asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 4

^ 5.2. Міжнародно правові документи які захищають політичні права людини.
Політичні права включають свободу слова, свободу зборів й асоціацій, право брати участь в управлінні своєю країною, право обирати і бути обрним на чесних періодиних виборах, що проводяться шляхом таємного голосування (ст. 18-21 ВДПЛ, і ст. 18, 19, 21, 22 ПпГта ПП).

У ^ Загальній Декларації Прав Людини в захист політичних прав людини присвячено ряд статей, в яких говориться слідуюче:

- кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх волеиявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів;

- кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій;

- ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації;

- кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників;

- кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні;

- воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування1.

Також захист політичних прав людини найшов своє відображення у деяких статтях ^ Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, в яких ведеться мова про слідуюче:

- кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії. Це право включає свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приавтно, у відправленні культу, виконанні релігійних і ритуальних обрядів та вчень;

- ніхто не повинен зазнавати примусу. Що принижує його свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір;

- свобода сповідувати релігію або переконання на свій вибір;

- свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням, які встановлено законом і які є необхідними для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров’я і моралі, так само, як і основних прав та свобод інших осіб;

- держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу батьків, у відповідних випадках законнних опікунів, забезпечувати релігійне і моральне виховання своїх дітей відповідно до своїх власних переконань;

- кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів;

- кожна людинамає право на вільне вираженя свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інормацію та ідеї незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір;

- користування передбаченими в пункті 2 статті 19 правами накладає особливі обов’язки і особливу відповідальність. Воно може бути, отже, пов’язане з певними обмеженнями, які, однак, мають встановлюватися законом і бути необхідними:

а) для провадження прав і репутації інших осіб;

б) для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральноті населення;

- будь-яка пропоганда війни повинна бути заборонена законом;

- будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинен бути заборонений законом;

- визнається право на мирні збори. Коритування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крям тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб;

- кожна людинамає право на свободу асоціації з іншими, виключаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів;

- користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадянськогопорядку, охорони здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень користування цим правом для осіб, що входять до складу збройних сил і поліції;

- ніщо не дає права державам, які беруть участь у Конвенції Міжнародної організації праці 1948 року щодо свободи асоціацій і захисту прав на організацію, приймати законодавчі акти на шкоду гарантіям, передбаченій у зазначеній конвенції, або застосовувати закон так, щоб завдавалося шкоди цим гарантіям;

- кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необгрунтованих обмежень право і можливість:

а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за представництвом вільно обраних представників;

б) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців;

с) допускатися у своїй країні на загальних умовах рівності до державної служби1.

^ 5.3. Міжнародно правові документи які захищають культурні права людини.
Культурні права - це, перш за все, право вільно брати участь у культурному житті суспільства, науковому прогресі, користування його благами, право на захист моральних і матеріальних інтересів автора будь-якої наукової, літературної чи чи художньої продукції (ст. 27 ВДПЛ).

У ^ Загальній Декларації Прав Людини в захист культурних прав людини присвячена стаття, в якій говориться слідуюче:

- кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами;

- кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є1.

Також захист культурних прав людини найшов своє відображення у статті 15 ^ Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, в якій ведеться мова про слідуюче:

- держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають правокожної людини на:

а) участь у культурному житті;

б) користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування;

с) користування захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з будь-якими науковими, літературними чи художніми працями, автором яких вона є;

- заходи, яких повинні вживати держави - учасниці цього Пакту для повного здійснення права, включають ті, які є необхідними для охорони, розвитку і поширення досягнень науки та культури;

- держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу, безумовно необхідну для накуових досліджень і творчої діяльності;

- держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають користь, що її дають заохочення і розвиток міжнародних контактів та співробітництва в науковій і культурній галузях2.
^ 6. Міжнародно-правові організації з прав людини.
6.1. Всесвітні.

В 1946 році була створена Комісія ООН з прав людини, в обов’язки якої входила підготовка Міжнародного білля про права людини, який би визначав права і свободи, задекларовані Статутом ООН. Першим таким документом стала Загальна декларація прав людини.

