asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 31 32
Пудра. Класифікація, склад і технологія отримання

Пешук. Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Пудра — це порошкоподібна ароматизована тонко подрібнена однорідна суміш органічних і мінеральних речовин, призначена для запобігання шкіри обличчя від шкідливого атмосферного впливу, а також для надання обличчю гарного вигляду, маскування недоліків, які є на ньому (блиск, блідість, почервоніння та ін.).
Вона належить до числа виробів декоративної косметики і користується великим попитом у споживачок. ЇЇ виробляють у порошкоподібній, рідкій і спресованій компактній формі.
Пудра повинна легко вбирати виділення шкіри, щоб усунути її блиск (особливо носа) і залишати легкий шар, під яким шкіра виглядає матовою, бархатистою. Для достатньої маскувальної здатності до її складу вводять тонкодисперсні окис цинку, двоокис титану і каолін.
Для того щоб пудра добре трималася на шкірі, не осипалася, надавала їй шовковистості та оксамитності, бархатистості, жирності і легкості, до рецептури пудри вводять стеарат цинку або магнію (5-15 %).
Пудра повинна щільно прилягати до шкіри і порівняно довго триматися на обличчі.
Пудри повинні ковзати по шкірі. Це досягається завдяки введенню до їх складу чистого білого тальку (30-40 %) і крохмалю.
Для досягнення бажаного відтінку до пудри додають барвники (еозин, косметичні фарби), нерозчинні у воді пігменти — охру, мумійо, умбру.
Для надання пудрі приємного запаху до її складу вводять ароматичні речовини — до 1 %.
Асортимент пудри класифікують за консистенцією, призначенням, за кольором і якістю.
Порошкоподібна (розсипна) пудра являє собою тонко подрібнену суміш основних компонентів пудри.
Компактна пудра — це порошкоподібна пудра, змішана з декстрином, патокою, агар-агаром чи карбоксиметилцелюлозою і спресована у вигляді таблеток чи пластинок.
До компактних пудр вводять жирові добавки: ланолін, віск, спермацет.
Рідка пудра — це суспензія розсипної пудри у водно-гліцериновому розчині з невеликими добавками спирту, спермацету, стеарину та іншими жировими компонентами косметики, а також зв'язувального агента: декстрину або гелю з крохмалю.
Кремоподібні пудри або тональні креми являють собою емульгосуспензію розсипної пудри у водно-гліцериновому розчині.
Особливу увагу при виготовленні пудри приділяють дрібності помолу мінеральних компонентів до частинок розміром 0,3- 2 мкм.
Пудра в кульках «метеорити» — являє собою кульки пастельного кольору в одній упаковці. «Метеоритову» пудру наносять пензлем. Уся гама кольорів дрібними частинками розподіляється по обличчю. Це розробка фірми «Guerlain».
Сучасні технологи дають змогу одержувати компактні і крем- пудри, наповнені дрібними бульбашками повітря, що робить їх дуже легкими, захищаючи шкіру від висихання та менше закупорюючи пори.
Пудра на аркушах паперу — суспензія пудри нанесена на один бік тонкого шершавого паперу з послідовним видаленням з нього вологи і стерину. Така пудра зручна в дорозі.
Пудра-духи (Франція) — наносять на тіло після прийняття ванни, упаковка аерозольна.
Залежно від типу шкіри пудру поділяють:
— для жирної шкіри;
— для сухої шкіри;
— для нормальної шкіри обличчя.
Пудра для жирної шкіри містить значну кількість крохмалю, який поглинає жирові виділення шкіри.
Пудра для сухої і нормальної шкіри жирніша, внаслідок підвищеного вмісту стеарату цинку.
За кольором промисловість випускає пудру:
— білу;
— рожеву;
— жовту (рашель);
— жовто-рожеву (колір тіла);
— колір засмаги;
— помаранчеву (персик).
Усі кольори пудри, крім білої, мають декілька відтінків.
Наприклад, рашель N9 1,2, 3, рожева має два ступені забарвлення, колір засмаги — темний і світлий.
