asyan.org
добавить свой файл
1 2
Скульптура – гімн людині
Урок з художньої культури, 11 клас
Юлія Валентинівна Семиряжко, вчитель образотворчого мистецтва

ССШ №10
Тема: Скульптура – гімн людинi. Античнi скульптури (Мирон, Фідій, Пракситель, Полiклет, Агесандр та ін.). Мікеланджело – великий митець доби Відродження («Оплакування Христа», «Давид», «Мойсей», гробниця Медичi).
Мета: роглянути iсторичнi умови розвитку античної скульптури, ознайомити учнiв з особливостями скульптури Мікеланджело, навчити вiдрiзняти засоби художньо-образної мови, характеризувати скульптурнi твори, порівнювати iх характернi особливостi; розвивати вміння самостійно аналiзувати твори скульптури; привчати до пошукової роботи, до користування мистецькою термiнологiєю; розвивати ерудицію; на зразках культурної спадщини формувати погляди, активну позицію щодо відповідальності за власне здоров,я; виховувати почуття прекрасного, шанобливе ставлення до скульптурних пам’яток людства.

^ Тип уроку: комбінований.

Метод навчання: інтерактивний на основi методу «Навчаючись навчаюсь».

Матеріали та обладнання: зображення скульптурних творiв ( юнацька (курос) та дівоча (кора) фігури, «Аполлон Бельведерський», «Ніка Самофракійська»; Мирон «Дискобол», «Афiна i Марсiй»; Фідій «Зевс Олімпійський», «Афiна Промахос», «Афiна Парфенос»; скульптурна група «Лаокоон та його сини» роботи Агесандра, Полідора та Афiнадора; Пракситель «Гермес iз немовлям Діоніном», «Аполлон Сауроктон», «Афродіта Кнiдська»; Полiклет «Дорифор»; Мікеланджело Буонарротi «Оплакування Христа», «Давид», «Мойсей»); роздавальний матеріал для роботи в групах за темою уроку; кольоровi зiрочки для кожного учня. Музичний супровід М. Теодоракic «Танець Зорби» (сиртакi). ТЗН.

^ Термiни й поняття: «античне мистецтво», «Відродження», «Ренесанс»
Хід уроку

  1. Органiзацiйний момент

  2. Актуалізація опорних знань учнiв

Вчитель учням демонструє картки iз зображенням скульптурних творiв, що виконанi у рiзнi часи представниками рiзних стилiв.

Завдання: дібрати картки, на яких зображено скульптурнi твори античних часiв.

Вчитель далi застосовує інтерактивний метод «Мiкрофон»:

  • Що означає у перекладi французьке слово Ренесанс?

  • Яка країна вважається центром культури Відродження?

  • Що означає слово «титан»? Назвiть «титанiв» Відродження.

  1. Викладення нового навчального матерiалу

Учитель:

  • Перш нiж ми почнемо пiзнавати та аналiзувати свiт античної скульптури та скульптури перiоду Відродження, я б хотіла зачитати вірш великого творця зображального мистецтва – Мікеланджело Буонарротi (1475-1564).

Не правда ли – примером нет конца

Тому, как образ, в камне воплощенный,

Пленяет взор потомка восхищенный

И замыслом, и почерком резца?

Творенье может пережить творца:

Творец уйдет, природой побежденный,

Однако образ, им запечатленный,

Веками будет согревать сердца.

И я портретом в камне или цвете,

Которым, к счастью, годы не опасны,

Наш век могу продлить, любов моя, -

Пускай за гранью будущих столетий

Увидять все, как были вы прекрасны,

Как рядом с вами был ничтожен я.

Під античною культурою розуміють культуру Давньої Грецiї та Риму, оскiльки саме цi держави заклали підґрунтя розвитку європейськоi культури у 1 тис. до н. е..

Відродження – доба розвитку культури в Iталii 14 ст. та в країнах Захiдної Європи 15-16 ст. Термiн «Відродження» означає відродження традицій античної культури. Ось чому ми поєднуємо цi двi теми. Вони мають багато спільного мiж собою, але i мають рiзницю. У чому? Якi? На цi запитання ми i знайдемо з вами на уроцi вiдповiдi.

(Вчитель пропонує вивчити новий матеріал та проаналiзувати його за допомогаю iнтерактивної методики «Навчаючи навчаюсь».)

