asyan.org
добавить свой файл
1 2
План – конспект

Розділ 3. Тактична підготовка.

Урок №38: «Солдат в бою».

Мета уроку: ознайомити учнів з основами загальновійськового бою,

діями солдата в бою; формування й удосконалення в учнів

уміння виконувати стройові прийоми без зброї.

Місце проведення: кабінет, стройовий плац.

Час: 45хв.

Навчально-методичне забезпечення: наочні посібники, підручник «Захист

Вітчизни», роздатковий матеріал, Стройовий статут ЗС

України.

Хід уроку

І. Вступна частина (10хв.)

1. Прийом рапорту від командира групи, привітання.

2. Перевірка наявності особового складу групи. Оголошення теми, завдань і порядку проведення уроку.

3. Стройове тренування у виконанні стройових вправ без зброї.

4. Перевірка домашнього завдання.

Контрольні запитання:

  1. Що таке стрій?

  2. Назвіть елементи строю: фронт, фланг, тильний бік.

  3. Дайте визначення: інтервал, дистанція.

  4. Опишіть розгорнутий і похідний строї.

ІІ. Основна частина (30хв.)

1. Основи загальновійськового бою.

Бій, як основна форма тактичних дій військ – це організовані й узгоджені щодо місця, часу, ударів, вогню і маневрів дії військ з метою знищення противника або відбиття його ударів в обмеженому районі.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями усіх військ, які беруть у ньому участь, із застосуванням танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, артилерії, протиповітряної оборони, літаків, вертольотів та іншого озброєння і техніки.

Основними рисами сучасного загальновійськового бою є:

  • рішучість;

  • напруженість і швидкоплинність;

  • динамічність;

  • швидкий перехід від одних дій до інших;

  • одночасні потужні вогневі дії на велику глибину.


Види загальновійськового бою.
Основними видами загальновійськового бою є: оборона і наступ.

Оборона здійснюється умисно чи вимушено з головною метою – відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ.

Наступ проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами (об’єктами) місцевості.


^ Види вогню і маневрів у бою.
У сучасному бою солдатові необхідно вміти вести вогонь з особистої зброї, як самостійно, так і в складі підрозділу по окремих, групових і повітряних цілях, вдень і вночі, з різних положень.

Вогонь розрізняють:

  • за тактичними завданнями, що вирішуються (на знищення, придушення, виснаження та ін.);

  • за видами зброї (зі стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, артилерії, мінометів та ін.);






  • за способами ведення (прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та ін.);

  • за напруженістю стрільби (одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, залповий та ін.);

  • за напрямами стрільби (фронтальний, фланговий та перехресний вогонь);

  • за способами стрільби (з місця, із зупинки, з ходу, з борту та ін.);

  • за видами вогню (по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатоярусний, багатошаровий та ін.) .

Вогонь буде ефективний, якщо його поєднувати з маневром. Олександр

Суворов казав, що кожний солдат повинен знати свій маневр. Ця вимога для сучасного бою стала ще актуальнішою.

Маневр силами і засобами проводиться з метою зайняття вигідного положення для ведення вогню по найуразливішому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і тил, а також для виведення підрозділів з-під удару противника.
^ Видами маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід.
Охоплення – маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг противника.

Обхід – більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу.

Відхід – маневр, який застосовується з метою виведення своїх підрозділів з-під удару противника і зайняття вигідної позиції. Проводиться тільки з дозволу старшого командира.

Маневр вогнем застосовується для, ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, в одночасному перенесенні вогню взводом по кількох цілях.

Сучасний загальновійськовий бій докорінно відрізняється від боїв Другої світової війни. Широке впровадження ядерної та високоточної, вдосконаленої звичайної зброї, використання у військовій справі останніх досягнень науки і техніки змінили зміст бою. Це вже не тільки зіткнення мотострільців, танків та авіації, а й потужні вогневі удари по противнику, застосування найновіших засобів знищення, висока маневреність, просторовий розмах. Проте у сучасному загальновійськовому бою вирішальна роль, як і раніше, належить воїнові, бо саме йому доводиться бути за пультом пускових установок і важелів бойових машин, десантуватися з неба і з моря, брати штурмом укріплення і зрештою здобувати перемогу у бою.
^ 2. Особиста зброя та екіпіровка солдата

Для успішного ведення бою солдат озброюється та екіпірується.

Особистою зброєю солдата є:

  • або автомат (АКМ);

  • або ручний кулемет (РКК);

  • або ручний протитанковий гранатомет (РПГ);

  • або снайперська гвинтівка (СГ).


Крім того, у солдата повинні бути необхідна кількість боєприпасів,

ручні осколкові гранати, а також можуть бути протитанкові гранати.
До носильної екіпіровки входять:

  • польове спорядження,

  • стальний шолом,

  • протигаз,

  • піхотна лопатка,

  • фляга з водою,

  • плащ-накидка,

  • комплект польового обмундирування.


Крім того, у солдата обов’язково має бути речовий мішок з такими

речами:

  • казанок,

  • кухоль,

  • ложка,

  • сухий пайок,

  • індивідуальна аптечка,

  • засоби знезараження води,

  • предмети особистої гігієни.


