asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 6 7


ВИСТУП

Історія питання

Я перебувала на посаді Прем’єр-міністра України з 4 лютого 2005 року по 8 вересня 2005 року та з 18 грудня 2007 року по 11 березня 2011 року.
Мій Уряд забезпечив виконання більше десяти антикризових програм – у гірничо-металургійному комплексі, агропромисловому комплексі, хімічній промисловості, будівництві тощо. Завдяки антикризовим заходам у будівельній галузі уряду вдалося розпочати програму забезпечення житлом малозабезпечених категорій громадян і пільговиків, які протягом десятиліть стояли на квартирному обліку, вдалося відновити авіабудівну галузь.
Незважаючи на кризу, мій уряд забезпечив своєчасне і повне фінансування і підвищення виплат за всіма соціальними програмами, включаючи виплату пенсій, стипендій і заробітних плат у бюджетній сфері.
Окрім того, мій уряд забезпечив виплати компенсацій у розмірі однієї тисячі гривень 6 мільйонам громадян, які були вкладниками радянського "Ощадбанку", але продовження цих виплат було заблоковано парламентом через відмову ухвалити відповідні зміни до Державного бюджету.
Уряд під моїм керівництвом також ухвалив рішення про безоплатну видачу актів землекористування громадянам, одночасно оголосивши війну "земельній мафії". Станом на сьогодні півмільйона з 6,5 мільйонів громадян вже отримали акти на право користування землею.
За моєю ініціативою Кабінет Міністрів забезпечив передачу у державну власність шельфу Чорного моря, в надрах якого знаходяться стратегічні запаси нафти і газу, а також розпочав процедуру повернення в державну власність урядової резиденції "Межигір’я".
За час мого прем'єрства я змогла відмовитися від посередницької компанії "РосУкрЕнерго" при постачанні російського природного газу в Україну. Зараз поставки блакитного палива здійснюються напряму в рамках Контракту, підписаного між НАК "Нафтогаз України" і російським ВАТ "Газпром".
І саме через видалення РосУкрЕнерго з ринку постачання та транзиту газу я вважаю відбувається сьогоднішній суд.

Тому, для того щоб чітко розуміти підстави та необхідність укладання газових контрактів 2009 року необхідно дослідити попередні роки у газовій сфері, і тільки таким чином у сукупності попередніх 2009 року та останніх років можливо визначити економічність, прийнятність, вигідність вказаних контрактів.
Неможливо вирвати один рік і показати всю достовірну ситуацію, що склалася у газовій сфері, оскільки кожен рік укладались певні контракти, доповнення і фактично кожний новий контракт укладався за наслідками роботи у газовій сфері попереднього року.
Читаючи сьогодні справу, складається враження, що до 2009 року, не існувало жодного контракту, жодних домовленостей щодо поставки та транзиту газу люди, які готували матеріали цієї кримінальної справи просто склеїли якісь відірвані один від одного факти та не спромоглися дослідити і показати весь ланцюг поставок та транзиту газу, який би давав певний логічний висновок про наявність чи відсутність порушень законодавства в моїх діях, як Прем’єр-Міністра України під час переговорів 17-19.01.2009 р., в тому числі з Прем’єр-Міністром Російської Федерації, оформлення результатів цих переговорів і доведення їх до підлеглих та укладання газових контрактів від 19.01.09 № КП та № ТКГУ за їх наслідками.
Суд повинен зрозуміти, що поставки та транзит газу почали здійснюватися не у 2008 році та у 2009 році, співставлення яких здійснюється в матеріалах кримінальної справи, а фактично з початку оголошення незалежності України, укладалися певні довгострокові та короткострокові договори, і вважаю, що необхідно надати оцінку, дослідити ситуацію поставок та транзиту газу, а також його постійне подорожчання з 2001 року, оскільки саме в цьому році було укладено Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про додаткові заходи щодо забезпечення транзиту російського природного газу по території України від 04.10.2001 строком дії до 2013 року, яка є чинною на сьогоднішній день, та ратифікована Законом України від 15.11.2001 № 2797-ІІІ.
При цьому парадоксальним є те, що мене обвинувачують і в порушені умов вказаної угоди також (сторінка 72 Обвинувального висновку), що нібито контракти від 19.01.2009 р. були підписані у порушення цієї угоди, але незрозумілим є тоді чому співставлення і порівняння газових відносин роблять починаючи не з 2001 року, а тільки з 2008 роком.
Тому, вважаю, що потрібно розпочати з вказаної Угоди та відповідного періоду щоб вибудувати цілісну картину у газовій сфері, що склалася на момент мого призначення Прем’єр-Міністра України та існувала на момент підписання контрактів від 19.01.09.


