asyan.org
добавить свой файл
1 2



TEXT №1

Одного разу коли я несподівано опинився в Парижі, я вирішив зробити огляд місцевих пам`яток. Для цього я був вимушений пройти через декілька кварталів, які свідчили про бідність своїх мешканців. Мені не хотілось проходити повз них, але уникнути їх також не було можливості. Завжди, коли я проходив повз такі місця мені доводилось втручатись в особисті справи людей, які там жили. Недалеко від мене був пошарпаний пивний бар. І ось цього разу я увійшов до пивної, щоб задовольнити свою жагу кухлем пива і продовжити свою мандрівку. Маленькі вікна цього бару мерехтіли у вечірніх сутінках, ніби запрошували випадкового мандрівника до свого теплого вогню. Увійшовши до бару, я сів за вільний стіл, сподіваючись, що офіціант підійде до мене. Якісь люди проходили повз мене, не звертаючи на мене ніякої уваги. Я був вдягнений, як лікар, і, коли літній француз підійшов до мене, він насупив брови і заговорив до мене своєю мовою. Я не міг нічого зрозуміти і тому відповів англійською. Він знизав плечима і звернувся до людей, що сиділи у залі. Серед них був чоловік, який трохи знав англійську. В минулому він був мореплавцем. І хоча його англійська була поганою, я зрозумів, що дружина власника бару була страшенно хвора. І він просив мене допомогти їй. Я оглянув пацієнтку. Її стан здавався жахливим. Я зробив все можливе, щоб допомогти їй... Пізніше я довідався, що її стан покращився і вона видужала.

^ ЛЕКСИКА ДО ТЕКСТУ №1

to content one's thirst

to be damn ill to take no notice of smth/smb

to betoken one's poverty to get rid of smth/smb

to butt into to frown one's eyebrows

to seem awful to shrug one's shoulders

to make a roll-call of smth



TEXT №2

Того року я був “на мілизні” і був вимушений утримувати себе від голоду щодня. Мені ні про що не хотілося думати, крім того, щоб що-небудь з`їсти та затамувати свій голод. Я довгий час думав де і як заробити гроші і, нарешті, покинути ці нетрі. Але нічого серйозного не спадало мені на думку. І ось, одного разу ввечері, коли я повертався додому, засмучений і голодний, до мене підійшов якийсь незнайомець. Здавалось він був справжнім багатієм. Його вилиці були рожевими на морозі. Вираз його металевих очей зовсім не пасував його одежі.

- Ти, я бачу, у безвиході, - сказав він коли ми стояли близько один до одного, мабуть жадаєш заробити грошей?

- Т...так, - відповів я, не вірячи своїм вухам.

- Я можу зарадити твоєму нещастю. Ти будеш ситим по горло, грошей матимеш досхочу, і, більш того, найкращі жінки будуть твоїми.., але тобі необхідно виконати деякі умови.

Я був голодний і нещасний і тому швидко погодився на все, навіть не знаючи що він вимагав.

- Сьогодні о півночі прийдеш на старий покинутий цвинтар за містом. Нікому не кажи про нашу зустріч, інакше ти ніколи не набудеш багатства і твоя душа ніколи не зможе відпочити.

Я погодився. Тоді ми попрощалися, я потиснув його холодну руку і збирався йти. Потім повернувся, щоб побачити незнайомця востаннє, але нікого не побачив. Здавалось, він розтанув у морозному повітрі...


