asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма

підприємства


    1. Виробнича потужність підприємства


Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взає­мопов'язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що од­ні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду, що в кожному конкретному випадку визначив вплив на збільшення та викори­стання виробничих потужностей і допоможе встановити існуючі між ними зв'язки й джерела утворення резервів підвищення ефек­тивності виробничих потужностей підприємств.

Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності під­приємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до оновлених елементів процесу виробництва — засобів праці, пред­метів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи:

  • фактори, які впливають на розширення фронту роботи;

  • фактори, які позначаються па підвищенні про­дуктивності технологічного устаткування і робочих місць.

Розширення фронту роботи залежить насамперед від кілько­сті технологічного устаткування і виробничих площ, оскільки їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устатку­вання і робочі місця потрібно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі трудомісткості виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рі­вень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здат­ності різних робочих місць. Певне співвідношення повинно існу­вати між виробничими потужностями дільниць і цехів підприєм­ства. Отже, виробнича потужність не відображує сумарної енер­гетичної потужності підприємства і не складається із сум потуж­ностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня пропор­ційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць структурі трудомісткості ви­робів, що виготовляються.

Отже, однією із найважливіших умов виробництва, яке здійс­нюється системою машин, є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а також до зни­ження ефективності використання виробничого апарату підпри­ємства. Визначаючи виробничу потужність, систему машин по­трібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.

Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу техно­логічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості предметів праці. Чим вища якість за­готовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх оброб­ки, тим більше зможе підприємство виготовити продукції, а отже, тим вища його виробнича потужність.

Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удо­сконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу. Збільшення продуктивності машин залежить також від рівня досконалості конструкції виробів, які виготовляються. Чим простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів та вища їхня технологічність у виробництві, тим нижча трудомісткість продукції і вища продуктивність ма­шин.

Кваліфікація працівників також впливає на продуктивність машин. Систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навичок працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їхньої кваліфікації створює сприят­ливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування підприємств кваліфікованими працівни­ками прискорює освоєння сучасної техніки, дає змогу максималь­но використовувати її потенційні можливості, ширше впроваджу­вати прогресивні технологічні процеси і, таким чином, систематично збільшувати виробничі потужності підприємств.

Отже, фактори збільшення виробничої потужності підприєм­ства пов'язані з усіма основними елементами процесу виробни­цтва. Із засобами праці цей зв'язок виявляється в кількісному і якісному аспектах, з предметом праці та самою працею — тільки в якісному.

Зростання виробничих потужностей підприємства, зумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності тех­нологічного устаткування і робочих місць, знаходить своє відображення у величині трудомісткості продукції, яка виготовляється. Знаючи величину і структуру трудомісткості продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення захо­дів, пов'язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.

Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на вико­ристання виробничих потужностей. Заходи, пов'язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають орга­нізаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціаль­но-економічні і організаційно-технічні. Кількісний вираз факторів, які впливають на поліпшення ви­користання виробничих потужностей, виявляється у співвідношен­ні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функціонування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткування.

^ Втрати часу поділяються на:

  • регламентовані

  • нерегламентовані.

Регламентовані втрати часу (підготовчо-завершальні робо­ти, ремонт устаткування, обідні перерви, неробочі зміни і дні, а також вихідні дні) передбачені діючими нормативами. Нерегламентовані втрати часу — цілозмінні та внутрішньозмінні простої устаткування. Цілозмінні простої, як правило, зумовлю­ються впливом соціально-економічних факторів (наприклад, від­сутність робітників-верстатників різних професій, знижений ре­жим роботи підприємства, недоліки в організації оплати праці верстатників і стимулюванні використання виробничих потужно­стей, зменшення ринку збуту продукції або народногосподарської потреби в ній). Внутрішньозмінні простої залежать в основному від організаційно-технічних факторів (некомплектність кооперо­ваних поставок, низький рівень матеріально-технічного постачан­ня робочих місць і концентрація виробництва однорідних виробів без урахування технологічних можливостей устаткування, недолі­ки в організації виробництва, праці й управління).

Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей підприємств, дає змогу функціонально їх класифікувати на зов­нішні та внутрішні.
До зовнішніх факторів відносять:

  1. народногосподарська потреба в продукції, яку виробляє підприємство;

  2. матеріально-технічне забезпечення виробництва;

  3. ступінь забезпечення робочою силою;

  4. комплексне введення в дію нових виробничих потужностей;

  5. ступінь забезпечення енергетичними ресурсами;

  6. ступінь відповідності (якості) сировини і матеріалів.


До внутрішніх факторів відносять:

  1. структуру парку обладнання і устаткування;

  2. організація обслуговування виробництва;

  3. організація роботи парку машин (час простоювання обладнання в ремонті, коефіцієнт змінності);

  4. організація планування на підприємстві;

  5. організація праці;

  6. система матеріального стимулювання;

  7. стан кооперування з іншими підприємствами у використанні виробничих потужностей.

Аналіз і класифікація факторів дають змогу чітко розмежува­ти такі поняття, як „випуск продукції”, „використання виробни­чої потужності”, „розвиток виробничої потужності”. Закономірність вияву і дії факторів, що впливають на величину і рівень використання виробничих потужностей підприємств, не зазнає змін у зв'язку з переходом до роботи в ринкових умовах. Більше того, вони є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внут­рішніх резервів збільшення і поліпшення використанню виробни­чих потужностей підприємств виступає важливим фактором під­вищення ефективності їх роботи.

Широке розгортання ринкових відносин, підвищення рівня інтенсифікації виробництва зу­мовлюють необхідність більш повного й оперативного залучення до господарського обігу резервів виробничих потужностей. Це вимагає розробки ефективних заходів і методів їх виявлення на всіх стадіях виробничого процесу з врахуванням використання величини виробничої потужності підприємства і його підрозділів. Це завдання може бути забезпечене шляхом впровадження в прак­тику якісно нових методів обчислення виробничих потужностей із застосуванням сучасної електронно-обчислювальної техніки. Своєю чергою використання електронно-обчислювальних ма­шин і нових методів обчислення виробничих потужностей зумов­люють необхідність розв'язання комплексу задач, пов'язаних з формуванням вхідної і вихідної інформації, введення в обіг нових понять. Серед них треба виділити такі: потужнісні ресурси під­приємства, форми виробничо-технологічної організації потужніс­них ресурсів, централізація інформації.

У широкому розумінні основу потужнісних ресурсів становлять робочі місця, на яких виконуються роботи при допомозі машин і механізмів або ручним способом з використанням механізова­ного інструменту та інших нескладних знарядь праці. У першому випадку потенційна можливість робочого місця визначається про­пускною здатністю устаткування, а в другому — обсягом робіт, які виконує робітник. Отже, потужнісні ресурси — це сукупність устаткування і робочих місць, які організовано функціонують у процесі виробництва продукції в тому чи іншому виробничому підрозділі.

Оцінка рів­ня використання виробничих потужностей відіграє важливу роль у системі управління діяльністю підприємства. Для оцінки реально­го стану їх використання потрібна система показників.

Як система показників загалом, так і окремі з них повинні відповідати певним вимогам. Своєю чергою кожний з показників, який входить до тої чи іншої групи, має строго визначене призна­чення в системі аналізу і використовується для оцінки одного із напрямів використання виробничих потужностей. Розглянемо ме­тоди розрахунку і призначення кожного з показників, які входять до тієї чи іншої групи і системи в цілому.

Серед показників першої групи виділяється коефіцієнт використання проектної потужності (ПП), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбачений проектом рівень. Він визначається як відношення фактичного ви­пуску продукції, передбаченого проектом (у грн.., т, шт.), до ве­личини проектної потужності в аналогічних одиницях.

На основі отриманих за допомогою цього коефіцієнта відомо­стей можна оцінювати процес освоєння проектних потужностей, скорочення періоду введення в дію нових потужностей, тобто можна врахувати фактор часу при оцінюванні рівня використання нових потужностей.

Коефіцієнт використання виробничої потужності (ВП) характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізня­тися від проектної. Своєю чергою виробнича потужність поділяється на певні види, кожен з яких має різне значення при розв'я­занні питань планування й організації виробництва. Рівень вико­ристання різних видів потужності необхідно розглядати окремо. Насамперед потрібно оцінити рівень використання прийнятої се­редньорічної і фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обся­гу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значен­ня потужності відповідного виду.