Міжурядова угода від 04.10.2001 р.

Урядом Російської Федерації та Кабіне­том Міністрів України 04.10.2001 р. було підписано Угоду про додаткові заходи щодо забезпечення транзиту російського природного газу по території України, укладеної між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської федерації (далі – Міжурядова угода від 04.10.2001 р.).

Міжурядову угоду від 04.10.2001 р. було ратифіковано Законом України від 15.11.2001 року № 2797-ІІІ.

Відповідно до статті 1 Міжурядової угоди від 04.10.2001 р. дію Міжурядо­вої угоди від 22.12.00 р. було поширено на 2002 і наступні роки до 2013 року включно (за винятком додатків №1, №2 і статей 2, 5 та 9).

Згідно з абзацом другим статті 2 Міжурядової угоди від 04.10.2001 р. "обся­ги транзиту російського природного газу через територію України, а також розмір платежів в грошовій формі та/або обсяги поставок газу в рахунок опла­ти транзиту будуть уточнюватися на основі щорічних Міжурядових протоколів на відповідний рік".

Абзацом четвертим статті 2 Міжурядової угоди від 04.10.2001р. визначено, що НАК "Нафтогаз України" і ВАТ "Газпром" до 1 листопада 2001 року під­пишуть довгостроковий контракт про транзит російського природного газу те­риторією України на період 2002 - 2013 років".

Отже, Міжурядова угода від 04.10.2001р. врегульовує механізм узгодження ціни послуг транзиту російського природного газу через територію України, а також ціну на природний газ, який поставляється в ра­хунок оплати транзиту.

З боку обвинувачення зайнята позиція, що вказаною Угодую було поєднано ціну газу та транзиту та передбачено для визначення ціни газу та транзиту укладання міжурядових протоколів, а тому нібито Директиви Прем’єр-Міністра України від 19.01.2009 р. та укладені контракти від 19.01.2009 р. не відповідають вимогам даної Міжурядової угоди. (матеріали справи: Довідка (проміжна)комісійної перевірки від 11.04.11 (том.1 стор. 191-202,) Висновок №3573/11-19 судово-економічної експертизи від 21.04.11 (том. 1 стор. 209-213), загальна Довідка комісійної перевірки НАК «Нафтогаз України» (том. 13 стор. 100-125), Висновок № 4049/11-19 судово-економічної експертизи від 12. 05.11 (том.13 стор. 133-142), Обвинувальний висновок стор. 72-73).

Для спростування таких висновків обвинувачення потрібно відзначити наступні факти:

по-перше таке поєднання було розірвано у 2006 році, шляхом укладання контракту від 04.01.2006 р. між НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Газпром» та РосУкрЕнерго (том. 12 стор.67-68) та доповненням від 14.01.2006 р. до контракту між НАК «Нафтогаз України» та РосУкрЕнерго від 29.07.2004 р. № 14/935-3/04 (том. 12 стор. 71-80)

по-друге з 2006 року не було укладено жодного міжурядового протоколу до вказаної Угоди (свідчення Марченко А.І. том. 1 стор. 89-94),

по-третє вказана Міжурядова Угода не регулює поставки газу, який поставляється не в рахунок оплати транзиту (сама Міжурядова Угода, а саме абз.2 ст. 2 цієї Угоди де вказано, що «обсяги транзиту російського природного газу через територією України, а також розмір платежів в грошовій формі та/або обсяги поставок газу в рахунок оплати транзиту…»)

Наведені факти підтверджуються матеріалами справи.

