asyan.org
добавить свой файл
1 2
2.7. Класифікація та склад фінансової звітності

Звітність, що складається підприємствами, класифікується за: 1) видами; 2) обсягом даних, що включаються у звіти; 3) метою, з якою складаються звіти; 4) періодичністю складання.

За видами звітність поділяється на бухгалтерську, статистичну та оперативну.

Бухгалтерська звітність містить показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, а також використовує дані оперативної та статистичної звітності.

Статистична звітність призначена для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей народного господарства та представляє собою систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку (наприклад, Звіт з праці).

Оперативна звітність призначена для поточного контролю та управління всередині підприємства на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. В ній містяться дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства (наприклад, кількість підписаних договорів).

За обсягом даних, які включають у звіт, розрізняють внутрішню та зовнішню звітність. Внутрішня звітність включає інформацію про роботу на якійсь одній ділянці діяльності організації. Складання внутрішньої звітності викликано безпосередньо потребами господарювання. Зовнішня звітність характеризує господарську діяльність організації в цілому та служить засобом інформування зовнішніх користувачів – зацікавлених юридичних та фізичних осіб – про характер діяльності, доходність та майновий стан того або іншого господарюючого суб’єкта.

В залежності від періоду, який охоплює звітність, розрізняють періодичну та річну звітність. Якщо бухгалтерська звітність складається на певну дату протягом року, її називають періодичною. Періодичні звіти складаються регулярно через певні проміжки часу. За цією ознакою розрізняють звітність квартальну та піврічну. Аналіз періодичної звітності дозволяє визначати і швидко виправляти недоліки в роботі, попереджати їх виникнення у подальшому.

Річна звітність характеризує всі сторони господарської діяльності та фінансові результати роботи підприємства за рік.

До стандартних форм квартальної та річної фінансової звітності належать:

“Баланс підприємства” (форма 1);

“Звіт про фінансові результати” (форма 2);

“Звіт про рух грошових коштів” (форма 3);

“Звіт про власний капітал” (форма 4);

“Примітки до фінансової звітності” (форма 5).

Ця звітність представляє собою комплекс показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний взаємозв’язок. Логічний взаємозв’язок полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції розділів та статей звітних форм. Регулярність формування на підприємствах стандартної звітності дає змогу проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з фінансових звітів. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостями галузі або конкретного підприємства.

Суб’єкти підприємницької діяльності згідно з Законом повинні надавати різні види фінансової звітності (див. табл. 2.4).

Квартальна звітність підприємств складається тільки з Балансу і Звіту про фінансові результати. Суб’єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності складають лише спрощену форму звітності в обсязі двох форм – Балансу і Звіту про фінансові результати.

Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Таблиця 2.4

Річна фінансова звітність підприємства

Підприємства

Складові

Баланс

Звіт про фінансові результа-ти

Звіт про рух грошових коштів

Звіт про власний капітал

Примітки

Всі підприємства (крім бюджетних організацій, представництв інозем-них суб’єктів господарської діяльнос-ті та суб’єктів малого підприємництва)

+

+

+

+

+

Суб’єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб’єк-тів господарської діяльності

+

+







Баланс. Сучасне смислове значення слова “баланс” – рівність або рівновага двох частин (розділів), наприклад, доходів і витрат. Хоча рівність інколи умовна: в натуральних (матеріальних) балансах надходження можуть бути більші за витрати або менші – коли баланс дефіцитний. Слово “збалансувати” означає зблизити прибуткову і видаткову частину і зробити їх рівними. Тільки бухгалтерські баланси зберігають рівність його частин постійно – хоча бувають і збиткові, і прибуткові.

В сучасному бухгалтерському обліку термін “баланс” означає два поняття. Перше – це один з елементів методу бухгалтерського обліку. У цьому випадку баланс визначають як спосіб економічного групування і узагальненого відображення стану господарських засобів підприємства за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням у грошовій оцінці на певну дату. Друге – це одна з форм звітності. Отже, це звітна таблиця, одна з форм бухгалтерської звітності, що містить відомості про стан і розміщення господарських засобів підприємства на певну дату.

Баланс підприємства – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату стан його активів, зобов’язань і капіталу. Склад активів показує, як розміщені засоби підприємства ( див. рис. 2.9).

Склад пасивів показує джерела фінансування активів, тобто зобов’язання підприємства ( див. рис. 2.10).

Активи – це ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод в майбутньому.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства.



Рис. 2.9. Склад активів підприємства[1]



Рис. 2.10. Склад пасивів підприємства[2]

Згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Підсумок активу балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Для малих підприємств може передбачатись скорочена форма балансу.

Звіт про фінансові результати. Загальні вимоги до розкриття статей Звіту про фінансові результати, а також зміст і форма звіту визначаються П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Для малих підприємств може передбачатися спрощена форма звіту про фінансові результати.

За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, доход у звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов’язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Витрати необхідно відображати у звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Доходи і витрати, які відповідають критеріям, викладеним вище, наводять у звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду (крім випадків, коли відповідні положення (стандарти) передбачають винятки з цього правила).

Звіт про рух грошових коштів. Складання звіту про рух грошових коштів визначається П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі – грошові кошти) за звітний період.

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результати операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Якщо рух грошових коштів в результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності.

Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту про рух грошових коштів не включаються.

Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди; бартерні операції; придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включається до звіту про рух грошових коштів.

Рух грошових коштів в результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми:

змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов’язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

наведені в негрошових статтях;

наведені в статтях, які пов’язані з рухом грошових коштів в результаті інвестиційної та фінансової діяльності.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу “Необоротні активи” та статті “Поточні фінансові інвестиції”.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділом “Власний капітал” та статтях, пов’язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: “Забезпечення наступних витрат і платежів”, “Довгострокові зобов’язання” і “Поточні зобов’язання” (“Короткострокові кредити банків” і “Поточна заборгованість по довгострокових зобов’язаннях”, “Поточні зобов’язання по розрахунках з учасниками” тощо).

Звіт про власний капітал. Складання звіту про власний капітал визначається П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”. Норми П(С)БО 5 стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Примітки до фінансових звітів. Усі підприємства розкривають у примітках до фінансових звіті призначення та умови використання кожного елементу власного капіталу (крім статутного капіталу).

Акціонерні товариства наводять у примітках до фінансових звіті інформацію про:

загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату;

загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата, у порівнянні із передбаченими величинами;

загальну суму коштів, одержаних в ході передплати на акції;

акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями;

накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;

суму, включену (або не включену) до складу зобов’язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.




следующая страница >>