asyan.org
добавить свой файл
1
Рейдерське захоплення підприємств в Україні та можливі спроби встановлення контролю над окремими галузями та секторами Української економіки у тому числі за допомогою іноземного капіталу

Метою цього дослідження є вивчення ситуації, яка склалася в Україні з встановленням контролю над підприємствами різного типу і різних форм власності незаконним шляхом. Також метою роботи є з’ясування фактів незаконного встановлення контролю над підприємствами, а саме які галузі і підприємства є найбільш привабливими для рейдерів, звідки ці люди і чиї інтереси вони представляють, які прогалини є у законодавстві, хто допомагає рейдерам та, які дії держави та її органів можуть завадити рейдерам.

«Рейдерство» – загальна назва ланцюжка операцій, що за допомогою прогалин у законодавстві дозволяє отримати у володіння певний капітал або підприємство.1 При цьому відбувається виведення активів з володіння законних власників. Рейдерство – більш-менш законний, складний, високоінтелектуальний і високоприбутковий бізнес. Рейдер — фізична чи юридична особа, спеціаліст з перехоплення оперативного керівництва або власності фірми за допомогою спеціально інсценованого бізнес-конфлікту. Рейдери найчастіше є висококваліфікованими фахівцями з корпоративного права, банківського права, фінансів і мають хороші зв’язки в судах різних інстанцій, а також мають покровителів в найвищих ешелонах влади, які часто виступають в якості замовників.

Основними об'єктами рейдерів є ВАТ (відкриті акціонерні товариства) та ЗАТ (закриті акціонерні товариства), хоча під їх атаки попадають і ТОВ (товариства з обмеженою відповідальність), що є фінансово нестабільними, та в яких існує конфлікт між власниками. За даними Мінекономіки, в Україні проведено захват більш, ніж 3000 підприємств. У країні діють рейдерські групи, результативність атак яких досягає 90 %. Річний оборот ринків поглинань і захоплень складає 3 млд. дол. США, з яких доля недружніх - біля 70%.

Спроби рейдерських захватів відбуваються останнім часом юридично обґрунтовано та цивілізовано. Рейдери до захоплення підприємств готуються завчасно. Зокрема вивчають економічні показники роботи підприємства, оцінку вартості землі, будівель та устаткування. Вивчались можливості підприємства з організації захисту, зокрема фізичної охорони, стан охоронних систем та відносини з правоохоронними органами. Підприємці скаржилися, що часто через різні перевіряючи структури витікає конфіденційна інформація. За їх словами, після чергових перевірок податковою чи органами УМВС така інформація стає доступною і їх конкурентам, а інколи її можна прочитати навіть в Інтернеті. Від рейдерства потерпають різні організації: це і сільськогосподарські підприємства, і промисловість, і ринкові установи.

Протиправне захоплення не потребує великої чисельності апарату, але необхідне досконале знання законів і вміння їх обходити. І хоча в Україні існують правові прогалини, проте в більшості випадків дії рейдерських установ базуються на таких кримінальних діях як фальсифікація та підкуп судових рішень. Купуючи рішення суду, рейдери діють нібито в правовому полі. За фразою «рейдерська атака» часто ховаються банальні кримінальні злочини: викрадання, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, здобуття їх шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, службова халатність тощо. Середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні, за експертними оцінками, становить близько 1000%.

Щодо історичного підґрунтя, то у вітчизняній історії можна виділити як найменше чотири масові, революційні перерозподіли власності. Перший перерозподіл власності відбувся ще в епоху Івана Грозного; другий улаштував Петро Перший; третій – більшовики, після Великої Жовтневої Соціалістичної революції 1917 року. Четвертий ми переживаємо, починаючи з 1990-го року. При перших трьох перерозподілах власності всі процеси відбувались вертикально, відповідно до бюрократичної логіки. А у 90-х роках минулого століття влада лише дала мовчазну згоду, виявивши свою ініціативу в процесі захоплення або перерозподілу власності. Надалі ж вертикаль влади відсторонилась від керівництва цим процесом, а сам перерозподіл пішов у горизонтальній площині. Сьогодні Україна переживає черговий кримінальний бум. Шпальти газет заповнені повідомленнями про скандальні захоплення підприємств рейдерами. Слово «рейдер» з лексикона економістів успішно перейшло до словникового запасу пересічних громадян та бавить бабусь, що сидять біля під’їздів.