За якістю порошкоподібна пудра поділяється на дві групи:
— «Екстра»;
— 1 групи.
Пудра групи «Екстра» — це тонко подрібнений однорідний порошок з високою криючою здатністю, що досягається додатковим подрібненням сировини і пудрової маси і просіюванням через сито з дуже дрібними отворами. Ця група придатна для будь-якого типу шкіри, оскільки до її складу входять високомо- лекулярні спирти, які добре пом'якшують шкіру. Пудра групи «Екстра» має приємний ніжний запах та оригінальну упаковку. Пудра І групи має меншу дисперсність, дешевші віддушки та просту упаковку.
Крім пудри для обличчя, промисловість випускає пудру для губ, брів.
Використання пудри потребує дотримання таких правил:
— пудритися необхідно ватним тампоном, а не пуховкою;
— при почервонінні шкіри не треба користуватися рожевою пудрою, при блідності — білою;
— влітку користуватися пудрою «рашель» більш темних відтінків;
— пудру слід наносити тонким шаром, а її надлишок необхідно зняти;
— пудру в шматочках наносять на суху, попередньо витерту паперовою серветкою шкіру;
— широкий ніс слід припудрювати пудрою темного відтінку;
— довгий ніс пудрять не до кінця, тоді він здається меншим, короткий, навпаки, буде виглядати краще, якщо напудрити його по всій довжині та під ним;
— при широкому підборідді необхідно пудрити сильніше центральну частину, а при вузькому — все підборіддя рівним шаром;
— щоб зробити непомітними широкі скули, обличчя пудрять, підкреслюючи нижню його частину;
— якщо стали помітними зморшки біля рота, то їх необхідно пудрити разом із щоками;
— для шиї використовують пудру того самого кольору, що й для обличчя.
Основні компоненти пудри: крохмаль, оксид цинку, каолін, тальк, оксид титану, стеарат цинку, барвники, парфумерні віддушки.
Крохмаль сприяє поглинанню виділень поту та жиру шкіри, усуває її блиск та надає шкірі матового відтінку. Однак надлишок його вмісту в пудрі-небажаний, оскільки крохмаль починає перекривати вихідні протоки потових та сальних залоз і тим самим сприяє утворенню вугрів. Використовують у пудрах рисовий, маїсовий та пшеничний крохмаль, але рисовий — найкращий як за тонкостю подрібнення, так і за кольором та поглинанням виділень шкіри.
Оксид цинку та оксид титану — білі, м'які порошки, які мають високу криючу здатність, вони скрадають, приховують недоліки шкіри і захищають її від шкідливої дії сонячного випромінювання.
Каолін (біла глина) — порошкоподібна, жирна на дотик біла маса, яка утворюється при розпаді гірських порід. Каолін маскує деякі дефекти шкіри та вирівнює її пори.
Тальк виконує функції розведення головних компонентів пудри і сприяє тонкому розподіленню по шкірі складових частин пудри, які мають високу криючу здатність. Тальк — м'який, жирний на дотик порошок білого кольору. У складі пудри його міститься до 30-40 %.
Стеарат цинку — білосніжний порошок, масний на дотик. Завдяки йому пудра гарно утримується на шкірі, не осипається.
Корисні добавки — активні речовини, сонцезахисні фільтри. Для фарбування пудри використовують нерозчинні у воді пігменти — охру, муміє, умбру та ін.
Для надання пудрі приємного запаху до її складу вводять віддушки у кількості до 1 %.
У табл. 36 наведено приклади рецептур компактної та розсипної пудри, які виробляються на підприємствах України.
Оскільки як серед декоративної косметики компактні пудри займають значне місце, розглянемо технологію отримання саме такої пудри. Основними операціями у виробництві компактної пудри є підсушування та подрібнення сипучих компонентів, складання суміші (підбір і дозування), перемішування, просіювання та пакування. Ця схема (рис. 44) дещо простіша, ніж та, якою користуються на фабриці «Новая Заря» (Росія).
Таблиця 36 Рецептури компактної та розсипної пудри

