asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3

В травні 1947 року, в таборі міста Ділінґен була виставлена гаптована золотом сорочка, яка колись належала Мотрі Кочубеївні — це був експонат-унікат, що йому тепер вже не можна скласти ціни, а тим більше за межами України. Усі ці сорочки походили з Лівобережжя, вони були без коміра, лише з вузенькою лямівкою по краю зібраного на нитку полотна навколо ви­різу для шиї. Такі ж самі жіночі сорочки ми зустрічаємо і на Київщині, на правому березі Дніпра. На іншій території Правобережжя (крім Київщини) крій жіночих сорочок дещо інший; тут жінки шиють сорочки з коміром стоячим або відкладним, а рукава з манжетами та з оборкою на кінцях біля зап'ястків. Обидва типи жіночих сорочок, Ліво- і Правобережжя, ши­ються з розрізом посередині грудей. В лівобе­режній сорочці пазуха не вишивається, а в правобережній майже завжди вишита.


У всіх українських жіночих сорочках рукава є широкі і довгі; звичайно ширина рукава до-рівнюеться двом третім довжини. Цікаво, що в Х-ХІ-му століттях широкі рукава жіночих со­рочок були поширені у всіх мешканців захід-ньої Европи і цю моду Европа запозичила від південних та південно-східніх слов'ян.

Звичайна довжина українських жіночих со­рочок, що носяться з плахтою або запаскою, по­винна сягати по “кісточки”. Сорочки до спід­ниці шиються трохи коротші. З-під плахти чи запаски повинен визирати долішній вишитий край сорочки, що називається “поділ” або “по-долик”.

пошитою підтич­кою. У бойків і лемків е ще жіночі сорочки з великою кількістю складок Українські жіночі сорочки у всіх місцевостях України діляться ще на два типи: “додільна сорочка”, яка шиється з одного шматка полот­на і “сорочка з підтичкою” — горішня частина сорочки шиється з тонкого полотна, а долішня з грубілого. У бойків і лемків е сорочки, що їх горішня частина шиється окремо від долішньої, тобто сорочка шиється окремо від підтички. Цікаво, що в бойків існує відповідна паралеля і в чоловічому одязі; там чоловіки мають або дуже довгі, по коліна, сорочки, що відповідають додільним жіночим сорочкам, або дуже короткі, до пупа, сорочки, що відповідають коротеньким жіночим сорочкам з окремою біля коміра. Роз­різ у такої сорочки е не посередині грудей, як це ми бачили в інших місцевостях України, а збоку. Чоловічі сорочки лемків мають розріз ззаду, на спині.

Матеріялом для всіх жіночих українських сорочок завжди було. і є біле лляне, чи коноп­ляне, полотно домашньої роботи або купована біла бавовняна матерія. Білий колір українсь­ких сорочок — це найстарша, й найхарактери-стичніша їх особливість.

Другою особливістю української жіночої со­рочки є вишивка. За вишиттям жіночі сорочки можна поділити на три типи, а саме: наддні­прянські, галицькі та поліські. Наддніпрянсь­кий тип сорочки вишивається червоними і си­німи або чорними нитками, а також сірими або білими нитками по білому полотні; характери­стичним орнаментом тут є рослинний. Галицьке вишиття поширене майже по всьому Поділлі та в мешканців Карпат; характеристичним орна­ментом для цього типу е геометричний і багато­кольоровий; тут для вишиття вживаються сині, червоні, зелені, жовті та оранжеві кольори ниток. На Поліссі жіночі сорочки або цілком не вишиваються, або вишиваються тільки черво­ною заполоччю та й то дуже простеньким орна­ментом. Вишивками оздоблюються горішні ча­стини рукавів, що називаються “вуставками” або “поликами”; вузенькою смужкою вишива­ються рукава біля зап'ястків, комір, якщо він є; часом вишивають пазуху, і завжди вишива­ється долішній край сорочки “поділок”. Інші частини української жіночої сорочки ніколи не вишиваються.

Найбільше та найкраще вишиття на сорочках мають дівчата, молодиці вже скромніше виши­вають свої сорочки, а старші жінки та бабусі найчастіше задовольняються лише вирізуван­ням або скромною однокольоровою, здебільшо­го чорною або синьою, вишивкою на поликах, а пазуха та комір е не вишиті. Найбільше праці та мистецького хисту вкладається на полики, бо то е найважливіша частина вишиття жіно­чої, чи дівочої сорочки. На Наддніпрянщині по­лики вишиваються або вирізуються (гаптують­ся) негустим рослинним орнаментом. На Поділлі та в Галичині полик зашивається суцільною широкою смугою поперек рукава різнокольоро­вим геометричним орнаментом. Про жіночу со­рочку є такі народні приповідки:

“Рукава як писанка, а личко як маків цвіт”;

“Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби по­лики вишиті”;

“У наших хазяйок та по сто сорочок, а у уіє-не одна та й та біла щодня”.

