asyan.org
добавить свой файл
1 2 3

Шлюб


Вступ

Ще за часів радянської влади розлучення знаходило свою негативну оцінку у суспільстві. І, взагалі, розірвання шлюбу широко осуджувалося; воно суперечило моральним цінностям і культурним важелям, які склалися в тій системі. Якщо ж розірвання шлюбу мало місце серед працівників органів КДБ, то це було майже надзвичайним випадком. Керівництвом Комітету співробітник, що розлучався, сприймався як такий, що не розбирається в людях, а це в свою чергу, могло значно зашкодити його подальшій роботі.

Але сьогодні, коли українська держава стала суверенною і незалежною, розірвання шлюбу стало досить нормальним явищем.

Ст.51. Конституції України і ст.5 КпШС України спрямовані на охорону сім'ї, дитинства, материнства і батьківства, проте встановленний діючим законодавством порядок розірвання шлюбу зовсім не служить цій меті. Він є аж надто простий, потребує вдосконалення і доопрацювання, і суди інколи допускають спрощенство, недооцінюючи значення шлюбнорозлучних процесів. А це в деякій мірі сприяє збільшенню й так високого відсотку розлучень серед українських сімей з року в рік. Беручи до уваги ту складну демографічну ситуацію, яка склалася у наш час в Україні, можу з впевненністю сказати, що питання розлучень є досить актуальною проблемою сьогодення. Тому свою курсову роботу я хочу присвятити саме цій темі, хочу проаналізувати та розібратись у нормативній базі, а також висловити свої думки щодо напрямку її реформування.

^ I. Як розривається шлюб у судовому порядку?

Припиненням шлюбу взагалі називається обумовлене настанням певних юридичних фактів припинення правовідносин, які виникли між членами подружжя з юридично оформленого шлюбу.

Шлюб припиняється внаслідок настання таких юридичних фактів, як смерть одного з подружжя або оголошення в судовому порядку померлим. Ці положення закріплюються ст.37 КпШС України. Крім того ще за життя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення.

Розлучення є юридичним актом, який зупиняє правові відносини між членами подружжя, засновані на сімейному законодавстві, і який закріплює розпад союзу чоловіка з жінкою.

Перераховані факти є підставами припинення шлюбу.

В судовому порядку шлюб розривається:

  • між членами подружжя, які мають неповнолітніх дітей;

  • між членами подружжя, один з котрих не згоден на розірвання шлюбу;

  • між членами подружжя, які хоч і згодні на розлучення, але між ними виник спір щодо розподілу майна, яке є їх спільною власністю, щодо аліментів недієздатному члену подружжя;

  • між членами подружжя, один з яких не дивлячись на відсутність у нього заперечень, ухиляється від розірвання шлюбу в органах загсу (відмовляється подати відповідну заяву або, подавши її, не бажає з'явитися для реєстрації розлучення і т.д.).

З позовом про розлучення можуть звернутися члени подружжя: один з них або обоє.

В необхідних випадках, якщо того потребує захист інтересів недієздатного члена подружжя, позов про розірвання шлюбу може бути поданий його опікуном або прокурором. Мова йде про випадки, коли перебування в шлюбі створює небезпечність для здоров'я недієздатного члена подружжя.

"Нерідко суди, порушуючи ст.137 ЦПК України, приймають позовні заяви, в яких не викладено обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги про розірвання шлюбу, не зазначено докази, що стверджують позов, необхідні відомості про подружжя і дітей".

В позовній заяві повино бути зазначено назву суду, до якого подається заява; точна назва позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником; зміст позовних вимог; повне викладення обставин, якими обгрунтовується позов; зазначення доказів, що стверджують позовні вимоги. В заяві повині міститися відомості про рік народження кожного з подружжя, коли і де зареєстровано шлюб; мотиви розірвання шлюбу, чи є від шлюбу неповнолітні діти, їх прізвища, ім'я та по-батькові, при кому з батьків вони знаходяться і пропозиції щодо участі подружжя в утриманні і вихованні дітей після розірвання шлюбу. Наприклад, може бути включено вимогу про поділ спільного майна подружжя. До заяви додаються свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про нарождження дітей, документи про заробіток і інші доходи подружжя, інші документи (наприклад, якщо позовна заява подається представником позивача — довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження представника).

