asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 8 9 10 11 12 ... 16 17
);

склад суміші радіонуклідів такий, що сума співвідношення питомої активності кожного окремого радіонукліда до відповідного значення його перевищує одиницю.

15.1.4. У залежності від цілей класифікації всі РАВ підрозділяються на типи, групи, категорії і види.

15.1.5. Установлюється такі типи РАВ:

короткоіснуючі;

довгоіснуючі.

Такий поділ здійснюється на основі критеріїв допустимості захоронень РАВ у поверхневих (приповерхневих) сховищах, альтернативою для яких є захоронення в стабільних глибоких геологічних формаціях.
Класифікація РАВ, що грунтується на критеріях

допустимості (недопустимості) їх захоронень

у сховищах різних типів




Тип РАВ

Дози потенцтійного опромінення через 300 років після захоронення

Тип можливого звільнення в період до 300 років після хахоронення


Допустимий тип захоронення РАВ

Короткоіснуючі

Нижче рівня Б

Повне, обмежене

Поверхневий або приповерхневий

Довгоіснуючі

Нижче рівня А

Не розглядаеться

У стабільних гибоки геологічніх формаціях



Примітка.Рівень А відповідає річній дозі50мЗв,рівеньБ -1 мЗв.

15.1.6. Усі РАВ поділяються на чотири групи,належність до яких визначається в залежності від значення рівня вилучення, встановленого для тієї чи іншої групи радіонуклідів, що містяться в РАВ.
Класифікація твердих радіоактивних відходів

за критерієм "рівень вилучення"


Група

РАВ


Тверді РАВ

Рівунь вилучення, кБк*кг-1

1

Трансуранові альфа-випромінюючі радіонукліди

0,1

2

Альфа-випромінюючі радіонукліди (за винятком трансуранових)

1

3

Бета-, гамма-випромінюючі радіонукліди (за винятком віднесених до групи 4

10

4

H-3, C-14, Cl-36, Ca-45, Mn-53, Fe-55, Ni-59, Ni-63, Nb-93m, Tc-99, Cd-109, Cs-135, Pm-147, Sm-151, Tm-171, Tl-204

100


Примітка. За наявності у складі радіоактивних відходів kількох радіонуклідів,що належать до однієї групи,їх питомі активності додаються.

15.1.7.Уводиться три категорії для твердих та рідких РАВ, що не підлягають вилученню, причому їх питома активність є класифікаційним критерієм віднесення даних РАВ до тієї чи іншої категорії.
Класифікація категорій твердих і рідких РАВ

за критерієм питомої активності



Категорії

РАВ

Інтервал значень питомої активності твердих РАВ, кБк*кг1

Інтервал значень питомої активності рідких РАВ в одиницях кратності



альфа-радіонукліди

бета-, гамма-радіонукліди



Група 1



Група 2



Група 3



Група 4

1

Низькоактивні

>10-1 <101

> 100 < 102

> 101 < 103

> 102 < 104

> 1 < 102

2

Середньоактивні

 101 <105

 102 < 106

 103 < 107

 104 < 108

 102 < 106

3

Високоактивні

 105

 106

 107

 108

 106


Примітки:

1. Запис " 10-1" слід розуміти, як: "питома активність більше або дорівнює 10-1 кБк * кг-1, а запис "<101" - "менше 101 кБк * кг-1".

2. Розподіл на групи 1-4 відповідає класифікації у пункті 15.1.6.

3. Для тих відходів, які є сумішшю РАВ різних категорій, категорія встановлюється за найбільш високою компонентою, що входить до суміші.

4. Категорія високоактивних РАВ розподіляється на дві підкатегорії:

"низькотемпературні" - високоактивні РАВ, питоме тепловиділення яких у місцях тимчасового зберігання або в захороненнях не перевищує 2 кВт * м(-3);

"тепловидільні" - високоактивні РАВ, питоме тепловиділення яких становить 2 і більше кВт*м3.

