asyan.org
добавить свой файл
1
Тема 12: Основи ризик – менеджменту.

  1. Необхідність управління ризиками господарської д-ті.

  2. Осн. напрямки і методи впливу на ступінь ризику господарювання.

  1. Необхідність управління ризиками господарської д-ті.

Сутність ризик-менеджменту полягає в дослідженні всіх можливих ризиків, з яким стикається підпр., оцінювання їх ймовірності, ступеня впливу, а також у виборі методів управління ризиками.

Ризик-менеджент – це аналіз прогнозування і планування д-ті суб’єктів господарювання з метою уникнення негативних наслідків.

Методи і дії, що знижують ризик несприятливих результатів називають системою управління ризиком або ризик-менеджмент.

В господарській практиці недостатньо вміти тільки оцінювати ризики, потрібно ще грамотно ними управляти.

Стратегія ризик-менеджменту – це мистецтво управління ризиком у непевній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомах його зниження.

Політика ризику – це сукупність різного роду заходів зниження небезпеки помилкового прийняття рішення і скорочення на різних стадіях функцій піпр.

Управління ризиками – це сукупність методів, прийомів і заходів, які дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів щодо їхнього зменшення.

Ризик – менеджмент включає:

  1. стратегію управління – це спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети за допомогою визначеного набору правил і обмежень для прийняття рішення.

  2. тактику управління – це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах.

Завданням тактики управління є вибір оптимального рішення і найбільш прийнятих і конкретній господарській ситуації методів і прийомів управління.

Система управління ризиками – це особливий вид д-ті, спрямований на пом’якшення впливу ризиків на кінцеві результати д-ті підпр.

Система управління ризиками складається з 2-х підсистем:

  1. об’єкт управління ( ризик або ризиковані вкладення капіталу або економічних взаємовідносин між суб’єктами підпр. д-ті)

  2. суб’єкт управління (спеціальна група людей – фінансові менеджери. економісти, що здійснюють цілеспрямоване функціонування об’єкта управління використовуючи різні прийоми і способи управлінського впливу)

Основні функції об’єкта управління в ризик-менеджменті:

  1. дозвіл ризику

  2. ризиковане вкладення капіталу

  3. робота зі зниження величини ризику

  4. страхування ризиків

  5. економічні відносини між підприємцями

Основні функції суб’єкта управління в ризик-менеджменті:

  1. прогнозування – здатність передбачити певні події

  2. організація – об’єднання людей, що спільно реалізують програму ризикованого вкладення капіталу на основі певних правил і процедур

  3. регулювання – являє собою певний механізм впливу на об’єкт управління для досягнення стійкості цього об’єкта в ситуації невизначеності і ризику

  4. координація – це дії, що дозволяють погодити роботу всієї системи управління ризиком. апарату управління

  5. стимулювання – це спонукання людей до зацікавленості до результатів своєї роботи

  6. контроль – це збір інформації про ступінь виконання наміченої програми з управління ризиком, прибутковості з ризиковим вкладення капіталу, співвідношення прибутку і ризику.

Для успішного володіння ризиковими ситуаціями підпр. варто дотримуватись основних принципів управління ризиками:

  1. не можна ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал

2. не можна ризикувати великим заради малого

Реалізація першого принципу означає, що перш ніж прийняти рішення в умовах ризику підприємець повинен:

  1. визначити мах можливий обсяг збитку у випадку настання ризикової події

  2. порівняти його з обсягом вкладеного капіталу і власних ресурсів, щоб визначити чи призведуть ці збитку до банкруцтва підпр.

Реалізація другого принципу вимагає, що підприємець знаючи мах можливу величину збитку визначив би до чого вона може призвести, яка ймовірність ризику, щоб на основі цієї інформації прийняти грамотне рішення.

