asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 5 6


Зміст


Вступ

3

Розділ 1.

Поняття та особливості правового становища особистих селянських господарств



13

1.1. Правова природа особистого селянського господарства

13

1.2. Законодавче забезпечення становлення та розвитку особистих селянських господарств


36

Висновки до Розділу 1

52

Розділ 2.

Правове регулювання ведення особистих селянських господарств


54

2.1. Правові засади використання земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств


54

2.2. Особливості правового режиму майна для ведення особистих селянських господарств


73

2.3 Правове забезпечення господарської діяльності особистих селянських господарств


92

2.4. Правовий захист зайнятості громадян в особистих селянських господарствах


122

Висновки до Розділу 2

147

Висновки

152

Використана література

158

Додаток А

182

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Вступ

^ Актуальність теми дослідження. Реалізація земельної і аграрної реформи в Україні супроводжується зміною суті і характеру суспільних відносин у сільському господарстві та соціальній сфері села. Запровадження приватної власності на землю та інші засоби виробництва, проведення приватизації в агропромисловому комплексі, виникнення нових організаційно-правових форм господарювання, здійснення інших напрямків вказаних реформ спрямовані перш за все на формування в Україні конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, утвердження ринкових засад у процесі виробництва і реалізації продукції рослинництва і тваринництва. Поряд із запровадженням нових форм аграрного господарювання важливе значення має дослідження й вже існуючих ефективних видів господарювання на землі, одним з яких є ведення особистих селянських господарств.

У економічній структурі сучасного сільськогосподарського виробництва важливе місце займає діяльність громадян України, які протягом останніх десяти років одержували земельні ділянки для ведення особистих підсобних господарств і займались вирощуванням сільськогосподарської продукції не лише для задоволення власних потреб у продуктах харчування, а й з метою реалізації продукції рослинництва і тваринництва на ринку. Зокрема, за період проведення земельної реформи 11 млн. громадян України приватизували свої земельні ділянки на площі 3256 тис. гектарів [1]. У 2000 р. особисті підсобні господарства громадян виробили 60 % валової сільськогосподарської продукції в Україні [2], тому за обсягами сільськогосподарського виробництва громадян, які вели особисті підсобні господарства, можна віднести до основних суб’єктів аграрного виробництва, правове становище яких не було належним чином закріплено у законодавстві України.

З прийняттям Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р. питання правового становища особистих підсобних господарств набули особливого значення, оскільки у цьому законі нічого не було сказано про надання земельних ділянок для ведення особистих підсобних господарств. Водночас у Земельному кодексі України передбачається передача земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства. У цьому зв’язку набувають актуальності питання щодо визначення правової природи особистих селянських господарств, співвідношення останніх з особистими підсобними господарствами громадян та іншими подібними організаційно-правовими формами сільськогосподарського виробництва, а саме: селянськими (фермерськими) господарствами, індивідуальною підприємницькою діяльністю у сільській місцевості тощо. Необхідність у такому дослідженні зумовлена й тим, що за винятком Земельного кодексу України не прийнято інших законодавчих і нормативно-правових актів, у яких було б закріплено правове становище особистих селянських господарств. Крім того, потреба у доктринальному аналізі правового регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі виробництва сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, призначених для ведення особистих селянських господарств, зумовлена й тим, що у науці аграрного, земельного, цивільного, трудового та інших галузей права питання правового становища особистих селянських господарств, на відміну від правового забезпечення розвитку особистих селянських господарств, не висвітлювались. Проведені у радянський період наукові дослідження з проблем правового статусу особистих підсобних господарств не дають відповіді на численні запитання, пов’язані з веденням особистих селянських господарств, і є недостатніми для розробки концептуальних підходів до законодавчого забезпечення особистих селянських господарств в Україні. Вказані вище обставини й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

^ Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене відповідно до плану наукової роботи юридичного факультету, зокрема науково-дослідної роботи з теми «Дослідження державно-правового механізму забезпечення аграрної, земельної реформи і одержання екологічно безпечної сільськогосподарської продукції», яка здійснювалась кафедрою трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом 1997–2000 років (№ державної реєстрації 0197U03329), а також з теми “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні”, яка досліджується з січня 2000 р. (№ державної реєстрації 03010002693).

