asyan.org
добавить свой файл
1
Трудовий договір. Види трудових договорів та порядок їх укладення і припинення
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, – декларує конституція України (ст.43).
Своє право на працю кожний громадянин реалізує шляхом укладення трудового договору.
Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір, як основа трудових правовідносин одержав загальне поширення. Відповідно до ст. 2 КЗ п П України він має укладатись при прийнятті на роботу на підприємства, в установи, організації. В системі освіти трудовий договір має форму наказу. Трудовий договір може бути:
- безстроковим, що укладається на невизначений строк;
- на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
- цивільно-правова угода – укладається на час виконання певної роботи.
Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавством.
Трудовий договір згідно зі ст. 24 КЗпП укладається, як правило, у письмовій формі.
При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати такі документи:
- паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
- трудову книжку;
- документ про освіту;
- довідку про стан здоров’я та інші документи.
Згідно зі ст. 25 КЗпП при укладанні трудового договору забороняється вимагати від осіб відомості про їх партійну та національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ не був виданий, але працівника фактично було допущено до роботи.
До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний:
- роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуті, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
- ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
- визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
- проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Вказані обов’язки власника визначено в ст. 29 КЗпП України.
Згідно зі ст. 5 КЗпП держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Припинення трудового договору здійснюється на підставах, визначених в ст. 36 КЗпП:
- угода сторін;

- закінчення строку (п.п. 2 і 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення;

- призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову службу);

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38, ст. 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, ст. 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45);
- переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці;
- набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
- підстави передбачені контрактом.
Розглянемо найбільш поширені підстави.
Угода сторін. У цьому випадку ініціатором розірвання трудових відносин може бути як працівник, так і власник підприємства. При домовленості між працівником і власником підприємства, установи організації про припинення трудового договору, за п.1. ст. 36 КЗпП договір припиняється в строк, визначений сторонами. В даному випадку важливим є факт домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору.
Пункт 2 ст. 36 КЗпП передбачає можливість припинення трудового договору у зв’язку із закінченням його строку. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір. Припинення трудового договору після закінчення строку, не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору, він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення договору після закінчення строку. Власник також не зобов’язаний попереджати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП.
Припинення трудового договору після закінчення строку можливе тільки протягом одного останнього дня. Якщо ж в останній день строку дії трудового договору працівник не був звільнений, трудові відносини вважаються продовженими на невизначений строк. Тому за закінченням строків трудового договору варто стежити дуже суворо. Пропуск строку на звільнення працівника надалі означає необхідність його звільнення на загальних підставах. Звільнення жінок, зазначених у частині 3 ст. 184 КЗпП, після закінчення строку трудового договору здійснюється з обов’язковим працевлаштуванням.
Призов або вступ працівника на військову службу.
Підставою для звільнення працівника за п.3 ст. 36 КЗпП є повістка військкомату або інший документ, що підтверджує призов на військову службу, а при направленні на альтернативну службу направлення на проходження альтернативної служби.
Розірвання трудового договору з ініціативи працівника в літературі і на практиці звично називають звільненням за власним бажанням. Якщо трудовий договір укладено на невизначений строк, працівник має в будь-який час розірвати його, письмово попередивши власника про звільнення за два тижні. Однак ст. 38 КЗпП, яка регулює порядок такого звільнення, зобов’язує власника у цілому переліку випадків робити звільнення працівників у такий строк, про який вони просять. При цьому мова йде про скорочення двотижневого строку, оскільки за його межами працівник може звільнитися в загальному порядку. Випадки, коли на власника накладається обов’язок звільнити працівника в строк, про який він просить об’єднані однією загальною ознакою – неможливістю для працівника продовжувати роботу:
1. Переїзд на нове місце проживання.
2. Переведення одного з подружжя в іншу місцевість.
3. Вступ до навчального закладу.
4. Неможливість проживання в даній місцевості (медичний висновок).
5. Вагітність.
6. Догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або за дитиною – інвалідом (медичний висновок не потрібен, тільки бажання одного з батьків).
7. Догляд за хворим членом сім’ї.
8. Вихід на пенсію.
9. Прийняття на роботу за конкурсом.
Інші підстави розглядаються власником і вирішуються у кожному конкретному випадку. Якщо після закінчення двох тижнів після письмового попередження працівником власника про розірвання трудового договору працівник не був звільнений, продовжує працювати і не наполягає на звільнені, власник не вправі звільнити його відповідно до раніше поданої заяви.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника здійснюється відповідно до ст. 40 КЗпП. Власник, на відміну від працівника, позбавлений права на свій розсуд розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк. Його право на розірвання трудового договору є більш обмеженим, ніж таке право працівника. І лише за наявності права на звільнення працівника власник реалізує його на свій розсуд: він вправі звільнити працівника або не звільняти (за винятком окремих випадків, зокрема, стан здоров’я). Право на свій розсуд вирішувати питання про розірвання трудового договору за наявності встановленої законом підстави залишається за власником навіть після того, як він запросив і одержав від профспілкового органу дозвіл на звільнення працівника.
Трудовий договір може бути розірваний власником лише у випадках:

- змін в організації виробництва і праці (ліквідація, реорганізація, банкрутство, скорочення чисельності або штату працівників);

- виявленої невідповідності працівника посаді, яку займає (недостатня кваліфікація або стан здоров’я) (в системі освіти застосовується при реалізації рішень атестаційної комісії);
- систематичного невиконання без поважних причин обов’язків покладених на нього. (В цьому випадку є додаткова умова: до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення);

- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

- нез’явлення на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

- вчинення за місцем роботи розкрадання (в т.ч. дрібного) майна власника, встановленого за вироком суду.
При звільнені за п. 1 ст. 40 КЗпП діють переваги на залишення на роботі, що встановлені ст. 42 КЗпП. У першу чергу превага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. При визначенні категорії працівників, мають переважне право залишення на роботі, належить враховувати, що черговість їх перелічення, юридичного значення не має. Важлива більша кількість переваг.
При визначенні кола працівників, які мають переважне право на залишення на роботі за критерієм наявності двох і більше утриманців, необхідно врахувати таке. Чоловік, у якого двоє і більше дітей, повинен вважатися таким, що має двох утриманців, хоча він і проживає разом із працездатною дружиною. Те саме стосується і жінок.
Стаття 43 КЗпП передбачає необхідність одержання попередньої згоди профспілкового органу на звільнення працівника. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім ліквідації), 2-5 статті 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Разом з тим допускаються випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника без згоди профспілкового органу. Стаття 43 КЗпП визначає ці випадки:

- ліквідація підприємства, установи, організації;

- незадовільного результату випробування;

- звільнення з суміщувальної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником;

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- звільнення працівника, який не є членом професійної спілки;

- звільнення з підприємства, де немає профспілкової організації;

- звільнення керівника підприємства, його заступників, головного бухгалтера;

- звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. (ст. 40 КЗпП).
Підстави для звільнення



з/п

Підстава

Стаття КЗпП


1

Установлення протягом випробувального терміну невідповідності працівника роботі

Ст. 28


2

Угода сторін


Ст. 36, п. 1


3

Закінчення терміну дії договору

Ст. 36, п. 2


4

Призов на військову службу

Ст. 36, п. 3

5

Переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду

Ст. 36, п. 5


6

Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку з істотними змінами умов праці


Ст. 36, п. 6


7

Набрання сили вироку суду, за яким працівника засуджено до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи

Ст. 36, п. 7


8

Направлення працівника постановою суду до лікувально-трудового профілакторію

Ст. 37


9

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника




10

Розірвання трудового договору з ініціативи власника в таких випадках

Статті 38, 39


10.1

зміна в організації виробництва і праці (скорочення чисельності або штату, реорганізація та ліквідація підприємства);

Ст. 40, п. 1


10.2

виявлення невідповідності працівником займаній посаді або виконуваній роботі

в результаті недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи;


Ст. 40, п. 2


10.3

систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися міри дисциплінарного або громадського стягнення;


Ст. 40, п. 3


10.4

прогул без поважних причин (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня);

Ст. 40, п. 4


10.5

відсутність на роботі протягом більше чотирьох місяців підряд у результаті тимчасової непрацездатності (не враховуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами);


Ст. 40, п. 5


10.6

поновлення на роботі працівника, який виконував цю роботу раніше;

Ст. 40, п. 6


10.7

поява на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;

Ст. 40, п. 7


10.8

учинення розкрадання майна власника за місцем роботи (якщо розкрадання встановлене судом або органом, який накладає адміністративні стягнення);

Ст. 40, п. 8


10.9

одиничне грубе порушення трудових обов’язків керівником і його заступником, головним бухгалтером і його заступником;

Ст. 41, п. 1


10.10

учинення дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

Ст. 41, п. 2


10.11

учинення працівником, який виконує виховні функції, аморального вчинку, несумісного з продовженням даної роботи

Ст. 41, п. 3


10.12

Розірвання трудового договору за вимогою профспілки або іншого уповноваженого на представництво колективом органу

Ст. 45