asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4




НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М.КОРЕЦЬКОГО
УДК 343.3/.7


КОРОЛЕНКО МИКОЛА ПАВЛОВИЧ



КВАЛІФІКАЦІЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ

УМИСНИХ ВБИВСТВ

ПРИ ОБТЯЖУЮЧИХ ОБСТАВИНАХ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінальне-виконавче право


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі кримінального права, кримінального процесу та криміналістики економіко - правового факультету Одеського національного факультету ім. І.І. Мечникова.


Науковий керівник

Доктор юридичних наук Стрельцов Євген Леонідович., професор, проректор з наукової роботи Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.






Офіційні опоненти:

Доктор юридичних наук Скибицький Василь Васильович, провідний науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України.









Кандидат юридичних наук, доцент Дзюба Володимир Трохимович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра кримінального права та кримінології, заступник декана юридичного факультету.






Провідна установа


Львівський національний університет імені І.Франка



Захист відбудеться “24” квітня 2002р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України (01001,м.Київ-1, вул. Трьохсвятительска, 4, тел. 228 – 80 – 46).
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України. (01001, м.Київ-1, вул. Трьохсвятительска, 4, тел. 228 – 80 – 46).
Автореферат розісланий ”24” березня 2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

^ Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Відповідно до ст.ст. 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне (абсолютне) право на життя. Обов'язок держави захищати життя людини. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Ці положення Конституції України відповідають загальновизнаним принципам міжнародного права, сформульованим у Загальній Декларації прав людини, Європейській Конвенції з прав людини, Міжнародному Пакті про громадянські та політичні права та ін. і закріплюють пріоритет загальнолюдських цінностей та положення про заборону свавільного позбавлення життя. Сучасна криміногенна ситуація в Україні характеризується зростанням злочинності, в тому числі умисних посягань на життя людини. Про це свідчать статистичні дані про зростання кількості умисних вбивств, як на терені раніше СРСР, так і на терені України зараз. В 1956 році в СРСР було зареєстровано 9 649 вбивств, а в 1991р. – 25 437, в Росії за 1986-1995 р.р. кількість вбивств збільшилась в 3,4 разів.

В Україні в 1972 р. було зареєстровано 1 577 вбивств, в 1992 р. – 3 679, а в 2000 р. – 4 034 вбивства, при цьому значна частина цих злочинів залишилась нерозкритою. Відмічається зростання латентності цих особливо тяжких злочинів.

Аналіз структури і динаміки вбивств дає підстави стверджувати, що в даний час умисні вбивства вчиняються з більшою жорстокістю і зухвалістю, та набувають надзвичайно високого рівня організованості при підготовці до їх вчинення та укриття їх наслідків, що призводить до суттєвого спотворення розуміння фактичних обставин і подальшої хибної юридичної оцінки діяння, негативно впливаючи на призначення справедливого покарання.

Саме правова охорона людини від злочинних посягань на її життя і здоров'я, як на найбільш важливі соціальні цінності, повинна бути забезпечена нормами Кримінального кодексу України 2001 р. В розділі II КК більш чітко визначені ознаки злочинів проти життя людини, а саме найтяжчий їх різновид – умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, та встановлює більш суворіше покарання за нього порівняно з КК УРСР 1960р.

Законодавством всіх країн світу умисне вбивство віднесено до найбільш тяжких злочинів, а тому переважна більшість кримінальних кодексів започатковує Особливу частину нормами, що містять положення про відповідальність за умисне вбивство, тим самим стверджуючи пріоритет загальнолюдських цінностей. Адже свавільне позбавлення життя людини на війні, внаслідок теракту, або в результаті злочину надзвичайно тяжко сприймається родичами і близькими потерпілого, співробітниками по роботі, викликає негативне відношення громадськості, як до вбивці, так і до певних політичних ситуацій і державних інституцій.

