asyan.org
добавить свой файл
1
ҐЕНДЕРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ХЛОПЦЯ З НЕПОВНОЇ СІМ’Ї:

ДО ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ

Боровцова М.С.

(Україна, м. Кривий Ріг)
Попри те, що ґендерний аспект особистісної ідентичності є найбільш об’єктивованим у порівнянні з професійним, конфесійним, національним тощо, його структурно-семантична узгодженість напрочуд чутлива до детермінації соціально-психологічними умовами різного роду. Перш за все йдеться про особливості батьківсько-дитячих стосунків, які значною мірою обумовлюють зміст тих внутрішніх об’єктів, що у подальшому трансформуються в ґендерні образи й уявлення. У такому разі батьківська депривація (повна чи часткова) залишає в ядрі ідентичності характерні пустоти, які особистості доводиться прикривати периферійними підтвердженнями тотожності, що виразно позначається на структурі останньої. З урахуванням зазначеного нами було сформульовано таке питання: наскільки інформативними з проблеми структури ґендерної ідентичності будуть одні й ті ж діагностичні методики у групах індивідів із повних і неповних сімей.

^ Мета доповіді – на підставі аналізу результатів проведеного емпіричного дослідження визначити можливості психологічної діагностики ґендерної ідентичності хлопців із неповних сімей.

Спираючись на обґрунтоване нами раніше уявлення про ґендерну ідентичність як про переживання неперервної самототожності, справжності себе як чоловіка або жінки на різних рівнях відношень ґендеру до Самості [1], а саме – на когнітивному, поведінковому та глибинному, ми прагнули встановити особливості кожного її компонента, притаманні хлопцям із повних і неповних сімей, а також їхню структурну узгодженість між собою. Методично дане завдання ми втілили завдяки введенню такого порядку діагностичних процедур: 1) психомалюнок «Я»; 2) модифікований статеворольовий опитувальник С. Бем на визначення Я-концепту піддослідного; 3) психомалюнки «Чоловік» і «Жінка»; 4) модифікований статеворольовий опитувальник С. Бем на визначення ґендерного концепту піддослідного; 5) оцінювання піддослідного експертом за модифікованим статеворольовим опитувальником С. Бем.

Процедура первинної обробки отриманих даних полягала в обрахунку коефіцієнтів відповідності Я ґендеру на когнітивному, поведінковому і глибинному рівнях: відповідність Я-концепту ґендерному концепту [2], Я-практик – ґендерному концепту, Я-образу (репрезентованому через семантику психомалюнку «Я») гендерному образу (у психомалюнках «Чоловік» і «Жінка»). Надалі між отриманими коефіцієнтами обраховувались взаємозв’язки за допомогою непараметричного коефіцієнта рангової кореляції Спірмена для групи хлопців з повних та для групи хлопців із неповних сімей окремо, що дозволило встановити різницю в рівні структурної узгодженості ґендерної ідентичності між респондентами, що їх складають.

За результатами проведеного емпіричного дослідження, в якому взяло участь 240 хлопців 7-8, 13-14 та 17-18 років, які зростають у повних і неповних сім’ях (без батька), і 17 вчителів та вихователів в якості експертів, нами було встановлено таке:

У молодшому шкільному віці в досліджуваних обох груп є певний розрив між усвідомлюваним та неусвідомлюваним рівнями ґендерної ідентичності, який ми пов’язуємо з тим, що в цьому віці ще не розвинена рефлексія. Те, що складає ґендерний концепт хлопчика 7-8 років із повної сім’ї, нічого не говорить про стан взаємодії його глибинних об’єктів, хоча саме вони більшою мірою детермінують його поведінку. Ґендерна ідентичність молодшого школяра із неповної сім’ї є ще більш фрагментованою. На підставі зазначеного ми робимо висновок, що за даними дослідження когнітивного, поведінкового або глибинного компонента ґендерної ідентичності хлопчика молодшого шкільного віку окремо неможливо зробити валідного діагностичного висновку про усю її структуру. Особливо суттєвим це є по відношенню до методів опитування та методу експертних оцінок, які показали неочікувані результати щодо залежності показників. Отже, обрані нами діагностичні методи в дослідженні ґендерної ідентичності молодшого школяра мають застосовуватись комплексно.