15.1.8. Для гамма-випромінюючих РАВ з невідомою питомою активністю допускається використання класифікації їх на "низько-", "середньо-" та "високоактивні" за критерієм потужності поглиненої в повітрі дози на відстані 0,1 м від поверхні, на якій знаходяться РАВ.
Класифікація РАВ з невідомим радіонуклідним складом (НРС)

та невідомою питомою активністю за критерієм потужності

поглиненої в повітрі дози на відстані 0,1 м від поверхні об'єкта (контейнера)


Категорія РАВ

Потужність поглиненої в повітрі дози, мкГр*год-1

1

Низькоактивні НРС

> 1; ≤ 100

2

Середньоактивні НРС

> 100; ≤ 1000

3

Високоактивні, НРС

> 10000


Примітка. Запис "> 1; ≤100" слід розуміти як: "потужність поглиненої в повітрі дози – більше 1мкГр*год-1 і менше або дорівнює 100 мкГр*год-1".

15.1.9. Допускається побудова класифікацій твердих і рідких відходів, що базуються на розподілі РАВ за видами виробництва з РАВ-утворюючими технологіями або за видами РАВ-утворюючих джерел, що виникли в результаті незапланованих (наприклад, аварійних) подій (додаток 15).

15.1.10. РАВ класифікуються, за критеріями величини періоду напіврозпаду радіонуклідів, які входять до цих відходів:

короткоіснуючі, у складі яких немає радіонуклідів з періодами напіврозпаду, що перевищують 10 років;

середньоіснуючі, які містять радіонукліди з періодом напіврозпаду понад 10 років, але не більше 100 років;

довгоіснуючі, в яких містяться радіонукліди з періодами напіврозпаду, що перевищують 100 років.

15.1.11. У свою чергу короткоіснуючі РАВ поділяються на:

"добовики",з періодами напіврозпаду радіонуклідів, які входять до них, що не перевищують 18 діб; до них, зокрема, належать Na-24, K-42, I-123, I-131, Te-132+I-132, Cs-136;

"місячники", період напіврозпаду яких не перевищує трьох місяців: Sr-85, Sr-89, Y-91, Nb-95, Zr-95, I-125, Ba-140;

"річники", до яких належать радіонукліди з періодом напіврозпаду понад три місяці: Ca-45, Ru-106, Ba-133, Cs-134, Ce-144, Tl-204.

15.1.12. Переробку радіоактивних відходів, а також їх захоронення здійснюють спеціалізовані організації з поводження з радіоактивними відходами.
16. Радіаційна безпека в умовах опромінення

техногенно-підсиленими джерелами природного походження
16.1. Вимоги цього розділу поширюються на джерела випромінювання природного походження, що формують опромінення населення і виробниче опромінення працівників.

16.2. Радіаційна безпека і протирадіаційний захист під час опромінення джерелами природного походження населення і працівників виробництв забезпечується введенням:

системи дозових критеріїв щодо обмеження рівнів опромінення працівників;

системи радіаційного контролю, обсяг і структура якого в умовах виробництв дорівнює відповідним дозовим критеріям;

системи недозових критеріїв і радіаційних характеристик середовища, що є безпосередніми об'єктами інструментального радіаційного контролю у виробничих умовах;

системи протирадіаційних заходів (контроль і обмеження доз) у виробничих умовах;

системи захисних заходів (контроль, зниження та відвертання доз опромінення) для населення, що відповідають установленим рівням дії і рівням обов'язкової дії в умовах хронічного опромінення.
17. Обмеження опромінення персоналу

джерелами природного походження
17.1. Опромінення джерелами природного походження у виробничих умовах належить до професійного, а працівники, зайняті на такого виду виробництвах, кваліфікуються як персонал, якщо роботи з цими джерелами є невід'ємною частиною радіаційно-ядерних

технологій:

добування уранових і торієвих руд підземним або відкритим способами як частина ядерно-енергетичного циклу;

технології, пов'язані із збагаченням та первинною переробкою уранових і торієвих руд;

технології, пов'язані із добуванням та виробленням металевих урану і торію з рудних концентратів;

технології, пов'язані з промисловим добуванням і концентруванням окремих природних радіонуклідів уранового і торієвого рядів.

17.2. Усі роботи, здійснювані в рамках технологій, перерахованих у пункті 17.1, кваліфікуються як практична діяльність, а природні джерела в рамках цієї діяльності

визначаються як індустріальні.