Ситуація в країні нагадує мутний час «пізньої перебудови». Тема корпоративних воєн і недружніх захоплень взагалі характерна для країн з перехідною економікою, де при мінімально затрачених зусиллях є можливість миттєво стати власником господарського товариства, за безцінь приватизувати стратегічне підприємство, а при наявності потрібних зв’язків – взагалі привласнити цілу галузь. Але, як і будь-яке інше явище, проблема рейдерства має свої передумови. У державах з такою економікою як наша, умови для рейдерства створюються в той момент, коли суб’єкт господарської діяльності приватизується незаконним шляхом. Сумнівна передісторія приватизації об’єктів, коли підприємства з розірваними технологічними та економічними зв’язками були насильно вкинуті в «ринок» при повній відсутності ринкової інфраструктури, сприяла появі незадоволених міноритарних акціонерів. А це – практично весь необхідний набір умов, необхідних для успішного рейдерського захоплення. Рейдер не може здійснити захоплення об’єкта, якщо його корпоративна історія бездоганна, й немає ані найменших причин для судових позовів. Рейдер також не зможе атакувати господарське товариство, перекуповуючи акції в міноритарних акціонерів, якщо його власники консолідували 80-100% акцій. Наявність корпоративного спору – це все, що потрібно вмілому рейдеру для втілення своїх амбіційних планів захоплення.

Судова система України також виявилася співучасницею недружніх злиттів і поглинань. На мою думку, проблема «співробітництва» суддів з рейдерами полягає в недосконалості закону. Несумлінність суддів – це вже другий бік проблеми. Був би нормальний закон – жоден суддя, не дивлячись на всі спокуси, не зміг би приймати таких рішень, завдяки яким і розквітло в нашій державі рейдерство. Сьогодні ж судді стали "активними учасниками" рейдерських захоплень і недружніх поглинань. У справах "недружніх злиттів і поглинань", а інакше кажучи – у захопленнях чужих об’єктів господарської діяльності, судді є ключовими фігурами. Від рішення, яке буде ухвалено суддею, залежить доля не тільки великих, мажоритарних акціонерів, але й більш дрібних груп – міноритаріїв. Адже зміна власника відбувається найчастіше за рішенням суду.

Існує багато варіантів рейдерського захоплення. У наведеному нижче прикладі можна побачити практично всі методи, які можливі при захопленні чужої власності. Класичним прикладом відпрацьованої тактики рейдерського захоплення (так званого, «каскадного» методу), може слугувати спроба атаки на Харківське підприємство "Імтокс". Один з міноритарних акціонерів, який володів 0,03% акцій статутного капіталу і пробув у рангу акціонера всього два дні, встиг звернутися до суду з позовом про виплату 170000 гривень дивідендів! Події розвивалися з блискавичною швидкістю. Природно, що з метою забезпечення позову суд наклав арешт на нерухоме майно "Імтокса" і його банківські рахунки. Забезпечення позову було скасовано в апеляційному порядку, однак одразу в іншому районному суді м. Харкова з’явився новий позов, в якому позивач вимагав повернути йому слюсарний верстат, який нібито був переданий ним підприємству за усним договором. Позивач також вимагав накладення арешту на майно. Крім того, в господарському суді також з’явилась заява про забезпечення позову в справі за позовом орендаря, з яким «Імтокс» нібито збирався укласти угоду купівлі - продажу нерухомості. У суді, втім, представники позивача не з’являються – існують лише заяви про забезпечення позовів. У цей самий час дрібні акціонери «Імтокса» стали одержувати пропозиції про продаж акцій. За сертифікат на 21 акцію пропонували близько 100 доларів. У результаті протягом 2-х місяців скупник придбав більше 10% акцій. Всі ці акції були зареєстровані на одну особу, після чого ця людина, не довівши своє рішення до відома правління підприємства, звернулася до реєстратора і подала заявку на проведення декількох позачергових зборів акціонерів. Хронологія проведення зборів була такою: 2 березня – збори в Івано-Франківську, 5 березня – у Макіївці, 6 березня – в Києві, 7 березня – в Сімферополі, 9-го – знову в Макіївці, 12-го – знову в Івано-Франківську.2 Така цілеспрямована і наполеглива атака рейдерів на підприємство май же приречена на успіх і майже не існує сумнівів, що вона буде відбита. Існує величезна кількість подібних прикладів, навіть ще більш зухвалих, які закінчилися захопленням підприємства.

