asyan.org
добавить свой файл
1
Розділ X

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, за винятком:

    1. частин першої, третьої статті 97, які набирають чинності за шість місяців з дня прийняття цього Закону;

    2. статей 25, частини першої, третьої – п´ятої 26, 27, 28, 29, які набирають чинності через рік, частини другої статті 26 – через роки після прийняття цього Закону;

    3. частин другої, п’ятої статті 44, частини другої статті 99 які набирають чинності через рік з дня прийняття цього Закону;

    4. частини першої статті 48, яка набирає чинності з 1 січня 2015 року;

    5. частини четвертої статті 104, яка набирає чинності з 1 травня 2015 року;

    6. пункту 5 частини сьомої статті 97, який набирає чинності з 1 червня 2015 року;

    7. частини другої статті 78, яка набирають чинності з 1 серпня 2015 року;

    8. частин четвертої та п’ятої статті 95, які набирають чинності з 1 січня 2016 року.

2. До приведення законодавства України у відповідність до цього Закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Сертифікат відповідності, зазначений у частині першій статті 98, є необов’язковим за наявності чинного сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання), виданого згідно з розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію».

4. З 1 січня 2014 року видача сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання на транспортні засоби, їхні частини та обладнання згідно з розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» припиняється.

5. Стаття 35 Закону України «Про дорожній рух» зі змінами внесеними цим Законом набирає чинності за 1 рік з дня його опублікування.

6. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

«1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1122; 2013 р., № 1, ст. 6):

статтю121-2 доповнити частиною такого змісту:

«Перевезення водіями легкових автомобілів на замовлення пасажирів не передбачених договором із замовником – тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

статтю 128-1 викласти в такій редакції:

«Стаття 128-1. Порушення або невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху

Порушення або невиконання правил, норм і нормативів, стандартів і технічних регламентів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності під час виготовлення, ремонтування, модернізації транспортних засобів та їхніх складників або встановлення на них інших предметів, зокрема, додаткового обладнання, не передбаченого конструкцією транспортного засобу, а також під час будівництва, реконструкції, ремонтування та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів і дорожніх споруд –

тягне за собою накладення штрафу від ста до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, -

тягнуть за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

у статті 133-1:

частину шосту та десяту виключити;

частину дев’яту викласти в такій редакції:

«Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою, другою або сьомою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;»;

доповнити частинами десятою – п’ятнадцятою такого змісту:

«Управління транспортними засобами без контрольних пристроїв реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів (тахографів) чи з вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку, якщо це передбачено законодавством – штраф у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Управління транспортними засобами без обмежувачів швидкості та (або) пасків безпеки, у випадках, якщо вони передбачені законодавством – тягне за собою накладення штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Порушення встановленого режиму праці і відпочинку водіїв терміном:

1) від 15 хвилин до 1 години включно – тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) більше 1 години – тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Водій, який під час перевірки зі сторони контрольних органів не представить роздруківку з будь-яких причин, зокрема і з причини відсутності паперу, чи не представить необхідну кількість тахокарт – штраф у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водій, який має більше однієї дійсної картки водія, використовує картку водія видану на іншу особу, пошкоджену картку водія, картку із закінченим терміном дії чи тахокарту, стан якої унеможливлює її однозначного зчитування інформації – штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами десятою, одинадцятою, дванадцятою пункт 2, тринадцятою або чотирнадцятою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу у подвійному розмірі.»;

статтю 164 викласти в такій редакції:

«Стаття 164. Порушення порядку провадження господарської діяльності, за винятком діяльності з перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом

Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди) -

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, або пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах, -

тягнуть за собою накладення штрафу від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Примітка. Отримання доходу у великих розмірах має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.»;

Доповнити новою статтею такого змісту:

«Стаття 164-17. Порушення порядку провадження господарської діяльності з перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом

Провадження господарської діяльності на автомобільному транспорті з перевезень пасажирів та вантажів без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без відповідної ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом, так само як і без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом –

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та оплатне вилучення транспортного засобу.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, -

тягне за собою накладення штрафу від трьохста до п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та конфіскацію транспортного засобу.