17.3. В умовах практичної діяльності, що не містить робіт і технологій, перерахованих у пункті 17.1, персонал також може зазнавати додаткового опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження. У цьому разі встановлюються такі дозові критерії необхідності здійснення контролю та обліку природної складової опромінення персоналу.

Якщо у виробничих умовах річна ефективна доза опромінення персоналу техногенно-підсиленими джерелами природного походження (без урахування дози фонового опромінення) не перевищує 1 мЗв, то контроль і облік природної компоненти опромінення персоналу не є

обов'язковим.

При ефективних дозах опромінення персоналу від 1 до 5 мЗв у рік, пов'язаних з техногенно-підсиленими природними джерелами, вводиться система періодичного радіаційного контролю цього радіаційного фактора, а значення самих доз додаткового опромінення, оцінених за результатами контролю, додаються до індустріальної компоненти професійного опромінення персоналу.

Отримана таким чином у виробничих умовах сумарна доза опромінення розглядається далі як доза опромінення персоналу, яка обмежується лімітами доз.

У випадках, коли природна компонента опромінення персоналу перевищує 5 мЗв у рік, необхідно вживати заходів для зниження величини виробничого опромінення від природних джерел до значень, менших за 5 мЗв у рік, після чого набирає чинності вимога щодо

застосування процедури підсумовування. Комплекс таких захисних заходів узгоджується державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України.

Вимоги до системи контролю визначаються у відповідності до Правил.

17.4. Додаткове опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження на виробництві, що відповідають умовам, викладеним у пункті 17.3. може бути пов'язане з:

підвищеною концентрацією природних радіонуклідів у будівельних і облицювальних матеріалах стін і перекриттів виробничих приміщень;

підвищеною еквівалентною рівноважною об'ємною активністю (далі - ЕРОА) радону і торону в повітрі;

підвищеним вмістом природних радіонуклідів у матеріалах, що використовуються у технологічних процесах (спеціальні фарби та покриття, цирконієві вироби з підвищеним вмістом природних радіонуклідів, торовані електроди).

17.5. Установлюються референтні - середні протягом року - значення радіаційних характеристик виробничого середовища, зумовлені природними джерелами випромінювання, що забезпечують неперевищення ефективної дози 5 мЗв у рік, у припущенні опромінення одним джерелом, що складають:

потужність поглиненої дози у повітрі робочих приміщень 4 мкГр*год-1;

значення еквівалентної рівноважної об'ємної активності (ЕРОА)

радону-222 у повітрі 300 Бк*м -3;

значення ЕРОА радону-220 (торону) - 60 Бк*м-3 .

17.6. Установлюються нижні рівні дії для ЕРОА у повітрі

функціонуючих виробничих приміщень, що дорівнюють 60 Бк*м3 радону-222 і 10 Бк*м -3 радону-220 (торону). На виробництвах, де має місце перевищення цих рівнів, уводиться спеціальна система періодичного радіаційного контролю і рекомендується здійснення заходів щодо зниження об'ємної активності радону та його дочірніх радіонуклідів у повітрі цих приміщень.

17.7. Якщо є кілька джерел природного випромінювання, повинна виконуватись умова: сума відношень фактично встановлених значень радіаційних характеристик виробничого середовища до відповідних значень, наведених у пункті 17.5 Правил, не повинна перевищувати одиницю.

17.8. Під час проектування практичної діяльності, в рамках якої природна компонента виробничого опромінення може досягнути або перевищити 5 мЗв у рік, ЗВСЗ повинен включати відомості про обмеження опромінення персоналу від техногенно-підсилених джерел природного походження. При цьому повинні обґрунтовуватися як значення проектних доз від подібних джерел, так і захисні заходи, що забезпечують зниження цих доз до рівня, меншого ніж 5 мЗв у рік.
18. Обмеження опромінення техногенно-підсиленими

джерелами природного походження працівників,

не віднесених до категорії "персонал"
18.1. До виробництв, на яких може мати місце підвищене опромінення від джерел природного походження працівників, не віднесених до категорії "персонал", належать:

