asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 8 9

  1. Підприємство як економічна система.

Рис. 1. Механізм функціонування відкритої економічної системи

1. Підприємство (посередині)

2. Ресурси на вході (зліва знизу під 1)

3. Ресурси на виході (справа знизу під 1)

4. Соціальне середовище (зверху 1)

5. Природне середовище (знизу 1)

6. Маркетинг ресурсів (зліва збоку)

6. Маркетинг готової продукції (справа збоку)

7. Економіка підприємства (стрілка від 2 –х 6 на 6 справа)

Законом України «Про підприємства в Україні» встановлено, що підприємство є основною первинною організаційно-господарською ланкою економічної системи країни, яка, виготовляючи і реалізуючи продукцію та послуги, забезпечує досягнення своїх цілей. Сучасне підприємство - це складна відкрита виробничо-господарська і соціальна система, яка:

складається із взаємозалежних частин (виробництв, цехів, дільниць, служб тощо), діяльність яких впливає на кінцевий результат виробництва;

взаємодіє із зовнішнім оточенням, з якого в систему надходять необхідні для виробничої діяльності фактори виробництва (входи) та в якому реалізуються і використовуються результати виробництва (виходи) — продукція, роботи, послуги;

здійснює діяльність, спрямовану на задоволення потреб суспільства (зовнішнього середовища системи);

має властивості, що притаманні складним відкритим цілеспрямованим системам: здійснює певні процеси протягом життєвого циклу продукції; реагує на зміну зовнішнього оточення і самостійно забезпечує свій розвиток (володіє властивістю самоорганізації); має характерне для складних систем поєднання властивостей цілісності та відокремленості, які певним чином впливають на її функціонування та розвиток.

Кінцевими цілями будь-якого виробництва є створення товарів для задоволення потреб у них суспільства і потреби людини в праці. Для досягнення цих цілей необхідні основні виробничі ресурси тобто предмети праці, засоби праці, земля, праця, інформація.

Підприємство на вході споживає ресурси певного виду, щоб потім в результаті виробничого процесу на виході отримані трансформаційні ресурси або ресурси іншої споживчої якості. Якщо організація управління ефективна, то в процесі перетворення входів утворюється додаткова вартість, за рахунок якої у підприємства створюються можливості збільшувати обсяги виробництва, продажу товарів і послуг, прибуток, підвищувати культуру обслуговування споживачів, належним чином стимулювати працю персоналу і на цій основі підвищувати і продуктивність, завойовувати нові ринки збуту товарів і послуг розвивати свою матеріально-технічну базу тощо.

Співвідношення ресурсів на вході та виході лежить в основі такого поняття як економіка підприємства. Головна мета ЕП – забезп. найб. оптим. співвідношення між затратами і результатами, а одна із гол. умов доцільності функціонув. п-ва – перевищ. результатів над витратами.


  1. ^ Види діяльності підприємства

Фінансові результати діяльності підприємства формуються в процесі основної, операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та надзвичайних подій.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

^ Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

^ Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційною діяльністю вва­жають придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

^ Надзвичайна подія — подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

У практиці господарювання кожне підприємство здійснюєє безліч різних операцій, які за ознаками спорідненості можна обєднати в окремі напрямки:

  1. маркетингова діяльність підприємства – це процес організації виробництва і збуту продукції орієнтований на задоволення потреб окремих споживачв і отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку.

  2. Інноваційна діяльність – це процес який здійснюється на снові реалізації інвестицій з метою виконання обґрунтованих науково-технічних програм з гарантованими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво.

  3. виробнича діяльність – включає розробку програми випуску товарів в поточному періоді і на перспективу, збалансування виробничих потужностей підприємства, обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку; ритмічне мат-тех забезпечення вир-ва необхідними ресурсами, розробку графіків виготовлення пр-ї, впровадження оптимізаційних програм щодо раціонального використання наявних ресурсів підприємства.

  4. комерційна діяльність – це сукупність комерційних і торгівельно-технологічних заходів підприємства з доведенням виготовленої ним продукції до споживачів.

Всі перераховані напрямки діяльності підприємства є основою економічної діяльності підприємства.
3/^ Економічна модель діяльності підприємства.

Економічну модель діяльності підприємства можна представити як ланцюг взаємодії таких елементів:

Ресурси – Затрати – Результати

^ Стійкість підприємства – це здатність системи зберігати свій працездатний стан з досягненням запланованих результатів при наявності різних впливів.

Види стійкості підприємства:

  1. рівновага – рівність попиту і пропозиції в системі всіх ресурсів підприємства.

  2. гомеостазис - це стійкий стан системи в її взаємодії із зовнішнім середовищем. Саме у взаємодії з зовнішнім середовищем виявляється результативність роботи організації.

^ Система економічних показників діяльності підприємства:

Абсолютні економічні показники в свою чергу діляться на:

  1. Показники, які характеризують наявні виробничі ресурси підпри­ємства:

  • середньооблікова чисельність працівників;

  • вартість основних фондів;

  • середній залишок оборотних коштів;

  1. Показники, які характеризують затрати:

  • капітальні затрати;

  • поточні витрати.

