asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 4 5 6 7
n=1. Маркетингова цінова політика підприємства Сутність маркетингової цінової політики~sz=809775;pg=7;te=Ціна І цінова політика — одна з головних складових маркетингової діяльності, роль яких все більше зростає. Для підприємства — ціна є найважливішим показником, оскільки її головна функція полягає у забезпеченні прибутку від реалізації товарів та послуг~cat=~t=~!~
3.5. Умови оплати за товари



Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства значною мірою залежить від організації розрахунків за товари. Кожному підприємству вигідним є надання власному товару максимальної доступності для споживача, легкості його отримання і миттєвості у задоволенні споживчої потреби.

Часто фірми йдуть на невигідні для себе умови оплати за товар для збільшення попиту на продукцію та підвищення іміджу власного виробництва. Зокрема, розробляються масштабні стратегії цінових скидок, неповної оплати за товар на основі дисконтних карток та багато іншого, придбання товару у кредит і все заради одної мети – збільшення показників продажу продукції.

Умови оплати за товари є елементом загальної збутово-розподільчої політики підприємства.

Під збутово-розподільчою політикою розуміють сукупність заходів, необхідних для доставки товарів прямим або побічним шляхом, самостійно чи за допомогою сторонніх організацій до споживачів, підприємств, що використовують цей товар для подальшої переробки, або до кінцевих споживачів товару.

У процесі розробки політики збуту підприємство повинно приймати і реалізовувати рішення про канали або шляхи збуту, тобто про свої договірні зв'язки з учасниками процесу збуту, будувати ланцюг товароруху, ланками якого є відділ збуту самого підприємства і різноманітні збутові посередники, розробляти систему маркетингової логістики, тобто систему фізичного переміщення товару вибраним каналом збуту.

Розрізняють просту і складну системи збуту товарів. Складна - через
посередників. У практиці міжнародної торгівлі до 65 % товарів продається через посередницькі фірми. Спочатку треба укласти пробну короткострокову угоду з декількома посередницькими фірмами з тим, щоб надалі вибрати найбільш надійну.

Проста система збуту товарів має такі переваги:

- збутова мережа зорієнтована на реалізацію товарів тільки своєї фірми, що дозволяє їй вести контроль за ходом реалізації своєї стратегії на ринку;
- система збуту дозволяє фірмі підтримувати прямий контракт із замовниками.
Однак організація такої мережі збуту доцільна при достатньому обсязі продажів на ринку. При обслуговуванні вузьких сегментів ринку і окремих замовників компанії використовують посередників для збуту. [5]

Проте що стосується підприємства харчової промисловості, яким є ПП “Агропереробка”, то система заходів для покращення умов оплати праці за товар є безумовно обмеженою. Продукція підприємства може реалізовуватись виключно на основі контракту з посередницькими мережами, адже власна збутова мережа підприємства не є розвинутою. Тому підприємство практично не приймає участі у процесі оплати за товар.

Оскільки ПП “Агропереробка” спеціалізується на молочній продукції, яка є продуктом першої необхідності для людини і споживається постійно і у великих розмірах, то підприємство немає можливості і потреби для розробки стратегії покращення умов для оплати за товар.

Вся продукція підприємства успішно реалізовується в торгових мережах та закладах харчування України шляхом укладення контракту на постачання продукції.


    1. ^ 3.6. Управління цінами


У процесі маркетингової діяльності підприємства управління цінами є визначальною умовою створення такого товару, який би зацікавив покупця, був економічно продуктивним для підприємства та конкурентоспроможним на ринку загалом. Під час функціонування підприємства триває постійна зміна факторів, які впливають на підприємство, а тому управління цінами повинно бути достатньо гнучким. Існує надзвичайно велика кількість стратегій управління цінам.

Для підприємства харчової промисловості, який є ПП “Агропереробка” є актуальними наступні стратегії управління цінами:

  1. Політика проникнення на ринок.

  2. Політика психологічно комфортних цін.

  3. Політика “шикування цін”.

  4. Політика гнучких або стабільних цін.

  5. Політика виживання на ринку (у разі потреби).