добування корисних копалин (неуранових) у підземних рудниках і шахтах;

добування корисних копалин і мінеральної сировини в наземних умовах (кар'єри, нафторозробка);

переробка корисних копалин та мінеральної сировини з підвищеним вмістом природних радіонуклідів (чорних, кольорових і рідкісних металів, нафти);

фарфоро-фаянсове виробництво;

виробництво фосфорних добрив;

технології, що використовують цирконієві піски;

виробництво тугоплавких матеріалів;

виготовлення та/або використання промислових матеріалів і виробів із сполуками, що містять торій;

технології, пов'язані з виробництвом та/або застосуванням титан-діоксидних фарбників;

використання в будівельній індустрії таких відходів як зола, шлаки, в яких під час згоряння твердого палива зростає концентрація природних радіонуклідів;

виробництва, розміщені в одноповерхових будівлях, підвалах, напівпідвалах і перших поверхах багатоповерхових будинків, де працюють люди за наймом та знаходяться у цих приміщеннях не менше 50% робочого часу.

18.2. Дози опромінення працівників на перерахованих у пункті 18.1 Правил виробництвах можуть бути зумовлені:

зовнішнім гамма-випромінюванням від природних радіонуклідів, що містяться в сировинних та вторинних продуктах виробництв;

інгаляцією виробничого пилу, що містить природні радіонукліди;

інгаляцією наявних у повітрі виробничих приміщень ізотопів радону та їх дочірніх радіонуклідів;

проковтуванням пилу і дрібних фрагментів;

радіоактивним забрудненням відкритих ділянок шкіри.

18.3. Якщо на виробництвах, перерахованих у пункті 18.1, ефективна доза опромінення від природних джерел не перевищує 1 мЗв у рік, здійснення радіаційного контролю, а також ужиття обмежувальних та попереджувальних заходів є не обов'язковим.

18.4. Якщо ефективна доза виробничого опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження перевищує 1 мЗв у рік, радіаційний контроль на виробництвах, перерахованих у пункті 18.1, повинен здійснюватись не рідше 2 рази на рік. За результатами цього контролю повинні розроблятися і реалізуватися заходи, спрямовані на зниження як окремих компонентів, так і сумарної дози виробничого опромінення.

18.5. У випадках, коли доза опромінення працівників від техногенно-підсилених природних джерел на виробництвах перевищує 5 мЗв у рік, адміністрація підприємства повинна вжити всіх необхідних заходів щодо зниження виробничого опромінення. Такі роботи мають бути переведені адміністрацією підприємства до категорії "практична діяльність з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань", а самі працівники мають бути віднесені до персоналу категорії А за узгодженням закладу державної

санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

18.6. Опромінення екіпажів у кабінах літаків від космічного гамма-випромінювання регламентується як опромінення у виробничих умовах від техногенно-підсилених природних джерел.
19. Обмеження опромінення населення

техногенно-підсиленими джерелами природного походження
19.1. Дозові критерії стосовно рівнів опромінення населення від джерел природного походження не встановлюються.

19.2. Вимоги до забезпечення радіаційної безпеки населення поширюються на такі природні джерела випромінювання:

природні радіонукліди, що містяться в будівельних матеріалах та мінеральній будівельній сировині;

ізотопи радону з продуктами їх розпаду в повітрі приміщень;

природні радіонукліди в питній воді;

природні радіонукліди в мінеральних добривах;

природні радіонукліди у виробах масового використання з фарфору, фаянсу, скла і глини;

природні радіонукліди в мінеральних фарбниках і глазурі.

19.3. Радіаційна безпека при впливі на населення природних джерел забезпечується реалізацією комплексу вимог, що базуються на системі рівнів дії і рівнів обов'язкової дії в умовах хронічного опромінення.