Учні класу об’єднуються у 4 групи за кольором зiрочки, якi вони отримали від вчителя таємним жеребкуванням. Кожнiй групi вчитель роздає картки iз iнформацiєю для опрацювання: «Загальнi особливостi античноi культури»; «Головнi iдеi творчостi Давньогрецьких скульпторiв Мирона, Фідія, Агесандра, Праксителя, Полiклета»; «Загальнi особливостi культури доби Відродження»; «Творчість одного з «титанiв» доби Відродження – Мікеланджело Буонарротіi». Після опрацювання карток (7 – 10 хв.) представники від кожної групи по черзi виступають перед класом. Вчитель демонструє репродукцiї скульптур. Потім групи розформовуються та об’єднуються за новими правилами. Зiрочки учнiв повиннi бути у групах різного кольору. Учнi аналізують опрацьовану iнформацiю та знаходять вiдповiдi на новi ключевi запитання вчителя:

  • Якi вiдмiнностi у своєму хронологiчному складi, філософському розумiннi мають антична культура та культура доби Відродження?

  • Що поєднує цi двi культури у такому видi мистецтва, як скульптура?

  • До чого прагнули, на вашу думку, митцi-скульптори?

  • Дайте загальну характеристику образiв, до яких звертаються скульптори в своїй творчості?

  • Чи можуть цi образи бути ідеалом для сучасного поколiння? Дайте розгорнуту вiдповiдь.

^ Картка для 1-ї групи «Загальнi особливостi античної культури»

Античне мистецтво – мистецтво високорозвинених рабовласницьких держав Середземномор,я та Передньої Азiї у 1 тис. до н. е. (Грецiя та еллiнiстичнi держави, Римська республіка) та в 1 половинi 1 тис. н. е. (Римська імперія). Античне мистецтво долало у своєму розвитку такi основнi етапи: архаїку, класику, еллінізм, римське мистецтво. Найплiднiшим періодом античного мистецтва i водночас найхарактернiшим виразником його основних тенденцій вважають перiод грецької класики (6-5 ст. до н. е.). Традицiї античного мистецтва надзвичайно вплинули на розвиток свiтової культури, зокрема особливо яскраво проявилися у мистецтвi Відродження.

У давньогрецькiй культурi відокремлюють такi перiоди:

- гомерівська Грецiя (11-8 ст. до н. е.);

- архаїчна Грецiя (7-6 ст. до н. е.);

- класична Грецiя (5-початок 4 ст. до н. е.);

- еллінізм (кінець 4 ст. до н. е. -1 ст. н. е.).

^ Рання грецька скульптура (часiв Гомера) склалася близько 7 ст. до н. е. Їi типовi зразки- зображення юнацької (курос) та дiвочої (кора) фігур: статично одноманітнi, недосконалi пропорцiйно, типiзованi зображення.

Скульптура архаїки має риси героїки та мiфiчностi, однак без ознак жаху та страху смертi, притаманних схiдному мистецтву.

Античне мистецтво класичного перiоду вiдзначалося антропоцентризмом. Саме в Афiнах філософ Протагор iз Абдер проголосив вiдомий вислiв: «Людина є мiрою всiх речей». Для греків людина була втілення усього сущого, прообразом усього, що було й буде створено. Саме тому образ людини, уособлений у гармонiйних пропорцiях, був провідною темою класичного мистецтва. Класична скульптура зображувала тiло в русi, що дозволяло передавати життя – не лише рухи тіла, а й пориви душi.

Твори скульптурного мистецтва доби класики здебільшого розташовували або у храмах, або на вiдкритому повiтрi – на площах, на березi моря, у гімнастичних школах для хлопчиків. Плутарх говорив, що в Афiнах було більше статуй, анiж живих людей. Проте до нас дійшла мiзерна кiлькiсть оригiналiв.

За свiдченнями античних істориків, в олiмпiйськiй долинi знаходились майстернi видатних еллінських скульпторiв – Мирона, Полiклета, Скопаса, Праксителя.


Реконструкція храма Артеміди.

^ Картка для 2-ї групи «Головнi iдеї творчостi Давньогрецьких скульпторiв Мирона, Фідія, Агесандра, Праксителя, Полiклета.
Мирон – скульптор епохи, що передувала найвищому розквiту грецького мистецтва (кінець 6 – початок 5 ст. до н. е. ). У письмових пам,ятках, що збереглися, сучасники характеризують його як найвидатнiшого реалiста i знавця анатомii. Вiн зображував богів, героїв i тварин, з особливою любов,ю вiдтворюючи складнi, скороминучi пози. Найвiдомiший його твiр – «Дискобол», атлет, який має намір пустити диск. Ця статуя дійшла до наших часiв у декількох копіях, iз яких краща, що виконана з мармуру, зберiгається в палацi Массiмi у Римi.

У єгипетському папiрусi йдеться про те, що Мирон створив статуї атлета Тиманта, переможця Олімпіади 456 року до н. е. , i Лiцинiя, переможця Олімпіад 448 i 444 рокiв до н. е. Це допомогло визначити час життя скульптора. Мирон був сучасником Фідія I Полiклета, а його вчителем уважають Агелада.



