asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 14 15
1) Види страхування технічних ризиків та страхування будівельних підрядників від усіх видів ризиків.

У світовій практиці, коли йдеться про страхування технічних ризи­ків, розрізняють, як правило, види страхування, які надають покриття ризиків або виробника, або експлуатанта:

  • страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (CAR);

  • страхування всіх монтажних ризиків (EAR);

  • страхування машин;

  • страхування електронних пристроїв.

Страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (CAR) - це страхування всіх видів будіве­льних об'єктів, у рамках якого надається страховий захист як від збит­ків, завданих будівельному об'єкту, спорудам па будівельному майдан­чику і будівельним машинам, так і від претензій третіх осіб внаслідок матеріального збитку або тілесного ушкодження, пов'язаних з будів­ництвом об'єкта.

^ Страхувальниками за цим страхуванням можуть бути:

  • забудовники;

  • будівельні підприємці, що здійснюють проект, включаючи підрядників.

У рамках страхування будівельного підприємця від усіх ризиків можуть бути застраховані будь-які об'єкти будівництва, наприклад:

  • житлові будинки та конторські будівлі, лікарні, школи, театри;

  • промислові споруди, електростанції;

  • дорожні та залізничні об'єкти, аеропорти;

  • мости, дамби, греблі, тунелі, іригаційні та дренажні споруди канали, порти.

При страхуванні будівельного об'єкта страховий захист поширю­ється на:

  1. усі роботи, які виконуються будівельним підприємством або його підрядниками згідно з договором, включаючи підготовчі роботи на будівельному майданчику;

  2. допоміжні споруди;

  3. усі матеріали, що зберігаються на будівельному майданчику та необхідні для проведення будівельних робіт:

  • обладнання будівельного майданчика;

  • будівельні машини;

  • витрати з розчищення території після страхового випадку;

  • відповідальність;

  • об'єкти, які доручені страхувальникові або перебувають у нього на зберіганні і на яких чи біля яких виконуються роботи.

Відшкодуванню підлягають усі збитки, завдані застрахованим предметам протягом дії договору страхування внаслідок аварійної події, тобто раптово й несподівано, якщо лише ці збитки не пов'язані з винятками, зазначеними в умовах страхування чи в полісі.

^ До страхових ризиків, як правило, належать:

  • пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів, збит­ки, до яких призвела дія води або інших засобів, що використо­вувались для гасіння пожежі;

  • паводок, повінь, затоплення, дощ, сніг, лавина, підводний земле­трус;

  • бурі всіх видів;

  • землетрус, опускання грунту, зсув, обвал;

  • злом, крадіжка;

  • будь-який брак внаслідок халатності, необачності, необереж­ності, злого наміру.

Міжнародною практикою страхування будівельного підприємця від усіх ризиків передбачено такі винятки зі страхових випадків:

  • пошкодження внаслідок військових чи подібних до війни подій, суспільних хвилювань, арешту майна будь-яким органом влади;

  • пошкодження внаслідок страйків чи заколотів;

  • пошкодження, спричинені впливом ядерної енергії;

  • пошкодження, завдані з наміром чи в результаті грубої необачності страхувальника або його представника;

  • внутрішні пошкодження будівельних машин, тобто пошкодження, до яких призвели не зовнішні фактори;

  • ліквідація недоліків виконання будівельних робіт;

♦ претензії за неустойками та недоліками наданих послуг.

Страховий захист починається в момент початку будівельних ро­біт або після вивантаження застрахованих предметів па будівельному майданчику і закінчується прийманням чи пуском в експлуатацію спо­руди. Відповідальність за обладнання будівельного майданчика та будівельні машини починається після їх вивантаження на будівельно­му майданчику й закінчується в момент вивезення з цього майданчика.

^ Страховою сумою, на яку страхуються будівельні роботи, є дого­вірна вартість будівництва, включаючи вартість наданих забудовни­ком будівельних матеріалів або викопаних ним робіт.

У страхуванні CAR відсутні загальноприйняті тарифи твердих ставок премій, оскільки кожний будівельний об'єкт слід оцінювати з урахуванням технічних та місцевих умов, які в кожному окремому випадку різні.
^ 2. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків.