19.4. Обов'язковому радіаційному контролю (з оформленням актів вимірювань) підлягають:

будинки, що здаються в експлуатацію, з постійним перебуванням людей;

дитячі дошкільні установи, школи та інші дитячі освітні установи, санаторно-курортні та лікувально-оздоровчі установи, що експлуатуються;

перші поверхи та підвальні приміщення, що використовуються в училищах, технікумах, вузах та інших загальноосвітніх установах, клубах;

вода артезіанських свердловин, яка використовується для господарсько-питного водопостачання або для реалізації води артезіанських свердловин та інших джерел через торгову мережу;

продукція, що використовується населенням: мінеральні добрива, вироби з фарфору, фаянсу, скла і глини, мінеральні фарбники і глазур.
20. Забезпечення радіаційної безпеки

при медичному опроміненні
20.1. Медичне опромінення - це опромінення людини в результаті медичного обстеження, дослідження чи лікування. Медичне опромінення може бути пов'язане з проведенням:

рентгенівських профілактичних обстежень;

рентгенівських скринінгових обстежень;

рентгенівських діагностичних досліджень;

діагностичних досліджень з використанням радіофармацевтичних препаратів (далі - РФП);

променевої терапії;

опромінення з дослідницькою метою.

20.2. Метою медичного опромінення повинно бути отримання необхідної для людини діагностичної чи корисної наукової медико-біологічної інформації, лікувального ефекту під час променевої терапії.

20.3. Протирадіаційний захист повинен бути забезпечений під час усіх видів медичного опромінення. Розробляючи заходи протирадіаційного захисту під час медичного опромінення необхідно враховувати особливості даного виду практичної діяльності.

20.4. Пацієнти можуть зазнавати діагностичного чи терапевтичного медичного опромінення тільки у разі, якщо обстеження, дослідження чи лікування, пов'язане з опроміненням, призначене лікарем відповідної кваліфікації та спеціалізації, що займається медичною практикою, або в результаті виконання медичних програм для груп ризику з числа населення.

20.5. Необхідність проведення певної рентгенологічної чи радіологічної процедури обґрунтовується лікарем на основі медичних показань.

20.6. Під час проведення рентгенівських і радіонуклідних діагностичних досліджень виділяють 4 категорії осіб, для кожної з яких рекомендовані граничні рівні медичного опромінення.

Категорія АД:

хворі, у яких установлено онкологічні захворювання, чи особи з виявленими передраковими захворюваннями;

хворі, у яких проводяться дослідження з метою диференціальної діагностики вродженої серцево-судинної патології та судинних вроджених пороків розвитку;

особи, досліджувані в ургентній практиці (в тому числі, при травмах) за життєвими показниками.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) - 100 мЗв*рік-1.

Категорія БД:

хворі, дослідження яких проводять за клінічними показаннями при соматичних (не онкологічних) захворюваннях з метою уточнення діагнозу та/або вибору тактики лікування.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) - 20 мЗв*рік-1.

Категорія ВД:

особи з груп ризику, в тому числі працівники установ із шкідливими факторами, а також особи, яких приймають на роботу до зазначених установ і які проходять професійний відбір;

хворі, зняті з обліку після радикального лікування онкологічних захворювань, під час періодичних обстежень. Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) - 2 мЗв*рік-1.

Категорія ГД:

особи, які проходять усі види профілактичного обстеження, за винятком осіб, віднесених до категорії ВД;

особи, що обстежуються в рамках медичних програм.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) - 1 мЗв*рік-1.

20.7. Рекомендовані граничні рівні діагностичного медичного опромінення (рентгенівська і радіонуклідна діагностика) не є лімітами доз медичного опромінення, їх метою є зниження рівня діагностичного опромінення населення. Діагностичне опромінення повинне оцінюватись за співвідношенням користі та шкоди для здоров'я.

20.8. Для категорій осіб АД і БД додатково вводиться обмеження еквівалентних доз опромінення найбільш радіочутливих органів (тканин):

кришталики очей - 150 мЗв*рік-1;

гонади жіночі - 200 мЗв* рік-1;

гонади чоловічі - 400 мЗв* рік-1;

червоний кістковий мозок - 400 мЗв* рік-1-.

20.9. Під час проведення радіологічних процедур (уведення радіофармацевтичних препаратів) потужність дози гамма-випромінювання на відстані 1 м від пацієнта не повинна перевищувати 10 мкЗв*год-1 (на виході із радіологічного відділення).
20.10. Радіаційне обстеження за юридичними мотивами і під час страхування здоров'я повинне здійснюватись тільки за наявності письмової згоди особи, що обстежується, а в примусовому порядку - тільки за рішенням слідчих і судових органів; у цих випадках ефективна доза не повинна перевищувати 1 мЗв.

