asyan.org
добавить свой файл
1 2

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

11. Визначення рівноважного обсягу національного виробництва у моделях мультиплікатора. Аналіз механізму мульти іплікатора





  • В основу кейнсіанської моделі покладено зв’язок між сукупними видатками та поточними доходами макроекономічних суб’єктів.

Основна макроекономічна тотожність розглядається в моделі як умова рівноваги на товарному ринку. У моделі вводяться поняття фактичних і запланованих видатків. Ці видатки можуть як відрізнятись, так і співпадати.

Фактичні видатки представляють собою витрати всіх макроекономічних суб’єктів на купівлю вітчизняних товарів і послуг, вони дорівнюють реальному обсягу виробництва (реальному ВВП).

Заплановані видатки – це сума, яку всі суб’єкти хотіли б витратити на вітчизняні товари і послуги. Сума запланованих видатків для кожного рівня сукупного доходу складає сукупний бажаний попит
Графік відображає встановлення рівноваги на товарних ринках.

Рівновага на товарних ринках досягається у точці , де функція запланованих видатків перетинається з лінією 450. Цій точці відповідає рівноважний обсяг сукупного доходу.

Основне завдання кейнсіанських моделей – визначити змінні, які зміщують криві запланованих видатків (сукупного попиту), спричиняючи коливання рівнів виробництва, у тому числі визначити, як діють інструменти, що застосовує уряд для згладжування циклічних коливань в економічній системі.

Багаторазове розширення або звуження обсягу випуску (реального доходу) під впливом зміни сукупного попиту отримало назву мультиплікативного ефекту (від лат. multiplico – помножую

Мультиплікативний ефект може викликатись не тільки додатковими інвестиціями але й зміною обсягу заощаджень При збільшенні інвестицій доход мультиплікативно зростає, при збільшенні заощаджень – скорочується.

^ 12. Суть і види фіскальної політики. Дискреційна фіскальна політика
Фіскальна (від лат. fiscus – кошик, державна скарбниця) або бюджетно-податкова політика – це вплив уряду на сукупний попит через зміну обсягу та структури державних видатків і системи оподаткування з метою подолання згубних наслідків циклічних коливань.

В залежності від того, яким чином використовує уряд ці важелі (інструменти) розрізняють дискреційну та недискреційну (автоматичну) фіскальну політику.

Дискреційна фіскальна політика – це свідоме маніпулювання податками і видатками з бюджету, за допомогою якого уряд може змінювати реальні обсяги виробництва і зайнятості, а також здійснювати контроль за розвитком інфляції, впливаючи на сукупний попит.

Недискреційна фіскальна політика – це природне пристосування економіки до фаз економічного циклу через дію автоматичних стабілізаторів, роль яких виконують прогресивна система оподаткування та соціальні трансферти, які автоматично змінюють свою величину.

Ця модель показує як впливає збільшення державних видатків на рівноважний обсяг випуску Другий інструмент дискреційної фіскальної політики – податки – діє опосередковано, причому різні види податків по-різному впливають на зміну сукупного доходу.

З введенням акордного податку функція споживання набуває вигляду .

Більш реальний варіант дискреційної податкової політики – із застосуванням пропорційних податків. На відміну від акордних податків, пропорційні податки встановлюються як ставка у процентах від рівня доходів. Об’єктом оподаткування є прибутки фірм і доходи населення.

Таким чином, застосування податків – менш ефективний інструмент фіскальної політики, ніж зміна обсягів і структури державних видатків.
^ 13. Дефіцит державного бюджету та державний борг.
Бюджетний дефіцит виникає, коли в межах фінансового року сума видатків з державного бюджету перевищує надходження до бюджету.

Основним чинником, що впливає на величину дефіциту, є обсяг ВВП.


Ця модель показує зв’язок між станом бюджету і обсягом ВВП. При заданому рівні державних видатків і даній ставці оподаткування розмір бюджетного дефіциту або профіциту залежить від рівня сукупного доходу (ВВП).

Розроблені три концепції балансування державного бюджету: щорічного балансування, циклічного балансування і концепція функціональних фінансів.

Концепція щорічного балансування виходила з того, що бюджет обов’язково потрібно збалансувати; дефіцит допускався лише у періоди війн та стихійних лих, неврожаю, коли уряд був змушений позичати кошти; активна фіскальна політика не передбачена.

Концепція циклічного балансування бюджету передбачає проведення антициклічної фіскальної політики, спрямованої на згладжування циклічних коливань; балансування бюджету з врахуванням фаз циклу у довгостроковому періоді сприяє стабілізації економіки; ліквідує дефіцити і надлишки бюджету.

Концепція функціональних фінансів виходить з наявних пріоритетів держави у кожному періоді; головним завданням уряду вважає стабілізацію економіки, а не балансування бюджету; сучасний період є основною теоретичною базою для розробки фіскальної політики у багатьох країнах.

Значні первинні дефіцити бюджету ведуть до нагромадження державного боргу. чи зменшити рівень боргу:
^ 14. Зайнятість та безробіття як явища ринкової економіки. Показники безробіття.

Все населення поділяється на дві групи: інституціональне та неінституціональне : .