У підлітковому віці нами було виявлено, що ґендерна ідентичність хлопця із повної сім’ї є цілісною, узгодженою, тож може бути досліджена як така за допомогою кожного із використаних методів окремо: опитування, експертного оцінювання, психомалюнку. Результати дослідження одного з рівнів ґендерної відповідності будуть валідними відносно ґендерної ідентичності респондента в цілому. Однак ґендерна ідентичність підлітка із неповної сім’ї характеризується низьким рівнем узгодженості, де фантазматичне уявлення про власну відповідність чоловічності функціонує окремо від її реального здійснення чи глибинного прийняття, а ґендерні практики можуть вказувати на кризу ідентичності, але є неінформативними відносно норми. Такий стан речей вказує на те, що дослідження окремих рівнів ґендерної ідентичності респондента підліткового віку із неповної сім’ї за своїми висновками буде невалідним відносно ґендерної цілісності його особистості. Отже, вона потребує комплексного вивчення або ж, у разі дефіциту часу на обстеження підлітка, має бути досліджена у своїй глибинній репрезентації.

В юнацькому віці ґендерна ідентичність хлопця незалежно від того, в якій сім’ї він зростає, постає як роз’єднана, фрагментована, з розривом між усвідомлюваним та неусвідомлюваним. Якщо у відношенні до молодшого шкільного віку такі результати тлумачились нами нерозвиненою рефлексією, фантазматичністю Я-концепту та інтроектним характером ґендерних уявлень, то в юнацькому віці ми розуміємо їх як підтвердження розвитку ґендерного самовизначення - новоутворення цього віку, пов’язаного зі свідомою ґендерною самодетермінацією, з «перемогою» свідомого над несвідомим у ґендерному здійсненні особистості, її ґендерних практиках. Це нормальний віковий апогей втрати ґендерної цілісності, покликаний занурити індивіда в її соціокультурну, професійну, матеріальну компенсацію – підтверджувати, підтримувати, роздувати, програвати власні чоловічність та жіночність зовнішньо, будучи від’єднаним від їх природних внутрішніх джерел. Відмінності ж у ґендерній ідентичності між юнаками з повних і неповних родин стосуються переважно її глибинного компонента, що може бути виявленим методом аналізу психомалюнків.

Отже, узагальнюючи сказане, доходимо висновку, що відповідно до встановлених нами взаємозв’язків між різними рівнями функціонування ґендерної ідентичності особистості хлопців із неповної сім’ї, вона потребує комплексного трирівневого дослідження в індивідуальному обстеженні клієнта, що виховується без батька, оскільки характеризується високим ступенем розузгодженості своїх компонентів, або ж, в разі браку часу, має бути досліджена методом аналізу запропонованої нами серії психомалюнків «Я», «Чоловік» та «Жінка». Дослідження ж когнітивних чи поведінкових аспектів ґендерної ідентичності хлопців із неповних сімей є невалідним відносно їхнього переживання глибинної тотожності з власними ґендерними об’єктами.
Література:

  1. Боровцова М. С. Ґендерна ідентичність особистості: теоретичний аналіз / М. С. Боровцова // Вісник Одеського національного університету. Психологія. – 2011. – Т. 16, Вип. 17. – С. 19–29.

  2. Боровцова М. С. Статево-рольовий опитувальник С. Бем (BSRI): можливості використання в умовах сучасності / М.С. Боровцова // Актуальні проблеми практичної психології : матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару (11-12 жовтня 2012, Глухів). – Глухів : РВВ ГНПУ ім. О. Довженка, 2012. – С. 5–7.