20.11. Особи, що добровільно надають допомогу пацієнтам під час проведення діагностичних і терапевтичних процедур - добровольці, не повинні отримувати опромінення в дозах, що перевищують 5 мЗв* рік-1.

20.12. Медичне опромінення добровольців з метою отримання наукової медико-біологічної інформації може здійснюватись за умови:

дозволу МОЗ України;

письмової згоди добровольця, поінформованого про ступінь радіаційного ризику;

неперевищення встановлених МОЗ України для добровольців допустимих рівнів опромінення.

20.13. Не допускається необґрунтоване призначення і повторне проведення діагностичних рентгенорадіонуклідних досліджень.

20.14. Відповідальними за забезпеченням протирадіаційного захисту під час призначення медичного опромінення і під час його проведення є особи, які займаються медичною практикою, пов'язаною з опроміненням людини (лікарів променевої діагностики та променевої терапії).

20.15. Набори табельних засобів захисту пацієнта і персоналу в рентгенорадіологічних відділеннях і кабінетах затверджуються МОЗ України.

20.16. Медичні працівники, які проводять процедури діагностичного чи терапевтичного медичного опромінення, повинні мати кваліфікацію, достатню для належного виконання доручених обов'язків, і періодично проходити перепідготовку (удосконалення). Критерії професійної підготовки визначаються і затверджуються МОЗ України. Персонал, який не має спеціальної підготовки, до роботи не допускається.

20.17. Для рентгенорадіологічних медичних досліджень і променевої терапії повинна використовуватись лише та апаратура, яка відповідає вимогам Державних стандартів, має позитивний висновок санітарно-епідеміологічної експертизи на використання на території України. Категорично забороняється практичне використання апаратури з терміном експлуатації, що закінчився, та апаратури, яка не пройшла перевірку за умовами радіаційної безпеки після ремонту або якихось технічних змін.

20.18. Адміністрація лікувально-профілактичного закладу відповідальна за здійснення контролю за медичним опроміненням населення, що включає:

облік лікарем-радіологом (рентгенологом) індивідуальних дозових навантажень пацієнтів і добровольців;

атестацію персоналу і робочих місць;

сертифікацію рентгенівської і радіонуклідної діагностичної та радіотерапевтичної техніки, радіофармпрепаратів, а також методів радіаційної діагностики і терапії;

систему забезпечення якості променевих методів діагностики.

20.19. Рентгенорадіологічні медичні підрозділи будь-якої форми власності повинні бути акредитовані МОЗ України на право проведення відповідних видів променевої діагностики та терапії.

20.20. Спеціалізовані підрозділи обласних клінічних лікарень проводять радіаційно-технічні обстеження рентгенівських кабінетів, відділень радіонуклідної діагностики, променевої терапії, радіотерапії та радонотерапії не рідше одного разу на 2 роки.

Дані, отримані в результаті обстежень, повинні документуватися і зберігатися в архіві протягом 50 років.

20.21. Лікар-радіолог (лікар-рентгенолог) повинен вести облік індивідуальних дозових навантажень пацієнта (добровольця) під час проведення діагностичних процедур. Результати вносяться в листок обліку дозових навантажень.

20.22. До листка обліку дозових навантажень уносяться всі отримані пацієнтом (добровольцем) дози від діагностичних рентгенівських і радіонуклідних досліджень. У кінці кожного року лікар-радіолог (лікар-рентгенолог) розраховує сумарну дозу опромінення (мЗв), отриману пацієнтом (добровольцем) за рік від усіх видів медичного опромінення. Листок обліку дозових навантажень зберігають в амбулаторній медичній карті пацієнта

(добровольця) чи історії розвитку дитини.

20.23. За вимогою пацієнта (добровольця) йому повинна надаватися повна інформація про очікувану чи отриману дозу опромінення і про можливі наслідки від проведення діагностичних рентгенівських і радіонуклідних досліджень.



<< предыдущая страница   следующая страница >>