон і силікатна цегла. Силікатну масу виготовляють шляхом перемішування вапна, кварцового піску і води шляхом формування з наступною термічною обробкою в автоклавах при температурі 175-200ºC і тиску 0,8-1,2 МПа.

Силікатний бетон - різновид бетону без цементу. Він дозволяє знизити вартість будови за рахунок відсутності в’яжучого матеріалу.

Застигає силікатний розчин повільніше ніж цементний – протягом місяця, а при зрошуванні може зберігати свої в’яжучі властивості і довше.

Силікатну цеглу виготовляють двома способами: барабанним і силосним.

Силікатна цегла (біла) дешевша керамічної (червоної). Але показники водостійкості і морозостійкості у силікатної цегли нижчі, ніж у керамічної. Окрім того, силікатна цегла менш довговічна, особливо у вологому середовищі.
Азбоцементні матеріали

Азбоцемент – це цемент, зміцнений азбестовим волокном. Він легкий, вогнестійкий, атмосферостійкий, легко формується. Міцність – вища ніж у бетону.

Вироби із азбоцементу: труби, плити, шифер. Виробництво цих виробів дозволяє економити метали. Окрім того вироби з азбоцементу дешевші ніж вироби із металу і більш довговічні. Останнє особливо торкається труб.
Скло і вироби на його основі

Скло виготовляють на скловарних заводах із спеціальних кварцевих пісків. Технологія скловаріння складається з 5-ти стадій: шлакоутворення, склоутворення, просвітлення, виготовлення виробу і вистигання. Продукцією скловарних заводів є: скло віконне та вітринне, склоблоки, склопакети, склопрофіліти, плитки облицювальні, скловолокно, піноскло, труби, хімічний та побутовий посуд.

Позитивні якості скла: прозорість, хімічна стійкість, висока міцність при стисканні, низька теплопровідність.

Останнім часом набули широкої популярності склометалеві конструкції і навіть будівлі, які різко знижують масу будівель, зменшують витрати на фундаменти і поліпшують естетичний вигляд. Особливо це має значення для будівництва в районах з теплим кліматом.

Негативні якості скла: низька міцність при згинанні.
Металеві матеріали і конструкції

Сучасне будівництво широко застосовує у якості матеріалів різні метали. Так біля 20 % чорних металів і 4% кольорових металів використовується при виготовленні залізобетонних конструкцій (арматура) та металевих конструкцій та споруд (металеві мости, лінії електромереж, залізниці та інше). Серед чорних металів найбільше поширення у будівництві набули мало вуглецеві конструкційні сталі, які мають гарну зварюваність. Іноді застосовують також високо вуглецеві сталі.

Особливого значення останнім часом набули кольорові метали при виготовленні житлових та адміністративних будівель, які розташовані в зонах з теплим кліматом. Це так звані скло металеві будівлі, які в 2-3 рази легші за традиційні цегляні та бетонні будівлі і потребують набагато менших витрат на спорудження фундаментів. Серед кольорових металів найчастіше застосовують прокатні профілі з алюмінію, міді, та латуні.
^ 14.Металовироби підвищеної виробничої готовності

Головною метою розвитку металургії є зниження необхідних витрат праці на виготовлення однієї тони сталі. З цією метою почали використовувати ефективні засоби механізації ремонтних робіт, які звільняють робочих від тяжкої фізичної праці та зменшення часів ремонтних простоїв агрегатів. Заради зменшення витрат підприємство повинно ввезти систематичну роботу по поєднанню професій та функцій ремонтного персоналу. Слід як набагато більше зменшити терміни простою обладнання під час ремонту, проводити його коли це можливо, використовувати паралельні операції. Найбільш ефективною формою організації ремонтів обладнання є раціональне централізація ремонтів, а отже і ремонтній службі. Під раціональним рівнем міжзаводської централізації розуміють такий розподіл ремонтних робіт між виробничими і спеціалізованими ремонтними цехами підприємств, трестами системи Мінчормета України при який виконуються наступні положення, а саме:

- ремонтні роботи виконуються в повному обсязі передбачене даним положенням і іншими нормативними документами;

- якість ремонтних робіт відповідає стандартам, що діють на даному чи підприємстві нормативно технічним документам;

- забезпечується безвідмовна робота устаткування в міжремонтному періоді за умови дотримання експлуатаційним персоналом ПТЕ. Виробничі втрати робочого часу, ремонтного персоналу організацій виконавців мінімальні.

Централізація ремонтного господарства на підприємствах передбачає:

- підпорядкування всіх ремонтних сил і засобів для ремонту механічного устаткування головному механіку підприємства;

- організацію спеціалізованих ремонтних цехів по ремонті устаткування;

- централізацію виробництва запасних частин у ремонтно-механічних цехах і в механічних відділеннях спеціалізованих механічних цехів підвідомчих ВГМ;

- організацію складування запасних частин, а також забезпечення сторонніх постачань запасних частин і змінного устаткування.