Політика проникнення використовується підприємством для виведення своїх товарів на нові ринки, створення там належного попиту. Такій політиці притаманні низькі початкові ціни, які в міру зростання попиту, популярності товарів, їх відповідної адаптації до нових ринків поступово можуть також підвищуватись. До такої політики вдаються тоді, коли на ринку, що освоюється підприємством, існує досить високий рівень конкуренції і коли його можна поділити на сегменти, виокремлюючи ті з них, де еластичність попиту є високою, а споживачі не сприймають низької ціни як показник низької якості продукції.

Головна передумова використання такої політики полягає в наявності достатньо місткого ринку, необхідної кількості товарів, що робить можливим досягнення великих обсягів товарообороту, а за рахунок цього проходження підприємством точки беззбитковості, отримання ним прибутків.
Перевагами тут є наявність реальних можливостей проникнення а ринок за рахунок надання споживачам конкретних цінових вигід, творення підприємству конкурентного пріоритету. Проте в такій політиці є й недоліки - збитки, які мають місце у процесі впровадження продукту на ринок, і ризик не пройти точку беззбитковості і політика диференціювання цін. Це продаж того самого продукту різним покупцям, або в різний час (у тому числі і протягом доби), або на різних територіях за різними цінами.

Така політика виконує два завдання:

— по-перше, пристосувати діяльність підприємства до умов різних ринків (сегментів), де існують різні умови конкуренції, інтенсивність попиту, доходи споживачів, сприйняття ними того чи іншого рівня цін;
— по-друге, досягти виробничо-економічних, збутових чи логістичних переваг з погляду впливу на поведінку споживачів.
Головною передумовою використання такої політики є наявність достатньо диференційованих за сприйняттям цін споживачами сегментів ринку, можливість їх охоплення підприємством та економічна доцільність цього. Головною перевагою тут є хороші перспективи досягнення великих обсягів товарообороту, залучення

достатньої кількості споживачів.

Проте в різних країнах до такої політики ставляться неоднозначно. Подекуди її кваліфікують як цінову дискримінацію, що переслідується законом. У будь-якому разі продавець мусить довести, що різницю в цінах на той самий товар зумовлено відповідною різницею у витратах на виробництво чи збут продукції.

Політика психологічно комфортних цін бере до уваги сприйняття споживачами того чи іншого рівня цін на товари, виходячи із їхньої «внутрішньої логіки». Не слід позначати в «круглих» числах (наприклад, в США вважають, що ціни в 1,90 чи 12,99 долара покупці нібито сприймають ліпше, ніж в 2,0 чи 13,0 доларів, хоч реальна різниця тут несуттєва).

^ Політика «шикування» ці використовується у разі продажу великого асортименту товарів у рамках однієї категорії (товарної лінії). Згідно з цією політикою ціни «вишиковуються» так, щоб ціновий ряд був достатньо диференційованим.

^ Політика гнучких ці передбачає швидку реакцію підприємства на зміну співвідношення попиту і пропонування на ринку. Відповідні зміни ціни можуть відбуватись навіть протягом доби.

Політику стабільних цін використовують, як правило, для товарів масового попиту, коли ціни на них залишаються стабільними тривалий час незважаючи на жодні кон’юнктурні коливання.

Mетою політики виживання підприємства є залишитись у бізнесі, зберегти своїх клієнтів, дочекатись позитивних кон’юнктурних змін. Основна особливість цієї політики — продаж товарів за низькими, навіть збитковими цінами. [3]
^ Висновки за розділом 3
У даному розділі було здійснено спробу сформувати конкретні форми маркетингової цінової політики для ПП “Агропереробка”. Зокрема, проаналізувавши основні цілі цінової політики підприємств визначено основні з них, які повинно дотримуватись дане підприємство. Однозначно ціллю, на яку повинні орієнтуватися підприємства харчової промисловості і зокрема ПП “Агропереробка” має бути максимізація поточного прибутку. Звичайно кожне підприємство прагне бути лідером, прагне домінувати на ринку, встановлювати свої “правила гри”. Проте лідерство не є першоосновою взагалі, а в бізнесі тим більше. Лідерство є лише сприятливою умовою для розвитку підприємства та збільшення прибутків.

