asyan.org
добавить свой файл
1


Усе розсмикано в людині, усе неспокійно й галасливо; усе — витрата й розтрата, усе — тривоги й страхи; і лише тихе сонце підтри­мує життя, відновлює сили, пробуджує любов і надію. Як дати це сонце життю дитини? Як наповнити її душу світлом? Чи в наших це силах?

(Із записної книжки Симона Соловейчика)




Звичайно, оптимально було б рекомендувати вчителям, ви­хователям відвідувати психоте­рапевта, щоб подолати свої не­гативні емоції, проблемні ситу­ації й не переносити їх на дітей. Однак поки що така пропозиція — зі сфери фантастики. Зате цілком реально звернутися до шкільного психолога: нехай не з усіх, а хоча б з деяких осо­бистих питань. Окрім особистої бесіди психолог може запропо­нувати вчителю спеціальну лі­тературу, яка допоможе само­стійно проаналізувати складні життєві ситуації, знайти найоптимальніші способи зняття емо­ційного напруження в період роботи. Пам'ятайте: стан учи­теля, його переживання без­посередньо відбиваються на учнях. Тому важливо за можли­вості вирішувати свої проблеми з фахівцем.



Причини поганої успішності можуть бути найрізноманіт­нішими: від психофізіологіч­них (слабка нервова система, порушення зорового сприй­няття тексту тощо) до цінніс­но-смислових (відсутність нав­чальної мотивації) та зниженої самооцінки («все одно нічого не вийде!»). Психолог у співпраці з учителем може виявити основ­ну причину труднощів дитини у навчанні та здійснити корекцій-ну роботу. Може, виступивши в ролі координатора, відіслати дитину до іншого фахівця: лого­педа, психоневролога, сімейно­го психотерапевта.

Пам'ятайте: запитання до психолога слід формулювати максимально конкретно, сто­совно кожної окремої дитини, з наданням інформації про її про­блеми у навчанні (погано рахує, не запам'ятовує дат, багато пропускає літер, не дописує слів, не відповідає з місця).



Поведінка людини — це ві­дображення її сприйняття та розуміння ситуації, а також переживань з цього приводу.

Поведінка завжди вторинна стосовно думок і почуттів, тому ми не можемо безпосередньо впливати на поведінку дити­ни («не галасуй, не бийся, не лайся»). Важливо зрозуміти, як дитина сприймає ситуацію, що вона відчуває, й допомогти їй у переосмисленні складних для неї шкільних і життєвих про­блем.

Пам'ятайте: для психоло­га достеменна інформація про поведінкові реакції дитини в різних ситуаціях (на перерві, на різних уроках, під час кон­трольної) дуже важлива. Для отримання такої інформації є різні способи: від простої бесіди двох дорослих зацікав­лених людей до використання спеціальних карток спостере­ження, які заповнює вчитель, а аналізує психолог.



Увагу вчителя найчастіше приваблюють лідери й діти, з котрими ніхто не спілкується (ізолянти, вигнанці). Проблеми виника­ють, коли лідери класу самі по­рушують правила або коли ізо­ляція школяра від групи відби­вається на його стані, навчанні, поведінці (аж до суїциду).

Пам'ятайте: психолог, вив­чаючи динаміку змін, які відбу­ваються в групі, може запро­понувати оптимальні методи роботи — диспути на конкрет­ні теми, ділові та рольові ігри, тренінги, оригінальні розва­жальні заходи.