asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 5 6


НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО


МАКСИМОВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ


УДК 340.12
ПРАВОВА РЕАЛЬНІСТЬ

ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ

Спеціальність 12.00.12 – філософія права

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук


Харків – 2002

Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі філософії Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
Н
Чефранов Вадим Олександрович
ауковий консультант:
доктор філософських наук, професор
,
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри філософії
^ Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Козюбра Микола Іванович, Конституційний Суд України, суддя;

доктор юридичних наук, професор Рабінович Петро Мойсейович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри історії та теорії держави і права;

доктор юридичних наук, професор ^ Козловський Антон Антонович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри теорії та історії держави і права
Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ України МВС України, м. Київ
Захист відбудеться “_17_” __грудня___ 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77
Автореферат розісланий “_15 ” __листопада___ 2002 р.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.
^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У процесі демократичної трансформації сучасного українського суспільства в ньому відбувається докорінна зміна ролі права, яке поряд з інструментальним значенням набуває рис основного ціннісного орієнтиру, однієї з фундаментальних суспільних засад. Оскільки в сучасному українському суспільстві стійкі стереотипи поваги до права, на жаль, відсутні, потрібне більш фундаментальне обґрунтування ролі права в житті людини і суспільства та відповідне орієнтування політики. Від міри адекватності такого обґрунтування залежить спрямованість і ефективність як реформування суспільства в цілому, так і здійснення правової реформи як складової частини трансформаційних процесів зокрема.

У цій ситуації концептуальні схеми, що орієнтують на дещо спрощене розуміння права як засобу здійснення політичних цілей, є, очевидно, недостатніми. Виникає потреба в нових методологічних підходах, які б дали можливість поглянути на право як на найважливіший елемент людського буття, особливу реальність, що має складну структуру і власну логіку функціонування і розвитку. Особливе значення послідовних теоретичних досліджень, які виходять на філософський рівень, полягає в постійній критиці існуючого і в обґрунтуванні нових тенденцій розвитку. Тому осмислення правової реальності як суперечливої єдності всіх сторін такого явища, як право, є одним з актуальних завдань філософії права.

За радянських часів філософія права не розглядалася як самостійна наукова і навчальна дисципліна, позаяк питання про світоглядно-методологічні основи правознавства було вирішено історичним матеріалізмом з позицій економічного детермінізму, а ідеологічне обґрунтування суспільного ідеалу давав “науковий комунізм”. Оскільки за правом не визнавалося достатньо самостійної ролі в суспільному житті, то й потреби в його філософсько-критичному осмисленні не було. Юриспру-
денції судилася лише констатація та ілюстрація застосування діалектико-матеріалістичного методу, коментування класової сутності права і головним чином проблем конструювання, систематизації, тлумачення і застосування норм позитивного права.

В умовах подолання ідеологічного диктату і масштабності завдань, які стоять перед суспільством, сучасна вітчизняна юриспруденція дедалі частіше звертається до філософського обґрунтування розв'язання її проблем, що вимагає значної світоглядно-методологічної переорієнтації на основі визнання людини найважливішою соціальною і правовою цінністю.

Таким чином, актуальність філософського осмислення права як особливої реальності людського буття зумовлена, з одного боку, практичними проблемами функціонування права в суспільстві в цілому і трансформації посттоталітарного суспільства зокрема, а з другого – теоретичними проблемами, пов'язаними зі світоглядно-методологічним забезпеченням правознавства на основі філософсько-правових досліджень.

^ Ступінь наукової розробленості проблеми. Звернення до концеп-ту реальності можна констатувати як одну з тенденцій сучасних досліджень методологічного рівня. Серед зарубіжних філософів і соціологів до нього виявляють інтерес передусім представники феноменологічної соціології (П. Бергер, Т. Лукман, П. Бурдьє) і феноменологічної герменевтики (П. Рікер). У літературі радянського і пострадянського періодів спостерігаємо звернення до різних аспектів проблеми реальності: культурної (Є.К. Бистрицький, В.П. Іванов, В.П. Козловський), соціальної (Р.А. Смирнова), історичної (М.М. Єсипчук, А.І. Ракітов), психологічної (В.П. Зінченко), фізичної (О.І. Панченко), художньої (В.І. Мазепа), етич-ної (В.А. Малахов), рольової (Н.С. Корабльова), правової (Б.О. Галкін) та ін.

