asyan.org
добавить свой файл
1 2
2. Поняття та сутність міжнародного бізнесу

План

2.1. Цілі та основні риси міжнародного бізнесу
Міжнародний бізнес – діяльність, яка включає операції між контрагентами двох або більше країн.

Контрагент, суб’єкт міжнародного бізнесу – іноземний партнер з міжнародного бізнесу.

Основні суб’єкти міжнародного бізнесу:

- фізичні особи;

- фірми;

- спілки підприємців;

- представники держав;

- міжнародні організації;

- транснаціональні корпорації.

Причинами розвитку міжнародного бізнесу виступають:

- доступ до основних ринків робочої сили;

- вихід на ринки сировини та ресурсів;

- отримання нових ринків збуту.

Функціональні засоби досягнення цілей міжнародного бізнесу:

- оптимізація процесу міжнародного виробництва;

- здійснення маркетингових операцій;

- фінансові операції в міжнародному бізнесі (розрахункові, кредитні, страхові та ін.);

- бухгалтерський облік і контроль у міжнародній господарській діяльності;

- ефективна кадрова політика.

Основними рисами міжнародного бізнесу виступають:

1. Отримання прибутку як цільової детермінанти ведення міжнародного бізнесу відрізняє від аналогічної характеристики національного бізнесу прагнення використовувати для економічно ефективного ведення ділових операцій переваг виходу за межі виключно національних кордонів.

2. Підприємці прагнуть використовувати додаткові економічні можливості, що випливають з:

- ресурсних особливостей зарубіжних ринків;

- місткості зарубіжних ринків;

- правових особливостей зарубіжних країн;

- специфіки міждержавних політичних і економічних взаємовідносин, що регулюються відповідними формами міждержавної взаємодії.

3. Міжнародний бізнес є суттєво варіаційний в залежності від рівня інтернаціоналізації. Вісь розвитку "виключно національний бізнес – мультинаціональний бізнес" включає етапи росту цього рівня: від разових поставок на зарубіжний ринок до розвинутої структури МНК, для якої НІОКР, виробництво і дистрибуція є сферами, що охоплюють світову економіку, десятки країн і сотні ринків.

4. У наслідок інтернаціоналізації будь-якому бізнесу стає максимально доступним глобальний бізнес-сервіс, тобто абсолютно не залежний від національної належності і орієнтований лише на економічну ефективність пакет різноманітних послуг: від наукових до фінансових і від транспортних до підбору інтернаціональних колективів, який дозволяє сьогодні максимально реалізувати можливості в бізнесі.

5. Врахування в бізнесі культурного фактору, тобто сукупності вимог і обмежень, що накладаються культурою країни на тих, хто веде в ній бізнес.

6. Глобальний характер міжнародного бізнесу є його найважливішою рисою: він охоплює світову систему інформаційного ділового обміну, світовий фінансовий ринок, глобальну структуру технологічних нововведень тощо.

7. Міжнародний бізнес як система обновлюваних і складно взаємодіючих професійних знань принципово більш високого рівня, ніж наявна в будь-якому національному бізнесі.

8. Міжнародний бізнес вбирає в себе найкращі національні зразки, все найкраще у світовій практиці.

9. Інформація – головний стратегічний ресурс, а адаптація – головна стратегічна зброя.

10. Принципова відмінність міжнародного бізнесу полягає в оберненій оцінці внутрішньодержавної ситуації: негативні тенденції в економіці країни можуть бути оцінені міжнародною фірмою по-іншому, оскільки саме ці тенденції можуть відкрити фірмі додаткові можливості бізнесу.

11. На відміну від внутрішньодержавної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами у багатьох неявних формах.

Сучасні особливості розвитку міжнародного бізнесу:

- інтернаціоналізація;

- диверсифікація;

- транснаціоналізація;

- глобалізація.
^ 2.2. Основні форми міжнародного бізнесу
До найбільш поширених форм організації міжнародного бізнесу належать:

1. Експорт. Самий простий шлях проникнення на міжнародні ринки – експорт. Компанія продовжує діяльність на національному ринку, і для координації експорту створює незалежну торговельну або посередницьку компанію, яка спрощує укладання угод з іноземними контрагентами. З розширенням експорту компанія створює експортний відділ, що відноситься до середнього рівня в ієрархії управління.