Крім комісії, як передбачено ст. 28 Пакту про громадянські і політичні права, було створено Комітет з прав людини, який має право здійснювати контроль за дотриманням полодень Пакту:

  1. розглядаючи періодичні доповіді, які подаються країнами-учасниками Пакту;

  2. розглядаючи скарги однієї держави на другу про порушення прав людини;

  3. з врахуванням положень Факультативного протоколу може приймати і розглядати скраги окремих осіб, які стверджують, що вони стали жертвами порушень даною державою-учасницею певного із закріпленого у Пакті прав.

Контроль за дотриманням державами-учасницями положень Пакту про економічні, соціальні і культурні права здійснює Комітет з економічних, соціальних і культурних прав, створений Економічною і Соціальною Радою ООН в 1985 році. Механізм його діяльності аналогічний до Комітету з прав людини.

Існує ще ряд інщих Комітетів ООН, зокрема Комітет з ліквідації расової дискримінації. Комітет з ліквідації дискримінації стосовно жінок та ін.

В ООН є ряд установ, які в межах своєї компетенції володіють певним механізмом захисту тих чи інших прав людини. До них належать:

- Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). В коло повноважень цієї організації входять питання, які стосуються прав, пов’язаних з освітою, наукою, культурою, засобами маової інформації, включаючи свободу переконань і їхнього висловлювання. В рамках організації створений Комітет з конвенцій і рекомендацій ЮНЕСКО.

- Міжнародна Організація Праці існує з 1919 року і має на меті досягнення соціальної справедливості як у соціальній сфері, так і в трудовій діяльності. В рамках організації також створений Комітет із застосування конвенцій і рекомендацій.


6.2. Регіональні.

У світі існують дві регіонльні організації, які мають у своєму розпорядженні постійні установи, покликані зхищати права людини, це:

  1. Рада Європи;

  2. Організація американських держав.

В Раді Європи вперше створені ефективні механізми забезпечення і захисту прав людини. Це:

  1. Європейська комісія з прав людини;

  2. Європейський суд з прав людини;

  3. Кабінет Міністрів.

Організація американських держав у своєму складі має Міжамериканську комісію з прав людини.

Європейсь Комісія по правах людини з часу свого утворення розглянула 17,5 тисяч скарг громадян. Європейський суд по правах людини зафіксував понад 200 випадків порушення прав людини в державах - членах Ради Європи1.

Наведене свідчить про інтенсифікацію процесу міжнародного визнання і забезпечення прав людини, що безперечно має гуманістичне, прогресивне значення.
^ 7. Основні тенденції розвитку прав людини.
- Все ширше запрвадженя у суспільну свідомість уявлення про те, що саме людина є первинний, головний суб’єкт права.

- Все ширше запровадження у сіспільну свідомість розуміння прав людини як соціально-історичного явища.

- Поширення принципу правової рівності на все ширше коло людей.

- Збільшення, розширення «каталога» прав людей (як результат зростання потреб), якому не завжди відповідають реальні можливості задоволення деяких прав, (тобто в ряді випадків права людини «достроково», «випереджувально» фіксуються у законодавстві).

- Збільшення кількості країн, які допускають наддержавний (міжнародний) контроль за станом дотримання прав людини.

У зв’язку з тим, що після другої світової війни права людини поступово перестали бути лише внутрішньою справою держав, виникла і далі міцніє, поширюється ідея утворення нового міжнародного порядку. Серед найважливіших його характеристик, рис слід відзначити такі:

- Універсалізація концепції прав людини, поширення її на більшу кількість держав.

- Поширення примату, «верховенства» норм міжнародного права щодо норм внутрішньодержавного законодавства з питань прав людини.

- Об’єктивна проінформованість світової громадскості про стан дотримання прав людини у різних державах.

- Утворення і розгортання діяльності неурядових (громадських та інших) організацій по захисту прав людини, державна підтримка таких правозахисних організацій.

- Підвищення ефективності міжнародних контрольних механізмів захисту прав людини.

^ 8. Міжнародно-правові стандарти з прав людини та законодавство України.
10 грудня 1991 року було прийнято закон «Про дію міжнародних договорів на території України», в якому, закрема, підкреслено: «виходячи з пріорітету загальнолюдських цінностей, загальновизнаних пинципів міжнародного права, прагнучи забезпечити непорушність прав і свобод людини, включатись у системи правових відносин між державами на основі взаємної поваги до державного суверенітету і демократичних засад міжнародного співробітництва, встановити, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства»1.




<< предыдущая страница   следующая страница >>