Проблема умисного вбивства взагалі і вбивства при обтяжуючих обставинах вимагає:

  • подальшої деталізації ознак юридичних складів умисного вбивства, виходячи з його нормативного визначення (ч. 1 ст. 115);

  • вироблення чітких роз'яснень змісту обтяжуючих (кваліфікуючих) ознак, які суттєво впливають на кваліфікацію дій суб'єкта вбивства і , природньо, на призначення законного та справедливого покарання;

  • проведення більш точної класифікації обтяжуючих обставин умисного вбивства, для уникнення можливих помилок в правозастосовчій діяльності, а в деяких випадках – можливих зловживань з боку працівників правоохоронних та правозастосовчих органів.

Зумовлено це тим, що для прийняття судом законного рішення і постановлення законного вироку, необхідно провести довгострокові та затратні оперативні і слідчі дії, надзвичайно складні експертизи та інші дослідження. Все це разом робить досудове і судове слідство по факту вбивства при обтяжуючих обставинах надто трудомістким та витратним.

Іншою проблемою є те, що структура Особливої частини КК України, архітектоніка її норм створюють ускладнення, пов'язані з конкуренцією кримінально-правових норм та кваліфікацією дій співучасників.

Названі проблеми постійно досліджувались відомими як вітчизняними, так і зарубіжними вченими-криміналістами. На Україні цією проблематикою займались: Александров Ю.В.,Андрушко П.П., Бажанов М.І., Борисов В.І., Глушков В.О., В.Т.Дзюба, Кобзаренко П.В., Коржанський М.Й., Матишевський П.С., Мельник М.І., Навроцький В.О., Смітієнко В.М., Сташис В.В., Тарарухін С.А., Фесенко Є.В., Шапченко С.Д., Яценко С.С., а в Російській Федерації: Аніянц М.К., Антонян Ю.М., Бородін С.В., Загородніков М.І., Кузнєцова Н.Ф., Побєгайло Є.Ф., Шаргородський М.Д.

Проте слід зазначити, що ці дослідження проводилися в іншій політико-правовій ситуації за умов соціалістичної системи права. Нове кримінальне законодавство України, яке має іншу філософську та концептуальну природу, вимагає дослідження проблем класифікації та кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах на нових правових та наукових засадах.

Це в першу чергу стосується визначення поняття вбивства, об'єкту злочинів проти життя, з'ясування тих фактичних даних, які враховані при визначенні нових обтяжуючих обставин, та які, в подальшому, повинні бути враховані законодавцем при вдосконаленні кримінального законодавства. Подальша розробка цієї проблеми позитивно впливатиме на правотворчу та правозастосову діяльність, сприятиме кращому розумінню механізму вчинення вбивства, в тому числі і кваліфікованого. Проблема полягає і в тому, що в Україні не проводилось монографічного дослідження, яке в комплексі охоплює проблему кримінальної відповідальності за умисне вбивство та його різновиди. Також відсутні щодо нового законодавства роз'яснення Пленуму Верховного Суду України з питань кваліфікації вбивств при обтяжуючих обставинах. Окрім цього, навіть саме нове законодавство України про кримінальну відповідальність за посягання на життя людини має бути приведено у відповідність до норм міжнародного права щодо прав людини, а в силу цього, відповідно, вдосконалено архітектоніку відповідних кримінально-правових норм тощо. Цим і пояснюється вибір теми дисертації.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення юридичної природи умисних вбивств при обтяжуючих обставинах; розробка критеріїв (підстав) класифікації обтяжуючих обставин цього різновиду вбивства; більш чітке визначення та вдосконалення правил кваліфікації умисних вбивств; розробка пропозицій з поліпшення практики застосування законодавства (ст. 115 КК) та вдосконалення чинного законодавства.

Враховуючи наведене, об'єктом дослідження є кримінально-правова категорія – вбивство, тобто діяння (дія або бездіяльність), під час вчинення якого потерпілий (фізична особа) протиправно і свавільно позбавляється життя, в тому числі й такий різновид цього злочину вбивства як вбивство при обтяжуючих обставинах.

Предметом дослідження є норми кримінального законодавства, якими передбачена відповідальність за вбивство; слідча та судова практика застосування норм КК України про відповідальність за вбивства при обтяжуючих обставинах; доктринальне тлумачення та розуміння слідчими, прокурорами, адвокатами, суддями юридичної природи та змісту норм КК України за кваліфіковане вбивство.