2. Ліцензування. Компанія продає ліцензію на виробництво іноземній компанії шляхом укладання угоди про ліцензійні платежі. Компанія надає іноземній компанії право на використання патентів або технологій, ноу-хау, а також технологічну і адміністративну допомогу. Іноземна компанія, у свою чергу, заміщає витрати компанії у формі ліцензійних платежів або плати за послуги.

3. Спільні підприємства. Дві або більше компаній вкладає кошти у виробничі потужності. Учасники є партнерами у бізнесі і отримують прибуток в залежності від частки кожного у СП.

4. Прямі капіталовкладення. Найсильніша прихильність міжнародного бізнесу виникає тоді, коли керівництво вирішує випускати продукцію своєї фірми за кордоном і зберігати повний контроль над виробництвом, маркетингом, фінансами і іншими ключовими функціями.

5. Мультинаціональні корпорації. МНК володіють і управляють підприємствами в інших країнах.

6. Лізингові угоди.

7. Міжнародні контракти на будівництво, управління тощо.

8. Консигнація. Локальне складування і продаж.

9. Франчайзинг.

Види міжнародного бізнесу:

- промисловий;

- торговельний;

- фінансовий;

- аграрний;

- транспортно-комунікаційний;

- інші.

Фактори, які впливають на вибір форми міжнародного бізнесу:

- потенціал і міжнародний досвід компанії;

- характер і ступінь складності виробництва;

- рівень новизни та конкурентоспроможності технології;

- місткість внутрішнього та зовнішнього ринків;

- середовище країни, яка приймає;

- порівняльна оцінка форм міжнародного бізнесу.

Фактори, що впливають на реалізацію цілей міжнародного бізнесу:

1. Загальні:

- географічні;

- історичні;

- політичні;

- економічні;

- правові;

- соціальні;

- культурні;

2. Конкретні:

- швидкість зміни параметрів продукції;

- розмір виробництва;

- кількість покупців;

- обсяг купівлі продукції;

- однорідність покупців;

- рівень конкуренції;

- транспортні витрати.
^ 2.3. Середовище міжнародного бізнесу
Зовнішнє середовище компанії принципово важливе для міжнародного бізнесу незалежно від його напрямів і масштабів. Якщо на національному ринку кон’юнктура передбачувана, то, з виходом на міжнародний ринок компанія попадає в незнайоме економічне, політичне, соціальне і культурне середовище, і головне знаходиться під впливом кон'юнктури, за якої не є очевидними можливості, джерела її аналізу і адекватної оцінки.

При оцінці середовища розвитку міжнародного бізнесу враховується:

- середовище безпосереднього впливу;

- середовище непрямого впливу;

- фінансове середовище.

Розгляд чинників впливу середовища, в якому функціонує міжнародний бізнес, зосереджується на наступних складових:

- культура;

- економіка;

- політика;

- технологія.

Під культурою розуміють домінуючу у суспільстві систему цінностей, вірувань, звичаїв і установок. Кожне суспільство має свою культуру, яка впливає на стиль повсякденного життя.

Культура:

Основні характеристики культури:

- культура не є біологічною рисою, а являє собою результат навчання і досвіду;

- люди причетні до культури певних соціальних груп;

- передається від покоління до покоління;

- пов’язана з певними символами;

- певна система, цілісність і має власну структуру;

- ґрунтується на здатності людей пристосовуватись до змін.

Приклади впливу культури суспільства на підходи в міжнародному бізнесі:

- централізація проти децентралізації прийняття рішень;

- безпечність проти ризику;

- індивідуальні винагороди проти групових;

- неформальні процедури проти формальних;

- висока організаційна лояльність проти низької;

- кооперація проти конкуренції;

- короткострокові горизонти проти довгострокових;

- стабільність проти інновацій.

