asyan.org
добавить свой файл
  1 2
^

Санітарний нагляд за розміщенням військ


Розміщення особового складу військ може бути постійним казарменим або стаціонарним та тимчасовим - польовим.

В умовах стаціонарного розміщення (рис. 15.1) основним жит­лом військовослужбовців є казарма. Це слово походить від іспансь­ких "саза" - будова та "агптаїа" - озброєння, що в дослівному перекладі означає озброєна будова. Виникнення її пов'язане із ство­ренням в ХУІ-ХУІІ століттях регулярних армій, для розташування особового складу яких вона І призначалася

Офіцери, прапорщики та військовослужбовці, які служать за контрактом, в мирний час мешкають у звичайних житлових будин­ках, гуртожитках чи готелях.

Казарми (рис. 15.2) мають переважно три поверхи. До складу їх приміщень входять спальні, коридори, умивальники з убиральнями, приміщення для сушіння одягу та взуття, а також Інші службові приміщення: навчальні класи, канцелярія, народознавча світлиця, склади для зберігання зброї, майна тощо. Для розміщення особового

1 - спальні приміщення для особового складу: 2 - кімната для занять фізичними вправами й спортом; 3 - народознавча світлиця; 4 - кабінет командира роти і підготовки офіцерів до занять; 5 -кімната для зберігання І чищення зброї; 6-кімната для зберігання майна роти та особистих речей військовослужбовців; 7 - кімната побутового обслуговування; 8 - кімната для умивання; 9 - убиральня; 10 - кімната для куріння й чищення взуття; 11 - приміщення для просушування обмундирування і взуття; 12-роздягальня; 13-душова: 14-коридор; 15-сходи.

складу в спальних приміщеннях відводять площу з розрахунку не менше 4 м2 на кожного військовослужбовця. При цьому об'єм по­вітря повинен бути не меншим 12м3 на одну людину. Ліжка роз­ставляють не ближче 50 см від зовнішніх стін.

Умивальники обладнують із розрахунку один кран на 5-7 осіб, крім того повинно бути на роту не менше двох ножних ванн із проточною водою. Душову влаштовують із розрахунку одна душова сітка на 15-20 осіб. У майстернях, парках, пекарнях та їдальнях, крім того, повинен бути душ з гарячою і холодною водою, біля умивальників - мило й рушники, бажано одноразового користуван­ня або електросушарні для рук.

За відсутності водогону в опалюваних приміщеннях встанов­люють наливні умивальники, вода в яких повинна бути цілодобово.

Для прання білизни та обмундирування в казармі або іншому приміщенні облаштовують пральню.

Убиральні обладнують з розрахунку одна кабіна з унітазом (очком) та один пісуар на 10-12 осіб, їх слід утримувати в чистоті, своєчасно дезінфікувати, забезпечувати достатню вентиляцію та освітлення. Зовнішні убиральні влаштовують із водонепроникними вигрібними ямами не ближче 100 м від житлових приміщень, їда­лень і пекарень.

Взимку в житлових приміщеннях підтримують температуру не нижче +18 °С, а в медичних установах - не нижче +20 °С. З метою контролю температури у приміщеннях на внутрішніх стінах, подалі від печей та нагрівальних пристроїв, на висоті 1,5 м від підлоги вивішують термометри.

Днювальні під наглядом чергового роти провітрюють спальні кімнати - перед сном і після сну, а класи - перед початком занять і в перервах між ними. Регулярно проводять дезінфекцію приміщень. Для цього використовують автомакс, гідропульт, дезінфаль або аера­тор аерозольний дезінфекційний (рис. 15.3).

У польових умовах1 в мирний час війська можуть розташову­ватися у навчальних центрах, на полігонах, а при проведенні ряту-

Польовим розташуванням вважають будь-яке розміщення особового складу за межами постійної дислокації військової частини.

Польове розташування вимагає від командування, медичного персоналу та особового складу чіткого виконання санітарно-гігієнічних вимог, тому що з'являються додаткові труднощі в органі­зації захисту військ від занесення і розповсюдження інфекційних захворювань. Цьому можуть сприяти такі фактори, як тимчасовий характер розміщення, зниження рівня комунально-господарського обслуговування, скупченість, слабкий захист від несприятливого впливу клімато-погодних умов (спека, холод, вітер, підвищена во­логість), тривалий контакт із грунтом, труднощі в організації водо­постачання і харчування тощо. Щоб запобігти їх впливу, треба пра­вильно вибрати місце й обладнати польове житло, яке є найбільш оптимальним для даних конкретних умов.

З цією метою необхідно забезпечити гідроізоляцію, обігрів, вентиляцію приміщень, роботу сушарень; організувати повноцінне харчування та якісне водопостачання; своєчасно прибирати тери­торію і вивозити сміття, а також забезпечити особовий склад раці­ональним обмундируванням і взуттям з добрими тепло- і вітрового захисними властивостями; активно проводити заходи щодо загар­товування військовослужбовців.

Основне завдання санітарно-гігієнічного забезпечення при роз­ташуванні військ - створення найбільш сприятливих умов для повно­цінного відпочинку та відновлення боєздатності особового складу.

