asyan.org
добавить свой файл
1




Євген Корнійчук: "Залучення юридичних радників до захисту інтересів держави виправдане стократ"
В останні роки Україні все частіше доводиться захищати свої інтереси в різного роду зарубіжних судах і Міжнародних юрисдикційних органах. Пов’язано це, найчастіше, з невиконанням певних зобов’язань, узятих державою відповідно до міжнародних угод та договорів як то - інвестиційних договорів про спільну діяльність, мирових угод тощо. З іншого боку, підставою для подання позовів проти держави Україна є невиконання органами офіційної влади норм чинного законодавства, тяганина в судах і невиконання їх рішень… Перелік причин можна продовжувати…

Чому виникають подібні позови і наскільки ефективно держава захищає свої інтереси? Ці запитання ми адресували Євгену Корнійчуку, першому заступнику міністра юстиції України.

- Євгене Володимировичу, як нам відомо, нещодавно Єгипетський суд відмовив авіакомпанії «Alim Airlines» щодо стягнення з України 45 млн. доларів. Здається, на сьогодні Мін‘юст веде з "сухим рахунком" щодо перемог у закордонних юрисдикційних органах? Завдяки чому досягається така ефективність при захисті інтересів держави?

- Ми дійсно маємо суттєві успіхи в цій царині. На даний момент за позовами проти держави Україна в закордонних юрисдикційних органах виграно чотири справи, три завершилися укладенням мирової угоди. Такі позитивні результати досягаються, головним чином, завдяки здійсненню Міністерством юстиції разом із залученими юридичними радниками держави високопрофесійного та своєчасного захисту прав та інтересів держави Україна.

У подібних справах державі, крім як на Мін'юст, покладатися ні на кого. Адже Міністерство юстиції є відповідальним органом у разі розгляду у закордонних юрисдикційних інстанціях справи, порушеної за позовом до України як держави, до Президента або до Кабінету Міністрів України, а також у разі наявності спору за участю іноземного суб'єкта, стосовно якого існує загроза пред'явлення до закордонного юрисдикційного органу позову до України. Такі повноваження визначені Порядком здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України, затвердженим Указом Президента Україна № 581 від 25 червня 2002 року.
- Якщо казати про юридичних радників, яких залучає Мін‘юст до розгляду справ у закордонних судах, чи можна назвати юридичні фірми, яким найчастіше віддається перевага? Й чи є тут певні особисті переваги?

- Можу сказати одразу, будь-які особисті вподобання тут виключені, адже процедура чітко регламентована. Відповідно до чинного законодавства в сфері закупівлі юридичних послуг за державні кошти, Міністерство юстиції залучає юридичних радників за процедурою відкритих двоступеневих торгів. В них можуть брати участь будь-які вітчизняні або іноземні юридичні компанії аби тільки вони відповідали кваліфікаційним вимогам, які висуває замовник у тендерній документації.

Тож про те, що Мін'юст віддає перевагу тій чи іншій юридичній компанії, повторю, не може бути й мови, оскільки це прямо заборонено чинним законодавством. Нині права та інтереси держави у справах, що розглядаються в закордонних юрисдикційних органах, представляють як вітчизняні, так і іноземні юридичні компанії, які мають значний досвід у цій сфері.

- ^ Що найчастіше є причиною позовів проти України, які розглядаються у закордонних судах?

- Найчастіше позивачі вважають, що Україна не виконує зобов’язання, взяті відповідно до міжнародних угод та договорів. Зокрема, це стосується різного роду інвестиційних угод (двосторонні угоди про сприяння та заохочення інвестицій); будівельних, кредитних, гарантійних угод тощо; договорів про спільну діяльність; мирових угод, підписаних за результатами розгляду тієї чи іншої справи. Крім того, підставами подання позовів проти держави Україна у закордонні юрисдикційні органи є невиконання українськими державними органами влади норм чинного законодавства (несвоєчасна видача ліцензій, дозволів тощо за встановленою процедурою); невиконання на території України рішень міжнародних або іноземних юрисдикційних органів, а також рішень національних судів, відповідно до яких держава зобов’язана здійснити певні дії чи виплатити компенсацію; довготривала процедура розгляду національними судами справ за участю іноземного суб’єкта, інвестора; перевищення повноважень державними органами виконавчої влади.
- Мін‘юст обмежується лише узагальненням таких причин? Чи справді робляться якісь практичні висновки?