До інституціонального населення відносять осіб, які ще не досягли працездатного віку, і тих, котрі вже вибули зі складу робочої сили у зв’язку з виходом на пенсію, а також тих, хто знаходяться в лікарнях і в тривалій ізоляції. Всі ці особи перебувають на утриманні держави або інших осіб. До неінституціонального населення відносять все працездатне населення.

В свою чергу неінституціональне населення поділяють на економічно неактивне та економічно активне : .

Економічно неактивне населення – це особи, які не працюють за наймом і не шукають роботу за наймом. Сюди відносять студентів, домогосподарок, а також підприємців і людей вільних професій, членів виробничих кооперативів.

Економічно активне населення – це та частина населення, яка формує ринок праці – зайняті найманою працею та безробітні :

.

Безробіття – це такий стан ринку, за якого пропонування праці перевищує попит на неї.

Рівень безробіття або норма безробіття вимірює частку безробітних у чисельності робочої сили: .

Показник норми безробіття широко використовується для визначення стану ринку праці, проте він має чимало недоліків. Насамперед він неточно відображає економічну ситуацію, оскільки не всі непрацюючі відносяться до безробітних, а лише зареєстровані, тобто, які виконують три умови МОП.

Деякі економісти вважають, що кращим показником використання робочої сили є коефіцієнт рівня занятості. Він обчислюється як відношення зайнятих до загальної чисельності населення .
^ 15. Типи та форми безробіття. Наслідки безробіття.
Виділяють два основні типи безробіття: добровільне і вимушене.

Добровільне безробіття воно поширене серед людей низької кваліфікації або в країнах, де занадто високі податки на доходи, або може виникати через певні сімейні обставини. В залежності від причин розрізняють наступні форми добровільного безробіття: фрикційне, структурне, інституціональне.

Фрикційне безробіття виникає через особисті причини.

Структурне безробіття пов’язане зі змінами у структурі виробництва, спричиненими змінами у попиті або технологічними нововведеннями.

Інституціональне безробіття високі соціальні виплати безробітним, високі прогресивні ставки оподаткування дохо­дів, недостатня інформація про наявність робочих місць ринку праці сприяють подовженню терміну влаштування на роботу, тим самим збільшується кількість безробітних.

Вимушене безробіття отримало назву циклічного, тому що воно пород­жується циклічними коливаннями економічного розвитку, досягаючи макси­мального рівня в періоди затяжної депресії.

Крім цих основних форм безробіття існують ще багато інших, які виділені за іншими критеріями – сезонне, молодіжне, технологічне, регіональне.

Розрізняють також приховане і відкрите безробіття. Приховане пов’язують з особами, що припинили пошук роботи. Відкрите безробіття охоплює тих індивідів, які зареєструвались на біржі праці.

Природний рівень безробіття визначається як частка безробітних, яка відповідає доцільному рівню повної зайнятості в економіці, коли відсутнє циклічне безробіття.

Виділені чинники, які впливають на природний рівень безробіття: демографічний,втручання держави, загальне підвищення рівня життя.

Можна виділити моральні, соціальні та економічні наслідки безробіття

Закон Оукена можна виразити наступним рівнянням: .

Закон Оукена показує двосторонній процес: коли економіка входить фазу спаду, то безробіття зростає, а коли обсяг виробництва зростає, то безробіття зменшується.
^ 16. Загальна характеристика економічних циклів. Теорії циклічного розвитку. Нециклічні коливання економічної динаміки.

Економічним циклом прийнято називати нерегулярно повторювані періоди розширення і згортання загальної економічної активності. Макроекономічні показники ділової активності по-різному реагують на фази циклу, в залежності від цього їх поділяють на проциклічні, протициклічні та ациклічні змінні.

Проциклічні змінні зростають у періоди піднесення і зменшуються в періоди спаду

Протициклічні змінні зростають у фазі спаду і спадають у фазі піднесення – запаси готової продукції, запаси факторів виробництва, рівень безробіття та рівень банкрутств.

Ациклічні змінні не пов’язані безпосередньо з економічним циклом, тому не реагують на нього

Одну з перших класифікацій дав М.І.Туган-Барановський, який об’єднав всі теорії економічних криз у три групи за сферами, в яких знаходять основні причини криз:

  • теорії суспільного виробництва

  • теорії суспільного обміну

  • теорії суспільного розподілу

  • Інша класифікація об’єднує всі теорії в дві групи:

  • екстернальні теорії, які шукають основні чинники коливань поза межами економічної системи

  • інтернальні теорії, які знаходять причини коливань всередині самої економічної системи

Ще одна класифікація поділяє сучасні теорії на:

  • детерміністські, які вважають цикли періодичними і невідворотними,

  • імпульсні, згідно з якими цикли спричиняються випадковими шоками.

За різними підходами виділяють також кейнсіанські теорії, неокласичні, неокейнсіанські та теорії реального бізнес-циклу.

До нециклічних коливань відноситься:

Сезонні коливання характерні для таких галузей, як будівництво та сільське господарство.

Структурні кризи мають складну будову, вони проявляються у формі енергетичної, сировинної, фінансової, екологічної, продовольчої криз.
На моделі зображено чотири фази – криза(рецесія), дисперсія(дно), пожвавлення та піднесення(пік)



следующая страница >>