asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 ... 8 9
^

ІНСТРУКТАЖІ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ


Види інструктажів

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділя­ються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться:

  • з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади;

  • з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпо­середню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

  • з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

  • у разі екскурсії на підприємство;

  • з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладах освіти при оформленні або зарахуванні до закладу освіти.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

  • новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;

  • який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

  • який буде виконувати нову для нього роботу;

  • з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому
    процесі на підприємстві.

Проводиться з вихованцями, учнями та студентами середніх, позашкільних, про­фесійно-технічних, вищих закладів освіти:

  • на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес
    пов'язаний з небезпечними або шкідливими хімічними, фізичними, біологічними чин­никами, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних снарядах, при проведенні заходів за межами
    території закладів освіти;

  • перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використан­ням різних механізмів, інструментів, матеріалів;

  • на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми) навчального плану (програми) — із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою і особливо­
    стями проведення цих занять.

^ Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

  • на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на три місяці;

  • для решти робіт — 1 раз на шість місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

  • при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону
    праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

  • при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що вплива­ють на стан охорони праці;

  • при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці,
    що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж;

  • при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

  • при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на ЗО календарних днів —
    для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів;

  • з вихованцями, учнями, студентами — в кабінетах, лабораторіях, майстернях
    при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть при­звести або призвели до травм, аварій, пожеж.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

  • при виконанні разових робіт, непередбачених трудовою угодою;

  • при ліквідації аварії, стихійного лиха;

  • при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або
    інші документи.

Проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладу освіти в разі організа­ції масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи).

^ Порядок проведення інструктажів для працівників

Усі працівники, яких приймають на постійну чи тимчасову роботу і при подаль­шій роботі, повинні проходити на підприємстві навчання в формі інструктажів з питань охорони праці, подання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

^ Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, а в разі відсутності на підприємстві такої служби — іншим фахівцем, на якого наказом по підприємству покладено ці обов'язки.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства. Орієнтовний перелік питань для складання програми вступного інструктажу визначений Типовим положенням. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони праці або в працівника, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у документі про прий­няття працівника на роботу.

^ Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до вико-нуваних робіт, а також з урахуванням вимог орієнтовного переліку питань первинно-го інструктажу визначених Типовим положенням.

^ Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

^ Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівни- ком або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу

визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спри­чинили потребу його проведення.

^ Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосе­редній керівник робіт (начальник виробництва, цеху; дільниці, майстер) і завершують­ся вони перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання пере­віряє особа, яка проводила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпеч­ного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна пере­вірка знань. При незадовільних результатах і повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чинним законодавством.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та про допуск до роботи особою, якою проводився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторінки журналу реєстрації інструкта­жів повинні бути пронумеровані, журнали прошнуровані і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструкта­жів — не обов'язково.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від первинного, повтор­ного та позапланового інструктажів, затверджується керівником підприємства за погодженням з державним інспектором по нагляду за охороною праці. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням обладнання, застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів.

^ Порядок проведення інструктажів для вихованців, учнів і студентів

Вступний інструктаж проводиться на початку занять працівником служби охорони праці, а за відсутністю такого — особою, на яку наказом керівника закладу освіти покладено ці обов'язки. Програма вступного інструктажу розробляється служ­бою охорони праці закладу освіти або призначеною особою і затверджується керівни­ком закладу освіти. Орієнтовний перелік питань вступного інструктажу наведений у додатку до Типового положення. Запис про проведення вступного інструктажу ро­биться в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охоро­ни праці або в працівника, що відповідає за проведення вступного інструктажу.

^ Первинний інструктаж проводиться з групою вихованців позашкільних за­кладів освіти, учнів середніх та професійно-технічних закладів освіти чи студентів вищих закладів освіти. Тематика інструктажу та порядок його проведення визнача- ються відповідними положеннями Міністерства освіти та науки України.