Щодо крою, то жіночі сорочки, призбирані коло шиї, можна поділити на дві основні групи: сорочки до уставок і сорочки без уставок. Уставка — це вшиване плічко, що з'єднує пе­редню і задню частини сорочки і призбируєть­ся коло шиї разом із станком сорочки. Типовий крій української сорочки з уставками подаємо на схемі 1. Варіянтом цього крою є сорочка, де рукав і уставка викроюються з суцільного шматка полотна. Рукава в сорочок з уставками вшиваються під прямим кутом до станка “по підканню”. Вишивка звичайно кладеться на уставку, рукава і поділок; часом вишивається і комір, чохли і пазуха.

Другий тип сорочки, без уставок, має суціль­ні рукава, вшиті паралельно до станка сорочки “по основі”. Горішній край рукава призбиру­ється разом із станком, утворюючи шийний ви­кот. Ці сорочки іноді не мають окремого при­шивного коміра; рукава в них закінчуються призбиранням над зап'ястком руки, як показано на схемі 2. Крім рукавів, чохол та коміра, в цих сорочках вишиваються ще “погрудки”; 2-4 подовжні смуги, розташовані по обидва боки па­зухи. Вишиваються відповідно до “погрудок” і поздовжні смуги на спині сорочки.

Крім цих основних кроїв українських жіно­чих сорочок, на західніх українських землях існує кілька місцевих кроїв. Наприклад, бойків­ська сорочка Довжанської долини (схема 3). У сорочки Яворівського району під Львовом уставки вшиваються до скошених горішніх ріжків станка (схема 4).

На Буковині, крім сорочки призбираної біля шиї, шиються ще “хлоп'янки”, які за кроєм мало чим відрізняються від чоловічих сорочок “вперекидку” (схема 5). В Тячівському районі Закарпаття останнім часом поширилася сороч­ка румунського крою “волошка”, в якій станок













призбирується і пришивається до багато виши­ваної кокетки. Подібний крій ми зустрічаємо і на Дніпропетрівщині.
^ Одяг, що носиться поверх сорочки
Поверх сорочки, на долішню половину тіла, дівчата і жінки колись в Україні одягали в бу­день до роботи запаску або дергу, а в свято — плахту і попередницю; усе це підперізувалося крайкою.

Запаска
Запаски бувають двох видів. Один з них — це чотирикутній шматок вовняної тканини з за­в'язками на верхніх кутах. Такі запаски одяга­ються по дві зразу: одну спереду, а другу зза­ду, але таким способом, що з обох боків, де схо­дяться краї запасок, трохи видно сорочку. Одна з таких запасок вживається як попередниця до плахти. Другий вид запаски являє собою один суцільний шматок вовняної тканини, що ним обгортається стан навколо, але так, щоб кінці його сходилися спереду. Поверх такої запаски одягають інший шматок тканини — попередни­цю. Запаску і попередницю разом підперізують крайкою, що її кінці у молодиці звисають ззаду, або з лівого боку, а в дівчини завжди спереду. Оперезавшись крайкою, дівчата й молодиці під­смикують сорочку догори наскільки, щоб знизу з-під запаски і попередниці видно було виши­тий поділ сорочки.

Колір запаски буває чорний, синій, червоний і білий. В українських селах Бесарабії та Буко­вини запаски звичайно роблять чорної барви з вишитою або обшитою канвою по долішньому і боковому краю.

Гуцули і бойки мають запаски дуже вибагли­вого ткання, переважно яскравих кольорів: жовті, червоні, сині. Тчуться ці запаски з вов­ни в суміші з шовковими, а часом і металевими (золотими, срібними) нитками. Ніякого особли­вого орнаменту на гуцульських запасках немає; вони тчуться горизонтальними смугами. На Холмщині запаски носять з білого сукна. Над­дніпрянщина знає чорні, темносині і червоні запаски.

Серед народніх приповідок про запаску зу­стрічаємо й таку: “Як були ми молодими, то хо­дили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках”. Ця іронія скерована проти тих жі­нок, що занадто довго вважають себе молоди­ми, бо ж червоні запаски носять дівчата та мо­лоді жінки, що недавно повиходили заміж.


<< предыдущая страница