^ Методологічні основи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання, з яких основними є:

  • історичний – вивчення нормативних матеріалів, літературних та інших джерел з питань правової природи умисних вбивств;

  • діалектичний – як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ в їх протиріччях, розвитку та змінах;

  • метод порівняльного правознавства – аналіз та співставлення нормативних матеріалів національного та зарубіжного права, зокрема, англо-саксонської та романо - германських систем (сімей) права тощо;

  • інші методи – формально-логічний, системно-структурний, статистичний та інші.

Використання різних методів дослідження, джерел інформації (національного та зарубіжного законодавства, наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів, положень, висновків та пропозицій, висловлених окремими юристами-правниками на сторінках наукових видань, аналіз слідчої та судової практики розгляду справ про умисні вбивства та результатів її узагальнення) дало можливість автору виявити ряд нових кримінально-правових проблем, що стосуються умисного вбивства та його різновиду – кваліфікованого вбивства, та запропонувати способи їх розв'язання.

У роботі використовувались довідкова література та словники.

Нормативно-правовою базою дисертаційного дослідження є Конституція України, Кримінальний кодекс України 2001 року, міжнародно - правові акти.

^ Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим монографічним дослідженням в Україні питань кримінальної відповідальності за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах та їх кваліфікації. На основі комплексного дослідження історичних, нормативних та доктринальних аспектів проблеми кваліфікації вбивства при обтяжуючих обставинах, автор сформулював нове бачення основного змісту кримінальної відповідальності за ці злочини.

У дисертації виноситься на захист ряд нових у теоретичному плані та важливих у правозастосовчий діяльності положень, зокрема:

1. Пропонується власне визначення поняття вбивства, під яким розуміється “протиправне умисне позбавлення життя іншої особи, народженої людиною (вбивство)”.

2. Автор пропонує доповнити коло обтяжуючих (кваліфікуючих) обставин, що визначені ч. 2 ст. 115 КК України, наступними видами:

- вбивство, яке поєднане із викраденням людини;

  • вбивство з метою вилучення органів або тканин потерпілого;

  • вбивство, що вчинене злочинною організацією;

  • вбивство при розбої, вимаганні та бандитизмі;

  • вбивство родичів, близьких, рідних з ганебних мотивів або нешанобливого ставлення до них;

  • вбивство особою, яка переховувалась від слідства та суду з метою уникнення відповідальності;

  • вбивство з залученням жінки, неповнолітнього а також особи, яка не підлягає кримінальній відповідальності.

Пропонується також доповнити пункт 4 частини 2 статті 115 КК України такою обставиною як “вбивство особи, яка перебувала у безпорадньому стані (похилий вік, тяжка хвороба)”.

3. В роботі запропоновано та наведено аргументи щодо доповнення переліку обтяжуючих обставин такою ознакою: “вбивство, вчинене спеціальним суб'єктом (особою, яка використовує свою службову діяльність для схилення осіб, що від нього залежать по службі, до вчинення вбивства)”.

4. В роботі обгрунтовується розподіл обтяжуючих обставин умисного вбивства на два види за об'єктивними та суб'єктивними підставами.

5. Автор пропонує в ст. 27 КК України розширити коло співучасників за рахунок віднесення до них “замовника”, “функціонера”, “посередника”, та дає визначення їх юридичних ознак.

6. В розвиток положень міжнародно-правових норм щодо захисту життя людини та виходячи з того, що Конституцією України визначено, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя (ст. 27 Конституції України), автор аргументовано доводить виключити з числа вбивств “вбивство через необережність” та визначити це діяння як “необережне заподіяння смерті”, передбачивши різновиди цього злочину.

7. Автор робить спробу аргументувати необхідність в роз'єднанні на нормативному рівні “злочинів проти життя” від “злочинів проти здоров'я”.

^ Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що автор запропонував змінити редакцію статті 115 КК України шляхом уточнення поняття умисного вбивства, уточнення і розширення кола обтяжуючих обставин та визначив їх класифікацію за об'єктивними та суб'єктивними підставами. Крім того, автор запропонував розширити коло співучасників та виключити з числа вбивств “вбивство через необережність”, шляхом визнання його “необережним позбавленням життя”, а також на нормативному рівні відокремити “злочини проти життя” від “злочинів проти здоров'я” (законотворчий аспект).