Вказуючи про порушення умов Міжурядової Угоди від 04.10.2001, з невідомих причин слідство не встановило факт чи відбувалося підписання міжурядових угод до 2009 року. То я хочу вказати, що на виконання абзацу другого статті 2 Міжурядової Угоди від 04.10.2001 р. між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації були підписані Протокол на 2003 рік про додаткові заходи із забезпечення транзиту російського природ­ного газу територією України від 01.07.2002 р. та Протокол на 2005 рік про дода­ткові заходи із забезпечення транзиту російського природного газу територією України від 02.07.2004 р. В подальшому жодного протоколу підписано не було. З матеріалів справи вбачається, що міжурядові протоколи, які б уточ­нювали обсяги транзиту російського природного газу через територію Украї­ни, а також розмір платежів в грошовій формі та/або обсяги поставок газу в рахунок оплати транзиту на 2004 і 2006-2010 роки, як це передбачено абзацом другим статті 2 Угоди від 04.10.2001р., між Кабінетом Міністрів України та Уря­дом Російської Федерації не підписувалися.

Слідством не встановлено, з яких причин не відбулося такого підписання.

Тому я хочу розкрити це питання більш детальніше, щоб спростувати обвинувачення щодо недотримання умов Міжурядової угоди при підписанні контрактів від 19.01.2009 року.

Так, на виконання абзацу четвертого статті 2 Міжурядової угоди від 04.10.2001 р., яким передбачено, що НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» до 1 листопада 2001 року підпишуть довгостроковий контракт про транзит російського природного газу територією України на період 2002-2013 років, між вказаними господарюючими суб’єктами було укладено контракт від 26.06.2002 року про обсяги та умови транзиту російського природного газу територією України на період з 2003 по 2013 роки.

В подальшому до 2006 року транзит газу здійснювався згідно вказаного контракту з підписанням до нього практично щорічних доповнень та уточнень, при цьому, оплата за поставку газу фактично здійснювалася наданими послугами транзиту, тобто фактично відбувався взаємозалік між Україною та Росією.

Але в кінці 2004 року тодішнім Прем’єр-Міністром України Януковичем В.Ф. було заведено на газовий ринок новостворену компанію РосУкрЕнерго і можна сказати, що з цього моменту почався перехід до повного колапсу на енергетичному ринку України, оскільки поступово до 2008 року на підставі різних заключних договорів між РосУкрЕнерго, НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром», було зруйновано поєднання ціни поставки газу та ставки транзиту, а РосУкрЕнерго стало монополістом по поставкам газу, як російського так і азійського походження та по наданню послуг постачання газу для транзиту.
Історія РосУкрЕнерго

Починаючи з 2004 року, за ініціативою Л. Кучми, тодішнього Прем'єр-міністра України Януковича В.Ф. та голови НАК «Нафтогаз» Ю. Бойка. співвласником та тіньовим організатором компанії «Росукренерго» був Д. Фірташ, який на базі корупційних зв'язків з переліченими особами зміг добитися рішення про посередництво компанії «Росукренерго» у постачанні природного газу с країн середньої Азії та РФ (контракти від 29.07.2004 р. №4-ТРК, 5-ТРК), надання послуг транзиту (контракт від 29.04.2011 р. №14/935-1/04). Вказане підтверджується і певними документами в матеріалами справи, тими залишками, які не встигли приховати зокрема, Контракт №14/935-3/04 від 29.07.2004 р. між РосУкрЕнерго та НАК «Нафтогаз України», яким на 25 років (п.1.1. цього Контракту період його дії з 15.04. 2005 по 15.04.2030) віддавалось право РосУкрЕнерго здійснювати транзит газу до Європи. (том. 12 стор. 70-80).

Саме після входження тіньової компанії «РосУкрЕнерго» на внутрішній ринок, Україна була позбавлена права через свою компанію «Нафтогаз України» отримувати альтернативний до російського природний газ з Туркменістану, Казахстану та Узбекистану так і здійснювати транзит Російського газу до Європи на пряму.