Надання дозвільному органу або адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства -

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

статтю 167 доповнити частиною другою такого змісту:

«Введення в обіг або реалізація моторного палива, яке не відповідає встановленим нормативним вимогам, ненадання споживачам під час роздрібної реалізації палива інформації щодо позначення палива з даними щодо його марки, екологічного класу та граничного вмісту біокомпонентів, невнесення цих даних до розрахункових документів –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадян - власників підприємств чи уповноважених ними осіб від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

статтю 185 доповнити пунктом 9 та 10 такого змісту:

«Стаття 1859. Невиконання посадовою особою органу виконавчої влади вимог частини другої статті 45 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо проведення конкурсу на визначення перевізника на автобусному маршруті загального користування не пізніше ніж через три місяці після відкриття нового маршруту та за два місяці до закінчення терміну дії договору з перевізником на діючому маршруті – тягне за собою накладення штрафу в обсязі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 18510. Порушення вимог частини дванадцятої статті 52 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо заборони в приміщенні чи на території автостанцій діяльності будь-яких суб’єктів господарювання або їх представників, що пропонують пасажирам послуги з перевезень і не мають із суб’єктом автостанційної діяльності укладеного письмового договору про таку діяльність – тягне за собою накладення штрафу в обсязі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на особу, що порушила ці вимоги»;

Вважати статті 1859 – 18512 відповідно статтями 18511 – 18514;

доповнити статтею 265-4, викладеною в такій редакції:

«Стаття 265-4. Затримання та вилучення транспортних засобів

У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частиною першою статті 164-17 цього Кодексу, транспортний засіб, що є безпосереднім знаряддям правопорушення, затримується та зберігається до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України. Після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, транспортний засіб у встановленому порядку повертають володільцеві, а при прийнятті рішення про оплатне вилучення – реалізується.

Про затримання транспортного засобу складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Посадова особа центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, зокрема, за допомогою спеціального автомобіля – евакуатора.».

2. Статтю 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, N 21, ст. 252; 2012, № 95, ст. 3846) після абзацу першого доповнити абзацем такого змісту:

«Автомобільні перевізники створюють робочі місця для працевлаштування інвалідів в обсязі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, крім водіїв.».

3. У Законі України «Про дорожній рух» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 31, ст. 338; 2013 р., № 1, ст. 4):

частину другу статті 11 виключити;

в абзаці другому частини другої статті 16:

після слів "на вимогу працівників міліції" доповнити словами "та (або) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті;

після слів "пасажирів і небезпечних вантажів" доповнити словами "копію свідоцтва про допуск до господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх або міжнародних перевезень вантажів (крім небезпечних) автомобільним транспортом, свідоцтво професійної компетенції водія, документи на вантаж";

статтю 29 викласти в такій редакції:

«Стаття 29. Допуск транспортних засобів, їх частин та обладнання до участі у дорожньому русі».

До участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, їх частини та обладнання, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам чинних в Україні технічних регламентів, технічних приписів, правил, норм, нормативів і стандартів законодавчо регульованої сфери, що мають сертифікат відповідності цим вимогам, укомплектовані відповідно до законодавства і пройшли обов’язковий технічний контроль (за винятком транспортних засобів, що не підлягають такому контролю).

Особливості підтвердження відповідності транспортних засобів, їх частин та обладнання визначаються Законом України «Про автомобільний транспорт».

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують унормовані, допускають в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Місце переїзду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів транспортними засобами на гусеничному ходу для виконання сільськогосподарських робіт встановлюється власником дороги, вулиці та залізничного переїзду спільно з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

Пересування транспортних засобів на гусеничному ходу дозволяється тільки на місцевих шляхах без твердого покриття при мінусовій температурі атмосферного повітря.

Не допускають до руху дорогами транспортні засоби з правим розташуванням керма.»;

статті 31-33 викласти в такій редакції:

«Стаття 31. Основні вимоги щодо ввезення на територію України транспортних засобів

Пропуск транспортного засобу, його складників на митну територію України з метою вільного обігу, а також перша державна реєстрація транспортного засобу, введення в обіг його обладнання здійснюються за наявності сертифіката відповідності;

Виробник, імпортер, який виробляє чи ввозить транспортні засоби, має забезпечити можливість своєчасного технічного обслуговування та ремонтування транспортного засобу на підприємствах автомобільного сервісу. Виробник повинен забезпечити сервісну мережу необхідним інформаційним забезпеченням з питань ідентифікації, технічного обслуговування і ремонтування транспортних засобів, а також має визначити складники, які мають ресурс менший ніж ресурс транспортного засобу».

«Стаття 32. Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів

Переобладнання транспортного засобу, тобто зміна його конструкції під час технічної експлуатації, параметрів чи призначення із зміною (заміною) кабіни, кузова, їх деталей чи координат установки, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених креслениками або нормативною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормам, нормативам і стандартам України та здійснюватися у порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та (або) її розподілу по осях, розміщення центру мас, типу двигуна, його маси, потужності, систем живлення паливом і повітрям, колісної бази чи колісної формули, систем гальмування і керування, силових передач, підвіски, пневматичних шин і коліс.