Позов про розлучення шлюбу подається в районний (міський) суд за місцем проживання членів подружжя, якщо вони проживають разом, або відповідача при окремому їх проживанні. Якщо невідомо місце проживання відповідача позов може бути поданий по останньому відомому його місцю проживання або місцю знаходження майна відповідача. Позов про розірвання шлюбу може бути поданий за місцем проживання позивача у випадках, коли з позивачем знаходяться непонолітні діти або виїзд до місця проживання відповідача для нього не можливий за станом здоров'я.




^ 2. Обмеження, які встановленні законом, щодо порушення справи про розлучення чоловіками.

В окремих випадках чоловік не має права подавати заяву про розлучення. Ч.2 ст.38 КпШС України встановлює, що чоловік не має права без згоди дружини порушувати справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини. Необхідно наголосити на тому, що можливість порушити справу у данному випадку залежить виключно від особистої згоди дружини, незалежно від того, скількі часу минуло після фактичного припинення шлюбних відносин. Така згода відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України має бути висловлена в письмовій формі шляхом подання спільної заяви про розірвання шлюбу або шляхом відповідного надпису на заяві чоловіка.

"При недодержанні цих умов суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ст.138 ЦПК, постановляє про це мотивовану ухвалу".¹ На цю ухвалу судді може бути подано скаргу, внесене окреме подання. Але, якщо все ж таки позовна заява була прийнята, суд закриває провадження у справі відповідно до п.1 ст.227 ЦПК України.

Після перервання жінкою вагітності або досягнення дитиною віку одного року чоловік знову може звернутися з позовом про розірвання шлюбу.

^ 3. Розгляд справи судом. Примирення подружжя.

Отже, позовна заява з дотримання всіх вимог, які ставляться у законодавстві, подається до суду. Настає стадія підготовки справи до судового розгляду. При її проведенні, відповідно до ч.1 ст.40 КпШС України необхідно ретельно з'ясувати фактичні взаємини сторін, встановити мотиви, з яких виноситься питання про розірвання шлюбу, і вжити заходи щодо примирення подружжя. З цією метою суди викликають (крім випадків, коли це неможливо) подружжя для проведення бесіди і з'ясування дійсних мотивів розлучення, можливих заперечень відповідача, доказів, якими можуть бути підтверджені позовні вимоги і заперечення, збирають в необхідних випадках такі докази за своєю ініціативою.

"Розглядаючи справу про розлучення, суд згідно з ст.15 ЦПК України і ст.40 КпШС України, не обмежуючись поясненнями подружжя, вживає всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування їх взаємин та інших обставни справи, а також вживає заходів до примирення подружжя".¹

Розірвання шлюбу може мати місце лише в тому разі, коли після застосування заходів про примирення суд на підставі всебічного дослідження матеріалів справи дійшов висновку, що сумісне проживання подружжя і збереження сім'ї стала неможливим.

Тимчасовий розлад у сім'ї і конфлікти між подружжям, викликані випадковими причинами, а також необгрунтоване серйозними доказами небажання одного чи обох членів подружжя продовжувати шлюб не можуть вважатися достатніми підставами для розірвання шлюбу.

Ч.4 ст.176 ЦПК України передбачає відкладення справи на термін до шести місяців. Вона має на меті сприяти примиренню подружжя. Тому відкладення може бути застосовано в будь-якій справі про розірвання шлюбу, крім випадків, коли за обставинами справи збереження шлюбу суперечитиме принципам загальнолюдської моралі.

Суд вирішує питання про необхідність відкладання справи після з'ясування в судовому засіданні обставин справи і з врахуванням відносин, які складалися між подружжям. Призначивши подружжю строк для примирення суд не позбавленний права повторно відкласти розгляд, якщо це може привести до їх примирення. При визначенні строку відкладення справи судом необхідно виходити з того, що тривалість його має сприяти примиренню подружжя і не може призводити до необгрунтованого затримання розгляду справи.

Не виключається і скорочення встановленого судом строку, якщо про це просять сторони і їх клопотання обумовлені поважними причинами. В зазначених випадках суд повинен винести мотивовану ухвалу.

Ухвали про відкладення справи для примирення подружжя і про скорочення строку оскарженню не підлягають, тому що вони не перешкоджають дальшому рухові справи.

