asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

  • РОЗДІЛ 1 БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ ЯК ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ 7

    • 1.1. Сутність, причини та ознаки банкрутства підприємств в Україні 7

    • 1.2. Етапи та процедура порушення справи про банкрутство 9

    • 1.3. Визнання боржника банкрутом та проведення ліквідаційної процедури 13

    • 1.4. Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання 16

  • РОЗДІЛ 2 МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ 23

    • 2.1. Аналіз та оцінка ефективності діяльності підприємства 23

    • 2.2. Моделі прогнозування Альтмана та Спрінгейта 25

  • ^ РОЗДІЛ 3 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКРУТСТВА 29

  • ВИСНОВКИ 35

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37

  • Додаток 1 38

ВСТУП

Актуальність обраної теми випливає з того, що сьогодні в Україні близько 70 тисяч підприємств перебувають на межі банкрутства, а тисячі підприємств уже знаходяться за цією межею, тобто здійснюють процедуру банкрутства.

Банкрутство - це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи.

Лише в період реформування економіки (після ліквідації планового розподілу використання грошових ресурсів) відчутними стали такі економічні явища як нерентабельність, неплатоспроможність підприємств.

Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам.

Кількість таких підприємств в економіці України неухильно зростає. Причому тенденції банкрутства поширюються не лише на окремих суб'єктів господарювання, а й на цілі галузі економіки (наприклад, сільське господарство, яке вже впродовж багатьох років перебуває в глибокій фінансовій кризі і де понад 85% господарюючих суб'єктів закінчують свою діяльність щорічно із збитками; в промисловості збитковим є кожне друге підприємство).

Щоб процеси банкрутства господарюючих суб'єктів завдавали найменшої шкоди економіці держава повинна активно виконувати свою регулюючу роль у формуванні відносин власності. А для цього необхідно мати відповідну зважену законодавчу базу.

^ В даній роботі ставлю перед собою мету дослідити поняття банкрутства, його підстави та наслідки, проблеми механізму банкрутства.

Багато вчених слідкує за механізмом банкрутства підприємств в Україні, про це свідчить зростання кількості статей, що присвячені цієї темі, в щомісячних журналах “Економіка України” та “Фінанси України”.

Згідно з даними журналу Економіка України: “ситуація банкрутства підприємств є типовою для економіки не лише країн, що розвиваються, а й будь-якої з розвинутих країн. Зокрема, у країнах Євросоюзу щороку банкрутує значна кількість підприємств і підприємців - з кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишаються 20-30” [3]. Та незважаючи на це, європейська економіка розвивається із передбачуваними темпами, що пояснюється тим, що законодавство і процедури банкрутства використовуються у них в першу чергу для оздоровлення економіки.

Економічний словник банкрутство трактує як встановлена судом неспроможність сплатити свої зобов'язання; примусова ліквідація підприємства для поділу майна боржника між кредиторами. Підставою для відкриття справи з банкрутства в суді є неплатоспроможність юридичних осіб та їх спадкоємців, перевищення боргу, судовий позов одного або кількох кредиторів.

Умови і порядок визнання юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - банкрутами для задоволення претензій кредиторів визначено в Законах України “Про банкрутство ” та “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, які, в свою чергу, списані з аналогічних актів деяких країн Європи (Франція, Польща) та США.

Нерідко банкрутство - це єдиний шлях порятунку підприємства, на базі якого згодом створюється нове. Банкрутство інколи може бути й способом тіньової приватизації, є чимало схем і механізмів фіктивного банкрутства, про боротьбу з якими і повідомляють “Галицькі контракти”.

Заслуговують уваги, також, моделі прогнозування банкрутства підприємств, та методи відновлення платоспроможності підприємства, які можна знайти на сторінках щомісячників “Фінанси України” та “Бухгалтерія”.

^ РОЗДІЛ 1БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ ЯК ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

1.1. Сутність, причини та ознаки банкрутства підприємств в Україні

У зв'язку з ринковою орієнтацією економіки України, основним принципом якої є принцип підприємництва:

- здійснення підприємницької діяльності самостійно,

- на власний ризик і під власну відповідальність підприємця.