У разі переобладнання п'яти і більше транспортних засобів протягом року суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність з переобладнання транспортних засобів, повинні мати узгоджену з відповідними уповноваженими державними органами нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання та свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Допуск до експлуатації переобладнаних транспортних засобів здійснюється лише шляхом проведення спеціальних випробувань та оформлення сертифіката на відповідність вимогам чинних в Україні правил, нормативів і стандартів.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Власник транспортного засобу зберігає, передає (продає) разом з транспортним засобом новому власнику оригінали документів щодо погодження та підтвердження відповідності, які він отримав відповідно до порядку переобладнання транспортних засобів.».

«Стаття 33. Основні вимоги до технічного стану транспортних засобів, що перебувають в експлуатації

Технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху, охорони навколишнього природного середовища й енергоефективності має відповідати правилам, нормам, нормативам і стандартам законодавчо регульованої сфери, що були чинними на дату їх першої реєстрації згідно із законодавством.

Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників, орендаторів, інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.»;

у статті 34:

після частини четвертої, доповнити частинами п’ятою − сьомою такого змісту:

«Під час державної реєстрації автобусів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх належності до транспортних засобів загального, або спеціального, або спеціалізованого призначення.

Під час державної реєстрації легкових та вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника та сертифікатами відповідності.

У реєстраційний документ транспортного засобу за наявності вноситься інформація щодо:

1) познаки рівня екологічних норм, якому відповідає транспортний засіб;

2) індивідуальної норми димності спалин (скоригований коефіцієнт поглинання) для транспортного засобу;

3) рівня акустичного шуму нерухомого транспортного засобу.».

У зв’язку з цим частини п’яту - дванадцяту вважати відповідно частинами восьмою − чотирнадцятою;

частину дванадцяту викласти в такій редакції:

«Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Органи реєстрації після реєстрування транспортного засобу повертають первинні документи, які були підставою для реєстрування, зокрема оригінали сертифікату відповідності та попередньої реєстрації (для транспортних засобів, які були у використанні). Власники транспортних засобів мають зберігати та передавати документи новому власнику, пред’являти виконавцю обов’язкового контролю технічного стану транспортного засобу.»;

частину одинадцяту статті 35 викласти в такій редакції:

«Забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу, а також доступом до загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюється на платній основі. Порядок забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів, доступом до зазначеної загальнодержавної бази даних та розмір плати за надання таких послуг встановлює Кабінет Міністрів України. Будь-яка інша діяльність, пов’язана з оплатою послуг суб’єктів господарювання, що сприяють або забезпечують занесення інформації до загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів не допускається.

За результатами статистичного оброблення загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів за кодами невідповідностей їхнього технічного стану складається щорічний звіт і надсилається Кабінету Міністрів України з метою удосконалювання обсягів і методів обов'язкового технічного контролю транспортних засобів. Порядок статистичного оброблення загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів затверджує Міністерство внутрішніх справ України.».

У зв’язку з цим частини дванадцяту – шістнадцяту вважати відповідно частинами тринадцятою – сімнадцятою;

статтю 36 викласти в такій редакції:

«Стаття 36. Основні вимоги до технічного обслуговування, ремонтування і перевірки технічного стану транспортних засобів

Власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов’язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт з їх технічного обслуговування і ремонтування, перевірки технічного стану згідно з нормами, нормативами, встановленими інформаційним забезпеченням від виробника для визначених ними умов технічного експлуатування транспортних засобів.

Якщо фактичні умови технічного експлуатування транспортних засобів відрізняються від визначених виробником, зазначені норми, нормативи в післягарантійний період коригують відповідно до правил системи технічного обслуговування і ремонтування транспортних засобів (їхніх складників), яка має охоплювати увесь експлуатаційний життєвий цикл, а для модернізованих, переобладнаних у сфері технічної експлуатації транспортних засобів, для прогресивних технологічних рішень з технічного обслуговування і ремонтування власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, забезпечують створення норм (нормативів) технічного регулювання згідно з положенням про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування повинні організувати роботу і всіляко сприяти створенню мережі служб швидкої технічної допомоги учасникам дорожнього руху безпосередньо на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах».

4. статтю 20 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996, N 18, ст. 78; 2012 р., № 93, ст. 3767) доповнити пунктом 8 такого змісту:

«8) у разі настання страхового випадку через виникнення дорожньо-транспортної пригоди надавати спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у галузі статистики інформацію про розмір страхових виплат стосовно страхування життя, здоров’я та працездатності; страхування володіння, користування та розпорядження майном (транспортним засобом); відшкодування страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі».