Слід звернути увагу на те, що онтологічна проблема реальності права як предмет філософського осмислення виходить на перший план тоді, коли виникає потреба в обґрунтуванні більш широкого методоло-гічного бачення права. Так, на початку ХХ століття проблема визначення реальності правового світу в контексті обґрунтування методологічного плюралізму привернула увагу видатних представників дореволюційної філософії права (М.М. Алексєєва, І.О. Ільїна, Б.О. Кістяківського,
Л.І. Петражицького, Є.В. Спекторського, О.С. Ященка). У 70-і роки
проблема правової реальності обговорювалася в специфічній для радянського правознавства формі дискусії про співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в праві в контексті усвідомлення необхідності переходу від “вузьконормативного” до широкого розуміння права, в якій взяли участь відомі юристи – С.С. Алексєєв, М.В. Вітрук, Д.А. Керімов,
М.І. Матузов, П.Є. Недбайло, П.М. Рабінович, О.Ф. Черданцев,
М.Д. Шаргородський та ін. Нарешті, в пострадянській філософсько-правовій літературі помітна тенденція обговорення проблеми правової реальності як реакція на необхідність подолання однобічності марксистського праворозуміння і обґрунтування природно-правового та інтегрального праворозуміння. Поняття правової реальності все частіше використовується в роботах філософів і юристів (І.П. Малинової, В.А. Бачиніна, Г.І. Іконнікової, В.П. Ляшенка, Л.В. Полякова, І.Л. Честнова, В.В. Шкоди та ін.). Однак у них не завжди повною мірою усвідомлюється необхідність формулювання цілісної концепції правової реальності.

Окремі аспекти проблеми правової реальності були висвітлені в радянській і пострадянській філософській та юридичній літературі. Серед них, зокрема:

– філософське осмислення ціннісно-нормативної реальності
(Т.О. Алексєєва, В.С. Бакіров, Є.К. Бистрицький, Н.А. Бусова, О.Г. Дроб-ницький, А.М. Єрмоленко, О.М. Кривуля, В.О. Лобовиков, А.М. Лой, О.Ф. Плахотний, М.В. Попович, С.В. Пролєєв, Л.А. Ситниченко,
Е.Ю. Соловйов, В.В. Шкода та ін.);

– проблематика і методологічний арсенал сучасної західної філософії права (О.В. Гарник, І.М. Грязін, В.П. Желтова, В.І. Кузнецов, Д.І. Лу-ковська, В.Д. Титов, В.О. Туманов, М.Г. Тур, В.О. Четвернін та ін.);

– світоглядні і методологічні особливості філософсько-правових досліджень в Росії (В.Г. Графський, В.Д. Зорькін, І.А. Ісаєв, Е.В. Кузнецов, Л.В. Поляков та ін.), а також розвиток правових ідей в Україні
(Т.Г. Андрусяк, О.Л. Копиленко, О.Ф. Скакун, В.Г. Сокуренко та ін.), включаючи і філософсько-правові ( Л.П. Депенчук, О.М. Литвинов,
С.С. Сливка, М.Л. Ткачук та ін.);

– методологія пізнання права (О.О. Бандура, В.М. Баранов,
Є.В. Бурлай, Д.А. Керімов, А.А. Козловський, М.І. Козюбра, Л.В. Петрова, П.М. Рабінович та ін.);

– праворозуміння (С.С. Алексєєв, А.М. Колодій, Р.З. Лівшиц, Г.В. Мальцев, В.С. Нерсесянц, М.В. Цвік, В.О Четвернін, Л.С. Явич
та ін.);

– антропологічні проблеми права (В.А. Бачинін, А.П. Заєць,
О.І. Ковлер, Л.В. Кондратюк та ін.);

