asyan.org
добавить свой файл
1 2 3

Проект Ліги страхових організацій України


З А К О Н У К Р А Ї Н И



Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності перевізника за заподіяння шкоди життю, здоров'ю, майну пасажирів

Цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за заподіяння під час перевезення шкоди життю, здоров'ю, майну пасажирів (далі - обов'язкового страхування) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну пасажирів.

Розділ I

^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

    1. вигодонабувач – потерпілий, а у випадку смерті (загибелі) потерпілого, в частині відшкодування необхідних витрат на поховання, особи, які фактично понесли такі витрати, а щодо решти страхового відшкодування – особи, які мають право на відшкодування шкоди у зв’язку із смертю годувальника – утриманці потерпілого - відповідно до цивільного законодавства України, за відсутності таких осіб - чоловік, батьки, діти померлого, особи, у яких потерпілий перебував на утриманні, якщо він не мав самостійного доходу чи був (став) недієздатним;

    2. договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за заподіяння шкоди життю, здоров'ю, майну пасажирів - укладений між страховиком і страхувальником відповідно до цього Закону договір обов'язкового страхування;

    3. майно пасажира - багаж і ручна поклажа, що перевозиться пасажиром у забезпеченому транспортному засобі (у тому числі дитиною або дітьми, які слідують разом з пасажиром) за пошкодження / знищення яких при перевезенні несе відповідальність перевізник;

    4. особа, відповідальність якої застрахована – страхувальник - страхувальник, та інші особи, які володіють / користуються забезпеченим транспортним засобом на законних підставах. Володіння, користування забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо це передбачено законом або відповідним договором;

    5. забезпечений транспортний засіб – транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов’язкового страхування, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;

    6. пасажир - особа, якій надається послуга з перевезення залізничним, внутрішнім водним, автомобільним, електротранспортом, метрополітеном, іншим видом громадського транспорту (крім повітряного та зовнішнього водного), яка не бере участь у керуванні ним;

    7. перевезення – переміщення пасажирів з моменту посадки в поїзд, судно, автомобіль або інший транспортний засіб до моменту висадки з нього;

    8. перевізник - суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів на лініях залізничного, внутрішнього водного, автомобільного, електротранспорту, метрополітену, інших видів громадського транспорту (крім повітряного та зовнішнього водного);

    9. потерпілий - пасажир, життю, здоров'ю, майну якого з вини перевізника заподіяно шкоду при перевезенні. Діти, які слідують разом з пасажиром і життю або здоров'ю яких при перевезенні заподіяно шкоду, також визнаються потерпілими незалежно від того, чи визнаються вони пасажирами;

    10. страхова сума (ліміт відшкодування) – це грошова сума, у межах якої страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору обов’язкового страхування та цього Закону;

    11. страховий випадок - виникнення зобов'язань перевізника з відшкодування шкоди, заподіяної при перевезенні, життю, здоров'ю, майну пасажирів протягом строку дії договору обов'язкового страхування. З настанням страхового випадку виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування вигодонабувачу(-ам);

    12. страховий ризик – випадкова, непередбачувана подія, яка може статися під час здійснення перевезення пасажирів забезпеченим транспортним засобом і призвести до заподіяння шкоди їх життю, здоров’ю, майну та за відшкодування якої відповідно до чинного законодавства несе відповідальність перевізник;

    13. страховик - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за заподіяння шкоди життю, здоров'ю, майну пасажирів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування" ( 85/96-ВР );

    14. страхувальник - перевізник, який уклав зі страховиком договір обов'язкового страхування;

    15. Уповноважений орган – національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Стаття 2. Законодавство про обов'язкове страхування цивільної відповідальності перевізника за заподіяння шкоди життю, здоров'ю, майну пасажирів

    1. Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за заподіяння шкоди життю, здоров'ю, майну пасажирів регулюються Конституцією України (254к/96-ВР), Цивільним кодексом України (435-15), Законом України "Про страхування" (85/96-ВР), цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Стаття 3. Мета та принципи обов'язкового страхування

    1. Обов'язкове страхування запроваджується з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної при перевезеннях, життю, здоров'ю, майну пасажирів, створення єдиних умов відшкодування заподіяної шкоди за рахунок обов'язкового страхування, а також встановлення процедури отримання потерпілими відшкодування шкоди.

    2. Основними принципами обов'язкового страхування є:

гарантованість відшкодування шкоди, заподіяної при перевезеннях життю, здоров'ю, майну пасажирів, за рахунок виплати страхового відшкодування у межах, встановлених цим Законом;

захист за рахунок обов'язкового страхування майнових інтересів перевізника в разі виникнення його цивільної відповідальності за заподіяння шкоди життю, здоров'ю, майну пасажирів;

визначення розміру заподіяної шкоди та порядку її відшкодування незалежно від виду транспорту та виду перевезень.

Стаття 4. Обов'язок перевізника страхувати свою цивільну відповідальність та інформувати про виконання цього обов'язку

    1. Перевізник зобов'язаний страхувати свою цивільну відповідальність на випадок заподіяння шкоди пасажирам при здійсненні перевезень у порядку і на умовах, що встановлені цим Законом та договором обов’язкового страхування. Забороняється здійснення перевезень пасажирів перевізником, цивільна відповідальність якого не застрахована.

    2. Перевізник, який не виконав покладеного на нього законом обов'язку по страхуванню своєї цивільної відповідальності і здійснює перевезення за відсутності договору обов'язкового страхування, несе відповідальність за заподіяну при перевезеннях шкоду на тих же умовах, на яких має бути виплачено страхове відшкодування при належному страхуванні, якщо законом не встановлений більший розмір відповідальності, а також іншу передбачену законом відповідальність.