http://tovar.dt-kt.net/content/books/images/1/50/fcaf987d9b62015db225eaf15b01efce.jpg
http://tovar.dt-kt.net/content/books/images/1/50/d35d6620b290fa4ebeee6a2a4ddd7dd4.jpg


Рис. 44. Блок-схема технологічного процесу виробництва компактної пудри
Розглянемо основні технологічні операції процесу виготовлення компактної пудри.
Просіювання сировини. Тальк, стеарат цинку, оксид цинку і крохмаль зважують на терезах в збірник і просіюють на віброситі ГФ-29, використовуючи капронову сітку № 61 з розмірами отворів 0,09 + 0,0015 мм.
Змішування. Просіяну сировину завантажують у змішувач ГФ- 30 в такій послідовності: тальк, оксид цинку, крохмаль і стеарат цинку. Суміш перемішують протягом 15-20 хв після додавання кожного компонента. Однорідність змішування перевіряють візуально. Суміш передають на стадію «Приготування маси пудри».
Приготування жирової добавки. У реактор Р-4 відміряють з мірників необхідну кількість очищеної води та гліцерину. Потім зважують ніпагін (суміш метил- та етилпарабенів — консервантів) і при постійному перемішуванні вручну їх засипають у реактор Р-4. Суміш у реакторі нагрівають до температури 70-75 °С, пропускаючи пару в сорочку реактора. На терезах зважують віск емульсійний, парфумерну олію і завантажують їх у реактор Р-3. Суміш у реакторі нагрівають до температури 75-80 °С, пропускаючи пару в сорочку реактора. При постійному перемішуванні у збірник додають зважений на терезах ще один консервант — ніпазол (пропілпарабен). Вміст реактора Р-3 стиснутим повітрям передавлюють у реактор Р-4. За температури 70-75 °С масу емульгують протягом ЗО хв і потім охолоджують до температури 25-30 °С, пропускаючи холодну воду в сорочку реактора.
Приготування рідкої зв'язувальної добавки. Необхідну кількість очищеної води, відміряної мірником, заливають у реактор Р-11. При постійному перемішуванні в реактор завантажують зважену кількість натрійкарбоксиметилцелюлози. Розчин у реакторі залишають для набухання протягом однієї години. Після набухання вміст реактора нагрівають до температури 65-70 °С, пропускаючи пару в сорочку реактора. Розчин перемішують до утворення однорідної маси. Охолоджують реактор пропусканням холодної води в сорочку апарата. Відбирають пробу для визначення пластичної в'язкості.
Після отримання позитивних результатів рідку зв'язувальну добавку за допомогою стиснутого повітря перекачують через фільтр на стадію «Приготування маси пудри».
Приготування сухого розчину барвника. В реактор Р-14 відміряють необхідну кількість очищеної води і спирту етилового ректифікованого за допомогою мірників, фарбу зважують на терезах і вручну завантажують у реактор Р-14. Перемішують до повного розчинення.
Каолін зважують, просіюють на віброситі і завантажують у змішувач. До просіяного каоліну додають розчин фарби косметичної і перемішують протягом 15-20 хв. Після перемішування суміш подрібнюють протягом двох годин на стрижневому млині РМ-20. Подрібнений сухий розчин барвника збирають в збірник і передають на стадію «Приготування маси пудри».
У змішувач для порошкоподібних компонентів завантажують сухий розчин барвника, перемішують протягом 15-20 хв, після чого додають жирову зв'язувальну добавку і перемішують ще 15- 20 хв, вводять рідку зв'язувальну добавку і перемішують до отримання однорідної маси. Через 10 хв в змішувач невеликими порціями протягом 25-30 хв вводять віддушку. Після закінчення введення добавок масу перемішують ще 20 хв.
Подрібнення маси. Із змішувача маса надходить на стрижневий млин РМ-30. На млині встановлюють зазор шибера 173 мм. Подача маси в млин повинна бути рівномірною, постійною, вона регулюється величиною зазору шибера.
Операцію подрібнення за необхідності проводять двічі, для цього подрібнену масу знову збирають у збірник, звідки вручну подаються у приймальний бункер млина для повторного подрібнення. Подрібнену масу передають на стадію «Просіювання маси».
Просіювання маси проводять на віброситі відразу після подрібнення, але не раніше, ніж за день до компактування. У випадку тривалого зберігання масу перед компактуванням просіюються повторно на віброситі. Для просіювання використовують сітку з проволоки діаметром 0,16 мм, величина отворів 0,15 мм. Просіяну масу збирають у збірник і подають на стадію «компактування».
Компактування пудри проводять на пресах фірми «Кеш- вапл». Масу пудри завантажують у бункер компактувапьної машини. Маса самотечією наповнює піддони таким чином, щоб рівень пудри на 0,6-1,0 мм був нижче від краю піддона.
Закомпактована пудра в піддонах надходить на УМО-5.
Готові блоки з пудрою в піддонах на конвеєрі вкладають вручну в пластмасові пудрениці. В пудреницю вкладають прокладку з целофану для зберігання потрібної вологості і пуховку.
Пудрениці закривають і укладають у зшивні пакувальні коробки.
Розфасована і промаркована продукція підлягає ретельному огляду.
Контролер ВТК продивляється упаковані коробки, перевіряє якість упаковки і маркування, відбирає середню пробу, після чого направляє її для повного аналізу в лабораторію ВТК на відповідність продукції вимогам нормативно-технічної документації.
Після отримання задовільних результатів аналізу готову продукцію разом з аналітичним паспортом (сертифікатом якості) і накладною передаються на склад збуту.