Аварійний комісар - повноважний експерт страховика, який проводить розслідування обставин події, котра заявлена клієнтом як страховий випадок, визначаючи її відповідність умовам страхування, оцінює й узгоджує з клієнтом розміри збитку, вживає заходів до його зменшення, оформлює і подає відповідний висновок (аварійний сертифікат). При потребі аварійний комісар може залучатись до вивчення ризику на стадії розробки умов договору страхування.

Логічним завершенням дій страховика на цьому етапі є підготовка і проведення суброгації - використання свого права на регресні вимоги до винуватця страхової події для часткової чи повної компенсації сплачених страхових відшкодувань.

Здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у визначеній ним формі. При цьому страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страхові виплати проводяться страховиком згідно з договором або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у визначеній формі. Страховим законодавством встановлено перелік випадків, коли страховик має право відмовитися від страхової виплати. Підставами для відмови можуть бути: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов’язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов’язку, вчинених у межах необхідної оборони; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку; несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру події; інші підстави, встановлені законом.

Рішення про відмову у страховій виплаті страховик приймає у строк, передбачений правилами страхування, та повідомляє страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Зазвичай, цей термін сягає 20 робочих днів з моменту отримання страховою компанією повного пакету документів про страховий випадок. Отже, для захисту своїх прав та уникнути непорозумінь із страховою компанією страхувальнику потрібно уважно ознайомитися з правилами страхування і при укладенні договору страхування звірити його з ними.
^ 3. Гарантійне та довірче страхування кредитних ризиків.

При гарантійному (заставному) страхуванні суб’єктами страхових відносин є:

  1. кредитор або бенефіціар — суб'єкт, на користь якого має бути виконане зобов'язання і який одночасно є застрахованим та бенефіціантом страхової гарантії;

  2. позичальник — суб'єкт, зобов'язаний повернути борг, він же страхувальник;

  3. гарант — страховий заклад, який гарантує виконання зобов'язань, він же страховик.

^ Предметами страхового захисту можуть бути: банківських позик, митні податки та збори, суми належних компенсацій за невчасне виконання будівельно-монтажних робіт, невиконання поставок товарів та інших контрактів, суми отриманих авансів, які підлягають поверненню.

Кредити, видані під різні фінансові гарантії, об'єднуються у дві групи:

а) кредити, повернення яких гарантується залученням давно відомих фінансових інструментів. Ідеться про іпотечні та банківські кредити, які видаються під заставу іпотеки або іншого майна, що належить позичальникам;

б) кредити, повернення яких гарантується борговими зобов'язаннями фінансового характеру: облігаціями, акціями, комерційними паперами, сертифікатами фінансових активів підприємств.

Процедура надання страхових гарантій передбачає виконання тих самих дій, що й при укладанні типових договорів страхування:

1) визначення предмета страхової гарантії та його основних характеристик;

2)оцінювання ризику на підставі поданої та додатково отриманої інформації;

3) визначення умов угоди про надання страхової гарантії;

4) розрахунок страхового тарифу та визначення порядку сплати страхової премії.

При гарантійному страхуванні, як і при делькредерному, застосовують два способи надання страхового захисту:

  • одноразовий — застосування щодо окремої кредитної операції, яка потребує страхової гарантії;

  • багаторазовий, оборотний — щодо загальної кількості операцій, які можуть бути здійснені одним боржником протягом часу дії угоди про гарантійне страхування.

Серед розмаїття кредитних відносин, які здійснюються на сучасному кредитному ринку, особливого значення набувають кредитні послуги, відомі як кредит довіри. Прикладом такого кредиту є добрі, довірчі відносини між працедавцем (кредитором) та найнятим працівником (боржником). Такі відносини можуть набувати реального змісту в переданні працедавцем своєму працівникові у тимчасове користування засобів транспорту або ж інших цінностей. Отже, виникає ризик невиправдання довіри працедавця. На випадок завдання йому збитків працівником працедавець може застрахуватися. Цей вид страхування з одного боку, має характер делькредерного, бо страхувальником є кредитор, а з другого — набирає форми страхової гарантії, оскільки страховий поліс становить предмет застави. Саме тому немає підстав страхування довіри однозначно відносити до делькредерної чи заставної групи.

^ 4. Дайте характеристику обов'язковому страхуванні від нещасних випадків на транспорті і порядок виплати страхових сум.

