asyan.org
добавить свой файл
1 2 3

“Право власності

на природні ресурси”


Визнаними різновидами права природоко­ристування є: право землекористування, право водо­користування, право лісокористування, право корис­туватися надрами, право користуватися тваринним світом, право користування природно-заповідним фондом і т. ін„

Право природокористування — процес раціо­нального використання людиною природних ресур­сів для задоволення різних потреб та інтересів.

Найважливішими принципами природокористу­вання є його цільовий характер, плановість і трива­лість, ліцензування, врахування надзвичайного зна­чення в житті суспільства і т. д. При цьому виріз­няються такі групи природокористування, як право загального і спеціального використання землі, вод, лісів, надр, тваринного світу та інших природних ре­сурсів. Суб'єктами права загального користування природними ресурсами можуть бути, згідно з Зако­ном України "Про охорону навколишнього природ­ного середовища", всі громадяни для задоволення найрізноманітніших потреб та інтересів. Воно здій­снюється громадянами безкоштовно та безліцензій-но, тобто для цього не треба відповідного дозволу уповноважених органів та осіб. Загальним є, на­приклад, право використання парків, скверів, водо­ймищ, лісів, збирання дикорослих ягід, грибів, горі­хів тощо. До речі, якраз право загального природо­користування закріплене в Конституції України: "Кожний громадянин має право користуватися при­родними об'єктами права власності народу відповід­но до закону" (ст. 13).

Похідним від загального природокористування є спеціальне використання природних ресурсів. На відміну від першого, це використання конкретних природних ресурсів здійснюється громадянами, під­приємствами, установами та організаціями у випад­ках, коли відповідна, визначена в законодавстві, частина природних ресурсів передається їм для ви­користання. Зазвичай така передача є коштовною і такою, що визначена у часі. Надання природних ре­сурсів відбувається на основі спеціальних дозво­лів — державних актів на право постійного користу­вання, наприклад, землею, договорів оренди землі, лісорубських білетів та ордерів, ліцензій, мислив: ських карток і под. Цілі спеціального використання можуть бути різними, але вони завжди обумовлю­ються. Так, землі використовуються для потреб сіль­ськогосподарського виробництва, розвитку рослинництва і тваринництва та їхньої інфраструктури; надра — для видобутку корисних копалин; вода — для пиття води і побутових потреб населення та для виробництва.

Окрім того, Закон України "Про охорону навко­лишнього природного середовища" покладає на гро­мадян і підприємства, установи та організації, як на суб'єктів спеціального використання природних ре­сурсів, спеціальні обов'язки. Так, плата за спеціаль­не природокористування встановлюється на основі нормативів плати і лімітів використання природних ресурсів. Вказані нормативи визначаються з ураху­ванням кількості та якості природних ресурсів, можливості використання, місцезнаходження, мож­ливості переробки і зберігання відходів. До того ж суб'єкти спеціального природокористування зобов'я­зані вносити плату за забруднення навколишнього природного середовища, яка встановлюється за викиди в атмосферу забруднювальних речовин, скидання забруднювальних речовин на поверхню води, в територіальні та морські води, а також під землю і т. д.

Контроль у сфері природовикористання та охоро­ни навколишнього природного середовища здій­снюється через перевірку, нагляд, обстеження, інвентаризацію та експертизи. Він може здійснюва­тись як уповноваженими державними органами, так і громадськими формуваннями. Державний конт­роль покладається на ради народних депутатів, дер­жавні адміністрації, Міністерство охорони навко­лишнього природного середовища та його органи на місцях.

Громадський контроль здійснюється громадськи­ми інспекторами охорони навколишнього природно­го середовища, порядок діяльності яких визначений Положенням, що затверджене Міністерством охоро­ни навколишнього природного середовища.

^ Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" складається з преамбули і

16 розділів (72 статті). Він регулює відносини охоро­ни навколишнього середовища, раціонального вико­ристання природних ресурсів, забезпечення еколо­гічної безпеки життєдіяльності людини та спрямова­ний на утворення сприятливих умов економічного і соціального розвитку України у сфері здійснення екологічної політики, мета якої:

• збереження безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища;

• захист життя і здоров'я людей від негативного впливу, обумовленого забрудненням навколиш­нього середовища;

• досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи в процесі охорони, раціонального вико­ристання й поновлення природних ресурсів;

• створення постійних правових, економічних і соціальних основ організації навколишнього природного середовища в інтересах нинішніх і майбутніх поколінь.



следующая страница >>