asyan.org
добавить свой файл
1
Формування професійних інтересів у майбутніх фахівців

Підлітково-юнацький вік харак­теризується інтенсивним розвитком інтелектуальних здібностей, фор­муванням професійних інтересів. Юнаки і дівчата починають обмірко­вувати свою майбутню професію. У процесі навчання їхні інтереси роз­поділяються із врахуванням здіб­ностей та практичних навичок. У способах засвоєння навчального матеріалу пізнавальні психічні про­цеси починають набувати якісно ін­шої характеристики. У мисленні ви­являється здібність до абстрагуван­ня, утворення нових понять. Стійко­го характеру набувають процеси уваги, пам'яті та інтелектуальна працездатність. Юнаки і дівчата ма­ють схильність до теоретизування з проявом ознак особистісного его­центризму. Так, спостерігаючи за однолітками, доходимо висновку, що вони, аналізуючи ті або інші сто­рони навколишнього життя, не просто констатують їх, а намагають­ся при цьому показати свою пози­цію, особисту участь у можливих змінах цих явищ, виявляючи своє­рідність егоцентризму юнацького мислення.

Ставлення юна­ків та дівчат до майбутньої профе­сії, яке виникає ще в період підго­товки до неї в процесі навчання у школі, має розглядатись як одна із складових психологічних умов фор­мування професійних інтересів у майбутніх фахівців. Потребу осо­бистості у певній діяльності ми на­зиваємо нахилом. Про нахили ми говоримо тоді, коли майбутня робота уже подобається, молодій людині, захоплює її.

Ознакою нахилу учня до профе­сійної діяльності є інтереси. У них проявляється пізнавальна потреба та пізнавальна спрямованість май­бутнього фахівця на оволодіння професією і пов'язана з позитивним емоційним станом. Тому своєчасний, вияв інтересів сприяє професійному визначенню учня, що і допомагає здійснити професійний вибір.

Для визначення інтересів осо­бистості можуть використовуватися спеціальні анкети та опитувальники. Психологічна практика свідчить, що інколи інтереси і нахили учнів виражені неяскраво, інколи ж, нав­паки, настільки численні, що важко виділити головні від побічних, тим­часових. У такому разі деяку допо­могу психологу може надати проведення психодіагностичного дослід­ження рівня розвитку деяких здіб­ностей. Високий рівень розвитку здібностей можна розглядати як по­казник схильності до певного виду діяльності, що може служити свід­ченням присутності нахилу до неї.

Безпосередній вияв професій­них інтересів, які виступають осно­вою професійно спрямованої моти­вації майбутнього фахівця і які вка­зують на відповідні нахили, прово­диться за допомогою диференційно-діагностичного опитувальника (ДДО), запропонованого Є.Климовим, в основі якого лежить психоло­гічна класифікація професій. Сутність її полягає в тому, що за­лежно від особливостей основного предмета праці всі професії поділя­ються на п'ять головних типів: «людина-природа», «людина-техніка», «людина-людина», «людина-знакові системи», «людина-художній об­раз». Знаючи місце професії, обра­ної учнем професійного закладу в даній класифікації, і основні вимоги до неї, психолог правильно і своє­часно має змогу визначити профе­сійні інтереси і нахили претендента на навчання.

Для визначення професійних ін­тересів та нахилів можна застосову­вати, крім методики ДДО Є.Климова, і методику «Карта інтересів».

Щоб отримати інтегральні показ­ники, дані обстеження ранжуються за кожною характеристикою двох наведених методик. Після цього визначаються середні ранги об'єд­наних показників.

Відповідність ряду показників п'яти напрямів нахилів, які визнача­ються за методикою ДДО Є.Климо­ва, до ряду показників нахилів за методикою «Карта інтересів» офор­мляється у таблицю.

^ Професійне спрямування нахилів за методикою ДДО Є. Климова

Людина-природа

Людина-техніка

Людина-знакова система

Людина-художній образ

Людина-людина

^ Професійне спрямування нахилів за методикою «Карта інтересів»

Геологія і географія, біологія, хімія, зоологія

Фізика, електро- і радіотехніка

Математика

Мистецтво

Педагогіка, філологія, журналістика, юриспру­денція, історія, медицина, сфера обслуговування, військова справа, спорт


Рангове місце кожного з таких показників, які об'єднують обидві методики, узагальнено характери­зує професійне спрямування нахи­лів учня. Така процедура дещо звільняє результати опитувань від випадковостей, що нерідко трапля­ються через особливості формулю­вання того чи іншого опитувальника або через настрій досліджуваного під час експерименту. Цей узагаль­нений показник, на-нашу-думку, вка­зує на широту і загальну вираженість інтересів.

Успіх у професійній діяльності значною мірою визначається необ­хідним комплексом здібностей. Проте інтерес є стимулятором тієї діяльності, в якій дані здібності про­являються, фільтруються і удоско­налюються. У зв'язку з цим профе­сійний інтерес може розглядатись як своєрідний індикатор відповідних здібностей.

