asyan.org
добавить свой файл
1


РОЗДІЛ 1

НАУКОВІ ОСНОВИ СТРАХУВАННЯ ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНИХ РИЗИКІВ У РОСЛИННИЦТВІ
1.1. Сутність і класифікаційні ознаки страхових ризиків
у рослинництві

Будь-якому виробництву притаманний певний ризик. Сільське господарство як одна з найважливіших галузей економіки одночасно є найбільш ризикованою, адже постійно зазнає впливу природи через здійснення виробництва на відкритому ґрунті. Однією з важливих умов гарантування економічної безпеки і стабілізації фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників має стати страхування, оскільки за його допомогою можна раціоналізувати структуру коштів, що спрямовуються на запобігання (попередження) прояву природної стихії або інших чинників, що перешкоджають діяльності виробників сільськогосподарської продукції.

Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без наявності якого немає страхування, оскільки відсутній страховий інтерес. Загальноприйнято вважати, що слово “ризик” прийшло у європейські мови з іспанської або португальської [53, с. 73]. Деякі вчені переконані, що термін “ризик” походить від грецького ridsikon, ridsa, що означає “скеля”. В італійській мові risoko означає “загроза, небезпека”, французькою мовою risdoe – “ризикувати” (буквально: об’їжджати скелю) [68, с. 18]. На думку іншої групи дослідників, термін “ризик” походить від латинського слова resecum – скеля або небезпека зіткнення з нею [53, с. 73].

Серед теоретиків і практиків-економістів та страховиків єдиного підходу до дефініції поняття “ризик” та його складової – “страхового ризику”, немає. Так, словник Ч.К. Вебстера визначає ризик "як небезпеку, можливість збитку або шкоди" [82, с. 29]. У тлумачному словнику С.І. Ожегова явище ризику визначається "… як можлива небезпека, дія навмання в надії на щасливий вихід" [43, с. 24]. У словнику J.V. Terry неедено кілька роз’яснень, наприклад: "ризик – це нестабільність, невпевненість у майбутньому, точніше, рівень непевності, пов’язаний із проектом або інвестиціями" [154, с. 65].

Загальновизнаним першовідкривачем проблеми ризику в межах сучасної економічної теорії є американський економіст Френк Найт [26, c. 17]. У праці “Ризик, невизначеність і прибуток” він зазначає: “Зазвичай слово “ризик” вживається досить вільно: так називають невизначеність будь-якого виду, що пов’язана з непередбачуваними обставинами несприятливого явища” [93, c. 25].

За визначенням В. Хоера, "ризик – це ймовірність завдання збитку внаслідок заняття будь-якою справою". С. Блітцес і Д. Лессард порівнюють ризик "… з можливістю одержання додаткового прибутку за позитивних для підприємця умов" [94, с. 10-24].

А. Маршалл розглядає економічний ризик виключно в контексті підприємницької діяльності, не торкаючись при цьому його інституціональної складової. Він виділяє підприємницький і особистий ризики [88, с. 219].

Більш широко трактує ризик Дж. М. Кейнс з урахуванням макроекономічних факторів. Він виділив три види ризику:

  1. підприємницький ризик – невизначеність одержання очікуваного доходу від вкладу ресурсів;

  2. ризик “займодавця” – ризик неповернення кредиту, що включає в себе юридичний ризик і кредитний ризик;

  3. ризик зміни цінності грошової одиниці – ймовірність втрати ресурсів унаслідок зміни курсу національної грошової одиниці (ринковий ризик) [74, c. 139].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com
О.Д. Вовчак стверджує, що для того, "щоб визначити, чи є даний ризик страховим застосовують такі критерії:

  1. ризик, що включається в розмір відповідальності страховика, має бути з високим рівнем ймовірності;

  2. ризик має виступати як випадковий, тобто небезпека не повинна бути відома ні в просторі, ні за часом, ні за розміром;

  3. настання страхового випадку, яке виражається в реалізації ризику, не повинно залежати від волевиявлення страховика або інших зацікавлених осіб;

  4. страхова подія не може мати розмірів катастрофічного лиха, тобто охоплювати масу об’єктів у рамках величезної страхової сукупності, спричинюючи масові збитки" [42, с. 118].

На переконання О.О. Охріменка, "страхові ризики – це ризики, що можуть бути оцінені з точки зору імовірності настання страхового випадку та розміру можливого збитку" [104, с. 150].

В.В. Шахов розглядає "ризик у страхуванні в декількох аспектах:

    • як конкретне явище чи сукупність явищ, при настанні яких здійснюються виплати із раніше утвореного централізованого страхового фонду в натурально-речовій або грошовій формі;

    • в зв'язку з конкретним застрахованим об’єктом;

    • ризик пов’язаний з ймовірністю загибелі або пошкодження даного об’єкту, що прийнятий на страхування" [146, c. 216-217].