Дисертантом проаналізовані матеріали 212 найбільш характерних з точки зору судової практики та теорії правозастосуваня з досліджуваних питань кримінальних справ судів України, узагальнення Верховного Суду України по цій категорії справ та врахував власний досвід розгляду кримінальних справ про вбивства. Отримані результати цього аналізу враховуються у діяльності судів України, та направлені до Верховного Суду України для врахування при прийнятті Пленумом постанови щодо кваліфікації вбивств (правозастосовчий аспект), використовуються у навчальному процесі Одеського національного університету імені

І.І. Мечникова. Автор вважає, що отримані результати аналізу будуть корисними для подальшого удосконалення кримінального законодавства України (законотворчий аспект).

Положення, які містяться в роботі , а також практичні рекомендації автора можуть бути використані в юридичних вузах та факультетах при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, при проведенні занять по темі: “Злочини проти життя та здоров’я людини”; а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів (навчальний аспект).

Висновки і пропозиції, викладені в дисертації, можуть стати теоретичним і практичним матеріалом для подальших досліджень в науці кримінального права, чому сприяють: великий масив нормативних актів, матеріалів слідчо-судової практики та літературних джерел, проблемний та дискусійний характер сформульованих автором положень (науково-дослідницький аспект).

^ Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були апробовані під час обговорення роботи та окремих її розділів на засіданнях кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики економіко-правового Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова, а також на семінарах – нарадах колегій в кримінальних справах обласних судів України.

Результати роботи доповідалися на науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, які відбувалися в Одеському універсітеті ім. І.І. Мечникова та на Міжнародній конференції, яка відбулася в Європейському університеті фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу (16-17 травня 2001р.).

Дисертантом підготовлені Методичні рекомендації регіональним судам України щодо розгляду справ про вбивства та направлені до обласних судів та Верховного Суду України.

^ Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, списку використаних нормативних і літературних джерел. Повний обсяг дисертації - _____ сторінок, в тому числі список використаних джерел - ____ сторінок (____ посилань).
^ Основний зміст
У вступі визначається актуальність теми, дається загальна характеристика основних напрямів дослідження, визначається його мета та завдання, формулюються основні теоретичні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, вказано на їх апробацію.

Перший розділ “Історичний та порівняльно-правовий аспекти кримінально-правової характеристики умисного вбивства при обтяжуючих обставинах як особливого різновиду злочинів проти життя людини”, складається з двох підрозділів. В ньому розглядається історичний аспект відповідальності за вбивство на теренах України та порівняльно-правовий аспект проблеми умисних вбивств при обтяжуючих обставинах за кримінальним правом окремих зарубіжних держав.

^ У першому підрозділі “Історія розвитку кримінального законодавства про відповідальність за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах на теренах України” подається історичний огляд проблеми кримінальної відповідальності за вбивство та його особливого різновиду – вбивства при обтяжуючих обставинах (кваліфікованого вбивства), що вперше було на законодавчому рівні закріплено в “Руській правді” (X ст.).

Автор вважає, що цей аспект має бути досліджений в трьох історичних вимірах:

1. Час існування Київської Русі, коли використовувались норми як звичаєвого так і статутного права. Найбільш сувора відповідальність у вигляді відання на “потік і пограбування” призначалася за підпали, конокрадство та розбій, пов'язані з вбивством.

2. Втрата державності на теренах України. Після татаро-монгольської навали на теренах України поступово почали діяти правові системи спочатку Литви та Польщі, а потім і Московії (Росії). Поряд з цим в цей період продовжувалося використовуватися звичаєве право та статутне право (“Руська правда”).

В цей період в нормах кримінального права було сформульовано два підходи до визначення поняття злочину: формальний та матеріальний, з розкриттям юридичних ознак об'єктивного та суб'єктивного характеру з встановленням відповідальності за скоєння злочину шляхом бездіяльності.



следующая страница >>