asyan.org
добавить свой файл
1
ПРИРОДНІ ЛІКУВАЛЬНІ РЕСУРСИ ТА

ПРЕФОРМОВАНІ ЗАСОБИ

К.Д. Бабов, Т.А. Золотарьова, Б.Ф. Омецинський
Формування державної стратегії України щодо розвитку рекреаційного господарства і курортно-рекреаційного природокористування є виключно актуальною проблемою у зв'язку з необхідністю масового оздоровлення населення країни, а також є основою для конструктивної взаємодії органів державної влади України та її суб'єктів щодо забезпечення комплексного використання природних рекреаційних ресурсів і потенціалу рекреаційного господарства.

Збереження і розвиток курортної галузі повинні стати складовою державної політики у справі охорони і зміцнення здоров'я населення, а також пріоритетним напрямком у формуванні соціальних програм, передбачаючи реалізацію прав громадян на відпочинок, лікування, сприятливе навколишнє середовище, прав майбутніх поколінь на використання рекреаційного природно-ресурсного потенціалу з метою підтримки високої якості життя, а також вирішення поточних задач масового оздоровлення населення і нерозривного зв'язку зі здійсненням адекватних заходів щодо збереження і відновлення природних рекреаційних ресурсів.

Курортний комплекс України представлений величезними запасами різноманітних природних лікувальних ресурсів, мережею санаторно-оздоровчих закладів і резервом досвідченого кадрового потенціалу. Так, природні курортно-рекреаційні комплекси українського узбережжя Чорного і Азовського морів, карпатського регіону, Полісся та інших регіонів України мають велике регіональне, національне й міжнародне значення як для системи масового оздоровлення населення України, СНД та інших країн, так і для стабілізації економіки і соціально-економічного прогресу, інтеграції України у світову економічну систему.

Серед природних багатств країни особливе місце за своїм економічним та соціальним значенням займають природні лікувальні ресурси, на базі яких діє та успішно розвивається така важлива галузь системи охорони здоров’я, як санаторно-курортна, а також розлив мінеральних вод у харчовій промисловості.

У 2000 році вступив в дію Закон України "Про курорти". Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади розвитку курортів в Україні. Він спрямований на забезпечення використання з метою лікування і оздоровлення людей природних лікувальних ресурсів (ПЛР), природних територій курортів та їх охорони. Стаття 6 цього Закону "Природні лікувальні ресурси" відносить до природних лікувальних ресурсів мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, морську воду, природні об'єкти і комплекси із сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Наказом МОЗ України від 02.06.2003 р. № 243 «Про затвердження Порядку здійснення медико-біологічної оцінки якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методів їх використання» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.08.03 № 752/8073) визначено основні поняття та терміни:

^ Мінеральні природні води – природні підземні мінеральні води об’єктів (родовищ), що характеризуються певним та стабільним фізико-хімічним складом, вмістом біологічно активних компонентів та сполук відповідно до кондицій, установлених для кожного об’єкта (родовища), які використовуються без додаткової обробки, що може вплинути на хімічний склад та мікробіологічні властивості. Критерії мінеральних вод для питного та зовнішнього застосування визначені в додатку 1 до Наказу.

^ Фасовані природні підземні мінеральні (лікувально-столові, лікувальні) води – мінеральні води, які розлито в герметичну тару для реалізації.

Фасовані природні підземні мінеральні лікувально-столові води – природні підземні мінеральні води об’єктів (родовищ), які мають лікувальні властивості, характеризуються мінералізацією від 1,0 до 8,0 г/дм3, стабільністю фізико-хімічного складу, вмістом біологічно активних компонентів та сполук, нижчим за прийняті бальнеологічні норми, відповідно до вимог кондицій, установлених для кожного об’єкта (родовища), які використовуються без додаткової обробки, що може вплинути на хімічний склад та мікробіологічні властивості, згідно з медичним (бальнеологічним) висновком.

Мінеральні природні лікувально-столові води застосовуються як лікувальні за призначенням лікаря і як столові напої при несистематичниму вживанні протягом не більше 30 днів з інтервалом 3-6 місяців.