Дія обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті поширюється на:

  1. пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомо­більного й електротранспорту (крім внутрішнього міського) під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, при­стані;

  2. працівників транспортних підприємств, незалежно від форм влас­ності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме: водії автомобілів, електротранспорту, машиністи і помічники машиністів поїздів; та ін.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в той чи інший вид транспорту до моменту завершення поїзд­ки, а водії-тільки па час обслуговування поїздки.

Страхувальниками виступають самі пасажири, які сплачують страховий платіж додатково при оплаті проїзного квитка, а для водіїв-юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності - власники транспортних засобів, які уклали із страховиком договори страхування і страхують водіїв на час обслуговування поїз­док.

^ Дія обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті не поширюється на пасажирів:

♦ морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

♦ внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучен­ня і переправ;

  • автомобільного й електротранспорту на міських маршрутах.

^ За цим видом страхування страховими випадками вважаються: загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті; одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку па транспорті при встановленні йому інвалідності; тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Транспортна організація кожному застрахованому видає страхо­вий поліс, який міститься на зворотному боці квитка, або видається па окремому бланку.

^ Страхові суми виплачуються страховиками у таких випадках:

  • загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю - у розмірі 100 % страхової суми;

  • отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності: 1 групи - 90 % страхової суми; II групи - 75 % страхової суми; III групи - 50 % страхової суми;

  • тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу - 0,2 % страхової суми, але не більше 50 % страхової суми.

Транспортна організація на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинна:

  • скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм;

  • скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка;

  • видати довідку потерпілому із зазначенням відомостей про страховика.

Виплата страхової суми застрахованому здійснюється страхови­ком на підставі заяви застрахованого про її виплачу, акта про нещасний випадок, листа непрацездатності або довід­ки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, у разі заги­белі чи смерті застрахованого внаслідок страхового випадку копії свідоцтва про смерть і документа про правонаступництво для спадко­ємців, а також страхового поліса або документа, що його замінює.

Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня отри­мання необхідних документів.

^ 5. Дії страховика при настанні страхового випадку. Розслідування характеру і розмірів збитків, оформлення страхового акта.

При настанні страхового випадку складає страховий акт із зазна­ченням обставин і причин, визначає розмір збитків і суму страхо­вого відшкодування (страхової виплати) у межах страхової суми, здійснює виплату належних сум, стягує в судовому порядку виплачене страхове відшкодування з винних осіб, вирішує питання про відмову у страховій виплаті.

Особливої уваги погребує організація аварійного комісаріату стра­ховика, у тому числі його представництв у географічних регіонах стра­хового покриття.

^ Аварійний комісар - уповноважений експерт страховика, який проводить розслідування обставин події, котра заявлена клієнтом як страховий випадок, визначаючи її відповідність умовам страхування, оцінює й узгоджує з клієнтом розміри збитку, вживає заходів до його зменшення, оформлює і подає відповідний висновок (аварійний серти­фікат). При потребі аварійний комісар може залучатись до вивчення ризику на стадії розробки умов договору страхування.

Логічним завершенням дій страховика на цьому етапі є підготов­ка і проведення суброгації - використання свого права на регресні ви­моги до винуватця страхової події /для часткової чи повної компенсації сплачених страхових відшкодувань. Це положення в окремих випад­ках може дати головний поштовх до прийняття клієнтом рішення щодо страхування.

В окремих страхових компаніях запроваджено спеціальний порядок вре­гулювання збитків і проходження відповідних документів, яким регла­ментуються:

  • фіксація, аналіз та попереднє встановлення збитку при отриманні повідомлення;

  • прийом заяви і організація розслідування, при потребі - робота служб аварійного комісаріату;

  • в окремих випадках винесення даного питання па розгляд Ради з урегулювання збитків - позаштатний орган страховика у складі спеціалістів, що відіграють роль експертів чи обстоюють у суді інтереси страховика (або клієнта перед третьою стороною);

  • попереднє повідомлення перестраховиків;

  • затвердження висновків - аварійного акта (сертифіката) чи рішен­ня Ради з урегулювання збитків, розрахунку суми страхового від­шкодування;

  • розрахунки з клієнтом і перед страховиками;

  • архівна обробка документів, що стосуються факту страхової події.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умо­вами договору страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за ви­могою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нор­мативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку стра­хового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, здійснених за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страхових положень договору страхування, то останній повертає страхувальнику всі сплачені страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за ви­могою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконан­ням умов договору страхування, то страховик повертає страхувальни­ку всі страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.


следующая страница >>