^ Сприйняття запахів. Теорія та особливості нюху людини

Пешук. Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Органом нюху у людини є верхня частина його носової порожнини (рис. 1).

http://tovar.dt-kt.net/content/books/images/1/1/f9efd4c2758513c2c2718c61b0100c23.jpg


Рис. 1. Сагітальний перетин голови людини на рівні перегородки носа (схема). Великим штрихом обведена зона локалізації нюхового епітелію у верхній частині носової перегородки.
1 — вомероназальний орган; 2 — волокна вомероназального і термінального нервів; 3 — передня гілка термінального нерва; 4 — волокна нюхового нерва; 5 — внутрішні носові гілки решіткового нерва; 6 — носопіднебінний нерв; 7— піднебінний нерв; 8 — носопіднебінний (Стен- сонів) канал; 9 — хоана; 10 — передній мозок; 11 — основна нюхова цибулинка; 12 — додаткова нюхова цибулинка.
Саме вомероназальний орган 1 зв'язаний волокнами 2, з гілочками переднього термінального нерва 3, решіткового нерва 5, та носопіднебінного нерва 6, передає безпосередньо в мозок людини інформацію незалежно від основної цибулинки нюху 11 та додаткової цибулинки 12. Цей додатковий вомероназальний, або якобсонів, орган (далі — ВО), відрізняється від головного (11- 12) не тільки розміщенням та будовою рецепторних клітин, а також сприймаючими запахами і тим, у які структури мозку він направляє отриману інформацію. Це зовсім не запасний варіант, якщо не спрацює основний нюх; ВО — це автономна система зі своїми особливостями та завданням.
Науковці та широкий загал людей були шоковані, коли зрозуміли, що ВО не тільки існує, а й активно функціонує і може управляти нашою поведінкою без нашої волі. Запахи, котрі сприймаються за його допомогою, як правило, не усвідомлюються. Вони діють безпосередньо в передній мозок, а потім у проміжний та середній — саме в ті центри, які відповідають за статеву, батьківську (материнську) та соціальну поведінку. При тому, що людина про це нічого не знає і нічого на помічає. Під впливом таких «запахів-невидимок» людина може проявляти збудженість, підвищену активність до людей як своєї, так і протилежної статі, поводитися як агресивно, так і навпаки; неадекватно оцінювати чиїсь здібності або привабливість. Ушкодження ВО на перегородці носа може призвести навіть до імпотенції. Це стало відомо лише в 90-х роках XX ст., хоча ВО був відкритий у 1703 р. Дослідження проводяться, таємниця допоміжного органа нюху поки що не розкрита до кінця. Але те, що ВО є в людини і функціонує незалежно від її розуму, свідчить про те, що інколи вона може реагувати на феромоноподібні речовини так, як це відбувається в тварин. Вомероназальний орган у чоловіків та жінок працює по-різному: якщо запах є сильним стимулом для чоловіків, то для жінок він байдужий і навпаки. Якщо вомероназальний орган працює у 70% дорослого населення Землі і виконує значну частину функцій у тварин, то це не можна не враховувати.
Сприйняття запаху — це відчуття, яке виникає при збудженні нюхових клітин носової або ротової порожнини молекулами запашної речовини.
Для того щоб відбулося відчуття, необхідні три умови:
1) наявність у повітрі пари духмяних речовин;
2) незвичність запахів для людини;
3) концентрація пари духмяних речовин повинна бути вища від порогової.
Процес нюху відбувається в такій послідовності:
1) потік повітря з молекулами духмяних речовин проходить у носову та ротову порожнини і підходить до поверхні рецепторів на відстані взаємодії;
2) взаємодія (або адсорбція) молекул духмяних речовин з рецепторами приводять до утворення збудження;
3) збудження по нервових клітинах надходить у центр клітин головного мозку і перетворює його на відчуття запаху.