Інститут банкрутства в Україні слугує звільненню ринкової економіки від неефективно господарюючих суб'єктів.

^ В цілому причини банкрутства підприємств можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін.

До внутрішніх належать: відсутність стратегічного плану розвитку, низька якість менеджменту, недосконалість механізму ціноутворення, збільшення дебіторської та кредиторської заборгованості, утримання зайвих робочих місць, технологічна неузгодженість процесу виробництва, відсутність довготермінового інвестування, дефіцит власних коштів, нераціональна організаційна структура.

Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвиненою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств спричинені зовнішніми причинами, а 2/3 - внутрішніми.

Причини банкрутства для України: необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична нестабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільше впливають на результати діяльності підприємств насамперед через недосконалість законодавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знову ж таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршення кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків.

Зарубіжний досвід переконує, що спрогнозувати банкрутство можна за 1,5-2 роки до появи його очевидних ознак. Досліджуючи економічну сутність банкрутства на мікрорівні - тобто на внутрішньому стані окремих підприємств, адже саме підприємства (за будь-якою формою власності) є основою ринкової економіки.

^ Для цього потрібно аналізувати відношення:

§ оборотного капіталу до всіх активів;

§ заборгованості до акціонерного капіталу;

§ всіх пасивів до всіх активів;

§ основного капіталу до акціонерного капіталу;

§ чистого прибутку до всіх активів;

§ надходження коштів від операцій до всіх пасивів.

До ознак можливого банкрутства відносять:

§ падіння ринкової ціни цінних паперів підприємства;

§ зниження потоків грошових коштів;

§ роботу підприємства в галузі, де велика ймовірність банкрутства;

§ новостворене підприємство;

§ зменшення дивідендів.

Банкрутство може виникнути на кожному з етапів життєвого циклу конкурентної переваги фірми (ЖЦКПФ). Дослідники називають такі основні фактори, що сприяють банкрутству фірми.

^ Першим детермінантом є параметри факторів виробництва, вплив яких спостерігається на всіх стадіях ЖЦКПФ.

Іншим важливим детермінантом є параметри попиту. Різке зниження сукупного попиту негативно впливає на всі види діяльності: скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витрати на одиницю продукції, зменшується прибуток на одиницю продукції та загальний обсяг прибутку.

Наступним детермінантом є рівень галузевої конкуренції. Збільшення конкурентних переваг інших фірм галузі може бути каталізатором банкрутства фірми на будь-якому етапі ЖЦКПФ. Цей процес свідчить про те, що інші фірми використовують кращі технології, маркетингову стратегію та управлінські кадри.

Вплив державної політики є важливим фактором, що впливає на розвиток та функціонування фірми через фіскальну та кредитно-грошову системи.

^ 1.2. Етапи та процедура порушення справи про банкрутство

Згідно із Законом України "Про банкрутство", суб'єктом банкрутства може бути будь-яка юридична особа, що неспроможна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів та сплатити податки і є зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Боржником є юридична особа, проти якої порушено справу про банкрутство, а банкрут - це боржник, що перебуває в процесі ліквідації.

Як кредитор може виступати будь-яка українська або іноземна юридична чи фізична особа, що має вимоги (претензії) до боржника на підставі як майнових, так і немайнових зобов'язань останнього. Вартість вимоги визначається залежно від її сутності: вартість не грошового зобов'язання - за ринковою ціною на день подання заяви про банкрутство (до подання такої заяви сума будь-якої вимоги включає лише відсотки та штрафи), вартість вимоги за контрактом - за вартістю збитків, заподіяних кредиторові боржником у зв'язку з невиконанням умов контракту.

Заяву про банкрутство можуть подати кредитори (крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечено заставою), органи державної податкової служби, органи державної контрольно-ревізійної служби, сам боржник.

