asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
Т. Г Шевченко

Народився 09.03.1814 року в селі Моринці. Рідна природа стала першим Тарасовим джерелом розуміння краси природи, формувала його смаки, мислення. Найулюбленіша розрада Тараса – книжки, пісні кобзарів та розмови про гайдамаків, що колись карали панів, а тепер сплять у могилах.

Прагнучи стати художником, Тарас побував у трьох церковних малярів, проте жоден з них не виявив таланту у хлопця. Управитель пана Енгельгарда відправив Тараса спочатку на кухню кухарчуком, а потім козачком-служником у панові покої.

У Вільні, а потім у Варшаві Шевченко разом зі своїм паном опинився в середовищі патріотично піднесених литовців та поляків, був очевидцем антиросійського повстання – і все це стало для нього школою громадянського гарту: його помисли відтепер і до кінця життя буде рухати жага свободи.

Бажаючи мати власного художника, Енгельгард віддав Тараса в науку до малярних справ майстра Ширяєва, у Петербург. Одного разу, перемальовуючи статуї Літнього саду, Шевченко зустрів земляка Сошенка, який познайомив його з К. Брюлловим, О. Венеціановим, В. Жуковським, Є. Гребінкою, спільними зусиллями яких Тараса Григоровича було викуплено з кріпацтва (К.Брюллов намалював портрет В.Жуковського). Після цього Шевченка зараховують до Академії мистецтв у Петербурзі.

У 1840 році – І видання « Кобзаря».

У 1843 році Шевченко приїхав в Україну. Страждання кріпаків були особистим горем письменника.

У 1845 році ( завершивши академію), Шевченко вирушає в Україну з наміром оселитися там. Знайшов роботу в Київській археографічній комісії та почав змальовувати та описувати історичні пам’ятки по всій Україні.

У 1847 році Шевченка заарештували, відправили у Петербург. Його звинуватили в написанні революційних творів, в участі в Кирило-Мефодієвському товаристві. Потім – заслання в Оренбург (заслання без терміну ув’язнення рядовим солдатом без права писати й малювати). 1857 рік – експедиція на Кос-Арал.

В 1857 році Шевченка відпускають, але з Нижнього Новгорода відправляють знову в Оренбург.

В 1859 році – ІІІ подорож Україною, ІІІ арешт. Мрія одружитися та оселитися на березі Дніпра не справдилася. Помер 10.03.1861 року. Похований у Каневі. «Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі» І. Франко.

^ Етапи творчості:

І. Рання творчість ( 1837 – 1843).

ІІ. Поетична творчість « трьох літ» (1843 – 1847)

ІІІ. Невольницька поезія ( 1847 – 1857):

1847 – цикл «В казематі»;

1847 – 1857 – період заслання.

ІV. Останні роки життя ( 1857 – 1861).

У ранніх творах Шевченко переважно схилявся до романтики: інтерес до незвичайного, яскравого і навіть фантастичного, піднесений стиль мови, захоплення історичним минулим. Поступово підсилюються реалістичні мотиви у романтизмі, Шевченко вносить у нього елементи соціальної сатири.

^ Вірш «До Основ’яненка»

Поштовхом до написання стала публікація нарису Г.Квітки0Основяненка «Головатий», який справив на Шевченка велике враження.

У поезії гостро відчувається туга за козацькою вольницею – за звитягою запорожців, за всім, що уособлює українську старовину – «те диво, що було, минуло». Козацтва, яке було нездоланним заслоном на шляху могутніх орд зі сходу та півдня й врятувало Європу, не стало. Автор сумує й свою зажуру передає через систему персоніфікацій: очерети запитують у Дніпра, а могили – у вітру, тирса – в степу, а чайки – у синього моря, запитують, і водночас кличуть їх повернутися. Повернення можливе, але тільки як повернення ідеї. Ця поезія пройнята духом запорозької минувшини, але спроектована вона в сучасність: автор промовляє до національної свідомості нині сущих українців, до їхньої честі та гідності. Нація, яка має такі пісенні скарби (а це жива історична пам'ять нації), не може загинути.

^ Поема «Катерина»

Тема – розкриття трагічної долі жінки-кріпачки. Поема починається зверненням-застереженням до дівчат не кохати москалів.

Центральний образ поеми – Катерина – вродлива селянська дівчина, щира, довірлива. Вперше відчуває свою провину, коли мати падає « як мертва» після того, як виганяє дочку назавжди з рідного села. Прощання Катерини з рідним селом характеризує її у відчаї, у безнадії.

^ Жанр – ліро-епічна соціально-побутова поема з народного життя.