5. Статтю 14 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 28, ст. 222; 2013 р., № 1, ст. 4) після абзацу четвертого доповнити абзацом такого змісту:

«ведення реєстру атестованих навчальних центрів, що здійснюють спеціальне навчання з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, реєстру водіїв та уповноважених осіб, які успішно пройшли спеціальне навчання (у розрізі областей)».

6. У Законі України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000, № 36, ст. 299; 2012, № 93, ст. 3771):

частину першу статті 9 доповнити новим пунктом 13 такого змісту:

«13) надання послуг з перевезення пасажирів та (або) небезпечних вантажів автомобільним транспортом.»;

у пункті 25 частини третьої слово та знак «автомобільним,» виключити;

перше речення частини чотирнадцятої статті 14 викласти у такій редакції:

«До ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів та (або) небезпечних вантажів автомобільним транспортом додаються ліцензійні картки на кожен автомобільний транспортний засіб (крім причепів, напівпричепів)»;

частину сьому статті 21 після слів «акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов» доповнити словами та знаком «, акта про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування».

7. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001р., № 25, ст. 131; 2009 р., № 10-11, ст. 137):

статтю 291 викласти в такій редакції:

«Стаття 291. Порушення чинних на транспорті правил

Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, а також технічних регламентів, стандартів законодавчо регульованої сфери, норм, нормативів і правил стосовно виготовлення, переобладнання, ремонту транспортних засобів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років».

8. Статтю 6 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 52, ст. 562) доповнити частиною третьою, четвертою та п’ятою такого змісту:

«Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті здійснює ведення та оприлюднення реєстру експедиторів, що надають транспортно-експедиторські послуги на автомобільному транспорті.

Для включення до реєстру експедитор, що надає транспортно-експедиторські послуги на автомобільному транспорті, на підтвердження здатності виконувати свої господарські зобов’язання повинен надати фінансову звітність про наявність основних засобів, оборотних коштів та фінансових активів на суму 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або продемонструвати свій фінансовий стан за допомогою банківської гарантії чи страхування професійної відповідальності.

Транспортно-експедиторські послуги на автомобільному транспорті не можуть надаватися суб’єктами господарювання, які не включені до реєстру»;

9. Частину 17.1 статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005, № 1, ст. 1; 2012, № 89, ст. 3592) доповнити абзацем восьмим такого змісту:

«договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів – автомобільних перевізників, що надають послуги з перевезення пасажирів автобусами, укладається на термін не менше ніж 12 місяців на кожну одиницю транспортного засобу із врахуванням відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю чи/або майну пасажирів у відповідності до повної пасажировмісності транспортного засобу, визначеної виробником».

10. У Законі України "Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005р., № 34, ст. 435; 2012р., № 60, ст. 2412):

у абзаці першому частини другої статті 2 слова «транспортних засобів» замінити словами: «сідельних тягачів, автобусів, легкових та вантажних автомобілів, автомобілів спеціального призначення;

статтю 3-2 викласти в такій редакції:

«Дія статей 2 і 3 цього Закону не поширюється на транспортні засоби, які не підпадають під дію екологічних норм рівнів «ЄВРО-0» - «ЄВРО-6», визначених відповідно до статті 2-1 цього Закону, та на транспортні засоби, які ввозяться на митну територію України тимчасово, з метою транзиту та при переселенні громадян на постійне місце проживання до України».

11. Частину третю статті 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2005, № 48, ст. 483) після абзацу четвертого доповнити абзацом такого змісту:

«Видача свідоцтва про допуск до господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх або міжнародних перевезень вантажів (крім небезпечних) автомобільним транспортом, а також свідоцтва про атестацію автостанції здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»;

12. У Законі України “Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2011р., № 47, ст. 532):

Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності доповнити пунктами 118, 119, виклавши їх у редакції:

«118. Свідоцтво про допуск до господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх або міжнародних перевезень вантажів (крім небезпечних) автомобільним транспортом

119. Свідоцтво про атестацію автостанції».

7. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців від дати набрання чинності цим Законом:

1) внести до Верховної Ради України проект Закону України «Про перевезення на таксі»;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

3) забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону;

4) відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

5) вжити заходів щодо забезпечення переходу протягом двох років від процедури сертифікації транспортних засобів та обладнання згідно з розділом ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» до процедури затвердження їх конструкції відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, підписаної 20 березня 1958 року в м. Женеві, з поправками 1995 року з урахуванням положень відповідних Директив Європейського Союзу;

6) вжити заходів для впровадження не пізніше 01 серпня 2015 року національних стандартів як ідентичних європейському EN 12195 та міжнародному ISO 39001, внесення до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, засобів закріплення вантажу.

Президент України В.Ф. Янукович