Сформувавши ціль цінової політики підприємство повинно налагодити відповідні методи її здійснення. Підприємству надалі потрібно в першу чергу використовувати витратний метод ціноутворення, хоча і не завадило проводити періодичний аналіз цін на продукцію конкурентів для більш чіткого розуміння ситуації на ринку.

В результаті аналізу різних способів збуту продукції було доведено, що підприємству зовсім не вигідний збут через дистриб’юторів та більш вигідний збут за допомогою трейдерів та біржу, та навіть за таких умов підприємство втрачає вражаючі частини своїх доходів.

Важливою складовою діяльності кожного підприємства є ведення розумної політики управління цінами. Окрім цього, підприємство потрібно створити найкращі умови та можливості для споживачів щодо купівлі саме його продукції, адже збільшення попиту значно покриє витрати на здійснення таких заходів. Також як завжди актуальним для залучення нових споживачів є розроблення стратегії цінових знижок та поступок.
^ Загальні висновки
У даній курсовій роботі було висвітлено всі можливі аспекти формування цінової політики на підприємстві. За приклад було взято підприємство ПП “Агропереробка”.

Робота складається з 3 розділів, кожен з яких має своє мету та допомагає зрозуміти суті цінової політики. У першому розділі йдеться про маркетингову цінову політику у загальній формі. Зміст розділу розкривається у таких підпунктах: сутність маркетингової цінової політики, алгоритм маркетингового розрахунку ціни, управління цінами та методи маркетингового ціноутворення.

Маркетингова цінова політика - це ціна і її зміна в залежності від ситуації, яка складається на ринку. Управління цінами - це процес їх коригування на підставі стратегії і тактики підприємства, а також дії суб'єктів, сил і умов навколишнього бізнес-середовища. Встановлення ціни регулюється такими загальноприйнятими методами прямого ціноутворення: середні витрати плюс прибуток; отримання цільової норми прибутку; оцінка споживчої вартості; рівень поточних цін; очікуваний прибуток. Крім цього існують методи непрямого ціноутворення.

Метою другого розділу є формування чіткого розуміння стану справ ПП “Агропереробка”, а тому тут увага зосереджена на аналізі ринкової діяльності підприємства. Було наведено основіні техніко-економічні показники підприємства, проведено оцінку конкурентних можливостей підприємства на ринку та визначено його конкурентів. Крім цього, зроблено SWOT-аналіз ПП “Агропереробка”. SWOT-аналіз – це сучасний методологічний прийом, що дозволяє здійснити дослідження маркетингової діяльності підприємства та конкурентних можливостей його продукції.

Також проведено аналіз цінової політики підприємства на ринку та визначено, що визначальною для ПП “Агропереробка” є пряма маркетингова цінова політика, адже саме на її основі формується стартова ціна товару, на основі якої робляться розрахунки ефективності діяльності підприємства, прогнозується попит на товар серед споживачів. Визначено і механізм формування відпускної ціни конкретно для ПП “Агропереробка”. Так можна сказати, що відпускна ціна на продукцію підприємства складається з ринкової ціни, вартості транспортування, вартості зберігання, вартості інформації та документації, вартості обслуговування, витрат на енергію та вартості утилізації.

У заключному розділі курсової роботи зроблено спробу сформувати конкретні напрямки цінової політики якої підприємству слід дотримуватись. Зокрема встановлено, що визначальною ціллю підприємства має бути максимізація поточних прибутків, використовувати для визначення ціни переважно витратний метод ціноутворення та використовувати такі цінові стратегії як політика проникнення на ринок, політика психологічно комфортних цін, політика “шикування цін”, політика виживання на ринку (у разі потреби) та політики гнучких або стабільних цін відповідно до умов на ринку.
Список використаної літератури


  1. Гончаров С.М. Маркетинг: Навч. посібник. — Рівне: НУВГП, 2007. — 364 с.

  2. Зошит з практичних занять з дисципліни “Маркетинг”.

  3. Конспект лекцій з дисципліни “Маркетинг”.

  4. Павленко А.Ф., Вовчак А.В. Маркетинг: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 246 с.

  5. Універсальна маркетингова інформація, зосереджена в системі Internet.

  6. http://agropererobka.com.ua

  7. http://nuwm.rv.ua (персональна сторінка С.М. Гончарова).








<< предыдущая страница