Тема – правдива схвильована розповідь про трагічну долю матері-покритки та дітей-безбатченків в експлуататорському суспільстві та зображення розбещеності російського офіцерства. Розкривається тема не у наголошенні на коханні, а на стражданнях.

Композиція: вступ-звернення до дівчат-селянок, любовний епізод і народження нешлюбного сина (зав’язка сюжету), вигнання зганьбленої з дому, поневіряння її на чужині й випадкова зустріч із Іваном (кульмінація поеми). Розв’язка сюжету – самогубство героїні. Особливістю сюжету поеми є підбір надзвичайно гострих, вкрай драматичних ситуацій (інколи умовних), завдяки чому стисло й водночас глибоко розкриваються характери героїв.

Велику роль відіграють ліричні відступи, в яких ми бачимо ставлення автора до зображуваного.

^ Поема «Гайдамаки»

Найбільша поема Т. Г. Шевченка.

Історична основа. Названо твір іменем учасників Коліївщини – народного повстання 1768 року на Правобережній Україні. Гайдамаки були переважно селяни, більша частина запорозького козацтва, наймити, міщани-ремісники. Діючи здебільшого невеликими загонами, гайдамаки руйнували костьоли, спалювали маєтки шляхтичів, корчмарів, знищували панські документи на пограбовані маєтки. Конфедерати – озброєні загони польських шляхтичів. Коліївщину очолив спочатку запорожець Максим Залізняк, за походженням – наймит. Другим отаманом був син селянина, сотник Іван Гонта.

Джерела: народні перекази та легенди.

Образи: Ярема (Галайда, ставши повстанцем, борцем за справедливість, відчув, що в боротьбі за волю в нього «виросли крила,// Що неба дістане, коли полетить»: народне повстання розігнуло пригноблену людину), його кохана Оксана, Іван Гонта (один із керівників повстання, трагедійний образ ідеального героя-патріота, який заради вірності присязі, ідеям повстання жертвує найдорожчим – дітьми, - в ім’я свободи батьківщини) і Максим Залізняк («орел сизий», «отаман», хоробрий, стійкий воїн, нещадний до ворогів, відданий народові), титар, Оксанин батько, гайдамаки, корчмар Лейба. Принцип групування образів – національно-соціальний.

Центральний образ поеми – повсталий народ, образ повсталої України, образ волі й духовної могутності народу.

^ Художні особливості.

Жанр – перша в українській літературі революційно-романтична історико - героїчна соціальна поема, у якій поєдналися романтизм та реалізм відображення народної стихії.

Композиція: 2 вступи, 11 розділів, епілог, післямова ( « Передмова») і гумористичне послання до передплатників. 2 сюжетні лінії: 1 – розгортання селянського повстання, 2 – особисте життя Яреми та пов’язаних з ним персонажів.

Тематика: лицарська відвага українців, нестримний лет національно - визвольного руху в захист поневолених селян проти свавілля шляхти й корчмарів; автор показав також силу й працьовитість нашого народу, його волелюбність й моральну красу.

Провідна ідея твору – звеличення національно-визвольного руху України та його героїв – лицарів Коліївщини.

У поемі простежується гіперболізація як характерів, так і подій.

^ Поема-містерія «Великий льох»

Поштовхом для створення містерії стало проведення археологічних розкопок російськими вченими із залученням наглядачів-поліцейських. Поета вразило нищення прадавніх могил – символу козацької слави українців. Вірш «Стоїть в селі Суботові…» - епілог містерії «Великий льох».

Містерія – різновид романтичної алегорично-символічної поеми з гротескним змістом, для якої характерні поєднання фантастичного з реальним, участь надприродних сил як персонажів, символіка, філософічність, тяжіння до драматизації.

Основний містичний мотив – віщування про народження двох зовсім несхожих близнят, один з яких рятівник України, другий – її кат.

У поемі використаний характерний для фольклору прийом троїстості: твір складається з трьох частин, у кожній частині діють три персонажі, переплітаються три історичні часи, льох розкопують три дні. Об’єднує частини поеми образ «великого льоху» - центрального у творі, що символізує Україну.

^ Зміст містерії

Частина

Зміст

Три душі

Три душі розказують про свої гріхи, за які її не пускають у рай. Перша перейшла дорогу Б.Хмельницькому, коли він їхав «Москві присягати». Друга напоїла коня Петру І, коли він їхав з Полтави після перемоги над шведами. Третя немовлятком усміхнулась Катерині ІІ, коли та подорожувала Дніпром.

