asyan.org
добавить свой файл
1 2
30 МИТНА СПРАВА №1(73)’2011, частина 2

УДК.343.132

М.Й. Кулик, ад’юнкт кафедри

досудового розслідування НАВС

ОСОБЛИВОСТІ ЗАКЛЮЧНОГО ЕТАПУ

ПРОВЕДЕННЯ ЕКСГУМАЦІЇ ТРУПА

Стаття присвячена дослідженню особливостей заключного етапу проведення ексгумації трупа.

На підставі аналізу чинного Кримінально%процесуального кодексу України, підсумків анкетування

працівників слідчих підрозділів, охарактеризовано порядок фіксації ходу та результатів ексгумації

трупа, запропоновано відповідні зміни до законодавства.

^ Ключові слова: розслідування злочинів, фіксація, ексгумація трупа, слідчий, протокол

ексгумації трупа, фотозйомка, відеозапис, процесуальне оформлення, тактичні прийоми,

процесуальні дії.

Статья посвящена исследованию особенностей заключительного этапа проведения эксгумации

трупа. На основании анализа действующего Уголовно%процессуального кодекса Украины, итогов

анкетирования работников следственных подразделений, охарактеризован порядок фиксации хода

и результатов эксгумации трупа, предложены соответствующие изменения в законодательство.

^ Ключевые слова: расследование преступлений, фиксация, эксгумация трупа, следст_

венный, протокол эксгумации трупа, фотосъемка, видеозапись, процессуальное оформле_

ние, тактические приемы, процессуальные действия.

^ The article is devoted to the research of the features of the corpse exhumation final stage. Based

on the analysis of the current Criminal Procedure Code of Ukraine, investigators questioning results,

the order of fixing of running and results of the corpse exhumation is described, appropriate changes

to the legislation are offered.

Key words: crime investigation, fixing, corpse exhumation, investigator, record of the corpse

exhumation, photography, video, judicial registration, tactical methods, proceedings.

Постановка проблематики статті. У теорії криміналістики і практичній діяльності з

проведення слідчих, процесуальних дій усталеною є трьохчленна структура етапів, що включає

в себе підготовчий, робочий та заключний етапи. Важливість заключного етапу ексгумації трупа

полягає у тому, що на ньому здійснюється фіксація її ходу та результатів, від повноти та

об’єктивності якої залежить доказове значення тих дій, з метою проведення яких призначалася

ексгумація. Неналежне оформлення ходу та одержаних результатів може поставити під сумнів

допустимість доказів, одержаних внаслідок проведення інших процесуальних дій, пов’язаних

з ексгумацією: огляду, одержання зразків для експертного дослідження, різного роду експертиз

ексгумованого трупа. Без належного процесуального оформлення встановлені слідчим

відомості про факти не можуть визначатися як докази у кримінальному судочинстві.

Процесуальне документування, як слушно зазначає В.В. Рожнова, не можна зводити до

суто технічних дій з оформлення процесуальних актів. Адже відомості, що містяться в доку%

менті про факти, будуть мати юридичну силу лише в тому випадку, якщо вони не тільки

отримані у встановленому законом порядку, а також належним чином оформлені [1, с. 209].

Незважаючи на важливість питання процесуальної фіксації результатів ексгумації трупа,

чинний Кримінально%процесуальний кодекс України (далі – КПК) не містить детальних вка%

зівок на те, як саме повинні фіксуватися хід та результати даної процесуальної дії. У частині

2 статті 192 КПК лише зазначається, що при проведенні ексгумації труп виймається з місця

поховання в присутності слідчого, судово%медичного експерта та двох понятих, про що скла%

дається протокол, який підписують усі зазначені особи. Усі вищевикладені обставини

^ МИТНА СПРАВА №1(73)’2011, частина 2 31

обумовлюють актуальність обраної теми досідження.

Мета публікації. Метою даної статті є визначення особливостей заключного етапу

проведення ексгумації трупа у кримінальному судочинстві України.