Солдат зобов’язаний тримати особисту зброю та екіпіровку в

справному стані, постійно стежити за витрачанням боєприпасів, вчасно доповідати про те, що половину боєприпасів витрачено.
^ 3. Обов’язки солдата в бою

У загальновійськовому бою важливою є роль сержантів і солдат. Для досягнення перемоги над ворогом вони повинні досконально знати та утримувати в постійній бойовій готовності зброю і бойову техніку, майстерно володіти ними та вміло застосовувати в бою.

Крім того, кожний сержант і солдат повинен бути готовий замінити товариша, який вибув зі строю, тому знання суміжної військової спеціальності є обов’язковим.

Кожний сержант і солдат зобов’язаний:

  • знати бойове завдання взводу, свого відділення (танка) та своє завдання;

  • знати організацію, озброєння, техніку та тактику підрозділів противника, особливо бойові можливості його танків, інших броньованих машин та протитанкових засобів, їхні найуразливіші місця;

  • знати озброєння і техніку свого підрозділу;

  • знати розміри, обсяг, послідовність та терміни обладнання фортифікаційних споруджень;

  • уміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування;

  • у бою постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про це командирові;

  • стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче в наступі;

  • знищувати противника, особливо його танки та інші броньовані машини, усіма способами і засобами;

  • вміло пересуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби);

  • виявляти хоробрість, ініціативу та спритність в бою, надавати допомогу товаришеві;

  • бути фізично міцним та витривалим, володіти прийомами рукопашного бою;

  • уміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його пролітаючих цілях зі стрілецької зброї;

  • захищати командира в бою; у випадках його поранення або загибелі сміливо брати на себе командування підрозділом;

  • знати способи захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника; уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захисні властивості машин; долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку;

  • без дозволу командира не залишати свого місця в бою; при поранені або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалювальною зброєю вживати необхідних заходів само – і взаємодопомоги, і лише отримавши наказ відправитися на медичний пункт, солдат може піти з поля бою, взявши із собою особисту зброю; при неможливості самостійно пересуватися слід відповзти зі зброєю в укриття і чекати санітарів;

  • уміти готувати озброєння та боєприпаси до бойового застосування, швидко споряджати патронами обойми, магазини, стрічки; слідкувати за витрачанням боєприпасів та заправленням БМП (БТР), танка пальним, вчасно доповідати своєму командиру про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправлення пальним; при пошкодженні БМП (БТР), танка швидко вживати заходів щодо їх відновлення.



У сучасному бою солдат повинен уміти непомітно і швидко пересуватися будь-якою місцевістю під вогнем противника і водночас безперервно спостерігати за ним, вести прицільний вогонь із своєї зброї, вибирати позиції, які б надавали йому перевагу над противником і швидко їх обладнувати, знищувати усіма способами танки і броньовані машини противника.
^ 4. Пересування на полі бою.

У всіх видах боїв основою бойових дій є пересування. Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і вогневих дій противника, солдат перебуваючи у пішому строю, може пересуватися: кроком (бігом), перебіганням, переповзанням.

1) Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження і вогню противника. Темп прискореної ходьби – у середньому 130 – 140 кроків за 1хв., довжина кроку – 80 – 90см. Оскільки тривале пересування прискореним кроком дуже стомлює, при швидкісному пересуванні доцільно чергувати ходьбу і біг. Темп бігу – 150 – 160 кроків за 1хв., довжина кроку – 70 – 90см.





2) Перебігання.

Перебігання застосовується для швидкого зближення з противником на відкритій місцевості. Довжина перебігання залежить від рельєфу та інтенсивності вогню противника і в середньому має бути 20 – 40 кроків. Чим відкритіша місцевість і сильніший вогонь, тим коротшим має бути перебігання.

3) Переповзання

Переповзання застосовується для непомітного наближення до противника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельєфу і перебувають під спостереженням або обстрілом противника. Залежно від обстановки, рельєфу місцевості та вогню противника солдат може переповзати:




  • по-пластунському;






  • напівкарачки;


  • на боці.


^ 5. Вогнева позиція в обороні.

Важливе значення для здобуття перемоги має і те , наскільки правильно солдат вибере місце для ведення вогню і спостереження за противником.

На місцевості солдат відшукує природне укриття (канава, вирва, колода тощо), потім оглядає все довкола і непомітно переміщується до нього. Перш ніж розпочати обладнання позиції, необхідно швидко вивчити місцевість, звернувши особливу увагу на низини, канави, борозни та інші укриття, що їх противник може використати для непомітного наближення.

Вивчивши місцевість і переконавшись у правильності вибору місця, солдат починає рити окоп для стрільби лежачи. Зброю кладе справа від себе на відстані простягненої руки стволом у напрямі противника. Повернувшись на лівий бік, виймає піхотну лопатку і, тримаючи її за держак обома руками, ударами до себе підрізає дерен. Знявши дерен, складає його збоку, щоб після риття окопу його можна було використати для маскування бруствера; землю викидає спочатку вперед, потім у бік, щоб захистити себе від куль, осколків снарядів, мін.

Під час роботи голову треба тримати якомога ближче до землі, але так, щоб можна було вести спостереження за противником.

Викопавши передню частину на глибину 20см., солдат пересувається трохи назад і продовжує рити його далі. Ширина готового окопу – 60см., довжина –170см.

Надалі окоп удосконалюється: його поглиблюють і роблять придатним для стрільби з коліна і стоячи. Глибина готового окопу: для стрільби лежачи – до 30 см., для стрільби стоячи – до 110см. Висота бруствера – 30 – 60см.



следующая страница >>