Три ворони

Три ворони вихваляються одна перед одною власними злочинами щодо свого народу (польська, російська, українська).

Три лірники

Ідуть у Суботів «про Богдана міряна співати», але начальство їх вилаяло і побило.

Епілог «Стоїть в селі Суботові»

Оцінка діяльності Богдана Хмельницького, руйнівний стан держави, віра у відродження.

Епілог поеми, в якому втілена основна ідея, сповнений віри у відродження нації, духовні скарби якої заховані у великому льоху й недосяжні для будь-яких ворогів-поневолювачів.

Образи:

конкретні історичні особи: Б.Хмельницький, Юрусь – гетьманенко (його син), Петро І, Меншиков, І.Мазепа, Катерина ІІ;

образи-символи: душі-пташечки (українська свідомість), ворони (символ зла), лірники (духовне убозтво людей).

^ Поема «Кавказ»

Джерела: загарбницька війна 1840 – 1845 років царської Росії проти народів Кавказу. Волелюбні горці не підкорювалися, мужньо чинили опір самодержавству. В цій війні загинув друг Шевченка Яків де Бальмен. Його смерть дала поштовх до написання поеми (присвятив йому). Але головна причина – інша: поет радів, що серед народів Російської імперії знайшовся хоч один, який протягом багатьох років захищав свою волю.

Епіграф - слова з книга пророка Єремії: «Хто дасть голові моїй воду, і очам моїм джерело сліз, і плачу і день і ніч за убитими…» - почуття болю, співчуття загиблим.

Твір суцільно ліричний, це – роздуми, почуття, переживання, настрої ліричного героя.

Ідейно-художній зміст: поема починається похмурим пейзажем гір, оповитих хмарами. Цим вступом автор готує читача до розповіді про трагічні події.

У символічному образі Прометея Шевченко показав незламність, титанізм народів, а в образі ненаситного орла – царат, Тюрма, Сибір – символи колоніальної політики Російської імперії.

Автор часто використовує епітет наша, щоб підкреслити спільність усіх народів імперії.

Головна частина поеми – монолог колонізатора, звернений до горця.

Закінчує поему звернення до друга.

^ Тема поеми – показ та викриття загарбницької політики російського самодержавства.

Ідея – співчуття поневоленим, схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, заклик до об’єднання зусиль народів проти спільного ворога – російського царату.

^ Жанр: політична сатирична викривальна поема.

Поема «Сон» ( «У всякого своя доля…»)

Джерела: поема була написана після повернення з України, автор був вражений муками земляків на розореній, розп’ятій землі.

Ідейно-художній зміст. Епіграф до поеми: « Дух истины, егоже мир не может принятии, яко не видит его, ниже знает его» визначає завдання поета: розкрити людям істину, тобто сказати правду про суспільство зла і насильства.

У вступній частині Шевченко саркастично таврує болячки кріпосного суспільства, готуючи читача до сприйняття змісту основної частини поеми. На першому місці серед катів народу – російський цар ( Микола І).

Далі – розповіді про видіння, які йому ніби наснилися:

Політ із совою: ліричний герой прощається з Україною, обіцяє повернутися, висловлює віру, що майбутні покоління « на ворога встануть»;

^ Опис літнього ранку: автор закохано описує рідну природу. Чарівні пейзажі контрастують із життям суспільства.

У другому ліричному відступі Шевченко ставить найактуальніше питання своєї епохи:

Чи довго ще на сім світі

Катам панувати?

Поетова думка – люта мука – кличе до помсти, до збройного повстання.

^ Друга картина:

Зимовий пейзаж, співзвучний долі каторжників, кинутих у тюрми царизмом, засланих у Сибір. Автор ставить друге питання: « За що?» найкращі люди суспільства доведені до стану мерців.

На противагу образам неситого царя та його оточення, Шевченком створений світлий образ борця-патріота, волелюбного, героїчного, відданого народові, з почуттям власної гідності.

^ Третя частина:

Міський пейзаж: за муштровані солдати, в « кайданах душі». У Петербурзі – рай для панів - « блюдолизів».

Образи:

- пани: огидна зовнішність, підлабузники, кар’єристи, без почуття власної гідності, боягузи;

- цар та цариця – портрети сатиричні, знищувальні;

- пам’ятники Петру І та Катерині ІІ.

Завершальна частина – остання крапка викриття царизму. Ведмідь грізний ( цар Микола І) стає жалюгідним кошеням. Це гротеск.

^ Сатиричні засоби: викриваючи негативне, антинародне, сатира утверджує позитивне, демократичне, високоморально.




следующая страница >>