^ Позаплановий інструктаж проводиться при виявленні порушень вимог без­пеки вихованцями, учнями, студентами підчас навчально-виховного процесу, при зміні умов виконання навчальних завдань з професії, лабораторних робіт, інших видів занять, передбачених навчальними планами.

^ Цільовий інструктаж з питань охорони праці проводять з групою вихован­ців, учнів, студентів. Обсяг і зміст інструктажу визначаються залежно від виду масових заходів. Облік проведення цільових інструктажів здійснюється відповідно до чинних положень Міністерства освіти та науки України в журналах обліку теоретичного і виробничого навчання.

Первинний, позаплановий, цільовий інструктажі проводять відповідні вчителі, вихователі, керівники гуртків, інструктори, тренери, майстри виробничого навчання або завідувачі кабінетів (лабораторій) за відповідними інструкціями чи програмами. Відмітка про проведення первинного та позапланового інструктажів робиться в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

^ ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ, ЇХ ОСНОВНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ПРАВА

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-право­вих актів про охорону праці здійснюють:

  • Державний комітет України з нагляду за охороною праці (Держнагляд-
    охоронпраці);

  • органи Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою Мініс­
    терства екології та природних ресурсів України;

  • органи державного пожежного нагляду Державного департаменту пожеж­
    ної безпеки Міністерства внутрішніх справ України;

  • органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони
    здоров'я України.

Кожний із вищеперерахованих органів виконує функції в межах своїх повно­важень, визначених положеннями про ці органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охо­рону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких гос­подарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні_ін-спектори) мають право:

— безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для
перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника
необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

  • надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам
    структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних
    депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади,
    обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці;

  • зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць,
    робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які
    створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

  • притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

  • надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність
    окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матері­али органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відпові­дальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

^ ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх виборних органів і представників.

^ Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, їх основні обов'язки і права

Інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці створю­ється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, видів їх діяльності та чисельності працюючих для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці. Діяльність уповноважених прово­диться на підставі Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке розробляється відповідно до Типового положення і затвер­джується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства.

Уповноважені з питань охорони праці обираються на загальних зборах (конфе­ренції) колективу підприємства або цеху, дільниці з числа досвідчених та ініціатив-них працівників на строк дії повноважень органу самоврядуання трудового колек­тиву. Працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці, не може бути уповноваженим з питань охо­рони праці. Чисельність останніх визначається рішенням загальних зборів (конфе­ренції) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхід­ності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі.
Свої обов'язки уповноважені з питань охорони праці виконують, як правило, в процесі виробництва, безпосередньо на своїй дільниці, зміні, бригаді. Уповноважені з питань охорони праці не рідше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу, котрим вони обрані.

Відповідно до Типового положення, уповноважені з питань охорони праці, з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативно­го усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:

  • виконанням вимог законодавчих та нормативних актів про охорону праці;

  • забезпеченням працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, які
    діють у межах підприємства, та додержання їх вимог працівниками;

  • своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та
    обліком нещасних випадків та професійних захворювань;

  • використанням фонду охорони праці підприємства за його призначенням,
    та інше.

Уповноважені з охорони праці можуть і повинні залучатися до розроблення розділу «Охорона праці» колективних договорів та угод, комплексних перспектив­них планів з охорони праці, до роботи в комісіях з питань атестації робочих місць. Вони беруть участь: у комісіях з розслідування професійних захворювань і нещас­них випадків на виробництві, якщо потерпілий не є членом профспілки; у вирі­шенні питання про зниження розміру одноразової допомоги потерпілому від нещас­ного випадку в разі невиконання працівником вимог нормативних документів про охорону праці; розгляду факту наявності виробничої ситуації, небезпечної для здо­ров'я чи життя працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього при­родного середовища, у випадку відмови працівника виконувати з цих причин доручену йому роботу.