Відновлення працездатності обладнання усунутої в процесі його експлуатації необхідно робити шляхом широкого впровадження:

- методи агрегатної заміни;

- методи розосередженого капітального ремонту.

Широкому впровадженню прогресивних технологій сприяє:

- активна діяльність металургійних підприємств і галузевих ремонтних організацій по поліпшенню ремонтопридатності устаткування;

- збільшення потужностей по виготовленню запасних частин;

- чітке матеріально технічне забезпечення ремонтів матеріалами і запасними частинами.

Прокатне виробництво

Основними перспективними задачами прокатного виробництва є:

- вилучення з експлуатації морально і фізично застарілих прокатних станів;

- реконструкція деяких прокатних станів, з метою поліпшення структури прокату і підвищення його якості;

- збільшення частки листового прокату в загальному виробництві металу, розвиток потужності для прокатки листового прокату;

- розширення виробництва прокату з високоякісних легованих марок сталей і сплавів;

- рішення проблеми виробництва автолиста;

- термомеханічна обробка прокату;

- розвиток традиційних видів гарячого покриття листової сталі цинком, алюмінієм, сплавом алюміній-цинк, так само нових видів електролітичного покриття

-збільшення в товарній продукції частки металовиробів високого ступеня готовності, у тому числі економічних видів прокату і труб з антикорозійним покриттям;

- автоматизація верстатів і агрегатів з використанням керуючих обчислювальних машин;

- здійснення заходів для підвищення якості і сертифікації продукції.

Основні задачі удосконалення ремонтної служби підприємства

Головна задача служби устаткування (механо-ремонтної служби підприємств, спеціалізовані ремонтні трести й інші організації галузі) полягає в тому, щоб забезпечити ефективну, безаварійну роботу устаткування при мінімальних витратах трудових і матеріальних ресурсів.

Однією з найважливіших умов рішення цієї задачі є застосування системи ТОіР, суть якої складається в чіткому чергуванні і регламентації періодів ритмічної роботи устаткування відповідно до встановленого режиму і профілактичних заходів з метою попередження передчасного його зносу, включаючи планові ремонти і міжремонтне технічне обслуговування.

Відповідно до цієї система устаткування в процесі експлуатації піддається технічному обслуговуванню (профілактичний відхід і нагляд, регулювання, змащення, очищення, періодичні огляди інженерно-технічним персоналом, усунення дефектів і неполадок, необхідні іспити і т.п. ) і плановим ремонтам, спрямованим на відновлення його працездатності" частково втраченої в період роботи. Системою ТОіР передбачене попереднє виготовлення запасних частин для заміни ушкоджених і гранично зношених, а також розрахунок і планування витрат праці ремонтного персоналу і матеріалів для виконання намічених ремонтних роботу

У положенні приведені нормативи:

- витрат праці на технічне обслуговування устаткування в період між плановими ремонтами і на підготовку ремонтів;

- періодичності і тривалості планових поточних і капітальних ремонтів виробничого устаткування;

- структури ремонтного циклу для різних видів устаткування в залежності від його стану, конструктивних особливостей і умов експлуатації;

- витрат праці на виконання планових поточних і капітальних ремонтів устаткування в залежності від його ремонтної складності, тривалості експлуатації, умов проведення ремонтних робіт і ін.;- матеріальних витрат на зміст устаткування і усі види його ремонтів.Підприємства, ремонтні трести й інші підрозділи галузі зобов'язані неухильно дотримувати вимоги системи ТОіР, тому що їхнє порушення неминуче приводить до росту позапланових простоїв устаткування, підвищенню рівня трудових і матеріальних витрат на його ремонт і зниженню технічних показників виробництва.Подальше удосконалювання роботи механоремонтной служби підприємств повинне відбуватися по шляху:

- підвищення якості міжремонтного технічного обслуговування устаткування, посилення ролі і відповідальності експлуатаційного і ремонтного персоналу виробничих цехів у забезпеченні ефективної, ритмічної роботи агрегатів і машин, а також розробки і впровадження заходів щодо удосконалювання устаткування;

- раціональної централізації поточних і капітальних ремонтів устаткування з метою забезпечення оптимального співвідношення складу й обсягів робіт, виконуваних персоналом механослужби виробничих і ремонтних цехів підприємств, ремонтних трестів галузі;

- підвищення чіткості планування і виконання ремонтів устаткування, впровадження економіко-математичних методів при плануванні ремонтів і аналізі ефективності ремонтного виробництва; упровадження гарантійних ремонтів на основі госпрозрахункових взаємин між підприємствами і виконавцями ремонтів;