^ ЛЕКСИКА ДО ТЕКСТУ №2

to suit (to match) to make a pocket

to take one's ease to be at one's wits' end

to keep oneself from starvation to believe one's own ears

slums to be absolutely stranded

to be fed up cheek-bones

to content one's hunger

TEXT №3

П`ять років тому, навесні, ми з другом вирішили відвідати шотландський ліс. Це дуже незвичайне місце, якщо взяти до уваги останні повідомлення по радіо. Щось дуже таємне і мабуть небезпечне оселилося у цьому лісі нещодавно. А в одній телевізійній програмі нам довелось побачити навіть людей, нажаханих якимось чудовиськом, яке встигло з`їсти кількох місцевих мешканців. Але. відомо, що чим жахливіші розповіді, тим наша зацікавленність сильніша. Взагалі, інтерес і жах, помішані разом, обіцяють щось незвичайне та несподіване. Ми найняли човен, домовились про хатину на узбережжі і поїхали назустріч дивовижним пригодам. Завдяки тому, що ми їхали вниз по течії, керувати човном було легко. Ми виїхали вранці, щоб до заходу сонця прибути на місце призначення, тому що ми мусили виконати угоду із власником хатини. Нарешті, ми прибули, розмістилися в хатині біля вогню. Хазяїн був літнім чоловіком з сивою головою та глибокими (deep-set) задумливими очима. Він розповів нам усю правду. Тепер ми знали, що ця химера завдала багато страждань і цьому чоловікові, з`ївши частину його худоби. Десь біля опівночі хазяїн втомився розповідати, а ми слухати. Ми вирішили йти спочивати, давши одне одному обіцянку вигнати цю потвору з лісу якомога скоріше.


^ ЛЕКСИКА ДО ТЕКСТУ №3

to accommodate/to lodge to promise (to give a word)

the more … the more to hire smth/smb

to be terrified by smth/smb a place of destination

to steer smth


TEXT №4

Останню ніч Микола навіть не зімкнув очей, не переставаючи думати про стан своїх справ, про фінансову скруту, про свого придуркуватого начальника і, взагалі, про те що можна було зробити, щоб не впасти на “чорну полосу”. Він жадав змін у своєму житті, і щось внутрішнє говорило, що ці зміни скоро прийдуть. Аналізуючи всі подробиці ситуації, він відчував себе присоромленим за те, що зневажав поради дружини, помстився якомусь незнайомцеві в тролейбусі за те, що той випадково наступив йому на ногу. Але більше всього він ненавидів себе за те, що не міг протистояти спокусі понервувати свою тещу якраз на її день народження, притягнувши темно-зелений кактус замість букету квітів. Виправдовуючи себе, він почав розуміти, що знаходиться на хибному шляху, і, що необхідно щось змінювати. Можливо дружина, теща, начальник і той незнайомець у тролейбусі нічого не значать для нього. Може просто забути усіх і жити за своїми власними правилами, не звертаючи увагу ні на кого? Але раптом в його голові промайнула думка: “Хто я такий? Для чого я живу в цьому світі?”


^ ЛЕКСИКА ДО ТЕКСТУ №4

to sleep a wink to take one's revenge

to step upon smb's foot to justify oneself

to get on smb's nerves to be out of a beaten way

to feel ashamed to fall upon evil days/times

TEXT №5

Дорога була дуже довга. Важкий туман обіймав двох мандрівників так, що на відстані витягнутої руки вони майже втрачали один одного з виду. Залишалось підтримувати голосну розмову, щоб не загубитись зовсім. Небезпека чекала їх на кожному кроці... Коли людина не має проблем і спокійно собі існує в теплій домівці, то вона не цінить життя. Більш того, інколи вона, повна матеріалізму, взагалі вважає, що життя нічого не варте. В ньому нема ніякого сенсу. Але, коли небезпека відчувається в кожному ударі серця, то філософія безпечного існування набуває нових відчуттів, а життя - справжнього сенсу... Перший з мандрівників раптово відчув щось жахливе попереду, але його нога повсковзнулась і загрузла між двома коріннями. Він закричав, але щось одразу штовхнуло його у прірву. Його супутник майже дві години намагався йому допомогти. Витягнувши свого друга з ями, він лише зітхнув з полегшенням і сказав: “Треба жити”. Той, кого було врятовано, хотів якось віддячити. Слова подяки вже були в нього на язиці, але він відчув, що це звучатиме банально. Він вирішив забути усе, як жахливий сон. В решті решт, рятувати одне одного вони зобов`язані. Кожному з них життя іншого було дорожче ніж своє.