^ Природні підземні мінеральні лікувальні води – природні підземні мінеральні води об’єктів (родовищ), які мають виражену лікувальну і профілактичну дію на організм людини, характеризуються мінералізацією більше 8,0 г/дм3 або меншою при вмісті в них біологічно активних компонентів та сполук не нижче прийнятих бальнеологічних норм (додаток 1) відповідно до кондицій, установлених для кожного об’єкта (родовища), вода яких використовується без додаткової обробки, що може вплинути на хімічний склад та мікробіологічні властивості, згідно з медичним (бальнеологічним) висновком.

Мінеральні природні лікувальні води використовуються тільки з лікувальною метою за призначенням лікаря відповідно до медичних показань.

Води з мінералізацією від 1,0 до 1,5 г/дм3 досліджують на біологічну активність для визначення їх типу: столові або лікувально-столові води.

^ Розведені мінеральні води - води, які одержані шляхом розведення природних підземних мінеральних вод природними підземними мінеральними водами з мінералізацією до 1,5 г/дм3, що дає змогу їх використання у курортній та позакурортній практиці.

^ Грязі лікувальні (пелоїди) – торф’яні, сапропелеві, мулові сульфідні, прісноводні глинисті мули, сопкові гідротермальні мули складені із мінеральних та органічних речовин, що пройшли складні перетворення внаслідок фізико-хімічних, хімічних, біохімічних процесів та являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу, яка застосовується у нагрітому стані для грязелікування. Основні типи лікувальних грязей визначені в додатку 2.

^ Морська вода - води земної поверхні, що зосереджені в морях. Характеризуються стабільністю співвідношення концентрацій основних іонів незалежно від їх абсолютних концентрацій, загальною мінералізацією від 6 до 18 г/дм3, постійним сольовим складом, у якому 80 % припадає на хлорид натрію, 20 % - на солі кальцію, магнію, калію, брому тощо.

^ Озокерит (гірський віск) – групова класифікаційна назва бітумів, масляна частина яких утворена твердими вуглеводнями, переважно парафінового ряду (церезини).

^ Ропа – насичена солями вода соляних озер (лиманів), порожнин і пор донних відкладів.

Бішофіт заключний продукт галогенезу, утворений на останній стадії формування соляних відкладів сульфатного типу, багатих магнієм.

^ Преформовані засоби - препарати на основі природних лікувальних ресурсів: води з харчовими та рослинними домішками, грязьові розчини, різнорозчинникові грязьові витяжки, грязьові маси з домішками неорганічних, органічних сполук та біологічно активних компонентів, які справляють лікувальну чи профілактичну дію на організм людини при внутрішньому або зовнішньому застосуванні.

^ Медико-біологічна оцінка якості та цінності природних лікувальних ресурсів - науково-експериментальне обґрунтування ефективності та безпечності природних лікувальних ресурсів, у тому числі преформованих засобів, можливості їхнього використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
^ Медичний (бальнеологічний) висновок – висновок на підставі комплексних медико-біологічних та інших спеціальних досліджень складу та властивостей природних лікувальних ресурсів, у тому числі преформованих засобів, щодо можливості використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань; документ, який регламентує якість природних лікувальних ресурсів, а також кондиційний склад корисних і шкідливих для людини компонентів

Медичний (бальнеологічний) висновок підлягає перегляду в разі, якщо під час його дії сталися зміни:

  • чинного законодавства України;

  • режиму експлуатації родовища природних лікувальних ресурсів;

  • основних компонентів складу, у тому числі і біологічно активних;

  • показань та протипоказань щодо застосування;

  • впровадження нових методів аналізу природних лікувальних ресурсів, у тому числі преформованих засобів;

  • медико-біологічного обґрунтування термінів придатності до споживання;

  • технології виробництва.

^ Кліматологічні дослідження – вивчення особливостей клімату, його формування і географічного розповсюдження.

