asyan.org
добавить свой файл
1
Меморіальна зона,

присвячена життю та творчості композитора С.С. Прокоф’єва.
І. 23 квітня 1891 року в мальовничому селі Сонцовка (зараз с.Красне Красноармійського району Донецької області) народився видатний композитор, піаніст і диригент Сергій Сергійович Прокоф'єв. В цьому селищі пройшло його дитинство, були написані перші твори, звідси в серпні 1904 р. тринадцятирічний С.Прокоф'єв виїхав на навчання до Петербурзької консерваторії. А в 1910 році після смерті батька Прокоф'єви назавжди покинули Сонцовку, але роки, проведені в ній, назавжди залишилися в пам'яті Сергія Сергійовича, про що він не раз писав у своїх спогадах.
В 1991 році на честь 100-річчя від дня народження С.С. Прокоф'єва на його батьківщині в с.Красне зусиллями вдячних земляків була відкрита меморіальна зона, присвячена життю та творчості всесвітньо відомого композитора С.С.Прокоф’єва. Меморіальна зона включає єдиний в світі музей С.С.Прокоф 'єва (відділ Донецького обласного краєзнавчого музею) з чудовим концертним залом на 120 глядацьких місць, пам'ятник композитору С.С.Прокоф'єву роботи скульптора В.П.Полоніка, Свято-Петропавлівську церкву та пам'ятний знак на місці будинку-садиби батьків Сергія Сергійовича.

1. Центром меморіальної зони є меморіальний музей С.С. Прокоф’єва. Експозиція музею створена творчим колективом художників Ленінградського комбінату живописно-оформлювального мистецтва (автори проекту: член Спілки художників і архітекторів РРФСР Б.Х.Бейдер і В.В.Боровіков), наукових співробітників Донецького обласного краєзнавчого музею за активної участі викладацького складу Донецької державної музичної академії і багатьох ентузіастів, справжніх шанувальників таланту великого композитора.
Початок експозиції було покладено під час першого концерту донецьких артистів в грудні 1959 року. В той знаменний вечір жителі Сонцовка (зараз с.Красне) отримали в дар портрет композитора художника В.Г.Радченко, комплект платівок із записами його творів, книги про його життя і творчість, ноти. Ці експонати розмістили у невеликій кімнаті сільського будинку культури. З 1966 року над громадським музеєм опікувала Московська музична школа № 1 імені Прокоф'єва. Серед подарунків, зроблених москвичами музею, були особисті речі композитора, партитури, книги і скульптурний портрет Прокоф'єва, виконаний в сучасній манері скульптором В.Думаняном.
У 1990 році виконкомом Донецької обласної Ради народних депутатів було прийнято рішення про створення в селі Красному меморіальної зони, присвяченої життю та діяльності С.С.Прокоф 'єва. Меморіальний музей вийшов елегантним і не схожим на інші, як і сам композитор.

Експозиція музею розгорнута в приміщенні школи, де колись викладала мати композитора, Марія Григорівна Прокоф'єва.

У трьох залах музею розміщені матеріали, які розповідають про життя й творчість Прокоф'єва. Основні теми експозиції першого залу – дитинство й роки навчання в консерваторії. У житті С.С. Прокоф'єва будинок, родина відігравали велику роль. Центральне місце в експозиції цього залу займає рояль «Шредер», такий же був у будинку Прокоф'євих. Частина експозиції присвячена рокам, проведеним у стінах Петербурзької консерваторії. Про інтенсивну концертну діяльність С.С. Прокоф'єва за кордоном (США, Великобританія, Франція, Італія) і після повернення на батьківщину свідчать матеріали другого залу. Дійсні речі, які належали Сергію Сергійовичу, прижиттєві видання творів композитора, журнали, газети, фото друзів і виконавців відображають атмосферу музичного життя того часу.
Яскраві театралізовані комплекси, які містять костюми, бутафорію, ескізи декорацій, афіші й програми спектаклів, особисті речі виконавців провідних партій у балетах й операх С.С. Прокоф'єва відображають особливий театральний світ, створений композитором.
Третій зал розповідає про зв'язок творчості Прокоф'єва з Україною, про постановки музичних творів композитора на сценах провідних театрів нашої країни, повага пам'яті нашого видатного земляка (випуск книг, марок, виготовлення конвертів, присвячених ювілеям великого майстра).
2. ^ Пам’ятник композитору Сергію Сергійовичу Прокоф’єву роботи народного художника України Василя Полоніка та архітектора А.Л.Лукіна. Пам’ятник являє собою скульптуру композитора (чавун) в повний зріст, зображеного сидячим на лаві, на постаменті з каменя. Висота скульптури 3,5 м, висота постаменту 2,55 м.
3. ^ Свято-Петропавлівський храм с. Красне (Сонцовка) Красноармійського району побудований у 1840 році. Ця сувора будівля, з лаконічним декором, що має в плані хрест (розмірами 21 на 12 метрів), побудована в стилі пізнього класицизму. Вона цегляна, обштукатурена. Храм знаменитий тим, що під його склепінням у 1891 році священиком Андрієм Павловським був хрещений син керуючого Сонцовскою економією Сергія Прокоф'єва – Сергій Прокоф'єв, що став згодом всесвітньо відомим композитором.    З дитячих років відвідував він церкву с.Сонцовка, співав у церковному хорі, аж до від'їзду в Петербург у 1910 році. На території церковного двору поховані бабуся та сестри С.С. Прокоф'єва.