^ ЛЕКСИКА ДО ТЕКСТУ №5

to be on the tip of the tongue

at the distance of

to sleep and stick

to embrace smb

to keep a loud speak

to push/blow

a nightmare

abyss

to value/appreciate

1
For the tenth time in the last hour, Benji's stomach growled and twisted, reminding him that he was hungry. Even a drink of water would help. The liquid Dietrich had held to his nose in Houston had made his mouth and throat feel dry as dust.

When he and Tiffany were unloaded from the plane, Benji expected to see Mary, Paul, and Cindy smiling at him, but all he had seen was another cart piled high with suitcases. Then they were towed off to a big room.

Their cages were side by side on a counter, and Benji could hear Tiffany's low whimper, but he had no way of seeing her. Perhaps that was just as well because Tiffany looked terrible. She had barked and whimpered until she was exhausted, and now her head rested between her paws as she gazed forlornly out at the stacks of bags and boxes.

Somewhere across the room a bell rang…continued ringing repeatedly. Peering between two stacks of suitcase, Benji saw a man in coveralls pick up the telephone.

The man nodded as he listened. Then he frowned and looked off into the room.

Code 816

I. F. Love "For the Love of Benji"

2

I remember that December afternoon as clearly as if I were there again now in the living room trimming the tree with Trissy. Light glowed and glimmered in the ornaments. Outside snow was falling. Mama sat on the couch opening Christmas cards that had just come in the mail.

I can still hear the soft sliding sound of cards coming from envelopes.

"Cousin Grace." Mama leaned forward and handed a card to Daddy.

"There's a note on the back," Mama added. "Aunt Sarah hasn't been feeling well. The cold weather, I suppose." Daddy lifted an eyebrow. He thought there was a lot more wrong with Mama's Aunt Sarah than cold weather could account for. But he didn't argue. He was feeling lazy and content in the warm Christmas room. Aunt Sarah was too far away, to worry about.

"Grace wonders if I could possibly get out for a visit before summer."

I hung a silver trumpet on a high branch. Only Daddy could reach the top, to put on the star.

"Actually, it might not be bad to go in the spring this year, when the girls have their spring vacation", Mama said thoughtfully. "It's always so hot at Aunt Sarah's in the summer."

Code 899

Carol Beach York "Revenge of the Dolls"

3
I never did see Aunt Sarah's house in the wintertime.

I never saw the garden deep with snow, the ice formed between the flagstones of the path leading to the grape arbor. I never saw the woods silent and white. I never saw the road to town blown over with drifting snow, that winter place from which the Christmas card had come.

But I did at last see fires in the big old-fashioned fireplaces with brick hearths and clocks chiming on the mantelpieces.

We went for a week in early spring—Mama, Trissy, and I, and the weather was damp and chill. There was always a fire in the living room, and I liked to sit beside it and watch the flames. The blazing fire made the whole room beautiful. Light glowed on the polished tabletops, the brass jardinieres, and the oil paintings in their heavy frames.

And there was always a fire in Aunt Sarah's room upstairs. But the fire was less welcoming there. It cast mysterious shadows on the carpet, on the dark furniture, on the faces of the dolls—and made their glass eyes gleam like the eyes of wolves on the fringes of a campfire.

Code 873

Carol Beach York "Revenge of the Dolls"


4

Cousin Grace came to meet our train. I saw her first, a thin, melancholy woman in a beaver coat. The rails were silvery with rain as the train ground to a stop, and through the rain-streaked windows I could see Cousin Grace appear in the dusk like an apparition with her dark eyes and pale cheeks. Her face floated there in the misty light, and I drew back from the window silently, though I had been about to cry out, "There she is, Mama. I see Cousin Grace."

Later Trissy and I sat in the back of the car, lost on the wide, velvety, dove-gray seat. No one had ever used the ashtrays set into the doors. No fingerprints marred their chrome lids. No smudges stained the gray carpet at our feet.

Mama sat in front beside Cousin Grace. All we could see was the back of their heads. I watched the streets of town slip by and the desolate stretch of countryside begin. The fields and small patches of woods looked forsaken, forlorn. The trees were bare.

"Christina and Jason are coming tomorrow". Cousin Grace spoke to Mama in a somber tone.



следующая страница >>