asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4


ЗМІСТ
Вступ 3

Розділ 1. Вбивство: проблемні питання визначення поняття вбивства та змісту його ознак

1.1. Проблемні питання нормативного та доктринального визначення поняття вбивства......... . . . . . .11

1.2. Нормативні та доктринальні ознаки вбивства за Кримінальним кодексом України

а) Об’єктивні ознаки вбивства 18

б) Суб’єктивні ознаки вбивства. 34
Розділ 2. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України)

2.1. Об’єктивні ознаки юридичного складу злочину умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання 47

2.2. Суб’єктивні ознаки юридичного складу злочину умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. 80
Розділ 3. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини. 96

3.1. Об’єктивні ознаки юридичного складу злочину умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини 98

3.2. Суб’єктивні ознаки юридичного складу злочину умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини 115
Розділ 4. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

4.1. Об’єктивні ознаки юридичного складу злочину умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця 133

4.2. Суб'єктивні ознаки юридичного складу злочину умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. 174
Висновки 192

Список використаних джерел. 198

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html
В С Т У П
Актуальність теми дослідження. Конституція України (ст. 27) закріпила головне природне право кожної людини – право на життя: «Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань»[65]. Життя є найбільш цінним із благ не лише для людини, а й для українського суспільства у цілому, тому захист життя людини гарантується Конституцією України, а за посягання на життя встановлена найбільш сувора відповідальність – кримінальна.

За даними офіційної статистики, у цілому кількість посягань на життя людини, а також посягань на людину, які ставлять під загрозу її життя, невпинно зростає. Слід підкреслити, що зареєстровані вбивства не відображають реальної кількості цих злочинів, оскільки вбивства нерідко маскують під самогубства, а кількість потерпілих у справах про вбивства, як правило, статистикою не враховується: одна справа – одиничне вбивство, інша, - коли вбитими є кілька осіб.

Поряд з відповідальністю за умисні вбивства без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин (ч.1 ст. 115 КК) та при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК), чинне кримінальне законодавство передбачає відповідальність за умисні вбивства при пом’якшуючих обставинах: умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК).

Актуальності дисертаційне дослідження набуває у зв’язку з необхідністю осмисленням відповідних положень нового КК України – перш за все з метою найбільш точного розуміння (тлумачення) кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за посягання на життя, їх правильного застосування та подальшого вдосконалення.

Очевидним є те, що кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах, як інститут кримінального права, є не новим і містить достатню кількість теоретично-наукових напрацювань. Водночас окремі питання залишаються недостатньо дослідженими або до цього часу є дискусійними, внаслідок чого спостерігається неоднозначне тлумачення тих чи інших правових норм, і тому виникає необхідність їх поглибленого дослідження.

У теорії кримінального права на сьогодні, наприклад, не вирішені однозначно проблеми визначення таких понять, як “раптовість виникнення стану сильного душевного хвилювання”, “систематичне знущання”, “новонароджена дитина”, “під час пологів”, “відразу після пологів”, кримінально-правовий зміст поняття “фізіологічні пологи”, а також розв’язання питань, які стосуються кваліфікації умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Актуальність теми дослідження зумовлюється також потребами судової практики, оскільки у процесі вирішення кримінальних справ виникають певні труднощі щодо застосування кримінально-правових норм, загальних правил кваліфікації злочинів та спеціальних правил кваліфікації умисних вбивств при конкуренції норм. З прийняттям нового Кримінального кодексу України деякі питання залишились малодослідженими та дискусійними.

Викладене вище визначило актуальність та обумовило тему дисертаційного дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на вирішення окремих завдань передбачених: програмою “Діти України” (затверджена Указом Президента України від 18 січня 1996 р. № 63/96), “Комплексними заходами щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації” (затверджена Указом Президента України від 18 березня 1998 р. № 200/98), “Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки” (затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000). Дисертація виконана відповідно до плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах наукової програми БФ 042-01 “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян України”, затвердженої 28 листопада 2000 р.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна кримінально-правова характеристика складів злочинів, передбачених статтями 116, 117, 118 КК та формулювання на її основі науково обгрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення кримінального законодавства України і правозастосовчої діяльності.