  1. Показники, які характеризують результати:

  • обсяг виробленої продукції;

  • обсяг реалізованої продукції;

  • валовий дохід;

  • прибуток.

Відносні економічні показники в свою чергу діляться на:

  1. Показники ресурсомісткості продукції:

  • трудомісткість;

  • фондомісткість;

  • коефіцієнт завантаження.

  1. Показники витратомісткості продукції:

  • зарплатомісткість ;

  • витратомісткість.

  1. Показники ефективності виробничо-господарської діяльності під­приємства:

а)показники ефективності використання окремих видів ресурсів:

  • продуктивність праці;

  • фондовіддача;

  • коефіцієнт оборотності оборотних коштів;

б)узагальнюючі показники ефективності

  • показники рентабельності;

  • показники ефективності інвестицій.


4. Сутнісна характеристика господарських рішень.

Рішення – це результат інтелектуальної діяльності людини, що призводить до певного висновку або необхідних дій.

^ Господарське рішення – це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обгрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Ознаки господарського рішення:

  1. можливість вибору єдиної дії із безлічі альтернатив.

  2. наявність мети

  3. необхідність вольового акту особи, що приймає рішення, стосовно його вибору

Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах:

  1. згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні та інші витрати

  2. організаційна сутність

  3. соціальна сутність – закладена в механізмі управління персоналом.

  4. правова – здійснення певних заходів в рамках законодавчого поля

  5. технологічна сутність – забезпечення персоналу технічними і інформаційними ресурсами.


^ 5.Види господарських рішень.

В залежності від цілей і методів розробки господарських рішень існує така класифікація цих рішень:

1) за змістом:

- технічні

- економічні – обєктом є витрати і результат

- соціальні – стосовно персоналу, умов праці

2) за часом дії:

- стратегічні

- тактичні

- оперативні

- перспективні

- поточні

- стабілізаційні

3) за способом обгрунтування:

- інтуїтивні

- адаптивні – на загальних знаннях, здоровому глузді і досвіді

- раціональні

4) за прогнозною ефективністю:

- ординарні

- синергетичні

- асинергетичні

5) за кількістю варіантів:

- безальтернативні

- бінарні

- багатоваріантні

- інноваційні

6) за числом критеріїв:

- однокритеріальні

- багатокритеріальні

7) за глибиною впливу:

- однорівневі

- багаторівневі

8) за технологією прийняття

- запрограмовані

- незапрограмовані та інші

Різноманіття госп.рішень в залежності від характеру проблем і методів їх розв’язання умовно можна розділити на такі типи:

  1. за методами, що використовуються:

  • стандартні

  • нестандартні рішення

  1. в залежності від творчого внеску економістів у розробку господарського рішення:

  • рутинні

  • селективні

  • адаптивні

  • інноваційні

  1. за ступенем формалізації:

  • добре структуровані

  • слабо структуровані (складні проблеми)

  • не структуровані

Господарське рішення має бути:

  1. оптимальним – це властивість господарського рішення бути найкращим відповідно до критерію оптимальностіі

  2. ефективним - що призводить до потрібних і дієвих результатів

  3. результативним - рішення, реалізація якого призводить до остаточних результатів.

Вимоги до господарських рішень:

  1. своєчасність розробки, прийняття і реалізації

  2. наявність механізму реалізації

  3. оптимальність

  4. можливість бути реалізованим, тобто забезпеченим необхідними ресурсами

  5. гнучкість

  6. можливість верифікації і контролю. Верифікація – перевірка істинності, встановлення достовірності.

  7. оригінальність і несподіваність для конкурентів

  8. наявність необхідної інформації для підлеглих

  9. зрозумілість за формою та обґрунтованість


6/Якість і ефективність господарських рішень

Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовільняють конкретного споживача або їх групу.

Основні параметри якісного рішення:

  1. повнота розв’язання поставленого завдання

  2. своєчасність рішення

  3. оптимальність рішення

Показники якості прийнятого господарського рішення:

  1. показник ентропії – кількісної невизначеності проблеми;

  2. ступінь ризику;

  3. ймовірність реалізації рішення за показниками якості витрат і терміну;

  4. коефіцієнт апроксимації. Апроксимація – це наближене зображення одних математичних об'єктів іншими, наприклад кривих лівій - ламаними, ірраціональних чисел - раціональними.

Основні умови забезпечення якості господарського рішення:

  1. застосування наукових підходів;

  2. вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарського рішення;

  3. забезпечення особи, що приймає рішення якісною інформацією;

  4. структуризація проблеми та побудова дерева рішень;

  5. забезпечення багатоваріантності рішень;

  6. правова обгрунтованість рішення;

  7. розробка та функціонування системи відповідності та мотивації;

  8. наявність механізму реалізації рішення.