Служба в Свято-Петропавлівському храмі проводилася до 30-х років ХХ століття. Після Великої Вітчизняної війни церква була відремонтована і знову діяла до 1953 року. В 1956 році храм був перетворений на склад ядохімікатів. У 1989 році будівля храму рішенням Донецької обласної ради від 12.07.1989 № 222 була взята на державний облік як пам’ятник архітектури області. В період підготовки до святкування 100-річчя з дня народження С.С.Прокоф’єва були проведені реставраційно-відновлювальні роботи будівлі храму та його убранства.

4. ^ Пам’ятний знак на місці садиби Прокоф’євих.

Молоде подружжя Прокоф’євих переїхало до Сонцовки у 1878 році. Будинок сім’ї Прокоф’євих не зберігся, але зі спогадів С.С. Прокоф’єва дізнаємося, що будинок «… був одноповерховий, присадкуватий, білий з залізним дахом. З одного боку над ним височів тінистий каштан, під яким я любив грати в спекотні дні, з іншого - ряд білих акацій. Кімнати - з білими стінами і жовтими статями, не дуже маленькі, але з низькими стелями. Меблі в чохлах, тому, що оббивка стара. По кутах в діжках фікуси, філодендрони і невелика пальма. Всіх кімнат дев'ять, не рахуючи контори, дівочої, комор. Кухня - в окремому будинку. Далі - три стайні, чотири амбра, служби, кузня, свинарник. Ще далі кошари і чабарні, два саду. В обох садах - баня, пасіка, малинник і город з штучним зрошенням. І все-таки це був глухий кут: залізна дорога - в двадцяти п'яти кілометрах, лікар і лікарня - в двадцяти трьох, пошта - у восьми і працювала двічі на тиждень, шосе було відсутнє, інтелігентні сусіди теж». До 100-річчя з дня народження С.Прокоф’єва на місці садиби було встановлено пам’ятний знак.
ІІ. До 120-річчя з дня народження С.С.Прокоф′єва в рамках культурно-просвітницького проекту «Донеччина - батьківщина Сергія Прокоф'єва» проведено капітальний ремонт і реконструкцію музею (оновлено фасад, підлогу, замінено вікна, ремонт будівлі у середині, створена конференц – зала з сучасною апаратурою), благоустрій території, відремонтовано фасад школи, яка розташована поряд з музеєм. Усі об’єкти меморіальної зони знаходяться в задовільному стані. Але дах Свято-Петропавлівського храму та внутрішнє убранство потребує значних робіт (розпис на стелі майже втрачено).
ІІІ. Меморіальна зона включена до туристичного маршруту «Село Красне – батьківщина композитора С.Прокоф’єва», який увійшов до числа основних маршрутів для екскурсійного обслуговування гостей та учасників фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Меморіальна зона, присвячена життю та творчості С.С. Прокоф’єва, є перлиною культурного надбання нашого регіону, одною з головних визначних пам’яток Донецької області. Щорічно тут проходять відкритий конкурс юних піаністів «Прокоф’євська акація» та Міжнародний фестиваль музичної творчості «Прокоф’євська весна». Музей щорічно відвідують понад 6000 осіб, як вітчизняних, так і зарубіжних туристів.


VІ. Відомості про об’єкти меморіальної зони.

В газетах «Донбас» (19.04.2012), «Маяк» (№ 16 від 19.04.2012) освітлювалося відкриття музею після реставрації. Інформацію про музей можна знайти: на сайтах rus.kraeved.dn.ua, museum.dn.ua.

Фотоальбом «Симфонія життя», набор листівок «Музей Прокоф’єва» (2011), «Красноармейский район: Люди, история, факти» (2008 р.), Виктор Федоров «Эхо войны» - поэма «Сонцовки луч волшебный вдохновенья» (2010), статті О.Пузік в журналі «Музеї України», Г. Чумак «Донбас музейний» // Український світ. (№ 4-6, 2005).
Відомості про Свято-Петропавлівський храм можна знайти в «Справочной книге Екатеринославской епархии» за 1908 та 1913 роки, в книзі «Донбас Православний» (2000 р.), а також в журналі «Голубка» ( № 7, 2006), газетах «Маяк», «Донеччина» (№ 23 від 18.04 2003).


Начало формы