«Дискобол» Мирон

Велич, відчуженість, неземна краса є характерними рисами творiв Фідія – давньогрецького скульптора 5 ст. до н. е. Вiн створив велетенські статуї Афiни Парфенос (Діви) заввишки 12 м та Афiни Промахос (Войовницi) заввишки 8 м для Афiнського акрополя, а також одне iз чудес свiту – 14-метрову статую Зевса Олімпійського.

Фідій, на вiдмiну від Мирона, вiдходить від зображення iндивiдуальностi героя, намагаючись утілити загальний ідеал прекрасного. Грецьке пластичне мистецтво стало втіленням, за виразом Ф. Ніцше. Аполлонiйської моделi античної культури. Аполлон уособлював не лише ідеал краси, але й раціоналістичне сприйняття свiту у творах Фідія. Овальнi форми набувають ідеальних рис: великi очi з пiдкресленими повiками, виразний рот, високе чоло – це так званий «класичний грецький профіль». Таких самих узагальнених рис набувало й тiло. Епоха класики вiдкидала всi вади моделi, робила ii досконалою.


«Афіна Парфенос» Фідій

«Зевс Олімпійський» Фідій

Молодшим сучасником Фідія був скульптор Полiклет iз Аргуса (2-а половина 5 ст. до н. е.), який зображував здебільшого атлетiв. Його статуї «Дорифор» та «Дiадумен» вiдомi в римських копіях. Полiклет був також архітектором театру в Епiдаврi, розрахованого на 10 000 глядачiв, багато працював над ідеальними пропорцiйними спiввiдношеннями людського тіла, що виклав у трактатi «Канон».

«Дорифор» Поліклет

Пракситель – давньогрецький скульптор доби пiзньої класики, провiдний представник новоаттичної школи пластики. Збагатив мистецтво елементами лiрики, вирiзнявся майстерним створенням божественних образiв. Вiн першим почав зображати красу оголеного жіночого й чоловiчого тіла, активно працюючи у мармурi. Пракситель э учнем (i сином) скульптора Кефiсодота. Найвiдомiшi твори Праксителя – «Аполлон Сауроктон» («Аполлон, який вбиває ящура», бл. 370 року до н. е.); «Афродіта з острова Кос» (бл. 360-350 рокiв до н. е. ), яка милується своїм вiдображенням у дзеркалi; «Афродіта Кнiдська» (бл. 350 року до н. е.).



«Афродіта Кнідська» «Гермес із немовлям Діонісом» Пракситель
^ Еллiнiстична скульптура продовжує традицii Праксителя, але ii твори здебільшого iндивiдуалiзацiєю образiв. Для скульптури цього перiоду э характерним інтерес до людини, їi емоцій, а також динамічність, виразність. До найвизначніших робіт належать «Афродіта з острова Мiлоса» (роботи Агесандра, Полідора, Афiнадора).



«Ніка Самофракійська» «Венера Милоська»


«Лаокоон із синами»
^ Картка для 3-ї групи «Загальнi особливостi культури доби Відродження»
Термін Відродження (Ренесанс) уперше запровадив Джорджо Вазарі (1511-1574) – архітектор, живописець та історик мистецтва 15 ст. для визначення історичної епохи, перехідної від середньовічної культури.

Відродження – доба розвитку культури в Італії 15 ст. та в країнах Західної Європи 15 – 16 ст. Термін «Відродження» означає відродження традицій античної культури.

В італійському мистецтві епохи Відродження виокремлюють такі періоди:

- 14 ст. – Перед відродження (або Проторенесанс);

- 15 ст. – Раннє Відродження;

- кінець 15- 16 ст. – Високий Ренесанс;

- кінець 16 – початок 17 ст. – Пізнє Відродження.

Початок 16 ст. був для Італії часом економічного занепаду, політичної кризи і початку іноземної інтервенції. Однак, саме в цей період, усупереч роздробленості, і міжусобним війнам, зростає розуміння загальнонаціональної єдності, настає небачений розквіт мистецтва. Образ прекрасної, гармонійно розвиненої, сильної тілом і духом людини стає головним змістом мистецтва. Культурі Відродження притаманний світський характер. Ренесанс стверджує: реалістичний спосіб мислення; ідеал вільної, сильної особистості, духовної, фізично прекрасної (культ краси людського тіла); позбавлення людини середньовічного аскетизму; світогляд Ренесансу є антропоцентричним, де у центрі Всесвіту – людина, її земне призначення; значимість особи митця та мистецтва; гуманістичний світогляд. Мистецтво Високого Ренесансу зрікається подробиць, незначних деталей в ім,я узагальненого образа. Природно, що творцями такого мистецтва стали справжні «титани» епохи. Одним із них був Мікеланджело Буонарроті.



Роботи та фрагменти робот Мікеланджело Буонарроті



следующая страница >>