Як відомо, проблема рейдерства прийшла в Україну не із Заходу, а зі Сходу, з відповідними російськими особливостями і колоритом початку 90-х років – епохи дикого накопичення первісного капіталу. Асоціація фармацевтичних виробників України наприклад, заявляє про цілеспрямований захват провідних фармацевтичних підприємств галузі рейдерами. Фармацевтична галузь переживає досить тяжкі часи саме через цілеспрямований захват підприємств галузі рейдерами. Крім того, за словами комерційного директора «Борщагівського хіміко-фармацевтичного завод»у Євгена Сови, існує інформація про те, що за рейдерським захватом заводу стоїть так звана група «Приват», під керівництвом Ігоря Коломойського, а також російських угрупувань, що зацікавлені в українській фармацевтичній галузі.

На фондовому ринку України поширюється загрозлива тенденція до зростання кількості протиправних поглинань і захоплень підприємств. Це стало приводом для створення Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств під керівництвом Володимир Петренко3. Комісія зібрала великий аналітичний матеріал, 75 підприємств звернулось із заявами щодо протиправного поглинання, 14 із них «пущено в роботу», над цими випадками працюють міністерства й відомства, спеціальні підрозділи, створені в прокуратурі та Мін’юсті. Найбільш «активні» регіони з рейдерських захоплень — Київська і Дніпропетровська області. На засіданнях комісії було розглянуто ситуації, що склалися довкола таких підприємств, як ВАТ «НВП «Сатурн», ВАТ «Агрофірма «Провесінь», ЗАТ «УТП «Кіровоград», ВАТ «Київська фабрика технічного паперу», ЗАТ «Дніпропетровський олійно-екстракційний завод», ЗАТ «Допсок», ВАТ «Київміськнафтопродукт», АСК «Укррічфлот», ВАТ «Дніпрофарм», ВАТ «Імтокс», ЗАТ «Київспецмонтаж», ЗАТ «Стома», ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», АТЗТ «Сумський фарфоровий завод», ВАТ «Смолопереробний завод. Справжня рейдерська війна з усіма атрибутами, властивими недружнім захопленням і поглинанням, була розв’язана проти ФК "Динамо" (Київ). Значного розголосу набув і переділ власності та укрупнення підприємств на ринку фасованого соняшникового масла. Статистика і приклади захоплень привабливих виробничих і торговельних об’єктів в Україні просто приголомшують. 4

Певні спроби боротьби з недружніми захопленнями й поглинаннями підприємств в Україні робляться лише протягом останніх 2-х років. Щоб уникнути необґрунтованих судових позовів, накладення арештів на рахунки господарюючих суб’єктів, а також призупинення рішень зборів господарських товариств, Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ”5 ухвалив, що при розгляді справ, предметом яких є оскарження рішення загальних зборів господарського товариства, судам необхідно враховувати, що заборона проводити такі збори порушує право на участь у них і управлінні товариством тих його учасників, які не оскаржили це рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов’язані з втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, заборона скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, які мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів і приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).6

Володимир Петренко, секретар міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств відзначає, що необхідна судова реформа, яка дасть можливість притягнути недобросовісних суддів до відповідальності, тим більше що за винесення суддею (суддями) свідомо неправомірного вироку, рішення або ухвали в Україні передбачена кримінальна відповідальність (ст. 375 Кримінального кодексу): «Суд не має права призупиняти діяльність підприємства за вимогою акціонера, в якого акцій на десять гривень, а він блокує рахунки підприємства з мільйонними оборотами, чим завдає йому збитків», — зазначив В. Петренко. Слід виявляти та оприлюднювати факти зловживань у судах та «кришування» рейдерів деякими чиновниками, зокрема, з доведенням до відома суспільства прізвищ порушників, «завдяки» чиїм рішенням та зусиллям і здійснюються протиправні захоплення та поглинання підприємств.