Оскільки при визначенні строку для примирення подружжя суд не зупиняє провадження, а лише відкладає розгляд, після закінчення зазначеного строку призначається до розгляду без винесення ухвали про поновлення провадження.

При досягненні примирення подружжя провадження у справі закривається на підставі поданої позивачем (обома дружинами) заяви про відмову від позову. В разі, якщо після спливу наданого подружжю строку заява про закриття справи не надійшла і сторони у судове засідання не з'явилися, суд з врахуванням правил статей 172, 173 ЦПК залишає позов без розгляду на підставі п.4 ст.2 ЦПК.

У випадку, коли попри всі заходи, які були вжиті для примирення подружжя, суд встановлює, що дальше спільне життя і збереження сім'ї стали неможливими, шлюб розривається. Видається судова постанова і проводиться реєстрація розірвання шлюбу.

Українське законодавство про шлюб та сім'ю не містить переліку підстав, при наявності котрих шлюб розривається. Закон виходить з принципової недопустимості встановлення легального переліку підстав для розірвання шлюбу, оскільки при наявності такого переліку виключалось би навіть обгрунтоване розлучення, якщо б його підстава не співпадала з одним з них, котрі вказані в законі. До того ж дійсні мотиви розлучення не можуть бути вміщені в якісь межі.

Справи про розлучення шлюбу розглядається, за загальним правилом, у відкритому судовому засіданні, але за проханням членів подружжя, коли зачіпаються інтимні сторони їх життя, можуть розглядатися в закритому засіданні.

Отже, суд, який розглядає шлюборозлучну справу, може:

  • винести рішення про розірвання шлюбу;

  • відмовити в позові;

  • відкладає справу і призначає подружжю строк на примирення.

На мій погляд, необхідно заснувати ширшу систему заходів, які застосовуються судами до примирення подружжя і закріпити її шляхом внесення відповідних змін і доповнень до чинного законодавства. Але про це дещо пізніше, а поки що треба з'ясувати питання про розірвання шлюбу органами ЗАГСу.

^ II. Випадки коли розриваєтьсяшлюб без допомоги судових установ.

Шлюбно-сімейним законодавством України встановлюється, що розірвання шлюбу може провадитись не тільки в судовому порядку, а в деяких випадках ще й органами запису актів громадянського стану.

Ч.1 ст.41 КпШС України визначається, що при взаємній згоді на розірвання шлюбу подружжя, яке не має неповнолітніх дітей, розірвання шлюбу провадиться в органах запису актів громадського стану. Мова йде про спільних дітей. Наявність дитини в одного з членів подружжя, батьком (матір'ю) або усиновителем, котрий не є іншим членом подружжя, не є перешкодою для розгляду справи про розірвання шлюбу у загсі.

Закон не зобов'язує органи загсу подібно суду встановлювати причини розлучення, в їх обов'язки не входить і примирення подружжя. Однак з метою надання часу для обміркування цього важливого кроку оформлення розлучення і видача свідоцтва про розірвання шлюбу проводиться після закінчення 3-х місяців з дня подання заяви про розлучення. Вказаний срок по суті виконує ту ж функцію, що і срок для примирення, який встановлює суд.

За проханням членів подружжя оформлення розлучення може бути перенесено на інший строк, який виходить за межі 3-х місяців, якщо з певних причин вони не можуть з'явитись в загс. Однак не допускається зменшення трьохмісячного строку.

Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя відбувається відповідно до ст.187 КпШС України.

Якщо між подружжям, що розлучається виник спір про майно, яке є їх спільною сумісною власністю, або про аліменти на користь того з них, хто є непрацездатним, то то відповідно до ч.2 ст.41 КпШС розірвання шлюбу може бути здійснене у суді за заявою подружжя або одного з них.

Крім того в загсі розриваються шлюбу і за заявою одного з членів подружжя, якщо інший:

  • визнаний у встановленному законом порядку безвісно відсутнім;

  • визнаний у встановленому законом порядку недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства;

  • засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років (ч.1 ст.42 КпШС України).