Реалізація третього принципу припускає, що необхідно порівнювати очікуваний результат з втратами, яких зазнає підприємець ц випадку настання ризикової події. Тільки у випадку прийнятого для підприємця співвідношення віддачі і можливих втрат слід приймати рішення про реалізацію ризикового проекту.

Процес управління ризиком можна представити у вигляді таких етапів:

  1. визначення мети

  2. етап розпізнавання ризику

  3. оцінка ризику

  4. вибір методів керування ризиком:

а) контроль за ризиком

б) фінансування ризику

5. застосування обраного методу

6. оцінка результатів

Процес управління підприємницькими ризиками можна описати такими послідовними діями:

  1. аналіз ризику:

а) виявлення ризику, що передбачається

б) оцінка ризику

2. вибір методів управління ризиком ( вплив на ризик ):

а) зниження

б) збереження

в) передача

3. реалізація обраних методів (прийоми зниження ступеня ризику):

а) уникнення

б) зниження

в) прийняття

г) запобігання

4. контроль (оцінка результатів)

  1. Осн. напрямки і методи впливу на ступінь ризику господарювання

Управління ризиками в загальній системі ризик-менедженту направлене на захист д-ті підпр. від негативних дій ризику і сприяє вирішенню основної задачі підприємництва: залежності від ситуації вибрати з декількох варіантів оптимальний.

Формування системи управління ризиками підпр. базується на виборі і встановленні прийнятого ризику, який відповідає певному балансу між очікуваною вигодою і загрозою втрат.

Концепція прийнятого ризику орієнтує підпр. на рішення, які обґрунтування аналізом ризику і супроводжуються комплексами заходів щодо зниження чи нейтралізації наслідків проявів ризику.

Розрізняють активне і пасивне управління ризиками, яке формується на основі відношення до ризику.

Активне управління ризиками передбачає в першу чергу постійне проведення заходів з обліку і контролю ризику, створення динамічної системи ризик-менедженту з використанням наукових технологій оцінки управління ризиками.

Пасивне управління ризиками здійснюється в рамках існуючої організаційної системи підпр., реалізації в процесі планування, проектування технологічних ліній. забезпечення мат.-тех. та ін.. видами ресурсів економічного і фінансового аналізу.

Основною метою оцінки і обґрунтування ризику є забезпечення його мінімальної шкоди для господарської д-ті. Основним завданням ризик-менеджменту є на основі отриманої інформації розробити комплекс заходів щодо зниження економічного ризику.

Існує 4 основних правила, які потрібно дотримуватись при виборі тієї чи ін. стратегії управління ризиком в конкретній ситуації:

  1. передавання ризику третій стороні в тих ситуаціях, коли можливі збитки внаслідок несприйнятливих подій, а ймовірність їх настання невелика.

  2. уникнення ризику в ситуаціях, коли збитки внаслідок несприйнятливих подій значні. а ймовірність їх настання велика.

  3. контролювання ризику в тих ситуаціях, коли величина збитків внаслідок настання несприйнятливих події незначна, а ймовірність настання велика.

  4. ризикуйте в тих випадках, коли збитки внаслідок настання несприйнятливих подій незначні, а ймовірність їх настання невелика.

Розрізняють такі види д-ті щодо мінімізації ризику:

  1. попередження ризику

  2. прийняття ступеня ризику

  3. розподіл ризику

  4. встановлення лімітів

  5. диверсифікація

  6. створення резервів і запасів

  7. отримання додаткової інформації

Для вибору способу мінімізації ризику можна скористатися такою класифікацією:

  1. ризики, які можуть мінімізуватись за допомогою страхування

  2. ризики, які мінімізуються без залучення страхових компаній

Розрізняють 2 групи способів регулювання ризиків:

  1. зменшення ризиків – полягає у використанні інструментів, що дозволяють усунути або пом’якшити негативні прояви ризиків. До них належать: страхування, резервування.

  2. оптимізація ризиків – передбачається оперативне коригування результатів підпр. д-ті в бажаному для суб’єкта ризику напрямку. до них належать: диверсифікація та інструменти біржового регулювання.