Спостереження авторів, прове­дені за юнаками та дівчатами, да­ють змогу стверджувати, що учні старших класів школи та професій­ного навчального закладу у своїй безпосередній навчальній діяльнос­ті більше звертають увагу на ті пред­мети, які певним чином пов'язані з їхніми інтересами і набуттям майбутньої професії. У процесі навчан­ня в них формуються ознаки того ти­пу мислення, з яким надалі буде пов'язана практична діяльність. Ад­же особливою рисою розвитку інтелекту в юнацькому віці є формуван­ня визначеного стилю мислення, що відображає здатність до вибору і систематизації знань. Наприклад, учень цікавиться такими навчальни­ми дисциплінами, як інформатика, українська мова, має з цих предме­тів позитивні оцінки. Вибір ним по­дальшої форми навчання пов'яза­ний із набуттям навичок професій­ної діяльності, де необхідним є зас­тосування знань, отриманих у школі або навчальному закладі. Так, фор­мування стилю мислення майбутніх секретар-друкарки або оператора ЕОМ, електромонтера або слюсаря з ремонту автомобілів буде здійсню­ватися в процесі навчання і подаль­шої професійної діяльності. Усе це створює передумови для форму­вання світогляду особистості. Реалі­зація професійних інтересів та нахи­лів, застосування знань, здібностей теоретичного мислення на практиці і формування навичок предметної діяльності визначають наступну жит­тєву позицію молодої людини в здій­сненні своїх професійних .намірів. Таким чином, професійні інтереси не просто виступають як ланцюжок нахилів і прагнень, а й як система стимулів, що виражає ставлення особистості до професійної діяль­ності, сприяє розвитку кругозору, надбанню професійних знань, по­ліпшують пізнавальну активність, викликають прагнення оволодіти професійною справою, служать од­нією з найважливіших умов творчого ставлення до професії.

У межах головного виду діяль­ності для підлітково-юнацького віку характерним є поряд із формуван­ням професійних інтересів пошук свого «я» і спроби реалізувати себе в різноманітних заняттях, безпосе­редньо не пов'язаних із навчанням. У багатьох підлітків конкретні захоп­лення стають домінуючими, відсу­вають навчання на другий план, а інколи істотно змінюють їхнє життя. У зв'язку з цим можливе зниження успішності, конфліктні ситуації з пе­дагогами, батьками.

Для більшості юнаків і дівчат ха­рактерні інтереси, захоплення і за­няття, пов'язані з розвитком фізич­них якостей. Це зумовлено періо­дом інтенсивного фізичного розвит­ку, потребою в біологічній руховій активності. За даними опитування учнів п'яти груп 1-го курсу, занят­тя фізичною культурою у них займа­ють перше місце. При цьому 32% опитаних регулярно займаються фі­зичною культурою і спортом.

Загальний аналіз даних показав, що майже десята частина опитаних (10,3%) не мають визначених стійких інтересів і захоплень. Розумові заняття, такі, як читання книг, малю­вання, моделювання, створення сценаріїв телепрограм, написання статей до газети, ремонт побутових приладів, техніки та автомобілів, де можна проявити творчі здібності, захоплюють 52% першокурсників. Невелика кількість опитаних (4,4%) віддає перевагу заняттям, які не потребують серйозних духовних і фізичних зусиль, орієнтовані швид­ше на пасивний відпочинок. На жаль, інтереси і захоплення, спря­мовані на духовний розвиток, відтиснуті на задній план. Відвідують концерти, вистави, музеї, виставки лише 1% опитаних.

Проте якісні зміни, які відбува­ються у підлітковому та юнацькому віці, об'єктивно ведуть до значного розширення сфери інтересів осо­бистості. Поряд із навчанням, акту­альним є самовизначення, а також з'ясовування своєї соціальної ролі в різноманітних мікросоціальних ото­ченнях, товаристві в цілому. Це особливо помітно серед учнів 1-го курсу, коли особливо яскраво вира­жене прагнення особистості визна­чити своє місце в житті, товаристві, стосунках із однокурсниками і вик­ладачами. У юному віці самоактуалізація і самовираження особистос­ті здійснюються при безпосередній участі учнів у громадському житті групи, училища. Виконання громад­ських доручень з урахуванням інди­відуально-психологічних відміннос­тей першокурсників сприяє форму­ванню колективу, неформальних відносин. Порівняно із молодшими і середніми класами школи, де соці­альна роль і статус особистості ди­тини багато в чому визначається вчителем, у групах училища відзна­чаються прагнення учнів самостій­но визначити свій особистісний ста­тус у групі. При цьому одні учні до­сягають цього шляхом прояву інте­ресів до навчання, інші — до спор­ту, а треті — за допомогою прилу­чення до шкідливих навичок (курін­ня, вживання алкоголю і наркотич­них речовин) та асоціальної пове­дінки (участь у бійках, суперечках) тощо.

Важливим є те, що для багатьох із підлітків обраний вид активності і професійної діяльності завдяки ін­тересам наповнюється новим зміс­том. Усе це і відображає особливос­ті інтересів, рівень соціальної зрі­лості й адаптації в колі однолітків та дорослих.

Формування і прояв інтересів здійснюється в конкретному соці­альному оточенні підлітка. У цих умовах визначається його соціаль­ний статус і роль, відбувається за­лучення до трудової діяльності, у якій може проявитися активність, самостійність. Саме в умовах даної діяльності в різноманітних сферах економіки молоді люди входять до системи реальних професійних взаємин, започатковують для себе можливість ширшого спілкування, у тому числі і професійного, апробації своїх творчих здібностей. Доцільно організована праця дає змогу юна­кові чи дівчині по-новому осмислити значення отриманих знань і можли­вості застосування їх на практиці, визначити коло своїх професійних інтересів і остаточний вибір майбут­ньої професії. Залучення учнів про­фесійного навчального закладу до трудової діяльності позитивно впли­ває і на їхню психічну сферу, дозво­ляє зняти емоційну напруженість, ліквідувати незадоволеність, конф­ліктність і не завжди цікаво органі­зований процес навчання.

Своєчасне залучення молоді до праці дозволить їй перейти на новий соціальний щабель зрілості, спробу­вати самоактуалізуватися в тих від­носинах і сферах діяльності, у яких виявлять прояв заохочення, нездо­ровий інтерес і найменший опір.