Для оцінки динаміки ризику в конкретній страховій сукупності особливе значення мають наявність та аналіз достовірної інформації. Адже лише розгалужена група об'єктів, що була в центрі спостереження, дозволяє з достатнім ступенем достовірності констатувати можливість збитку. Тому можна виділити такі характеристики ризику, які мають велике значення для страхування: частота настання події щодо місця та часу; важкість наслідків (величина збитку), а саме:

  • висока ймовірність настання;

  • випадковий характер настання;

  • співвідношення випадковості прояву певного ризику із сукупністю однорідних об’єктів;

  • неможливість визначення моменту настання страхового випадку за часом та в просторі;

  • не досягати розмірів катастрофічного лиха;

  • необхідність об’єктивного виміру й оцінки шкідливих наслідків реалізації ризику.

Розглядаючи поняття страхового ризику слід привернути увагу подібному за значенням поняттю страхового випадку. У дослідженнях О.О. Гаманкової, йдеться про наведення цих несумісних понять (на її думку) в законодавчо-нормативних актах України [43, 95] як ідентичних. Якщо брати до уваги, що під страхування підпадають здебільшого тільки страхові ризики (про них йтиметься нижче), то в цьому разі можна вважати, що страховий ризик і страховий випадок, зазначений у договорі страхування та “Правилах страхування” [2, с. 41-43], є поняттями однаковими.

Страховий випадок – це подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій особі або іншій третій особі [43, с. 97].

Страховий ризик  це конкретне явище або сукупність явищ, при виникненні яких відбуваються виплати з раніше утвореного централізованого фонду в натурально-речовій або грошовій формі [69, с. 206].

Отже, страховий ризикчастина або весь збиток, нанесений об’єкту страхування, внаслідок його пошкодження або загибелі при настанні страхового випадку згідно договору страхування, що виражений в грошовій формі та не перевищує страхової суми, зазначеної в ньому, який до настання носить ймовірнісний та випадковий характер.

Слід звернути увагу на те, що прояв різноманітних ризиків у сфері сільського господарства зумовлює необхідність їх видової класифікації з метою застосування системного аналізу та прийняття раціональних управлінських рішень (табл. 1.2).

Залежно від цілей дослідження вибирають певні класифікаційні ознаки. Значне поширення в літературі набули класифікації за видовою і причинною ознаками. На інституціональному рівні можна виділити 4 ознаки: політичні, економічні, соціальні та культурні.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Страхові компанії України намагалися покращити страхову практику для того, щоб якість послуг і страхових продуктів відповідали потребам сільськогосподарських товаровиробників. З цією метою були створені два страхових пули, до яких увійшли 20 страховиків. Обидва пули працювали через консультаційну компанію "Агро-ризик Україна", яка розробляла нові страхові продукти й забезпечувала огляд полів та оцінку збитків. Згадана компанія була заснована у 2002 році українськими та міжнародними спеціалістами по сільськогосподарському страхуванню. Проте відкрита інформація про діяльність компанії відсутня. Вона надає технічні послуги страховикам і не здійснює інформаційних заходів для сільськогосподарських товаровиробників.

Україна має достатні ресурси й інфраструктуру для поліпшення існуючих і впровадження нових страхових продуктів для сільськогосподарських товаровиробників. Актуаріям (спеціалістам із розрахунку тарифних ставок) потрібні дані про врожайність культур, погодні умови та баз даних по річних збитках у сільському господарстві для проведення актуарних розрахунків.

Статистика щодо врожайності та погодних умов є достатньою, проте дані по врожайності потребують додаткової доробки для використання в актуарних цілях. Дані про збитковість вирощування сільськогосподарських культур частково можна отримати в кількох установах, однак є потреба зберігати і накопичувати їх в одній установі. В Україні відсутня цінова політика стосовно надання інформації про погоду. Експерти вважають, що поточні ціни на базу, що охоплює 30-річний період по одній погодній станції, становить приблизно 4000 доларів США [155]. Отже, високі ціни на погодні дані не дозволяють страховим компаніям використовувати їх для розробки нових страхових продуктів.

Існують й інші проблеми щодо страхових продуктів для сільськогосподарських товаровиробників. Більшість тарифних ставок не збалансовані актуарно, тобто не відображають об’єктивну вартість майбутніх збитків й імовірність настання ризиків. Страховики не мають у штаті кваліфікованих сільськогосподарських актуаріїв та не проводять регулярних перерахунків страхових тарифів. Страховики застосовують різні підходи до визначення страхової суми за договорами страхування (виробничі витрати або вартість урожаю). Процедури розрахунку збитків та огляду полів не стандартизовані, тому страховики використовують різну методологію. Тексти договорів страхування мають бути перероблені, оскільки враховують більшою мірою інтереси страховиків. Страхові компанії не дотримуються часових і технологічних термінів, порушуючи принципи ведення страхової справи. Більшість страхових організацій не мають достатньої кількості кваліфікованих фахівців, а їхні регіональні представництва здебільшого обмежені в ресурсах для адміністрування страхових договорів.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

6. Збитковість страхової суми дорівнює сумі виплаченого страхового відшкодування, поділеній на страхову суму всіх об’єктів страхування;

7. Норма збитковості – співвідношення суми виплаченого страхового відшкодування до суми зібраних страхових платежів, виражене в процентах.