За перерахованими підставами шлюб розривається в загсі, незалежно від наявності спільних неповнолітніх дітей. Вказані підстави розірвання шлюбу, по суті, є беззаперечними. Розпад сім'ї в цих випадках відбудиться обов'язково. Тому законом не передбачена примирення членів подружжя, процес розлучення в цьому випадку спрощений. На відміну від ст.41 КпШС, яка дозволяє розірвання шлюбу тільки за згодою членів подружжя, при розлучені за ст.42 КпШС згода недієздатного чоловіка (жінки), а також члена подружжя, засудженого на строк не менше 3-х років, юридичного значення не має.

Відповідно до ст.42 КпШС право звернення в загс з заявою про розірвання шлюбу з членом подружжя, засудженим до позбавлення волі на строк не менше трьох років, належить тільки тому члену подружжя, який знаходиться на волі. Засуджений не має право розривати шлюб за правилами ст.42 КпШС. Якщо особу осуджено на срок менше трьох років, то справу про розірвання з ним шлюбу повино вирішуватись за позовом іншого члена подружжя судом, хоча і без виклику відповідача. В суді розглядаються справи про розлучення і в тих випадках, коли і чоловік і жінка засуджені на строк не менше трьох років.

Також необхідно зазначити, що "розірвання шлюбу з особами, умовно засудженими (в тому числі з обов'язковим залученням засудженого до праці) або умовно звільненним з місць позбавлення волі; проводиться на загальних підставах відповідно: в судовому порядку за положенням ст.40 КпШС або в органах загсу у випадках, передбачених ст.41 цього Кодексу".¹

В суді, а не в загсі розривається шлюб з душевнохворими або недоумкуватими, однак не визнаними недієздатними в порядку, який встановлений ст.ст.251-260 ЦПК України.

Особливий порядок розірвання шлюбу з особами, які визнані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства, не застосовується у випадках розлучення з особами, які обмежені в дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами. З цими особами, а також за позовом цих осіб шлюб розривається в загальному порядку.

При розірванні шлюбу за підставами, передбаченими ст.42 КпШС, до заяви про розлучення повина бути додана копія рішення суду або виписки з нього про визнання іншого члена подружжя безвісно відсутнім або недієздатним внаслідок душевної хвороби або слабоумства або копія вироку (виписки з нього) про засудження іншого члена подружжя до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

За розлучення з недієздатним, безвісно відсутнім і засудженим членом подружжя державою встановлюється мито.

Розлучення в загсі не допускається, якщо між членами подружжя виникають спори. Мова йде про спори щодо дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, який є непрацездатним. В цих випадках для розлучення шлюбу потрібно звертатися до суду, оскільки виникає необхідність в перевірці фактів, в оцінці доказів, тобто в здійсненні дій, котрі не може проводити загс. Перешкодою для розірвання шлюбу в загсі є тільки спори, які підлягають розгляду в шлюбнорозлучному процесі. Не є такою перешкодою, наприклад, спір про надання засобів на утримання неповнолітнім, недієздатним дітям, які потребують допомоги. Вказані вимоги не можуть розглядатися в шлюбнорозлучному процесі.

Шлюб розривається в суді, а не в загсі, якщо засуджений член подружжя, який відбуває покарання або опікун подружжя, який є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з членів подружжя, який є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться через суд. Про подану заяву загс повідомляє того з подружжя, який знаходиться в ув'язненні, або опікуна недієздатного члена подружжя. В сповіщенні встановлюється срок для повідомлення про наявність вказаних спорів. Встановленний для відповіді строк не може перевищувати трьох місяців.

Після отримання повідомлення про відсутність спору або неотриманні відповіді в строк, встановленний в сповіщенні, орган запису актів громадського стану реєструє розірвання шлюбу. В законі не встановлено певного строку, після котрого не реєструється розлучення з безвісно відсутнім. Реєстрація розлучення в такому випадку проводиться відразу ж після звернення в загс.

Вирішення в суді справ про розірвання шлюбу в випадках, коли член подружжя, який засудженний або опікун недієздатного порушать вказані в ст.42 КпШС спори, мають ряд особливостей. По цих справах не застосовуються заходи до примирення. Вони розглядаються без виклику відповідача. Не сплачується мито. Позови про розірвання шлюбу з особами, визнаними або недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства, а також з засудженним на срок не менше 3-х років, можуть бути подані за місцем проживання позивача.




следующая страница >>