Геолого-гідрологічні дослідження – геологічні, гідрогеологічні та гідрологічні дослідження природних лікувальних ресурсів, їх походження, умов залягання, фізичних і хімічних властивостей, взаємодії з гірськими породами, атмосферними та поверхневими водами, закономірностей явищ та процесів у них, а також можливості їх практичного використання.

^ Курортологічні дослідження – вивчення дії комплексу природних чинників, притаманних даній місцевості, щодо надання їй статусу курорту (характеристика ландшафтних, кліматичних, інженерно-геологічних умов, природних лікувальних ресурсів, можливості їх використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань, визначення методів їх використання тощо).

^ Дослідження (випробування) – експериментальне визначення кількісних і/або якісних характеристик властивостей об’єкта досліджень. Випробування бувають:

  • досліджувальні (визначальні), які проводяться для вивчення певних характеристик властивостей об’єкта;

  • порівняльні – для порівняння характеристик об’єктів;

  • контрольні – для встановлення відповідності об’єкта згідно з нормативними вимогами.

^ Доклінічні дослідження природних лікувальних ресурсів, у тому числі преформованих засобів, – комплекс гідрогеологічних, фізико-хімічних, мікробіологічних, санітарно-епідеміологічних, фізіологічних та інших досліджень, у процесі яких обґрунтовуються їх ефективність та безпека.

^ Клінічні випробування природних лікувальних ресурсів, у тому числі преформованих засобів, – вивчення на людині їх ефективності та безпеки з метою виявлення або підтвердження бальнеологічних та інших властивостей, можливих побічних реакцій при застосуванні.

Станом на 01.01.2009 Українським НДІ медичної реабілітації та курортології проведено комплекс доклінічних досліджень та клінічних випробувань і видано медичний (бальнеологічний) висновок за останні 3 роки на 53 фасовані мінеральні лікувально-столові води, 32 мінеральні лікувальні води, які використовуються у санаторно-курортній галузі при внутрішньому та зовнішньому застосуванні та 8 лікувальних грязей (пелоїдів). Також за цей час підготовлено довідки про кондиції на 20 родовищ мінеральних вод, 5 родовищ лікувальних грязей (пелоїдів), які необхідні при затвердженні їх запасів у ДКЗ України.

Інформаційною базою для ефективного управління ПЛР, ведення статистики, підтримки інвестиційної політики повинен стати ^ Державний кадастр природних лікувальних ресурсів (ДКПЛР), який фактично повинен вестись поруч з Державним кадастром природних територій курортів.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 2001 р. № 872 „Про затвердження Порядку створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів”, Кадастр застосовується для здійснення ефективного поточного і перспективного використання ПЛР у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації, рекреації населення; забезпеченні раціонального видобутку, використанні та охороні ПЛР; створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань та відпочинку людей; удосконалення системи проведення природоохоронних заходів, створення округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів; вирішення інших питань, пов'язаних з використанням ПЛР. Сучасне рішення означених задач повинне здійснюватися за допомогою гео-інформаційних технологій у вигляді створення автоматизованої системи ведення ДКПЛР.

До речі, Постановою Кабінету Міністрів від 23 травня 2001 р. № 562 затверджено Порядок створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів.

Аналіз та систематизація накопичуваних відомостей та результатів досліджень по курортно-рекреаційних регіонах стосовно природних лікувальних ресурсів є вкрай необхідними. Окрім того, необхідно мати також уявлення про рівень антропогенного впливу на гідромінеральні ресурси родовищ, які використо­вуються, що ставить питання про актуальність елементів моніторингу. Разом з тим, в державних структурах часто відсутні відомості про екологічний стан природних лікувальних ресурсів, розташованих у регіонах, де у ряді випадків необхідна їхня спеціальна оцінка. У зв'язку з цим, важливими завданнями у цьому напрямку є визначення доцільності першочергового розвитку експлуатації тих чи інших родовищ мінеральних вод або проведення заключних стадій їхньої розвідки; оцінка напрям­ку використання мінеральних вод та перспективності курортної рекреації у конкретних регіонах.