^ Аналіз останніх досліджень. У науковій літературі окремі проблеми, пов’язані з

підготовкою та безпосереднім проведенням ексгумації трупа, розглядали М.І. Авдєєв,

P.C. Бєлкін, С.М. Виноградський, А.П. Загрядська, М.В. Кісін, В.Д. Лупіков, М.І. Морунов,

В.М. Овсянніков, М.І. Порубов, В.А. Сафронов, О.Г. Філіппов, А.І. Юрін та інші автори. Проте

недостатньо вивченими у юридичній літературі залишаються питання заключного етапу і

процесуального оформлення ходу та результатів ексгумації трупа.

Основним способом фіксації процесуальних дій є протоколювання. Відповідно до стат%

ті 84 КПК при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових

засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи. Дане положення

слід тлумачити розширено, оскільки вказана норма поширює свій вплив не лише на слідчі, а й

на всі інші процесуальні дії, в тому числі на ексгумацію трупа. У зв’язку з цим, вважаємо за

необхідне погодитись з думкою А.П. Черненка щодо необхідності заміни у статті 84 КПК слова

“слідчих” на слово “процесуальних”, що більш повно відображатиме зміст діяльності органів,

які ведуть процес, в частині провадження процесуальних дій. Необхідність внесення таких змін

обумовлюється тим, що стаття 84 КПК є загальною щодо всіх інших норм закону, присвячених

врегулюванню складання протоколів процесуальних дій [2, с. 25]. Тож, на наш погляд, ця норма

КПК повинна розповсюджуватися і на такі процесуальні дії, як одержання зразків для

експертного дослідження, накладення арешту на майно, а також на ексгумацію трупа.

На заключному етапі проведення ексгумації трупа слідчим складається протокол, у якому

за загальним правилом зазначаються: рік, місяць, день, час проведення, найменування

кладовища; вказуються представник адміністрації кладовища і близькі особи (прізвище, ім’я,

по батькові, місце проживання, ступінь спорідненості), присутні при ексгумації. У протоколі

також фіксується, чий труп (прізвище, ім’я, по батькові) і коли померлої особи виймається і

на підставі якої постанови [3, с. 166].

При протокольній фіксації важливо максимально повно і об’єктивно відобразити весь

зміст процесуальної дії і досягнутих при цьому результатів. Тактичні прийоми фіксації спря%

мовані насамперед на вибір або створення умов, що забезпечують максимально ефективне

застосування відповідних криміналістичних засобів та прийомів фіксації доказів у встанов%

лених законом процесуальних джерелах [4, с. 147].

Зокрема, при складанні протоколу ексгумації трупа слідчий вказує місце поховання

(ділянку, ряд), ознаки та стан могили. Дається опис місця розташування могили, поверхні

ґрунту і рослинності на ньому, виду і характеру могильного пагорба, його висоти. Якщо на

могилі плита або пам’ятник – слід охарактеризувати матеріал, з якого він виготовлений [5,

с. 15]. Крім того, у протоколі описують глибину могили, зовнішній вигляд, стан труни і її

вмісту (детально труп і його одяг) [6, с. 149].

Крім того, у процесі розкриття могили та виймання труни важливо, щоб судово%медичний

експерт повідомляв слідчому для наступної фіксації у протоколі відомості про стан труни

(наявність або відсутність деформації, прогинання кришки під вагою ґрунту, наявність ме%

ханічних ушкоджень і інших змін, характер оббивки). Алгоритм її опису, як слушно зазначає

О.X. Поркшеян, може бути рекомендований наступний:

1. Матеріал виготовлення (якщо дерево чи метал, то які саме; оббиті матерією чи обклеєні

шпалерами, пофарбовані, по можливості вказується якою фарбою, прикраси, якщо металеві,

то з якого металу).

2. Стан труни (з пошкодженнями чи без них; якими саме, якщо вони в наявності);

3. Яким чином було закрито труну при похованні (забивали цвяхами, загвинчували гвин%

32 МИТНА СПРАВА №1(73)’2011, частина 2

тами, за допомогою болтів і гайок, був запаяний).

4. Стан внутрішньої поверхні кришки труни.

5. Ложе, на якому розташовується труп (подушка, простирадло, стружки). Стан ложе

(колір, просякнуте продуктами розпаду трупа, вкрите цвіллю тощо).

