asyan.org
добавить свой файл
1
Тема 3. Початкова фаза психотерапії
1. При гострому кризовому стані пацієнти психотерапевт повинен:

а) займати більш активну позицію;

б) займати менш активну позицію;

в) відіслати пацієнта до психіатра.
2. Робочій діагноз - це:

а) клінічний;

б) динамічний;

в) клінічний і динамічний діагноз.
3. Клінічний діагноз передбачає:

а) оцінку раннього періоду розвитку пацієнта;

б) оцінку рівня структурної організації пацієнта;

в) оцінку типу особистості пацієнта.
4. Оцінка мотивації психотерапії спирається на:

а) робочий діагноз;

б) динамічний діагноз;

в) гостроту стану і бажання змін.
5. Чітке визначення робочого діагнозу відображає:

а) мету психотерапії;

б) симптоми пацієнта;

в) потреби пацієнта.
6. Цілі психотерапії:

а) не формулюються;

б) формулюються лише на початку;

в) переформульовуються неодноразово в ході психотерапії.
7. Пробна інтерпретація проводиться:

а) на перших сеансах;

б) після перших сеансів;

в) на середньому етапі психотерапії.
8. Реакція психотерапевта в разі мовчання пацієнта, викликаного болісними почуттями, повинна бути така:

а) переформулювання питань;

б) зміна теми;

в) інтерпретація мовчання пацієнта.
9. Реакція психотерапевта на дискомфорт пацієнта на початковій стадії психотерапії повинна бути спрямована на:

а) привернення уваги до того, про що пацієнт не розповідав;

б) формулювання уточнюючих запитань;

в) виявлення чинників дискомфорту.
10. Наприкінці початкової фази психотерапії здійснюється::

а) перехід від збору інформації до інтерпретації;

б) заключения психотерапевтичного контракту;

в) формулювання робочого діагнозу.

Тема 4. Середня фаза психотерапії
1. Головний інструмент психотерапії:

а) конфронтація;

б) інтерпретація;

в) робочий альянс.

2. Завдання, на розв'язання якого спрямована інтерпретація - це:

а) розкриття неусвідомлюваних аспектів поведінки;

б) зміна думок та почуттів пацієнта;

в) усвідомлення та зміна власних думок та почуттів пацієнта.
3. Інтерпретуються:

а) лише ті сфери, де пацієнт відчуває утруднення;

б) всі аспекти життєдіяльності пацієнта;

в) захисні механізми пацієнта.

4. Особистісні захисні моделі:

а) використовуються ситуативно, коли людина відчуває загрозу;

б) є типовою поведінкою людини;

в) є проявом мотивації пацієнта.
5. Інтерпретація змісту - це:

а) розкриття зв'язку між переживаннями і подіями поза сеансом;

б) розкриття зв'язку між переживанням та поведінкою в ході сеансу;

в) розкриття внутрішнього конфлікту пацієнта.
6. Для прийняття пацієнтом інтерпретації необхідно аби:

а) пацієнт відчував, що психотерапевт його поважає і намагається йому допомогти; .

б) інтерпретація повинна бути вірною;

в) психотерапевт повинен бути упевнений у своїй інтерпретації.
7. Ефективна інтерпретація:

а) висвітлює помірковано глибокі шари детермінант поведінки;

б) висвітлює процес психотерапії;

в) приймається, розуміється пацієнтом і може бути використано ним для подальшого самопізнання.
8. Проробка інтерпретації - це:

а) розкриття захисних механізмів пацієнта;

б) оцінка точності та корисності інтерпретації;

в) повторення інтерпретації для поширення її застосування на інші події.
9. Перенесення інтерпретації на інші ситуації дозволяє:

а) включити усвідомлені аспекти своєї особистості у цілісне уявлення про

себе;

б) продовжувати неефективну поведінку;

в) справлятися з тривогою.
10. Зміст процесу психотерапії - це:

а) те, що каже пацієнт;

б) те, чому він про це каже;

в) те, чому пацієнт про щось не каже.