Деякі страхові компанії для зменшення громіздкості операцій з обчислення страхових сум і платежів мають розроблені спеціальні таблиці, що дає змогу оцінювати ризики за бальним або нормативним методом.

У теорії прийняття рішень виділяють два типи моделей:

1. Прийняття рішень в умовах невизначеності – коли особа, що приймає рішення, не знає ймовірності настання результатів або наслідків для кожного рішення.

2. Прийняття рішень в умовах ризику – коли особа, що приймає рішення, знає ймовірності настання результатів або наслідків для кожного рішення.

Початкова інформація для прийняття рішення як у ситуації невизначеності, так і в ситуації ризику, зазвичай подається за допомогою таблиці виплат. У загальному вигляді в ситуації ризику вона представлена в табл. 1.6.

У таблиці виплат Xij позначає виплату, яку можна одержати від і-го рішення в j-му стані “середовища”. Таблицю можна записати в матрицю виплат.

^ Таблиця 1.6

Таблиця виплат у загальному вигляді

Вибір варіанта рішення

Стан “середовища” (S) та їх імовірності (р)

S1p1

S2p2

Sjpj

A1

X11

X12

X1j

A2

X21

X22

X2j

Ai

Xi1

Xi2

Xij


При виборі оптимальної стратегії в ситуації невизначеності використовують такі критерії:

  • критерій MAXIMAX;

  • критерій MAXIMIN (критерій Вальда);

  • критерій MINIMAX (критерій Севіджа);

  • критерій песимізму-оптимізму Гурвіца.

Для вибору оптимального рішення в умовах ризику використовують:

    • критерій математичного очікування;

    • критерій Лапласа.

Інші методи оцінки ризиків у дисертаційній роботі не розглядаються, опис і застосування яких наведено в економічній літературі [38, с. 178-179].

Оскільки нами розглядається ризик, як розмір можливого відхилення планового показника (в рослинництві  урожайність) від фактичного, вираженого через ціну (в даному випадку – це недоодержання прибутку), то доцільно здійснити аналіз загальноприйнятої методики визначення розміру збитку (ризику) в грошовому виразі у сільському господарстві.

Серед важливих чинників впливу несприятливих явищ деякі економісти виділяють системність. Про системний ризик йдеться тоді, коли один ризик значно перевищує за своєю руйнівною силою збиток, викликаний першим явищем. Відбувається, умовно кажучи, ланцюгова реакція в системі ризиків. Можна навести приклади багатьох ситуацій, які складно однозначно оцінити, оскільки, з одного боку, системний ризик може виступати у формі неявного ризику. При цьому важливим моментом є вчасне виявлення неявних ризиків, якщо це взагалі можливо. З іншого боку, в таких ситуаціях ризик очевидний і не несе небезпеки як такий. Але він пов'язаний з іншими ризиками, ланцюгова реакція від яких і приведе до катастрофічних збитків. Таким чином, системний ризик виникає в тому випадку, якщо є системні зв’язки, які передають по ланцюжку певний збиток і резонансують при цьому з наростанням збитку, що настане в майбутньому, викликаного початковим явищем (каталізатором).

З огляду на це необхідно розглянути принципи оцінки ризиків як ризикологічних систем. Модель оцінки таких ризиків наведено в табл. 1.7.

^ Таблиця 1.7

Модель оцінки ризикологічних систем*

Рівень оцінки

Характеристика оцінки

Принцип оцінювання

Методологічні принципи

Визначають концепційні загальні положення і не залежать від специфіки ризику, який розглядається

Однотипність, позитивність, об’єктивність, коректність, комплексність, взаємозалежність ризиків

Методичні принципи

Пов’язані з видом діяльності, його специфікою, цінністю, ін.

Дисонансність, різносприйняття, динамічність, спільна дія ризиків

Операційні принципи

Пов’язані з наявністю, достовірністю, однозначністю інформації і можливостями її обробки

Моделювання, симпліфікація ризиків

* Джерело: побудовано автором на основі [34, 35, 37, 39, 80, 83, 89].
Як видно з наведеної моделі, слід провести великий обсяг по збору й обробці інформації, для того щоб хоча б приблизно оцінити дію майбутнього системного ризику. Особливу увагу при цьому приділяють синергетичним властивостям такого ризику, які поки що складно проектувати, але дослідники і практики впевнено просуваються в цьому напрямку. Існує спеціальна наука про самоорганізацію, однак вона не виробила методик щодо виявлення й розрахунку синергетичності потенціальних ризиків і змін.

Проте, навіть страхування без державної підтримки не здатне забезпечити адекватний захист від системного ризику.

Правильна оцінка розміру ризику (збитку) має велике значення в практичній роботі страховиків, тому що визначає величину необхідного страхового фонду, а отже і можливості відшкодування збитків, застрахованих як у звичайні, так і в дуже несприятливі роки.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com