Уповноважені з охорони праці мають право:

  • безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів про охорону праці на об'єктах підприємства чи виробни­чого підрозділу, колектив якого його обрав;

  • вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язкові для розгляду
    власником (керівником структурного підрозділу) пропозиції щодо усунення виявле­них порушень;

  • вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу
    припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю
    працюючих;

  • вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які
    порушують нормативні акти про охорону праці.

Гарантії для уповноважених з питань охорони праці щодо звільнення їх з роботи з ініціативи власника або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відпо­відальності передбачається у колективному договорі. Уповноважений може бути відкликаний до закінчення терміну своїх повноважень у разі незадовільного їх вико­нання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу, який його обирав.
^ Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці

Законом України «Про охорону праці» на профспілки покладено чимало повно­важень у галузі охорони праці, виконання яких вони здійснюють через свої виборні органи та представників. Головною метою і завданням представників профспілок є захист прав та законних інтересів працівників у сфері охорони праці, надання їм практичної допомоги у вирішенні цих питань.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» представники профспілок беруть участь у вирішенні таких основних питань:

  • в опрацюванні національної, галузевих і регіональних програм покращення
    стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також відповідних угод
    з питань покращення умов і безпеки праці;

  • в опрацюванні державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про
    охорону праці; ,

  • в опрацюванні власником комплексних заходів для досягнення встановле­них нормативів з охорони праці;

  • у розслідуванні нещасних випадків і профзахворювань, у тому числі спеціальних розслідуваннях за участю фахівців з охорони праці вищих профорганів,
    у розробленні заходів щодо їх попередження;

  • у підготовці разом з власником подання про визначення і затвердження
    трудовим колективом порядку оплати та розмірів одноразової допомоги працівни­кам, які потерпіли на виробництві, а також про порядок зменшення цієї допомоги за
    наявності вини працівника у нещасному випадку;

  • у розробленні пропозицій для включення їх в угоду з питань охорони праці
    колективного договору;

  • в організації соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором);

  • у визначенні Кабінетом Міністрів України порядку перегляду і збільшення
    тарифів на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профе­сійних захворювань залежно від рівня виробничого травматизму і ступеня шкідливо­
    сті умов праці;

  • у роботі комісій з питань охорони праці підприємств, з атестації посадових
    осіб на знання ними нормативних актів про охорону праці, з приймання в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого призначення на відповідність
    їх до вимог нормативних актів про охорону праці, з атестації робочих місць за умовами праці.

: Безпосередніми виконавцями функцій профспілок на підприємствах, згідно

з Законом України «Про охорону праці», є профспілковий комітет, його комісія

з питань охорони праці, цехові комітети, профгрупи і громадські інспектори з охорони праці. Функції і обов'язки цих громадських формувань і їх права викладені

! у відповідних положеннях, затверджених президією Федерації профспілок України

від 20 вересня 1994р.
^ ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ І ПРОФЗАХВОРЮВАНОСТІ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЇХ ЗАПОБІГАННЯ

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише при умові ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшен­ня цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і профе­сійної захворюваності на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, економічні, психофізіологічні.

^ Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологіч­них регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструмен­ту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремоьгу устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткуван­ня, механізмів та інструменту не за призначенням.

^ Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, ін­струменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устатку­вання, недосконалість або відсутність захисного огородження, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

^ Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.

^ Економічні причини: нерегулярна виплата зарплати; низький заробіток; неритмічність роботи; прагнення до виконання понаднормованої роботи; робота за сумісництвом чи на двох різних підприємствах.

^ Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника че­рез надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометрич­них даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі; незадоволен­ня роботою; несприятливий психологічний мікроклімат у колективі.

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травма­тизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; встановлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування.

Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих чинни-ків. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; меха-нізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних присто-сувань, автоматичних блокувальних засобів; правильне та зручне розташування opra-нів керування устаткуванням; впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів.
^ До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалу-зевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агіта-ції і пропаганди з питань охорони праці; організація планово-попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажо-підіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.



<< предыдущая страница   следующая страница >>