asyan.org
добавить свой файл
1
За Довженком, страждання - одвічна даність. Про це кіномитець яскраво говорив на II Всесоюзному з'їзді письменників:

...Страждання буде з нами завжди, доки житиме людина на землі, доки вона буде радіти, кохати, тво-рити.

Біль, нещастя, втрати, несправедливість, зрада зав-дають людині страждань. У супроводі страждань прохо-дить її життя. Звідси такий інтерес філософів (особливо християнських) до розгадки таємниці страждання як ду-ховного феномена. Довженко має свій погляд: стра-ждання - це потрясіння. Причому "сила страждання вимірюється не так гнітом зовнішніх обставин, як глиби-ною потрясіння". Потрясіння - особливий стан: у цей мо-мент посиленої роботи душі зриваються покрови буден-ності, відкриваються приховані закони життя. .

Особливе співвідношення страждання із часови-ми категоріями. Для малого Сашка ще невтямки, що час загоює рани і в минуле відходить навіть найсиль-ніше страждання. Тому категоричний присуд учителя "Н е р а з в и т ы й !" (а це перепиняє шлях до школи) вражає в саме серце і викликає неймовірне страждання.

Однак час не лише загоює рани. Він несе й нові
випробування, а отже, й нові страждання. Підтвер-
дження цього часто знаходимо в повісті "Зачаро-
вана Десна".

Дія твору оxоплює три часові пласти: золотий вік майже міфічного минулого, коли, за спогадами ді-да, "річки й озера були глибші, риба більша й смач-ніша ... ліси були густіші, трави - вуж не пролізе"; дитинство Сашка і, зрештою, час нинішній, прозаїч-ний, коли вже нема утаємниченої природи, зате є безліч дачників, які "купаються в трусах на зло ро-бочим людям, в гарячий літній час..."

Жоден з цих часових відтинків не позбавлений
гіркоти страждань, навіть легендарний час дідової
молодості, ті "казкові нетрі старовини", реальну ці-
ну яким складає батько:

А дід каже, що колись комарі були великі... На комарах він знається багато. Ціле життя чумакував по степах, та годував їх, та гроші потім по шинках пропивав. Страшно згадать, що було...

Щодо часу новітнього, то тут вони співмірні ли-ше зі стражданнями біблійних пророків:

Горів і я тоді у тім вогні, загибав усіма смертями люд-ськими, рослинними... З м'язів моїх і потрощених кісток варили мило в Західній Європі в середині двадцятого сто-ліття. Шкіра моя йшла на палітурки і абажури для ламп... "Болить мені, болить!" "Чого ти крикнув? - укорили мене. - Що призвело тебе до цього в такий великий час - біль, страх?" - "Страждання!"

Життєвий обрій людини то затягується грозови-ми хмарами страждань, то очищається до дзвінкої радості. Але тут немає принципу маятника. Людина, якщо це справді особистість, сходить на вершину людського духу і в своєму сходженні, у прагненні по-ліпшити життя дедалі частіше й частіше проходить через страждання в ім'я того, щоб, зрештою, самих страждань було якомога менше.

Духовний рух за певним маршрутом десь почи-нається, але цей початок не ідентичний фізичному народженню (вони не синхронізовані в часі). Чому в повісті "Зачарована Десна" так багато уваги приді-ляється одному, досить таки буденному епізоду з морквою, так характерному для дитячих років? Бо саме в цей момент народжується особистість. Зга-даймо, що митцем, коли він повертався думками у роки дитинства, рухало "непереможне бажання ... усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел".

Прокляття баби руйнує ангелоподібний статус ге-
роя. Власне, тим самим знищується увесь устале-
ний макросвіт, чітко ієрархізований за принципом:
с в я т е.- г р і ш н е. Це уявна "картина світу" -
маленький ангел серед великих грішників-родичів.
Вона має і свою матеріальну проекцію (своєрідне по-
двоєння) на картині "Страшного суду", де у згоді з
дитячими візіями баба за лихослів'я лиже язиком га-
рячу сковорідку, батькові чорти наливають у рот га-
рячу смолу, щоб "не пив горілки і не бив матері",
дід як чорнокнижник приречений бути вічним гріш-
ником, і навіть мати з її претензіями на святість уреш-
ті-решт потрапляє до пекла. Лише Сашко там,- де
сидить "комітет" (так у Довженка) святих.

Втрата ангелоподібності — катастрофа для хлоп- ця. Прагнення відновити усталений світопорядок надовго визначає роздуми дитини. Хоч спершу він від працьовує "систему" охоронних засобів: втеча ("Я в тютюн. "Побіжу, - думаю, - в малину..."); думки про смерть як засіб помсти (одразу, згадується типологічно подібна поведінка дитини в оповіданнях С.Васильченка); спроба вшанувати "великих людей"; зрештою, сон —а він, за Фрейдом, є здійсненням бажань: "Сновидіння - повноцінне психічне явище. Воно - здійснення бажання"4, - пише філософ. Коментуючи цей вислів знаменитого психоаналітика; дослідники зауважують: "Сновидіння - здійснене бажання - основна теза теорії сновидінь Фрейда, згідно з якою в основі сновидіння, навіть якщо воно й супроводжується почуттям страху, лежить здійснення якогось (у дорослих - майже завжди неусвідомлюваного) бажання"5 .Таке пояснення сну простежується і в ,"Зачарованій Десні". "Дід казав, що я уві сні росту", - говорить малий Сашко. Та передовсім сон тут відображає часовий і просторовий, рух: основний мотив сну - просторове дистанціювання - "А чо-вен понесло й понесло через сад, пастівник - на За-річчя, а Заріччя мимо хуторів - на Десну".

Але не система охоронних засобів найголовніше, хоча й цікаво спостерігати, як,шукає вихід із складної ситуації дитяча свідомість формується кілька ключо-вих понять, які становлять підгрунтя духовного світу майбутньої дорослої людини. Насамперед, це - свя-тість і добро. Пізніше до них додається краса.

Святість - фундаментальна цінність (недаремно в дитячому світі саме своєю святістю Сашко відділив себе від інших родичів: "Фактично святим був на всю хату один я"). Охоплюючи спершу релігійну сферу, поняття святості надалі поширюється на людей, природу, історію. Зрештою, автор спогадів говорить і про "святість босоногого дитинства".

Поняття святості не виникає само по собі. Усві-
домленню ролі і значення її сприяє розуміння гріха.
Малий Сашко ще не знає, що гріх - це беззаконня,
що "кожен, хто чинить гріх, той раб гріха" (Іоан; 8:34),
але відчуває - гріх руйнує підвалини світу. Тим-то й
лякає його те, що в момент, коли він виривав морк-
ву ("Не треба було трогати моркви"), народилася
"свіжа грішна душа".

До святості можна йти лише одним шляхом - добром. Дитина інтуїтивно обирає цей магістральний ' шлях, шукаючи нові способи творення добра:

Заліз я хутко в старий човен ... і почав думати, що мені робити для поновлення святості. От тоді-то вперше: в житті і вирішив я творити добрі діла. "Не буду, - думаю; їсти скоромного цілий тиждень! Носитиму дідові воду на погребню, скільки він схоче, і почну ходити до церкви". Далі, дивлячись на ластівок, я подумав: "От, коли б повипадали з кубла ластовенята! Я зараз же нагодував би їх муха-