Письмова заява кредитора (боржника, органів податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби) до господарського суду і є підставою для порушення справи про банкрутство. До заяви кредитора додаються: список інших кредиторів, яких знає заявник; список підписаних боржником контрактів; список господарських чи інших судових справ; боржника чи проти боржника. Якщо боржник у разі його фінансової неспроможності (або загрози такої неспроможності) з власної ініціативи звернувся до господарського суду, то до його заяви додаються список кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове і майнове становище. Достовірність та повнота бухгалтерського балансу та іншої інформації про фінансове і майнове становище боржника повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) незалежно від підстав, з яких порушено справу.

Заяву кредитора може бути відкликано заявником до прийняття господарським судом рішення про визнання боржника банкрутом. Відкликання заяви боржником можливе тільки за згодою кредитора.

Після прийняття заяви (див. рис. 1) проводиться попереднє засідання господарського суду, на якому розглядаються подані документи, заслуховується пояснення сторін і в разі необхідності призначається розпорядник майна боржника. Якщо суд вирішує, що всіх процедурних вимог дотримано, то він призначає судовий розгляд справи, надсилає повідомлення всім сторонам судового процесу і публікує повідомлення про рішення суду в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України. В законі “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” закріплено перелік офіційних друкованих органів: “Голос України” і “Урядовий кур'єр” та вилучено видання відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржника.

^ Рисунок 1. Провадження справи про банкрутство підприємства

Справа про банкрутство згідно з ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно становлять не менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення терміну. Отже боржнику достатньо не задовольнити безспірні вимоги кредитора на суму понад 15 000 грн. (на сьогоднішній день - 300 * 350 грн.), щоб отримати копію ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. На мою думку, необхідно провести градацію мінімальних сум позовів для різних за розмірами суб'єктів підприємницької діяльності, враховуючи при цьому особливості їх діяльності, галузеву приналежність.

Суд покладає на банк, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника, Фонд державного (комунального) майна, якщо боржник - державне підприємство, організація, або іншу особу за пропозицією боржника чи кредиторів повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне здійснення зазначених повноважень. Повноваження розпорядника майна втрачають силу з моменту утворення ліквідаційної комісії.

Кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство подають до суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Господарський суд за результатами розгляду цих вимог своєю ухвалою визнає їх чи відхиляє. Зазначена ухвала може бути перевірена у порядку нагляду. Заяви кредиторів оплачуються державним митом. Громадяни і юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника, у той же строк повинні подати до господарського суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу, а також вказати умови санації юридичної особи - боржника.

Після закінчення строку, зазначеного у статті 10 Закону “Про банкрутство”, суд може винести ухвалу про проведення санації боржника, якщо надійшли пропозиції від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника, і виконати його зобов'язання перед бюджетом, за умови згоди зборів (комітету) кредиторів зі строками виконання цих зобов'язань і на переведення боргу.

В постанові призначаються ліквідатори з числа представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного (комунального) майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство або організацію.

^ На ліквідаторів покладаються обов'язки проведення задоволення вимог кредиторів.

До боржника господарський суд може застосовувати такі типи процедур:

а) реорганізаційні (санаційні);

б) ліквідаційні;

в) мирову угоду.

До реорганізаційних процедур належить зовнішнє управління майном, санація та реорганізація (реструктуризація) підприємства. Санація є процедурою, що включає угоду між сенатором та кредиторами, спрямовану на врегулювання боргів та фінансове оздоровлення юридичної особи боржника.

До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідацію підприємства-боржника на ухвалу господарського суду та добровільну ліквідацію підприємства під контролем кредиторів. Мирова угода укладається між боржником та кредиторами.

^ 1.3. Визнання боржника банкрутом та проведення ліквідаційноїпроцедури

Господарський суд визнає боржника банкрутом за відсутності пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з її умовами. У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд призначає також ліквідаторів (ліквідаційну комісію) - представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного майна, якщо банкрутом є державне підприємство.

^ З моменту визнання боржника банкрутом:




следующая страница >>