Поставлена мета зумовила необхідність розв’язання таких головних завдань:

- дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини, умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця;

- проаналізувати спеціальну літературу з проблем кваліфікації умисних вбивств при пом'якшуючих обставинах;

- провести узагальнення судової практики з питань застосування законодавства про кримінальну відповідальність за умисні вбивства, вчинені при пом’якшуючих обставинах;

- на підставі проведеного аналізу сформулювати конкретні пропозиції щодо подальшого розвитку та вдосконалення чинного кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність за умисні вбивства при пом’якшуючих обставинах;

- сформулювати рекомендації по вдосконаленню положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 р. “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи”.

^ Об’єктом дослідження є умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, як самостійні кримінально-правові інститути.

^ Предметом дослідження є кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за вказані види умисних вбивств, їх доктринальне розуміння та практика застосування. При цьому основна увага приділялася дослідженню відповідних ознак юридичних складів злочинів, передбачених статтями 116, 117, 118 КК. Проблеми покарання та інших заходів кримінально-правового впливу не розглядалися.

^ Методологічну основу дисертаційного дослідження складають сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Застосовано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (системний, діалектичний, функціональний, аксіоматичний, історично-правовий) та спеціальні (порівняльно-правовий, логічний).

^ Теоретичною основою дослідження стали праці таких видатних вчених дореволюційного періоду, як М.С.Таганцев, М.Н.Гернет, В.Набоков, А.А.Жижиленко. Наукові позиції щодо цих питань викладені відомими вченими радянського періоду: Ш.С.Рашковською, М.Д.Шаргородським, А.Н.Трайніним, А.А.Піонтковським, М.І.Загородніковим, В.І.Ткаченко, Т.Г.Шавгулідзе. Значний внесок у дослідження цих питань зробили у своїх працях вітчизняні вчені, зокрема Ю.В.Александров, М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.К.Грищук, М.Й.Коржанський, М.П.Короленко, В.М.Куц, О.П.Литвин, В.Н.Мамчур, М.І.Мельник, В.О.Навроцький, В.В.Сташис, В.Я.Тацій, С.Д.Шапченко, С.С.Яценко та інші науковці. На сучасному етапі суттєвий внесок у вирішення проблем кримінально-правової кваліфікації умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах зробили у своїх працях російські вчені Л.А.Андрєєва, С.В.Бородін, Т.В.Кондрашова, А.М.Красиков, О.М.Попов, Л.А.Рогачевський, Б.В.Сидоров, Р.Шарапов.

У роботі використовувалась енциклопедично-довідкова література та словники.

^ Нормативну базу дисертаційного дослідження склали Конституція України, КК України 1960 року, КК України 2001 року, КК Російської Федерації, інші закона та підзаконні нормативно-правові акти України та РФ.

^ Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані упродовж 1999 – 2002 років внаслідок ознайомлення автора з матеріалами 120-ти найбільш характерних з точки зору правозастосування кримінальних справ по звинуваченню осіб у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 93, 94, 95, 96, 97, 98 КК України 1960 р. та ст.ст. 115, 116, 117, 118, 119 КК України 2001 року. У дослідженні використовувалась опублікована судова практика, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України.

^ Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у кримінальному праві України предметом комплексного наукового дослідження на дисертаційному рівні стали проблеми кримінально-правової характеристики умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду. На основі проведеного дослідження автором винесено на захист такі основні положення, пов’язані з науковою новизною:

1. Зроблено висновок, що законодавче визначення поняття вбивства не охоплює випадків необережного позбавлення життя іншої людини (ст. 119 КК), тому цей злочин можна назвати заподіянням або спричиненням смерті через необережність. Запропоновано виключити із назв та диспозицій статей 116, 117, 118 КК слово “умисне”, оскільки законодавець чітко визначив, що вбивством може бути лише умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

2. Вперше обгрунтовується висновок про те, що стан сильного душевного хвилювання за своїм змістом значно ширше поняття “афект” і включає фізіологічний афект, який характеризує медичний (психологічний) критерій цього стану.