Порядок розміщення військ-в населених пунктах регламенто­ваний відповідним розділом Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Однією з вимог є обов'язкове проведення санітарно-епідеміологічної розвідки населеного пункту. Для цього разом з особами, які виділяються командуванням і виїжджають на місце майбутнього розквартирування, вирушають і представники медич­ної служби. У результаті проведення санітарно-епідеміологічної розвідки треба встановити:

- наявність і санітарний стан житлових та громадсько-адміні­стративних споруд, їх ємність та можливість використання для роз­міщення особового складу;

- наявність Інфекційної захворюваності серед населення і осе­редків природних захворювань та епізоотій;

- відповідність санітарного стану території гігієнічним вимогам;

- наявність джерел водопостачання, їх санітарно-топографіч­ну характеристику, санітарно-технічний стан, дебіт та якість води;

- наявність, облаштування і підтримання у робочому стані системи відведення стічних вод, зовнішніх убиралень з вигребом, сміттєзбірників та місць для різних покидьків, їх ємність;

- можливість використання для санітарно-гігієнічного та про­тиепідемічного забезпечення місцевих санітарно-епідеміологічних станцій, інфекційних лікарень або відділень санітарних пропуск­ників, лазнево-пральних закладів тощо.

Якщо стан населеного пункту не відповідає нормам гігієнічних та протиепідемічних вимог, розташування військ у ньому не дозво­ляється.

Для розташування особового складу в першу чергу доцільно використовувати громадсько-адміністративні споруди (після узго­дження з представниками місцевої влади): кіно- та концертні зали, будинки культури, школи, дитячі садки, будинки відпочинку, санато­рії тощо.

При необхідності особовий склад розселяють у житлових будин­ках, бажано в окремих від цивільного населення приміщеннях. Осо­бисті речі військовослужбовці повинні зберігати у речових мішках. Користуватися речами мешканців їм забороняється. Норми площі й об'єм повітря на людину в таких випадках не регламентуються.

Змішане розташування передбачає розміщення штабу части­ни, медичного пункту, вартових приміщень, господарських І деяких Інших підрозділів у населеному пункті, а бойових підрозділів та техніки - у польовому таборі (біваку).

Перед заселенням організовують прибирання виділених при­міщень та прилеглих територій, при необхідності силами медичної служби проводять дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію.

Після залишення підрозділами місць проживання виділеними командирами прибираються приміщення і навколишня територія.

У зв'язку з тим, що населені пункти можуть бути зруйновани­ми після нанесення противником ракетних, артилерійських та авіа-бомбових ударів, що призведе до різкого погіршення санітарно-епі­демічного стану в них, під час ведення бойових дій переважатиме польове розміщення військ.

Польове розміщення військ

У цьому варіанті великого значення, з гігієнічної точки зору, набуває вибір місця для біваку і тимчасового військового містечка, а також типу житлових споруд. За сприятливих умов і залежно від пори року та рельєфу місцевості треба вибирати ділянки із сухим грунтом, який не утворює багато пилу. Ділянка повинна мати неве­ликий схил для стікання зливових і талих вод. Місцезнаходження її бажано вибирати поряд з джерелами, придатними для водопоста­чання, біля доріг з твердим покриттям, на достатній віддалі від про­мислових та стратегічно важливих об'єктів, по яких противник може нанести удари. Одночасно під час вибору ділянки при розміщенні у передгір'ях треба передбачити можливість затоплення водою або селем (водогрязевий потік), тому не варто вибирати під місце для табору русла пересохлих річок. Потрібно враховувати вірогідність зсувів грунту, сходження снігових лавин, каменепадів, виникнення лісових пожеж, загорання торф'яних грунтів, утворення провалів у карстових породах тощо. Рівень стояння ґрунтових вод повинен бути достатньо низьким (не вище ніж 1,5-2,0 м до поверхні). Ділянки з негустим лісом або великим чагарником є найбільш оптимальними для облаштування табору, тому що особовий склад буде захищений від холодних вітрів взимку і від сонячних променів влітку. Деревину можна при необхідності використати для будівництва пристосова­них польових жител, для обігріву та приготування їжі.

В Україні, де взимку часто бувають відлиги, не рекомендуєть­ся вибирати низинні місця через загрозу їх підтоплення.

У разі розташування на місцевості з глибоким сніговим покри­вом, сніг за необхідності можна використати як будівельний матер­іал для сніго-крижаних споруд. Придатність ділянки для розміщен­ня військ за гігієнічними показниками встановлюється санітарно-епідемічною розвідкою.

Для розміщення особового складу споруджують польові бу­динки й укриття різних типів: заслони, заслони-навіси, курені, будівлі зі снігу та криги, землянки, намети, наземні спрощені споруди (ба­раки), інвентарні збірно-розбірні та пересувні будиночки (вагончи­ки, кунги). Вибір типу і ступеня благоустрою польових приміщень визначається бойовою, в тому числі радіаційною і хімічною обста­новкою, вірогідним терміном перебування військ на даному місці, кліматичними та погодними умовами, рельєфом і грунтово-геологічною характеристикою місцевості, наявністю будівельних матері­алів та інженерної техніки.


<< предыдущая страница