З добровільного погодження Кучми, Януковича та Бойка та при посередництві Д. Фірташа Україна була позбавлена права на купівлю альтернативного права на купівлю природного газу з цих країн та монополія на поставку природного газу була добровільно віддана РФ.

Корупційна структура «Росукренерго» не мала ні власності, ні будь-якого статутного капіталу, не виконувала ніяких функцій, крім підписання посередницьких документів, але отримала право знімати відповідні обсяги грошових потоків на свої рахунки.

Так були закладені перші передумови газової кризи 2009 року, тобто Україна була позбавлена альтернативних джерел природного газу.

У 2005 році, коли я прийшла на посаду Прем'єр-міністра вперше, я розпочала свою роботу по видаленню цієї корупційної схеми з газового ринку та повернення Україні можливості купувати природний газ напряму з країн середньої Азії та Російської федерації, але, вже новий Президент України В. Ющенко став на захист компанії «РосУкрЕнерго» та її засновників та дав доручення призначеному Указом Президента тодішньому голові НАК «Нафтогаз» Івченку, поглибити співпрацю з компанією «Росукренерго» і, якщо до 2005 року «Росукренерго» обслуговувало енергетичний ринок України на 25% газом, який отримувала України, то після 2006 року, компанія «Росукренерго» почала контролювати 100% газового ринку, що підтверджується (угодою від 04.01.06 між НАК «Нафтогаз України» та РосУкрЕнерго (том.12 стор. 67-68, показаннями Турчинова О.В. (том. ) але на цій угоді я зупинюся пізніше.
Я, як Прем’єр міністр, у 2005 році, виступила категорично проти розриву зв'язку між ціною на газ та на транзит і поглиблення монопольного становища заведеного у 2004 році на газовий ринок України посередника «РосУкрЕнерго».

Але, новим Президентом Ющенком не підтримувалась моя робота по видаленню корупції з ринку природного газу.

В. Ющенко обрав шлях домовленості з олігархією та використання старих методів співпраці. Саме по цій причині, що я заважала встановленню такого порозуміння, я і була звільнена з посади Прем’єр-міністра України у вересні 2005 року.

Що також підтверджується показаннями Турчинова В.О. та Лівінським М.О. під час судового слідства.

Які вказали, що «……………………»

В той час, коли мене звільняли, ціна на російський природний газ для України складала 50 доларів за 1000 куб. метрів відповідно до контракту між ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України» від 21.06.2002 року, який мав би діяти до 2013 року.

Після мого звільнення, керівництво НАК «Нафтогаз», Президент України, «Росукренерго», зірвали, денонсували всі угоди, які передбачали обов'язкове, одночасне підвищення ціни на транзит при підвищенні ціни на газ, а також ціну на поставку газу в 50 доларів США до 2013 року уклавши угоду від 04.01.2006 року.

В угоді від 04.01.2006 року між ВАТ «Газпром», НАК «Нафтогаз України» та РосУкрЕнерго, передбачено:

- п.1 Угоди: «в области обеспечения транзита принадлежащего Газпром (ООО «Газпром» и РосУкрЭнерго природного газа через территорию Украины и Российской Федерации Стороны согласовали на срок до 01.01.2011 года ставку платы за транзит в размере 1,60 долларов США за 1000 куб.м. На 100 км. расстояния.

- п. 2 Угоди: «в области поставок природного газа в Украину Стороны согласовывают в качестве поставщика компанию РосУкрЕнерго. С 01 января 2006 г. Газпром не производит поставку природного газа в Украину, а Нафтогаз Украины не экспортирует территорию Украины поступивший из Российской Федерации природный газ.»

( том. 12 стор. 67)

Фактично вказаною угодою підсилили наведений мною вище контракт від 29.07.2004 року № 14/935-3/04, який надавав монопольне становище РосУкрЕнерго на газовому ринку України до 2030 року.



следующая страница >>