В Українському науково-дослідному інституті медичної реабілітації та курортології аргументовано концепцію моніторингу природних ліку­вальних ресурсів України: методологію (ідейні та наукові основи) та методики (організацію, структуру та програму в загальному вигляді), розроблено критерії оцін­ки якості мінеральних вод та лікувальних грязей.

Комплексні дослідження різноманітних природних лікувальних ресурсів, оцінка їх сучасного стану обумовлює розвиток курортів різного профілю. Для цьо­го необхідно:

  • проведення повної еколого-економічної оцінки і паспортизації рекреаційних ресурсів, які є в Україні;

  • переходу від часткових і розрізнених досліджень окремих проблем розвит­ку рекреаційної інфраструктури та використання рекреаційних ресурсів за відомчою ознакою до комплексних досліджень і опрацювання відповідних програм в масштабі окремих областей;

  • забезпечення повноцінного фінансування науково-дослідних робіт з вищеозначених питань.

Очевидний той факт, що збереження природних лікувальних ресурсів пови­нно бути засновано, насамперед, на охороні курортно-рекреаційних зон. Не дивля­чись на очевидну економічну доцільність і гостру потребу в розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу, на сьогодні в Україні за незначним виключенням не встановлено межі охоронних зон усіх видів (зон санітарної охорони курортів, прибережних захисних смуг вздовж морів тощо), майже не визначені показники резер­вних територій для розвитку курортів навіть на найближчу перспективу. Тому особливої уваги потребує комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних ресурсів. Набуває важливого значення вироблення регламентацій діяльності у межах зон санітарної охорони курортів, контролю якості природних лікувальних ресурсів. Так, відповідно до статей 30-33 Закону України „Про курорти", регламентуються вимоги щодо трьох зон санітарної охорони курортів: перша зона - суворого режиму; друга - зона обмежень; третя - зона спостережень. Реалізація конкретних аспектів щодо даних вимог викладена у відповідних нормативно-методичних документах, які знаходяться на різних стадіях опрацювання та затвердження.

Для сучасної оцінки природного потенціалу курортів і забезпечення сталого розвитку курортів необхідно, перш за все, державне зведення даних про природні лікувальні ресурси і об'єкти курортної інфраструктури, що є головним завданням створення, відповідно до Закону України „Про курорти", Державних кадастрів природних територій курортів і природних лікувальних ресурсів. Крім того, при оголошенні природної території курортною та застосуванні спеціальних економічних заходів мають бути враховані результати еколого-економічної та соціально-економічної оцінок природного потенціалу курортів та об'єктів їх інфраструктури.

Як вже зазначалося, першочерговими завданнями формування державної політики у сфері діяльності курортів має бути розробка концепції розвитку курортів, яка б визначала види санаторно-курортних закладів та напрями їх спеціалізації та Програми координації діяльності курортів незалежно від відомчої підпорядкова­ності і форм власності, яка повинна охоплювати такі основні питання:

  • раціональне використання природних лікувальних ресурсів та їх охорону;

  • дотримання уніфікованих державних стандартних методик у галузі лікування і медичної реабілітації;

  • дотримання науково обґрунтованих термінів лікування і реабілітації на курортах;

  • розробка Положення про охорону курортних територій, родовищ природних лікувальних ресурсів, режимів і округів санітарної охорони;

  • створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів;

  • розробка системи Державного моніторингу природних лікувальних ресурсів і територій;

  • розробка економічно обґрунтованих нормативів плати за користування природними лікувальними ресурсами;

  • підготовка переліку курортів державного і місцевого значення.

Розвинена інфраструктура курортних територій (транспорт, зв'язок, комунальне господарство), яка відповідатиме світовим стандартам, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності курортно-рекреаційного комплексу України, її розвиток потребує вирішення територіально-функціональних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань. Вони пов'язані з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання територіальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів; вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів.

Тому наявність унікальних природних лікувальних ресурсів, відомостей щодо їх сучасного стану, розвинутої інфраструктури санаторно-курортних закладів становлять той базовий потенціал, на тлі якого повинно формуватися державне ставлення до раціонального використання рекреаційних можливостей курортних територій, що обумовить подальший розвиток курортної галузі України.