– правосвідомість і правовий менталітет (Р.С. Байніязов,
М.І. Козюбра, М.В. Костицький, Л.С. Мамут, І.Д. Невважай, В.О. Чефранов та ін.);

– ціннісні аспекти права (О.А. Лукашова, П.М. Рабінович,
В.С. Нерсесянц, В.М. Шаповал);

– правомірна поведінка (В.В. Оксамитний) і правова культура
(О.В. Петришин, О.П. Семітко);

– трансформаційні процеси в посттоталітарних суспільствах (О.Г. Данильян, В.М. Селіванов) та інші аспекти, які певною мірою створюють підґрунтя для відповідних узагальнень.

Глибинно-сутнісне осмислення права помітне в деяких концепціях філософсько-юридичного рівня – інституціональній (С.С. Алексєєв), лібертарній (В.С. Нерсесянц), комунікативній (А.В. Поляков) і суто філософського рівня – трансцендентально-феноменологічній (Е.Ю. Соловйов). Але безпосередньо на понятті правової реальності увага в цих концепціях не акцентується.

Отже, проблему правової реальності, попри все її значення, поки не виокремлено як самостійний предмет філософського осмислення; недостатньо також освітлено суб’єктно-антропологічні і ментально-ціннісні основи права, можливості використання методологічного по-
тенціалу західної філософії права в контексті вітчизняної культури, а головне – не сформований в основних його рисах єдиний філософсько-правовий дискурс, у межах якого філософи і юристи знаходили б спільні позиції для взаєморозуміння.

Таким чином, можна констатувати наявність нагальної потреби і можливості формулювання цілісної концепції правової реальності з точки зору онтологічного підходу до права, що репрезентує його як особливий вимір людського буття, і відсутність у вітчизняній науці спеціального дослідження цієї проблеми.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям роботи виконаний відповідно до планів наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах цільової комплексної програми “Соціально-філософські і філософсько-правові проблеми розвитку суспільства” (державний реєстраційний номер 0186.0.070870), а також він пов’язаний з науково-дослідними роботами “Проблеми фундаменталізації юридичної освіти в Україні” (державний обліковий номер 0202U002372) і “Проблеми права і влади в суспільствах, що трансформуються: міждисциплінарний аналіз” (державний реєстраційний номер 0102U00427).

^ Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу феномена права в єдності світоглядно-методологічного, соціокультурного, концептуально-змістовного аспектів сформулювати і обґрунтувати з онтологічно-антропологічних позицій філософсько-правовову концепцію правової реальності, яка могла б служити методологічною основою для дослідження правових проблем в умовах посттоталітарних трансформацій.

Відповідно до поставленої мети передбачається вирішення таких завдань:

– виявлення суті філософського осмислення права на основі аналізу предметної специфіки і особливого дисциплінарного статусу філософії права;

– розкриття змісту і методологічного значення поняття “правова реальність”;

– експлікація універсального змісту методології філософського осмислення права шляхом аналізу основних методологічних парадигм праворозуміння, їх зв'язку з відповідними типами філософського світогляду і евристичних можливостей в інтерпретації феномена права;

– аналіз співвідношення універсально-цивілізаційного і культурно-специфічного у вітчизняній правовій традиції;

– виявлення світоглядно-методологічного потенціалу дореволюційної української і російської філософії права для розв'язання сучасних філософсько-правових проблем;

– розкриття онтологічної природи і структури правової реальності;

– уточнення предмета і методологічних засад правової антропології як розділу філософії права, інтерпретація антропологічного обґрунтування права в цілому і прав людини зокрема;

– розкриття антропологічних основ правосуб’єктності через уточнення значення поняття “правова людина”;

– здійснення феноменологічного аналізу правосвідомості шляхом виявлення основних правових смислів;

– виявлення специфічної природи правових цінностей, а також природи справедливості як основної правової цінності в її концептуально-універсальних і прикладних аспектах;

– обґрунтування ідеї правового суспільства як ствердження “належної” правової реальності та ідеалу (регулятивної ідеї) в умовах суперечливої соціальної практики.



следующая страница >>