Система якості господарських рішень може визначатися набором таких показників прийняття господарського рішення:

  1. Середній час прийняття рішення або швидкість реакції;

  2. частота помилкових рішень;

  3. середні витрати на прийняття рішення;

  4. збиток від необгрунтованих рішень за певний період;

  5. швидкість виявлених помилок у прийнятих рішеннях.

Ефективність – це найбільш загальна влакстивість будь-яких цілеспрямованих процесів, яка об’єктивно виражається ступенем досягнення мети з урахуванням витрат ресурсів і часу.

Під ефектом розуміють результат порівняння нового стану явища з якістю вихідного стану суб’єкта підприємницької діяльності.

Залежно від сфери виникнення розрізняють такі види ефекту від господарських рішень:

  • економічний;

  • фінансово-економічний;

  • Науковий ефект;

  • науково-технічний

  • Соціальний;

  • екологічний

Залежно від сфери та часу появи, ефект може бути:

  • фактичним;

  • очікуваним (впродовж 1-2 років);

  • потенційний.

Під ефективністю господарського рішення розуміють сукупну результативність, отриману за підсумками розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві, яка визначається як відношення результату рішення до витрат, що обумовили його отримання.

^ Ефективність господарських рішень розглядають в 2-ох аспектах:

  1. цільовий – відображає міру досягнення цілей під-ва (стратегічна еф-сть);

  2. витратний – відображає ефективність способів перетворення витрат на результатити (тактична).

Розрізняють такі види ефективності господарських рішень: економічна, організаційна, соціальна, технологічна., психологічна., правова, екологічна, етична, політична.

Основні фактори, що впливають на зміну ефективності господарських рішень:

  • людський фактор;

  • інформаціний фактор;

  • організаційний;

  • Матеріальний.

Для вибору найкращого господарського рішення необхідно скористатися надійними інструментами оцінки їх ефективності. У таких випадках часто використовують критерій ефективності.

^ Критерій ефективності – деякий відносний питомий ефект, тобто результат, що припадає на одиницю використовуваних ресурсів. Критерієм ефективності є міра ступеня досягнення мети, тобто відповідності реального і бажаного результатів господарського рішення.
7/Концепція прийняття рішення.

Проблема – це

  1. невідповідність бажаного (нормативного) і фактичного рівнів досягнення мети;

  2. це складне теоретичне питання чи практичні ситуації, які характеризуються розривом між тим, що є і тим, що має бути.

Елементи, які складають внутрішню структуру проблем:

Процес прийняття рішення – це сукупність взаємопов’язаних послідовних дій людини чи групи людей, які здійснюються з метою досягнення певних цілей або усунення чи запобігання проблемним ситуаціям. Процес прийняття рішень – це дії окремої особи або декількох осіб, які скеровані на підготовку, розробку і реалізацію рішення з метою досягнення певної цілі, наслідком чого є отримання певного корисного результату.

Раціональний підхід до прийняття рішення – це інтегрована сукупність доступних у даний момент підходів.

Підходи до прийняття рішення:

  • Класичний;

  • принцип обмеженої раціональності.

Процес прийняття рішень з позицій класичного підходу такий:

  1. виявлення проблеми;

  2. визначення мети, показників і критеріїв;

  3. знаходження можливих альтернатив;

  4. оцінка альтернатив;

  5. вибір найкращої альтернативи.

Процес прийняття рішень відповідно до 2-ого підходу такий:

1) виявлення потреб;

2)визначення мети та формування набору критеріїв;

3) пошук альтернатив;

4) вибір варіанту, що забезпечує прийнятний результат.

^ Фактори (конфігурації), що впливають на процес прийняття рішення:

  1. зовнішнє середовище підприємства (обєктивні, суб’єктивні фактори);

  2. внутрішнє середовище підприємства та особисті якості керівника (мета і структура піддприємства, складність і новизна прод-ції, ступінь диверсиф., кваліф.кер-ка, стиль кер-ва)

  3. особливості задачі, що вирішується.

Методологічною базою рішення складних проблем зі значною кількістю звязків і залежностей, обмежень і варіантів рішень виступає системний підхід. Принципова особливість системного підходу полягає в розгляді об’єкта управління як складної системи з різноманітними внутрішніми і зовнішними зв’язками.
8/Моделі прийняття господарських рішень.

Моделювання – це універсальний та ефективний інструмент пізнання внутрішніх закономірностей, властивих явищам і процесам, суть якого полягає в підборі математичних схем, які описують процеси, які відбуваються реально.

Етапи математичного моделювання:

  1. постановка задач;

  2. розробка формалізованої схеми;

  3. формалізація задачі в заг.вигляді;

  4. чисельне представлення моделі;

  5. розв’язання задачі на ЕОМ та післяоптимізаційний аналіз отриманих результатів.

Моделі можуть бути такими:

  • статичні;

  • динамічні;

  • з одним учасником;

  • ігрові моделі (ділова гра);

  • детерміновані;

  • квазірегулярні.

У процесі прийняття певних рішень суб’єктом господарювання використовуються певні моделі:



следующая страница >>