Нюху людини надзвичайно розвинений. Людина може відчути запах 1/25 мільйонної частинки грама олії троянди. Це не може зробити ніякий хімічний аналіз. Парфумер «від Бога» може відрізнити до 10 тисяч відтінків запаху, але є багато людей, котрі не можуть відрізнити запах м'яти від запаху бузку, квіток акації від лаванди.
Запах речовини екзальтоліду, що широко використовується у парфумерії, відчувають тільки жінки. Є таке поняття, як запахова сліпота, коли людина не відчуває запаху мускусу, тимолу, але добре відчуває і відрізняє інші запахи.
Підвищена чутливість до запахів — гіперосмія характерна для людей нервових, з нюховою галюцинацією, вони можуть почути неіснуючі запахи. У хворих на гіпосмію знижена чутливість до більшості запахів, у них є нюх, але він має незвичний спектр. Повна втрата нюху — аносмія, ці люди часто страждають від споживання несвіжої їжі.
Чим сильніший запах духмяної речовини, тим менша кількість її молекул викликає відчуття запаху, і навпаки. Наприклад, запах фіалки в десять разів сильніший від запаху лимону, запах ваніліну в сто разів сильніший від запаху цитралю, тому для відчуття запаху цитралю потрібно, як мінімум, у сто разів більше молекул, ніж для ваніліну.
Коли ми деякий час вдихатимемо який-небудь запах, то перестанемо його відчувати. Таке становище називається адаптацією. Якщо ми заходимо з вулиці в погано провітрену кімнату, то на мить дуже різко відчуваємо запах, але вже через декілька хвилин перестаємо його відчувати.
При користуванні парфумерією роль адаптації дуже велика, іноді з нею пов'язана несправедлива оцінка споживачем парфумерних виробів. Адаптація настає тим швидше, чим сильніший та різкіший запах. Так, до йоду вона настає за 1 хв, сиру — за 5-10 хв. Щоб установити чутливість нашого нюху, потрібен відпочинок. Якщо ви користуєтеся духами чи одеколоном, слід через деякий час змінювати їх запах.
Парфумерія — це водночас наука і мистецтво. Як наукова дисципліна парфумерія вивчає головні принципи поєднання різноманітних ароматів і закономірностей створення парфумерних композицій та засобів. Як мистецтво парфумерія дає змогу, спираючись на наукові дані та досвід і здібності людини, створювати найбільш гармонійні та приємні за запахом суміші духмяних речовин — парфумерні композиції.
Об'єктом вивчення парфумерії є парфумерні засоби, які складаються із суміші духмяних речовин (композиції), етилового спирту, води, а інколи до їх складу входять ще барвники та антиоксиданти; останні не впливають на запах парфумерного засобу. Крім того, парфумерія вивчає й інші засоби, призначення яких — надавати приємного запаху різним об'єктам (приміщенням, білизні та ін).
Як же впливає запах на фізіологію людини? Відомо, що люди по-різному відчувають той чи інший запах, оскільки нервова система в людей може виробляти різносторонні реакції. Одна людина відчуває запах фіалки, а інші — ні і т.п. Ступінь відчуття та якість запахів, а відповідно і смак — індивідуальні і залежать від кліматичних умов, віку, статі, інтелекту людини та її емоціональності. Відомо, що у Франції населення більш чутливе до запахів, ніж у США. Тому парфумерні вироби у США випускаються з більш концентрованим запахом. З віком відчуття запаху знижуються приблизно на 50%. Жінки, на відміну від чоловіків, відчувають більш тонкі, ніжні запахи. У відношенні запахів смаки різні. Одні надають перевагу сильним і різким запахам. Інші — тонким і ніжним, свіжим, квітковим. Смак є наслідком реакції, що дає поштовх до збудження думки, яка розвивається в людини в мозку і стає часткою її життя.