    3. Перевізник зобов'язаний надавати пасажирам інформацію про страховика (його найменування, місцезнаходження, поштову адресу, номер телефону, адресу офіційного сайту в інформаційно-телекомунікаційній мережі "Інтернет") і договір обов'язкового страхування (номер, дата укладення, строк дії, істотні умови) шляхом розміщення цієї інформації в салоні транспортного засобу.

При настанні страхового випадку перевізник негайно зобов'язаний проінформувати кожного потерпілого, про:

права потерпілих, що випливають з договору обов'язкового страхування та цього Закону, а також порядку дій потерпілих для отримання відшкодування заподіяної шкоди;

страховика (найменування, місце знаходження, поштову адресу, номер телефону, адресу офіційного сайту в інформаційно-телекомунікаційній мережі "Інтернет");

договір обов'язкового страхування (номер, дата укладення, строк дії).

    1. Інформацію, передбачену п. 4.4. цієї статті, перевізник також зобов'язаний повідомити іншим особам, що звернулися до перевізника за наданням інформації у зв'язку з настанням страхового випадку.

    2. При заподіянні шкоди життю потерпілого, тяжкої шкоди його здоров'ю перевізник зобов'язаний повідомити родичів потерпілого або інших осіб, які звернулися до перевізника за наданням інформації у зв'язку із заподіянням шкоди життю, здоров'ю, майну потерпілого, про права вигодонабувачів, що випливають із договору обов'язкового страхування та цього Закону. Ризик наслідків невиконання перевізником цього обов'язку лежить на перевізнику.

Стаття 5. Контроль за виконанням перевізником обов'язків, встановлених цим Законом

    1. Контроль за виконанням перевізником обов'язків, встановлених цим Законом, здійснюють відповідно до законодавства України відповідні органи контролю та нагляду в сфері транспорту.

    2. Контроль за виконанням перевізником обов'язків, передбачених п. 4.1. статті 4 цього Закону, здійснюється шляхом встановлення наявності у перевізника договору обов'язкового страхування.

    3. Контроль за виконанням перевізником обов'язків, передбачених в статті 4 цього Закону, здійснюється при перевірках, що проводяться в тому числі за зверненнями та заявами споживачів, що надійшли до органу транспортного контролю та нагляду.

^ Стаття 6. Предмет договору обов'язкового страхування

    1. Предметом договору обов’язкового страхування є майнові інтереси страхувальника (перевізника), пов'язані з ризиком його цивільної відповідальності за зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння при перевезеннях шкоди життю, здоров'ю, майну пасажирів.

Розділ II

^ ДОГОВІР ОБОВ'ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПЕРЕВІЗНИКА ЗА ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ'Ю, МАЙНУ ПАСАЖИРІВ

Стаття 7. Укладення договору обов'язкового страхування

    1. Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування.

    2. При укладенні договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику відповідно до п.8.8 статті 8 цього Закону.

    3. Договір обов'язкового страхування набирає чинності з дня початку строку його дії за умови сплати страхувальником страхового платежу або першого страхового внеску, в розмірі та строки передбачені договором обов’язкового страхування.

    4. Строк дії договору обов'язкового страхування становить один рік. При перевезеннях на внутрішньому водному транспорті (або інших сезонних видах транспорту) строк дії договору обов'язкового страхування може бути менше року, але не може бути менше періоду навігації (тривалості сезону).

Стаття 8. Визначення розміру страхового платежу

    1. Страховий тариф (ставка страхового платежу з одиниці страхової суми) зазначається в договорі обов'язкового страхування за згодою сторін з обмеженнями, встановленими цією статтею.

    2. Страховий тариф визначається в розрахунку на одного пасажира залежно від виду транспорту, виду перевезень та факторів, що впливають на ступінь ризику, у тому числі від забезпечуваного перевізником рівня безпеки перевезень та технічного стану транспортних засобів перевізника. Оцінка страхового ризику здійснюється страховиком при укладенні договору обов'язкового страхування.

    3. Граничні (мінімальні та максимальні) значення страхових тарифів та коригуючих коефіцієнтів залежно від факторів, що впливають на ступінь ризику, встановлюються Уповноваженим органом.

    4. Страховий платіж визначається як добуток кількості пасажирів, страхової суми, зазначеної в договорі обов'язкового страхування відповідно до пункту 10.1. статті 10 цього Закону, та відповідного страхового тарифу, визначеного у відсотках страхової суми.

    5. Загальний розмір страхового платежу за договором обов'язкового страхування визначається шляхом підсумовування страхових платежів і встановлюється договором обов'язкового страхування.

    6. Порядок визначення кількості пасажирів для розрахунку страхового платежу за договором обов'язкового страхування встановлюється залежно від виду транспорту на підставі статистичних даних за останні 2 роки, наданих Страхувальником.

    7. При значній зміні обставин, повідомлених страховику при укладанні договору обов'язкового страхування, що суттєво впливають на оцінку страхового ризику, сторони вправі вимагати зміни умов договору обов'язкового страхування.

    8. Обставини, які суттєво впливають на оцінку страхового ризику, повинні бути визначені в договорі обов'язкового страхування.

    9. Страховик має право вимагати доплати страхувальником страхового платежу пропорційно збільшенню страхового ризику, а страхувальник - повернення страховиком частини страхового платежу пропорційно зменшенню страхового ризику. Зазначена правомочність здійснюється відповідною стороною шляхом направлення іншій стороні проекту угоди про зміну розміру страхового платежу.

    10. Якщо при збільшенні страхового ризику страхувальник заперечує проти відповідної зміни умов договору страхування, страховик має право вимагати розірвання договору обов'язкового страхування.



следующая страница >>