3. Дістала подальшого розвитку пропозиція про уніфікацію термінології у межах розділу “Злочини проти життя та здоровя особи” Особливої частини КК. Зокрема, пропонується ст. 116 КК доповнити приміткою такого змісту: “Примітка. Протизаконне насильство це заподіяння фізичної шкоди або погроза заподіяти таку шкоду. Під погрозою завдати фізичної шкоди слід розуміти погрозу вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю, викрадення, позбавлення волі винної особи, а також близьких їй осіб. Під погрозою спричинити моральну шкоду слід розуміти погрозу розголосити відомості, які винна особа бажає зберегти в таємниці, а так само стосовно близьких їй осіб. Під погрозою завдати майнової шкоди слід розуміти погрозу знищити майно винної особи, а так само знищити майно близьких їй осіб у будь-який спосіб. Систематичне знущання - це повторюваність фізичного або психічного впливу не менше трьох разів, які викликають накопичення негативних емоцій у винного і викликають стан сильного душевного хвилювання. Тяжка образа – це умисне приниження честі і гідності особи, яке характеризується винятковим цинізмом, або за змістом для особи є особливо образливим”.

4. Пропонується диспозицію ст. 116 КК доповнити ч. 2 і викласти її у такій редакції: “2. Вбивство двох чи більше осіб, вчинене в стані сильного душевного хвилювання ...”, передбачивши у її санкції покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років. Ця норма підлягала б застосуванню у тих випадках, коли причиною виникнення стану сильного душевного хвилювання була протиправна поведінка двох чи більше осіб. Одночасно пропонується зменшити розмір покарання у виді позбавлення волі у санкції ч. 1 ст. 116 КК до 3 років.

5. Обґрунтовується авторське розуміння моменту, з якого починається кримінально-правова охорона життя людини. Ним визнається початок фізіологічних пологів – тобто перший період пологового процесу.

6. Пропонується власне визначення понять “під час пологів”, як певного проміжку часу, який триває з початку пологових перейм (перший період пологового процесу) до констатації народження дитини ( другий період пологового процесу).

7. Обґрунтовується необхідність викладення диспозиції ст. 117 КК у такій редакції: “Вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів, якщо мати перебувала в обумовленому пологами стані ...”. Виходячи з цієї пропозиції дається власне тлумачення поняття “відразу після пологів”, як певного проміжку часу після констатації народження дитини (другий період пологового процесу) та відшарування плаценти (третій період пологового процесу), протягом якого жінка ще може знаходитися в обумовленому пологами особливому психоемоційному стані. Стверджується, що формалізація часового критерію, тобто проміжку часу між народженням дитини та її вбивством, є недоцільною і вирішувати питання про наявність ознаки “відразу після пологів” необхідно у кожному конкретному випадку окремо, враховуючи всі обставини справи.

8. Обґрунтовується необхідність доповнення ст. 117 КК ч. 2, яка передбачала б відповідальність за вбивство матір’ю двох чи більше новонароджених дітей або повторне вбивство матір’ю новонароджених дітей. Це положення закону могло б застосовуватись на практиці у випадках вбивства матір’ю двох чи більше дітей (близнюків) або при повторності дій.

9.На підставі дослідження запропоновано нову редакцію першого речення ч. 3 ст. 36 КК такого змісту: “Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, а так само і внаслідок несвоєчасної (передчасної чи запізнілої) оборони”.

10. Дістало подальшого розвитку положення про підставу необхідної оборони. Констатовано, що під суспільно небезпечним посяганням, як підставою виникнення необхідної оборони, слід розуміти активні дії особи, які дістають вияв у насильстві до потерпілого, інших осіб, протиправному заволодінні їх майном, заподіянні шкоди суспільним інтересам або інтересам держави, а також готування до таких дій чи замах на їх вчинення.

11. Вперше обґрунтовується пропозиція щодо необхідності “роз’єднання” відповідальності за діяння, передбачені ст. 118 КК.



следующая страница >>