Важливе значення для характеристики виробничої потужності підприємства має аналіз рівня її використання, а також характе­ристика його окремих підрозділів. За результатами такого аналі­зу можна судити про правильність вибору провідної ланки, за якою прийнята потужність підприємства, і про величину резервів збіль­шенню випуску продукції окремими цехами. Рівень використання середньорозрахункової або нормативної величини виробничої потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності Кн.:

(1.1)
,

Де:

МН — розрахункова нормативна величина виробничої потуж­ності.

За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруже­ності планових завдань підприємства. Але досягнутий високий рівень коефіцієнта не завжди свідчить про її повне використання. Це пояснюється тим, що при визначенні виробничої потужності підприємство орієнтується на потужність слабких підрозділів. Значить, виробнича потужність занижується і дати правильну оцінку раціональності використання технологіч­ного устаткування, а також наявним резервам підвищення його завантаження неможливо.

Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою показників другої групи які характеризують рівень використання облад­нання. До них належать коефіцієнти змінності роботи та за­вантаження обладнання, і показник середнього часу роботи одиниці обладнання.

Найбільш достовірним методом визначення коефі­цієнта змінності роботи обладнання Кзм є ділення планової роз­рахункової або фактичної машиномісткості продукції, що виго­товляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встанов­леного обладнання при його роботі в одну зміну:
(1.2)

Де:

— сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість

продукції, маш./год.;

— кількість одиниць встанов­леного обладнання;

Фд — дійсний фонд часу роботи обладнання в одну зміну, год.

Для оцінки використання реального фонду роботи обладнання використовується коефіцієнт завантаження обладнання Кз. Він показує відношення сумарної машиномісткості до дійсного фонду часу роботи встановленого обладнання при заданому режимі ро­боти підприємства або його підрозділів:

(1.3)
Де: Р — режим роботи заводу, цеху, дільниці.

Важливим моментом в аналізі використання обладнання є ви­значення середнього часу його роботи. Показник, який характери­зує середній час роботи машини (год.), обчислюється як

(1.4)

Інша група показників (коефіцієнт змінності роботи обладнан­ня, коефіцієнт його завантаження і показник, що характеризує середній час роботи одиниці обладнання) значною мірою відпо­відає цій вимозі. 3а такими показниками можна оцінити вплив фак­торів, які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, що виготовляється, і досягнутий організаційно-техніч­ний рівень виробництва; які відображають наявні ресурси і їх використання в часі. Будь-який із показників відображає насамперед використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рі­вень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшен­ня її використання.

Важливим етапом в аналізі використання виробничої потуж­ності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорцій­ності у виробничій потужності підрозділів і груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної характеристики рівномірності заван­таження обладнання використовується коефіцієнт пропорційності Кнр, який належить до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, яке зайняте у виготовленні про­дукції, до загальної кількості встановленого обладнання Свст:
(1.5)
Якщо, Спр = Свст, то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіці­єнтові завантаження обладнання. У всіх інших випадках вони відрізняються за величиною.

Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності означає використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження — ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсягу виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозді­лі може одночасно працювати при повній структурі парку машин і структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Водно­час він показує, на скільки масштаб роботи відповідає встановле­ному обладнанню у певний момент.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт заванта­ження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробни­цтва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропор­ційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.

Визначивши за допомогою Кпр рівень пропорційності у виробни­чій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту час­тину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.

Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої по­тужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони утворю­ють третю групу показників і дають змогу оцінити вплив викори­стання виробничої потужності на ефективність виробництва. Од­ним із таких показників є фондовіддача. Він має прямий зв'язок з показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання.

Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна ви­значити за такою формулою:

(1.6)
Де:

  • Ф — приріст фондовіддачі за рахунок підвищення заванта­ження обладнання, грн../грн..;

Кз.з, Кз.б — коефіцієнти завантажен­ня обладнання відповідно у звітному і базовому періодах;

Фб, — фондовіддача у базовому періоді, грн../грн.

Ефективність використання активної частини основних фондів характеризує такий вартісний показник, як випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бу­ти доповнений показником випуску продукції на одиницю облад­нання. Він обчислюється як у вартісних, так і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, куваль­них, зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі.

Дуже важливим показником є коефіцієнт, що характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей по­казник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.

Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.


следующая страница >>