6. Стан днища труни.

При появі кришки труни з%під землі необхідно вказати глибину в сантиметрах, на якій це

відбулося. Після виймання труни з могили вимірюється глибина могили в цілому, описується

дно могили, наявність у ній рідини, якщо вона є, її кількість та інші важливі обставини [5, с. 16].

Після зняття кришки труни зазначається положення та поза трупа, стан його одягу [7,

с. 216]. Описання трупа проводять або на місці проведення ексгумації, або (при сильних

гнильних змінах) там, де проводять його дослідження ” в морзі [8, с. 191]. Частини трупа

описуються в такій послідовності: голова, обличчя, шия, груди, живіт, спина, руки, ноги. При

цьому, на нашу думку, описання трупа, здійснене безпосередньо під час ексгумації буде

складовою цієї процесуальної дії, а не окремою слідчою дією – оглядом трупа. Інша справа

у випадку, коли ексгумований труп оглядається не на місці ексгумації і не у зв’язку з її

проведенням: в такому випадку йдеться про дві різні процесуальні дії.

За наявності на трупі одягу і взуття звертається увага на те, що саме одягнуто та в якій

послідовності; стан одягу і взуття; ушкодження (розриви, відірвані частини) і забруднення;

конфігурація країв ушкодженого одягу (рівні, нерівні тощо); вміст кишень.

Якщо є підозра про можливе отруєння, перераховуються всі предмети одягу, а також пред%

мети ритуального характеру [9, с. 163, 216]. При цьому на судово%хімічне дослідження беруться

частини трупа, а також зразки землі (вагою не менше 500 г. кожен) над і під труною, частини

труни, її оббивки, прикраси, якщо вони були. При похованні трупа без труни землю беруть

безпосередньо над трупом і під ним. Якщо з трупа для додаткових досліджень беруть окремі

органи, кістки або тканини, про це обов’язково має бути зазначено у протоколі [10, с. 179].

У практичній діяльності, як зазначає О.X. Поркшеян, зустрічаються випадки, коли екс%

гумації піддаються трупи осіб, таємно похованих. В таких ситуаціях у протоколі ексгумації

трупа зазначаються відомості, які стали підставою для формування впевненості у тому або

підозри про те, що саме в даному місці поховано труп. У протоколі докладно описується

місце і ґрунт, в який здійснене поховання. По ходу розкриття могили звертається увага і

зазначається в протоколі стан ґрунту, відповідно до того, як це робиться при ексгумації трупів,

похованих на цвинтарі, вимірюється глибина могили. Особлива увага повинна надаватися

описанню пози трупа на дні могили [5, с. 16%17].

Однак питання про те, яким документом необхідно оформити результати ексгумації у

ході розслідування при виявленні трупа, таємно похованого злочинцями, є суперечливим.

Це підтверджується результатами проведеного нами анкетування 318 практичних працівників

слідчих підрозділів МВС України. Більшість з опитаних ” 156 осіб (49,06%) вважають, що

результати ексгумації у ході розслідування при виявленні трупа, таємно похованого зло%

чинцями слід оформляти протоколом тієї слідчої дії, при проведенні якої виявлено труп (ог%

ляду місця події, обшуку, відтворення обстановки і обставин події тощо).

Натомість на переконання 134 респондентів (42,14%), у даному випадку варто складати

протокол ексгумації трупа.

Ще 12 осіб (3,77%) зазначили, що в такій ситуації слідчий може діяти на власний розсуд.

14 особам (4,4%) було важко відповісти на дане питання. При цьому слід зважати на те,

що стаж їх практичної діяльності не перевищував 3%х років.

На нашу думку, слід підтримати відповідь більшості респондентів, оскільки ексгумація трупа

в кримінальному процесі за своїм визначенням може здійснюватися лише з місць офіційного

поховання, коли органам досудового слідства заздалегідь відомо, труп якої особи поховано і

^ МИТНА СПРАВА №1(73)’2011, частина 2 33

де саме. Лише у такому випадку повинен складатися протокол ексгумації. Якщо ж припустити

можливість ексгумації таємно похованого трупа, то виникає питання про підстави проведення

даної дії: необхідність повторного огляду трупа, додаткової чи повторної експертизи, одержання

зразків для експертного дослідження тощо Жодна з цих підстав проведення ексгумації трупа

як процесуальної дії, на нашу думку, не може застосовуватися до виймання таємно похованого

трупа в силу того, що достеменно невідомо, хто саме похований і у якому конкретному місці.