Доречи існує і альтернативна думка стосовно позитивної сторони рейдерства. «Рейдерство як явище існує в усьому світі – це цілком природна боротьба за виживання, економічна конкуренція. Сильні поглинають слабких. Але хто може сказати: чи сильний конкретний керівник? Про це, як правило, свідчать обсяги прибутків підприємства. Прозорість і ефективність можуть зробити підприємство фактично невразливим до рейдерів, якщо, звичайно, замовником захвату не є держава або її представники. Крім того, найчастіше «постраждалі» є далеко не «економічними ангелами» – вони ведуть свій бізнес не зовсім за правилами, внаслідок чого бояться звертатися до правоохоронних органів. Таким чином, іноді рейдери виступають не банальними загарбниками. Вони просто підбирають те, що «погано лежить», а погано лежить зазвичай в слабких власників і неефективних керівників...». 7Економіка розглядає рейдерів в бізнесі як природний процес. Поглинання бізнесу допомагають з меншими втратами виживати в конкурентному середовищі, позбавлятися від економічного баласту. Рейдерів іноді називають «санітарами лісу».8

Але все ж таки причини рейдерства в Україні цілком зрозумілі. Це — і висока корумпованість, і недосконалість законодавства, і відверта слабкість держструктур. До речі, рейдерство в Україні є цілком безпечним бізнесом: навіть у тих рідкісних випадках, коли бойовиків затримували, вони відбувалися тим, що максимум кілька діб проводили в міліції. За даними УСПП, у 2005—2006 роках, незважаючи на лавиноподібне зростання рейдерських атак в Україні, жодну людину не було притягнуто навіть до адміністративної відповідальності.9 Кабмін сумно констатує, що за останній рік у країні відбулося 900 захоплень, але вітчизняна Феміда змогла відновити права власників тільки у... 18 випадках, тобто в одному випадку з п’ятдесяти.

Таким чином можна зробити висновок, що у більшості випадків дії рейдерів не є проявленням цілеспрямованої політики якоїсь окремої держави або групи держав, спрямованої проти економічних інтересів України, як держави в цілому. Рейдери перш за все є представниками або інструментом в руках великих промислових груп, банків, інвестиційних груп, корумпованих політиків та суддів, основною ціллю яких є отримання надприбутків шляхом захоплення підприємств за значно нижчими цінами з метою їх перепродажу за реальною ринковою ціною у майбутньому, або з метою використання земельних ділянок, які належать цим підприємствам, що характерно для підприємств розташованих у великих містах. Рейдери використовують прогалини у законодавстві та легалізують свої протиправні дії з допомогою Українських судів, що не дає змоги говорити про рейдерство, як суто іноземний елемент втручання в економіку України, навіть коли у якості рейдерів виступають іноземні банки або промислові групи. Скоріш за все присутність іноземних рейдерів в Україні зумовлена їх більшим досвідом, отриманим під час подібної діяльності у інших країнах, особливо у колишніх Радянських республіках. Нема таємниці, що такі іноземні рейдери є в багатьох випадках представниками Російських кримінальних угруповань та напівкримінальних банківсько-промислових груп, яких у цій державі велика кількість. Але це жодним чином не пов’язано з умисною діяльністю Росії як держави та її діями щодо встановлення контролю над Українською економікою, більш схоже, що діяльність рейдерів зумовлена виключно досвідом та великими капіталами необхідними для проведення рейдерських акцій, які мають російське походження. Рейдерські групи інтернаціональні за складом і єдиною їх метою є отримання прибутку, тому діють воно крізь у всіх країнах де це дозволяє застаріле і недосконале законодавство. Переважна ж кількість рейдерів мають Українське громадянство і діють за підтримки корумпованих чиновників та суддів в Україні. Це звичайно дуже шкодить іміджу держави та зменшує її інвестиційну привабливість. Хоча як ми бачили, існує і інший погляд на такі дії. Існує думка, що завдяки діям рейдерів підприємці застосовуватимуть у майбутньому більш прозорі методи керівництва підприємствами, що унеможливить у перспективі напад на такі підприємства з боку рейдерських груп.


1 Вікіпедія

2 Газета «Дзеркало Тижня»

3 Постанова від 21 лютого 2007 р. № 257 м. Київ

4 Економічна правда

5 9 від 22.12.2006 року

6 Верховний Суд України http://www.scourt.gov.ua

7 Газета «Дзеркало Тижня»

8 Надія Шерстюк, Віола Бурда, Радіо Свобода Україна

9 УкрРудПром Дайджест http://ukrrudprom.com/digest/