- Звісно ж ми робимо відповідні висновки. За результатами розгляду у закордонних юрисдикційних органах того чи іншого позову до держави Україна, аналізуємо всі обставини справи - підстави її виникнення, заходи щодо унеможливлення таких спорів в майбутньому. Зокрема, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2003 року № 569-р "Про затвердження заходів щодо усунення можливостей подання до України позовів у закордонні юрисдикційні органи та підвищення ефективності захисту прав та інтересів України під час розгляду справ у цих органах", Міністерством юстиції разом з іншими міністерствами та центральними виконавчими органами здійснюються відповідні заходи, передбачені зазначеним нормативно-правовим актом. Зокрема, Мін'юст проводить щорічний аналіз причин виникнення спорів, стороною яких є Україна, аналізує застосування Конвенції про розв’язання інвестиційних спорів між державами та особами інших держав, двосторонніх угод між урядом України та урядами іноземних країн про сприяння та взаємний захист інвестицій. Окрім того, визначаються шляхи удосконалення та розробляються рекомендації щодо зменшення звернень іноземних юридичних і фізичних осіб Із позовами до України, аналізуються договори, укладені підприємствами, в статутному фонді яких є частка державного майна, що мають застереження про передачу спорів у закордонні юрисдикційні органи, прагне вдосконалити механізми виконання в Україні рішень закордонних юрисдикційних органів.

До речі, в 2008 році Міністерством юстиції планується створення реєстру рішень Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів, перекладених українською мовою.
- Не так давно одна з правозахисних організацій заявила, що виграти в суді у держави практично неможливо. Йшлося про позови, які розглядаються національними судами. Чи є підстави для такого твердження?

- Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Тобто під час розгляду цивільних або господарських справ національними судами позивачем або відповідачем у справі може бути відповідний державний орган в межах наданої йому компетенції, а не держава в цілому. У справах адміністративної юрисдикції держава також не може бути стороною у спорі. Це може бути суб’єкт владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються до суду, тобто – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до законодавства Міністерство юстиції безпосередньо та як представник інтересів Кабінету Міністрів України бере участь у судових процесах під час розгляду справ національними судами.

А заяви про неможливість виграти суд проти державних органів не зовсім справедливі, оскільки у 2007 році з 807 позовів, у яких відповідачем був Кабмін, позивачі виграли 91 справу (з них 22 позови щодо визнання незаконними актів Кабміну, 69 – про зобов’язання здійснити соціальні виплати). Із 286 позовів, відповідачем у яких було Міністерство юстиції України, задоволено 13.

- Що є підставою для скарг проти держави до національних судів?

- Як правило, фізичні або юридичні особи у позовах до державних органів оскаржують їхні рішення, дії чи бездіяльність у сфері публічно-правових відносин, тобто дії, якими були порушені права та інтереси цих осіб.

- ^ У скільки грошей щороку витрачає держава для того, щоб захистити свої інтереси в судах (як у національних, так і закордонних)?

- Якщо говорити про закордонні суди, то витрати на юридичні (експертні) послуги, включаючи авансові внески та інші платежі за 2003 рік склали 6 016 148,00 грн, за 2004 рік - 14 058 718,00 грн, за 2005 рік - 18 699 811,00 грн., за 2006 рік - 7 946 949,00 грн, за 2007 рік - 6 275 485,82 грн. Що стосується українських судів, то на даний момент неможливо провести такий підрахунок, оскільки Державний бюджет України не передбачає окремо видатків на це (за виключенням оплати праці фахівців департаменту, до повноважень якого входить захист інтересів Кабінету Міністрів України в судах України).
- ^ Якщо взяти за приклад закордонні суди, наскільки є раціонально досить недешева оплата послуг юридичних радників?