Економіка:

Структура економічного аналізу середовища:

1. Місце країни за показниками: ВВП, темпи економічного росту, темпи росту інвестицій, зовнішньоторговельний обіг, імпорт товарів і послуг.

2. Населення країни в цілому і регіонів проникнення окремо; статево­вікова структура населення в динаміці.

3. Структура суспільства і питома вага окремих соціальних верств з характеристиками їх особового і сімейного доходу, динаміка цих показників.

4. Ресурси основних видів, що цікавлять фірму, з ранжуванням за:

- наявністю в країні і регіонах;

- вартісною оцінкою;

- рівнем дефіцитності.

5. Основні характеристики комунікаційних можливостей.

6. Характеристики транспортних комунікацій.

7. Рівні оплати праці в цільових секторах економіки, прийняті у країні форми оплати праці.

8. Загальна оцінка розвиненості і можливостей секторів:

- ймовірних конкурентів;

- ймовірних постачальників;

- ймовірних споживачів.

9. Основні елементи валютного регулювання у країні.

10. Основні елементи торгових і експортно-імпортних обмежень у країні.

11. Розвиненість науково-технічної і консультаційної діяльності в країні.

12. Основні економічні проблеми в країні.

Класифікація національних економік за рівнем розвитку:

- розвинені країни;

- країни з перехідною економікою;

- слабо розвинуті країни, або країни, що розвиваються.

Політика:

Політика включає три фактори впливу на діяльність:

1. Урядові позиції щодо міжнародних операцій:

- стимули для започаткування бізнесу в країні – господаря (низькі %-ві ставки за кредит, податкові пільги, прискорена амортизація, дотації і субсидії);

- встановлення різних вимог до міжнародних компаній виходячи зі свого суверенітету (обмеження частки іноземного капіталу у статутному фонді підприємств, вимоги продавати товари і технології на місцевих ринках, створення робочих місць для місцевого населення тощо).

2. Ефективність державного управління:

- наявність бюрократичних структур, що заважають діяльності ТНК;

- вплив бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах;

- хабарництво.

3. Політична стабільність:

- націоналізація;

- політичні ризики;

- тероризм.

Структура правового аналізу:

1. Загальна оцінка узгодженості системи права у країні з основними положеннями міжнародного права.

2. Регулювання експортно-імпортних операцій.

3. Міграційне регулювання.

4. Захищенність власності і прав особистості.

5. Регулювання переміщення капіталу, експорту прибутку, інших фінансових операцій через кордон.

6. Оцінка елементів комерційного права, які можуть цікавити фірму.

7. Регулювання створення і трансформації бізнесу.

8. Регулювання трудових відносин.

9. Регулювання цін.

10. Елементи антимонопольного законодавства, які можуть торкатись інтересів фірми.

11. Докладно: питання оподаткування фірм і приватних осіб.

12. Загальна оцінка стабільності правової системи країни.

Структура основних даних політичного аналізу:

1. Політичний режим, і його відносини з країною базування.

2. Міждержавні угоди.

3. Участь країни в політичних блоках, економічних союзах.

4. Політичні партії і громадські організації, які мають тісні контакти з владою, політичними партіями і громадськими організаціями країни базування.

5. Найвидатніші політичні лідери.

6. Основні політичні суперники, що борються за владу у країні, і сутність їх принципових позицій в економічних, соціальних і правових питаннях.

7. Характеристика зв’язку "бізнес-політика".

8. Найближчі вибори парламенту і президента, перспективи їх результатів, ймовірний вплив на бізнес, і на відношення з країною базування.

9. Роль і вплив регіональної влади.

10. Політична ситуація у регіонах.

11. Загальна оцінка політичної стабільності у країні.

Технологія:

1. Рівень технології в країні базування.

2. Взаємозв’язок між технологією і операціями міжнародних компаній.

3. Витрати на сировину, енергію, транспорт тощо.
3. Стратегія і планування в міжнародному бізнесі



следующая страница >>