Також при цьому втрачається можливість забезпечення гарантій прав учасників ексгумації трупа,

в першу чергу близьких родичів покійного. У зв’язку з цим, і результати виймання таємно

похованого не можуть оформлятися протоколом ексумації трупа як процесуальної дії, для

проведення якої необхідна наяність певних підстав та дотримання визначеної законом

процедури, про що обов’язково повинно зазначатись у протоколі. Водночас, у випадку вияв%

лення таємно похованого трупа, ця обставина, поза сумнівом, повинна бути зафіксована у проце%

суальному порядку. Тож оптимальним виходом в даній ситуації, на наш погляд, є саме фіксація

факту виявлення таємно похованого трупа у протоколі тієї слідчої ії, в ході якої його виявлено.

В контексті дослідження особливостей заключного етапу ексгумації трупа на окрему

увагу заслуговує питання про те, чи повинні відображатись у протоколі результати таких

процесуальних дій, як одержання зразків для експертного дослідження та огляд трупа.

З цього приводу слід зазначити, що при ексгумації відібрання проб ґрунту проводиться

в обов’язковому порядку, про що вказується у протоколі даної процесуальної дії. Тож, на

наше переконання, відібрання проб ґрунту в таких випадках є складовою частиною ексгумації,

а не самостійною процесуальною дією – одержанням зразків для експертного дослідження.

Щодо інших об’єктів, зразки яких можуть бути одержані для експертного дослідження,

перелік трупного матеріалу, необхідний для вилучення в ексгумованого трупа, варіюється

залежно від обставин справи і питань, на які слідчому необхідно знайти відповіді за допо%

могою судово%медичного експерта. У кожному конкретному випадку перелік зразків органів

та тканин трупа буде різним залежно від того, яке саме дослідження необхідно провести.

Зокрема, трупний матеріал можна досліджувати за наступними напрямками: судово%хімічне,

гістологічне, цитологічне, судово%біологічне, медико%криміналістичне, мікробіологічне (віру%

сологічне), дослідження на діатомний планктон, генетичне дослідження [11, с. 129]. Про одер%

жання цих зразків для експертного дослідження при проведенні або після ексгумації відповідно

до частини першої статті 199 КПК, на наш погляд, повинен складатися окремий протокол.

Щодо огляду трупа на місці проведення ексгумації, його перебіг і результати фіксуються

у єдиному протоколі ексгумації трупа [12, с. 31], оскільки саме у цьому випадку огляд є її

складовою частиною.

Протокол ексгумації трупа після ознайомлення з ним підписують поняті, учасники екс%

гумації та інші особи, які були присутні при цьому (представник адміністрації кладовища,

санепідемнагляду та інші особи). Своїми підписами вони засвідчують правильність проведення

даної процесуальної дії та її фіксації у протоколі.

За необхідності, відповідно до частини четвертої статті 85 КПК слідчий може додати до

протоколу фотознімки, матеріали звукозапису, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші мате%

ріали, які пояснюють його зміст. Такі матеріали у криміналістиці визначаються як факульта%

тивні способи фіксації, що є додатками до протоколів слідчих дій.

За допомогою фотозйомки, на нашу думку, слід зафіксувати загальний вигляд могили; над%

могильні об’єкти (якщо могила з усіма надмогильними реквізитами не поміщається в кадр з

відстані, яка дозволяє чітко прочитати написи на хресті, пам’ятнику, плиті тощо); момент видалення

плити чи хреста; початок розкопок; розкопки в середній стадії; кришку труни, яка з’явилася з%під

землі (труп, якщо він похований без труни); труну в могилі; труп у труні; об’єкти, виявлені в могилі

та в труні; процес закопування труни (опускання його в могильну яму, середня стадія засипання і



следующая страница >>