^ Загальна характеристика та класифікація запахів. Значення запахів у житті людини

Пешук. Технологія парфумерно-косметичних продуктів

З давнини до нас дійшла така «антологія» цілющих властивостей квітів та рослин. Запах, наприклад, жасмину, лаванди, троянди, бергамоту стимулює розумову діяльність. М'ята і конвалія підтримують стійку увагу, що важливо в роботі та навчанні. Аромат моря (йоду та солі) створює прекрасну атмосферу для ділових переговорів.
Головна і найхарактерніша особливість парфумерії — це її запахи; від якості запахів залежить цінність виробу.
Відчування запахів виникає за допомогою органів нюху. Нюх зв'язує людину із зовнішнім середовищем. Запахи оточують нас повсюди. Вони стоять на сторожі здоров'я: попереджують про неможливість вживання зіпсованої їжі або вдихання зіпсованого повітря.
У житті людини запахи мають дуже велике значення. Впливом на людину через його нюх користувалися ще в давні часи при виконанні різних релігійних обрядів, магії, чаклуванні. Отже, коріння використання парфумерії дуже глибоке.
Запахи через нюх людини впливають на слинні залози, а потім і на органи травлення. Особливу роль відіграє нюх при визначенні якості харчових продуктів.
Найбільш позитивне фізіологічне діяння на людину чинять приємні, нерізкі запахи невеликої концентрації. Саме такими є ароматичні речовини, якими насичене повітря садів, полів, луків, степу, узбережжя морів, соснових, дубових та березових лісів. Це повітряні вітаміни, вони надзвичайно корисні, вони вкарбовані в пам'яті більшості людей. Хто не пам'ятає запаху свіжого сіна, вечірнього вогнища...
Духмяні речовини впливають на працездатність, мускульну силу (збільшують її солодкі та гіркі запахи, аміак), змінюють ритм дихання та пульсу (учащає та поглиблює ориганова олія, зворотню дію має олія троянди, ванілін). Неприємні запахи підвищують внутрішньочерепний тиск, а приємні — зменшують. Ефірна олія бергамоту поліпшує зір у сутінках.
Аромотерапія — це лікування запахами, використання та діяння цілющих властивостей запахів на здоров'я та самовідчуття людини.
Аромотерапія знімає стреси, на які страждає більшість населення.
Японські науковці вивчили вплив запахів на біотоки мозку, результатом чого були рекомендації, використані багатьма фірмами та офісами, де стимулювальні та антистресові запахи розсіюють у повітрі за допомогою кондиціонерів. У готелях клієнтам пропонують номери з різними ароматами від безсоння, стресів, роздратування. У магазинах є відділи аромотерапи, де фахівці підберуть для Вас спеціальний аромат, змішуючи ефірні сполуки із багатьох флаконів.
Духи для жінки, як і гарний одеколон чи туалетна вода для чоловіків — це та сама аромотерапія. Є декілька фірм, які спеціально розробляють парфумерію для лікування здоров'я (вегето- судинні, простудні захворювання, стомлення та стрес).
Нюх поряд із органами слуху та зору відіграє важливу роль у житті людини. Запах (характер, тип, сила, стійкість) парфумерних товарів — це їх основні функціональні властивості. Але інтенсивність запахів з часом змінюється.
Розрізняють три стадії, або ноти, запаху — початкову (головну), основну (ноту серця) та остаточну (кінцеву).
Початкова нота утворює перше враження про духи. Початковий запах з'являється в період випаровування етилового спирту та найбільш летючих духмяних речовин. Парфумери називають його призапахом спирту, тому за цим першим враженням судити про запах парфумерії не можна.
Нота серця — ядро, серцевина духів розкривається тільки через 15-20 хв після нанесення на шкіру, тканину або волосся. Це основний, серединний запах. Він тримається довго і до нього ставлять найвищі вимоги.
Кінцева нота — на завершенні процесу випаровування, бо це випаровуються компоненти, які забезпечують силу та стійкість основного запаху. Він теж повинен бути приємним, але іншого ніж нота серця, аромату (приклади наведені в табл. 2).
Ще одна важлива характеристика парфумерних засобів — їхня стійкість. Згідно з діючим міждержавним стандартом країн СНД — ГОСТ 17237-93, стійкість запаху вимірюється в годинах. Для цього шматок чистої білої марлі розміром 5x10 см змочують у 1,0 см3 парфумерної рідини, потім виймають пінцетом і витримують при температурі 15-20 °С. Стійкість запаху перевіряють через кожні 5-10 год.
Таблиця 2 Приклади запаху парфумерних виробів

http://tovar.dt-kt.net/content/books/images/1/2/310e30bd369ad8ccdab821fda7b2424f.jpg



следующая страница >>