- Гадаю, зрозуміло, що представництво прав та інтересів держави у закордонних юрисдикційних органах під час розгляду справ за участю держави потребує досить високого професійного рівня підготовки юридичних радників держави. Мова про, знання не лише національного законодавства тієї країни, де мали місце відносини, які призвели до подачі позову, але й міжнародного права, зокрема, міжнародного публічного, приватного права, арбітражних правил та регламентів, іших положень, доктрин та прецедентів міжнародного права. Залучення юридичних радників, які мають такий багаж знань та подальша оплата їх послуг більш ніж виправдане, оскільки завдяки виграним ними справам держава Україна звільняється від оплати багатомільонних компенсацій, які вона мала б сплачувати в разі програшу тієї чи іншої справи.

Можу додати, що за станом на березень 2008 року загальна сума позовних вимог до Україна складає близько 300 млн. доларів США, тоді як витрати на юридичних радників держави – в десятки разів менші. Залучення висококваліфікованих юридичних радників дозволяє ефективно, надійно та впевнено здійснювати захист прав та інтересів України в закордонних юрисдикційних органах.
- Які найбільш резонансні справи проти держави зараз розглядаються в судах?

- У закордонних судах - справа за позовом ТОВ "АМТО" (Латвія) до держави Україна із сумою позову близько 20 млн. євро; справа за позовом норвезької компанії „Норськ Гідро” до держави Україна в особі Фонду державного майна України, сума позовних вимог складає 16 млн. дол. США); справа за позовом громадянина США Джозефа Чарльза Леміра до держави Україна щодо невиконання умов мирової угоди 2000 року, а також нових порушень Двосторонньої угоди про заохочення та взаємний захист інвестицій, укладеної між Україною та США; справа за позовом компанії “Альфа Проект холдінг ГмбХ” (Австрія) до держави Україна щодо поновлення прав цієї компанії за інвестиційними угодами із ДП „Готель Дніпро”.

Щодо національних судів та на даний час розглядаються справи за позовами, зокрема, міноритарних акціонерів ВАТ „Дніпроенерго”, а саме: за позовом ТОВ „Бізнес-Інвест” про визнання неправомірним розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 р. № 407-р „Деякі питання ВАТ „Дніпроенерго” (Окружним адміністративним судом м.Києва справу направлено за територіальною підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду); за позовом Денисова Юрія Івановича до Кабінету Міністрів України з аналогічним предметом спору (справа знаходиться в провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва). Судовий розгляд зазначених справ за станом на кінець березня не розпочато. Зазначу, що ВАТ „Дніпроенерго” – провідна енергогенеруюча компанія в Україні, найбільший виробник електроенергії на сході України. Оскаржуваним розпорядженням Кабінет Міністрів України попереднього складу санкціонував здійснення додаткової емісії акцій ВАТ „Дніпроенерго” та їх продаж приватним структурам без проведення приватизаційного конкурсу.

З урахуванням вказаного розпорядження загальні збори акціонерів „Дніпроенерго” схвалили зміни до плану санації згаданого підприємства щодо проведення додаткової емісії акцій шляхом збільшення статутного капіталу на 52,1% або на 51,85 млн. – до 149,186 млн. грн., що призвело до зменшення частки вищезгаданих осіб у статутному фонді ВАТ „Дніпроенерго”. Одночасно зменшилась також частка держави в статутному фонді „Дніпроенерго”, управління якою здійснюється НАК „Енергетична компанія України” (з 76,04 відсотка до 50 відсотків+1 акція).

На стадії судового розгляду знаходиться справа за позовом НАК „Нафтогаз України” до ЗАТ „Укргазенерго”, Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації за участю третіх осіб: Кабінету Міністрів України, Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінфіну, Мін’юсту на стороні позивача та Компанії „Росукренерго” на стороні відповідача про визнання недійсною державної реєстрації ЗАТ „Укргазенерго (Господарський суд м.Києва).