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення науково-теоретичного аналізу правового становища особистих селянських господарств в Україні і формулювання на цій основі науково обґрунтованих висновків та пропозицій щодо удосконалення законодавства України, яке здійснює правове регулювання ведення особистих селянських господарств.

Для досягнення поставленої мети автор визначив перед собою завдання ґрунтовно вивчити загальнотеоретичну, спеціально-юридичну, економічну літературу, практику застосування положень законодавства та рівня нормативно-правового забезпечення цієї сфери діяльності у сільському господарстві, розкрити зміст юридичних понять, що використовуються у процесі дослідження, визначити суб’єкт та об’єкт права на ведення особистих селянських господарств, розкрити правову природу особистого селянського господарства, розвиток законодавства про особисте селянське господарство, правові засади використання земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств, особливості правового режиму майна для ведення особистого селянського господарства, правове забезпечення господарської та пов’язаною з нею діяльності громадян, які ведуть особисті селянські господарства, правове регулювання зайнятості громадян у особистих селянських господарствах та сформулювати пропозиції з удосконалення нормативно-правового забезпечення правового становища особистих селянських господарств в Україні.

Об`єктом дослідження є особисті селянські господарства як самостійний вид діяльності громадян з виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

Предмет дослідження складають суспільні відносини, що виникають у процесі ведення особистих селянських господарств громадян в Україні і потребують адекватного правового регулювання.

Методологічну основу дослідження складають історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, структурно-функціональний, статистичний, системного аналізу та комплексний методи дослідження. Історичний та порівняльно-правовий методи дослідження застосовувались дисертантом при дослідженні розвитку законодавства України щодо ведення особистих селянських господарств, при порівнянні правового становища колгоспних дворів періоду Радянської України, які були однією з організаційно-правових форм ведення особистих підсобних господарств громадян, та правового становища особистих селянських господарств у сучасних умовах. Формально-логічний, структурно-функціональний, статистичний, системного аналізу та комплексний методи дослідження дозволили проаналізувати зміст чинних нормативно-правових актів, які визначають правове становище особистих селянських господарств громадян в Україні, виділити ознаки особистих селянських господарств та на їх основі сформулювати визначення поняття особистого селянського господарства як правової категорії, визначити суб’єкт та об’єкт права на ведення особистого селянського господарства. Використання названих методів пізнання дало можливість визначити необхідні напрямки правового регулювання ведення особистих селянських господарств та комплексно дослідити правове становище особистих селянських господарств громадян в Україні.

Науково-теоретичну основу дослідження склали наукові праці відомих вітчизняних вчених-правознавців у галузі аграрного, земельного права В.І.Андрейцева, Ц.В.Бичкової, С.П.Бритченка, О.А.Вівчаренка, О.М.Вовк, В.К.Гуревського, В.П.Жушмана, О.П.Коцюби, Т.Г.Ковальчук, П.Ф.Кулинича, І.М.Миронця, В.Л.Мунтяна, В.В.Носіка, О.О.Погрібного, В.І.Семчика, А.М.Статівки, Н.І.Титової, М.В.Шульги, В.В.Янчука, В.З.Янчука та інших.

Враховуючи комплексний характер правовідносин, що виникають у процесі ведення особистих селянських господарств в Україні, дисертант використав також праці відомих вчених інших галузей права: теорії держави і права – В.В.Копєйчикова, В.П.Пастухова; з цивільного та господарського права – О.В.Дзери, В.С.Щербини; з трудового права та соціального захисту – В.М.Андріїва, Я.І.Безуглої, І.В.Зуба, В.Г.Ротань, Б.С.Стичинського.

У дисертації використані праці відомих фахівців у галузі колгоспного, сільськогосподарського, аграрного та земельного права радянського періоду: Г.О.Аксеньонка, Г.Ю.Бистрова, В.В.Гречка, І.О.Іконицької, М.І.Козиря, В.В.Петрова, А.П.Ткача, В.В.Устюкової, В П.Цемка, Г.Ф.Ясинської, В.З.Янчука та інших.