- максимального застосування вузлового й агрегатного методів ремонту, розосередженого капітального ремонту устаткування;

- істотного поліпшення обліку і систематичного аналізу причин непланових простоїв устаткування, низької стійкості вузлів і деталей машин і розробки, дійових заходів по їхньому усуненню; підвищення рівня робіт з модернізації агрегатів і машин;

- удосконалювання обліку і зниження рівня трудових і матеріальних витрат на ремонти виробничого устаткування;

- подальшій централізації і спеціалізації виробництва запасних частин і змінного устаткування;

- розробки і впровадження типової організації і технології проведення ремонтів устаткування;

- поліпшення технічної озброєності ремонтного персоналу засобами механізації важких і трудомістких робіт, упровадження спеціалізованих інструментів і пристосувань при виробництві ремонтно-відбудовчих і монтажних робіт;

Заходи для підвищення стійкості деталей механізму

Для рішення цієї задачі, поряд із запровадженням у дію нових потужностей і удосконалювання виробничих процесів на базі нової техніки, заміна ручної праці людини механізованим, надзвичайно важливо забезпечити нормальну і безперебійну роботу діючого устаткування. Це досягається тільки за умови ретельного нагляду і відходу за агрегатами і механізмами, а так само своєчасного і доброякісного проведення профілактичних ремонтів.

Існують різні шляхи підвищення зносостійкості швидкозношуючихся деталей:

- поліпшення умов роботи деталей устаткування, що досягається шляхом зменшення негативного впливу руйнувань при технологічному процесі;

- поліпшення середовища металургійного виробництва;

- удосконалювання технологічних процесів.

Для запобігання руйнувань і зносу деталей використовують:

- контроль технологічних процесів (установка датчиків температури);

- застосування запобіжних систем і пристроїв;

- захист деталей від впливу високих температур і правильний вибір системи охолодження;

- захист вузлів тертя від проникнення в них абразивних часток, застосування різних систем пиловловлення;

- підтримка в цеху постійної температури узимку і влітку;

- своєчасне технічне обслуговування і ремонт устаткування.

Для підвищення зносостійкості середньо вуглецевих сталей їх легують кремнієм, марганцем, хромом.

При окисному зносі застосовують деталі виготовлені з високолегованих цементованих сталей.

При опорі матеріалу термічної утоми застосовують деталі, виготовлені з легованих сталей з карбидо-утворюючими елементами - хром, вольфрам, молібден .Для деталей працюючих в умовах абразивного стирання використовують сталь Гадфельда .Для підвищення стійкості, твердості і міцності швидкозношуючихся деталей застосовують такий процес як термічна обробка - віджиг, загартування, відпустка.Для підвищення твердості і міцності поверхневих шарів деталей і зміна їхнього хімічного складу застосовується хіміко-термічна обробка - цементація, цианювання, азотування, алітування, хромування, сіліцювання, борірування.

Методи відновлення зношених деталей:

- методи відновлення посадки зі зміною початкових розмірів. При цьому відновлення відбувається за рахунок збільшення розмірів посадкових місць обох взаємодіючих деталей, або навпаки, за рахунок зменшення розмірів їх посадкових місць;

- методи відновлення посадки без зміни початкових розмірів. Цей метод полягає в тому, що розміри отвору і валу відновлюються нарощуванням металу або іншим засобом з наступною обробкою їх на нормальний розмір;

- відновлення деталей з використанням ремонтних розмірів. Його сутність в тому що зношена поверхня однієї з деталей (більш дорогої) відновлюється механічною обробкою, а інша деталь змінюється новою ремонтного розміру;

- постановкою додаткових деталей – постановка на зношеній поверхні спеціально виготовлених додаткових деталей;

- часткова заміна;

- відновлення зварюванням та наплавленням – з‘єднання деталей або відновлення її початкової форми;

- відновлення деталей електричними засобами;

- відновлення деталей за допомогою гальванічних покриттів – застосовують для захисту від корозії та для декоративних цілей;

- відновлення деталей пластичним деформуванням – метод дозволяє відновлювати розміри зношених деталей, а також випрямляти геометричні форми;

- відновлення деталей паянням;

- відновлення деталей склеюванням та за допомогою полімерних матеріалів.

Для того щоб зменшити витрати на обслуговування устаткування необхідно прислухатися наступних правил:

- вчасно і якісно робити усі види ремонтів;

- для змазування вузлів тертя використовувати якісні мастильні матеріали, призначені для змазування даних вузлів і подавані в необхідній кількості;

- для обслуговування устаткування залучати персонал навчений передовим прийомам обслуговування устаткування;

- строго дотримувати вимогам інструкції з експлуатації даного промислового устаткування;

- при ремонтах використовувати тільки якісні інструменти і надійні запасні частини.теми оплати його праці.




следующая страница >>