Прийоми зниження ступеня ризику:

  1. уникнення ризику

  2. прийняття ризику

  3. запобігання ризику

  4. зниження ризику

Поширеними прийомами зниження ризику є:

  1. профілактика госп. ризиків – група заходів, які покликані забезпечувати зниження ймовірності виникнення цих ризиків.

  2. створення запасів і резервів з метою зникнення ризику призупинення д-ті підпр. внаслідок нестачі матеріалів та ін.. ресурсів.

Матеріальні запаси можна поділити на 3 види:

а) страховий запас готової продукції на складі

б) страховий виробничий запас

в) динамічний страховий запас

Виділяють 2 види резервів: запас резервів страхових коштів і спеціальний запас.

  1. диверсифікація являє собою однозначний розвиток багатьох напрямків д-ті, вибір виробництва, розширення кількості об’єктів інвестування, асортимент виборів. Найбільш в повному вигляді принцип диверсифікації реалізується в теорії портфеля.

Диверсифікація – це процес розподілу капіталу між різними об’єктами вкладання, що безпосередньо не пов’язані між собою.

Основні напрямки диверсифікації ризиків можуть бути:

а) диверсифікація різних видів д-ті

б) диверсифікація постачальників товарів

в) диверсифікація асортименту продукції

г) диверсифікація портфелю цінних паперів

д) диверсифікація депозитного портфелю

4. лімітування – це встановлення ліміту, тобто граничних сум затрат, продажів, кредиту, тощо.

Ризик лімітується шляхом встановлення відповідно до економічних і фінансових нормативів:

а) мах обсяг комерційної операції по закупівлі товарів, що укладається з одним контрагентом

б) мах розмір сукупних запасів товарів на підпр.

в) мах розмір споживчого кредиту, наданого одному покупцю

г) мін розмір оборотних активів у високоліквідній формі

д) граничний розмір використання позикових коштів

е) мах розмір депозитного внеску, який розміщається в одному комерційному банку.

5. самострахування означає, що підприємець швидше підстрахується сам, аніж купить страховку у страховій компанії.

Основне завдання самострахування – оперативне подолання тимчасових труднощів у фінансово-комерційній д-ті.

Самострахування – це група заходів для внутрішнього страхування ризиків, яка покликана забезпечити нейтралізацію негативних фінансових наслідків ризиків у процесі розвитку підпр.

6.страхування – сутність страхування виражається в тому, що підприємець готовий відмовитися від частини своїх доходів аби уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зведення ризику до 0. Страховою вартістю підприємницького ризику є сума збитків від підприємницької д-ті, які страхувальник поніс би при настанні страхового випадку.

В процесі страхування основна увага повинна бути приділена узгодженню розміру страхових платежів, який визначається такими факторами:

а) розмір страхової суми, що відшкодовується

б) загальні періоди страхування

в) страхові тарифи

7. хеджування – при здійсненні операційного хеджування дозволяє уникнути цінового і інфляційного ризиків при здійсненні підприємницьких угод на товарних чи фондових біржах.

Принцип операційного хеджування полягає в тому, що купуючи товар з постачанням у майбутньому періоді підпр. одночасно здійснює продаж ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товарів.

Якщо підпр. понесе фінансові втрати через зміну ринкових цін як покупець реального товару, то воно одержить виграш у тих же розмірах, як продавець ф’ючерсних контрактів на нього.

  1. придбання додаткової інформації про вибір і результати – інформація відіграє впжливу роль у ризик-менеджменті. Підпр. часто приймає рішення, коли результати вкладення капіталу невідомі і засновані на неповній інформаці.

Наявність інформації робить точнішим прогноз і дозволяє знизити ризик. Це робить інформацію товаром. Вартість повної інформації розраховується як різниця між очікуваною вартістю якого небудь вкладення капіталу якщо є повна інформація і очікуваною вартістю, якщо інформація неповна.