Крім того, при дослідженні правового становища особистих селянських господарств використані роботи вчених-економістів: П.І.Гайдуцького, О.М.Онищенка, П.Т.Саблука, Л.О.Шепотько, В.В.Юрчишина та інших.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в аграрно-правовій науці на рівні дисертаційного дослідження розкрито правове становище особистих селянських господарств з позицій набуття і реалізації громадянами конституційних прав на земельні ділянки, майно, здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, реалізації права на працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування.

У результаті проведеного дослідження набуті такі наукові положення, що характеризують їх новизну:

  1. Вперше у теорії аграрного права визначено правову природу особистих селянських господарств, суть якої полягає у тому, що під особистим селянським господарством слід розуміти урегульований нормами права вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється однією чи декількома фізичними особами, переважно за рахунок власної праці, власного майна та фінансових коштів на одержаній належним чином земельній ділянці сільськогосподарського призначення з метою виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, одержання постійних (додаткових або основних) прибутків.

  2. Визначено, що суб’єктами права здійснення господарської діяльності у формі особистого селянського господарства можуть бути громадяни України, особи без громадянства та іноземні громадяни, які набули у встановленому законом порядку земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

  3. Доведено, що об’єктом правовідносин, що виникають у процесі ведення особистого селянського господарства, є виробничо-господарська діяльність громадян, що передбачає виробництво, переробку, споживання і реалізацію сільськогосподарської продукції рослинництва і тваринництва.

  4. Встановлено, що особисте селянське господарство як самостійна правова форма господарської діяльності виникає з моменту набуття права власності на земельну ділянку чи одержання земельної ділянки в оренду для вказаної мети.

  5. Визначено, що правовими підставами припинення особистого селянського господарства як правової форми господарської діяльності є одна з наступних підстав: вилучення (викуп) земельної ділянки, яка використовувалась для ведення особистого селянського господарства, для державних чи громадських потреб; відчуження земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка використовувалась на умовах права власності; припинення договору оренди земельної ділянки, яка використовувалась для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди; передача одному з подружжя земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність при поділі майна подружжя у судовому порядку; смерть громадянина.

  6. Доведено, що правовідносини, які виникають у процесі ведення особистого селянського господарства, мають комплексний характер, що зумовлює особливості застосування методів правового регулювання. Сукупність правових норм, що мають регулювати суспільні відносини у процесі ведення особистого селянського господарства, складають комплексний міжгалузевий інститут аграрного права.

  7. Виходячи з особливостей правового становища особистих селянських господарств, запропоновано у законодавстві України (чинному Земельному кодексі України чи Законі України “Про особисте селянське господарство”) закріпити норму, у якій передбачити, що громадяни України, які безоплатно одержали земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства у порядку приватизації, вважаються такими, що реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

  8. Обґрунтовано, що фізичні особи, які ведуть особисті селянські господарства, вважаються зайнятими у суспільному виробництві, тому у чинному законодавстві України мають бути визначені правові гарантії захисту їхніх прав на працю, охорону здоров’я та інших соціальних прав.

  9. Доведено, що праця фізичних осіб у особистих селянських господарствах є суспільно корисною і є реалізацією конституційного принципу права на працю. Праця фізичних осіб у особистих селянських господарствах має бути захищена у встановленому законом порядку.

  10. Обґрунтовано необхідність прийняття Закону України “Про особисте селянське господарство”, а також розроблено проект такого закону, який додається до дисертації.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування набутих у роботі висновків при вдосконаленні законодавства України, яке регулює земельні, майнові, податкові відносини, відносини щодо зайнятості та соціального захисту, у навчальному процесі під час читання таких навчальних дисциплін, як “Земельне право України”, “Аграрне право України”, при підготовці посібників, підручників.

^ Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертації знайшли відображення в 15 публікаціях, з яких 9 є самостійними науковими статтями. Основні положення, результати наукових досліджень та висновки доповідались на:

  • кафедрі трудового, земельного і екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (наукове повідомлення від 9 лютого 2001 р.);

  • науковій конференції студентів та аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка ( квітень 2000 р.);

  • науково-практичному семінарі для аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (15 листопада 2000 р.);

  • щорічній науковій конференції «Дні науки» Національного університету «Києво-Могилянська Академія» (січень 1999 р., січень 2000 р., січень 2001 р.);

  • науково-практичній конференції «Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання» (м. Запоріжжя, 8 грудня 2000 р.);

  • міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми держави та права очима молодих дослідників” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 29-30 листопада 2001 р.);

  • науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 11-12 квітня 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 15 публікаціях:

  1. Лебідь В.І. До питання про право на ведення особистого підсобного господарства громадян // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 7. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. – С. 341–347.

  2. Лебідь В.І. Особисте підсобне господарство громадян у законодавстві України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Вип. 40. – К., 2000. – С. 74–79.

  3. Лебідь В.І. Правові аспекти оподаткування громадян, які здійснюють ведення особистих підсобних господарств в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 10. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 392–397.

  4. Лебідь В.І. Окремі питання реалізації права на ведення особистого підсобного господарства // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 11. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 398–401.

  5. Лебідь В. Земельно правові аспекти реалізації права на ведення особистого підсобного господарства // Право України. – 2001. – № 11. – С. 86–88.

  6. Лебідь В.І. Правовий режим майнових відносин в особистих підсобних господарствах громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. Вип. 44. – К., 2001. – С. 39–44.

  7. Лебідь В.І. Правові аспекти державного пенсійного страхування громадян, які здійснюють ведення особистих підсобних господарств // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. Вип. 45-48. – К., 2002. – Вип. 47. – С. 194–198.

  8. Лебідь В.І. Особисте селянське господарство чи особисте підсобне господарство? // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 17. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. – С. 329–332.

  9. Лебідь В.І. Щодо правової природи особистого селянського господарства // Право України. – 2002. – № 9. – С. 68–73.

  10. Лебідь В.І. Перспективи законодавчого регулювання правового становища особистого підсобного господарства громадян // Звіт про науково-дослідну роботу по темі “Дослідження державно-правового механізму забезпечення аграрної, земельної реформи і одержання екологічнобезпечної сільськогосподарської продукції” № 97116 (номер державної реєстрації 0197U003329). – К.: Юрид. факульт. Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2000. – С. 33–36.

  11. Лебідь В.І. Поняття особистого підсобного господарства громадян як правової категорії // Наукові записки. Т. 19. Спеціальний випуск у двох частинах. Ч. 1. – К.: Національний університет «Києво-Могилянська Академія», 2001. – С.196–199.

  12. Лебідь В. Закріплення земельнопроцесуальних норм набуття права на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства як одна з умов формування правової культури в українському суспільстві // Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь: Наук. праці та мат. конф. Вип. 1 / Редкол. В.Андрущенко (Голов. ред.) та ін. – К.: Т-во “Знання” України, 2001. – 780 с. – С. 570–573.

  13. Лебідь В.І. Особисте підсобне господарство громадян // Наукові записки. Т. 9. Спеціальний випуск у двох частинах. Ч. 2. – К.: Національний університет «Києво-Могилянська Академія», 1999. – С. 246–247.

  14. Лебідь В.І. Земельно-правові аспекти ведення особистого підсобного господарства громадян // Наукові записки. Т. 18. Спеціальний випуск у двох частинах. Ч. 1. – К.: Національний університет «Києво-Могилянська Академія», 2000. – С. 183.

  15. Лебідь В.І. Земельноправові аспекти оподаткування громадян, які здійснюють ведення особистого підсобного господарства в Україні // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у двох томах. Т.1 / За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2001. – 831 с. – С. 796–797.

^ Структура дисертації обумовлена метою дослідження і складається із вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, переліку використаної літератури, додатку. Обсяг дисертації 157 сторінок, один додаток, список використаної літератури складає 246 найменувань.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html



следующая страница >>