asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3

ІІІ. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом.

Причини виникнення проблеми, яку пропонується розв'язати програмним методом, визначаються сучасними процесами у функціонуванні органів місцевої влади, внутрішнього розвитку ІГС, а також різними аспектами забезпечення фінансової та інституційної спроможності взаємодії між ними.

До основних причини виникнення проблеми належать наступні (1-4):

1. Низький рівень усвідомлення громадянами демократичних механізмів участі та самоорганізації у процесі вирішення місцевих проблем:

- відсутність усталеної демократичної практики участі громадян у вирішенні місцевих проблем;

- несформованість громадянської культури, низький рівень усвідомлення соціумом таких базових понять як громадянське суспільство, демократія, права людини та верховенство закону, розподіл влади, узгодження інтересів, світський характер держави, толерантність та пошук консенсусу, багатоконфесійність і повага до прав меншин;

- правовий нігілізм громадян, незнання законів, своїх конституційних прав та обов'язків;

- високий рівень суспільної підтримки патерналістського характеру держави.

2. Недосконалість місцевих механізмів сприяння розвитку громадянського суспільства:

- нерозвиненість механізмів сприяння місцевими органами влади розвитку громадянського суспільства, його обмеженість рамковими актами центрального рівня;

- відсутність цілісного розуміння суспільної ролі ІГС з боку місцевих органів влади, влада розглядає ІГС у якості інструменту легітимізації вже прийнятих управлінських рішень;

- невизначеність на формальному рівні місцевих пріоритетів процесу взаємодії влади та ІГС, високий рівень залежності співпраці між владою та громадськістю від суб'єктивних політичних або інших обставин;

- невизначеність на формальному та неформальному рівні переліку управлінських питань, вирішення яких неможливе без участі ІГС;

- неготовність місцевих органів влади до рівноправної співпраці з ІГС, у т.ч. щодо обміну офіційною інформацією про свою діяльність;

- залежність інтенсивності співпраці органу владу із ІГС від волі конкретної посадової особи, що спричиняє проблему у забезпеченні довгострокової взаємодії;

- епізодичний та локальний характер відносин, взаємодії та підтримки між ІГС та місцевими органами влади;

- розпорошення зусиль місцевих органів влади у сфері громадянського суспільства на різних рівнях управлінської вертикалі, відсутність системи звітності, моніторингу та оцінки ефективності взаємодії органу влади із ІГС;

- неготовність місцевих органів влади реформувати традиційні форми взаємодії із громадськістю (громадські ради, слухання, консультації тощо).

3. Самоізольованість, слабка координованість та інституційна слабкість ІГС Харківської області:

- більшість ІГС мають лідерський характер, недорозвинені системи демократичного внутрішнього управління, а також не забезпечені розгалуженою мережею активістів та членів;

- несистематичність діяльності ІГС, залежність їх активності від проектно-грантової діяльності, міжнародного або бюджетного фінансування;

- відсутність обґрунтованих пріоритетів в діяльності значної кількості ІГС, відірваність від місцевої специфіки;

- слабкий кадровий та експертний потенціал ІГС Харківської області, відсутність сталих механізмів ротації керівного складу ІГС;

- несформованість практики публічного звітування ІГС перед своїми членами та місцевою громадою за результами діяльності;

- упереджене ставлення до співпраці з органами влади, сконцентрованість ІГС на отриманні від місцевої влади бюджетних ресурсів та пільг;

- низька здатність щодо розробки та лобіювання на місцевому рівні нормативно-правових актів;

- відсутність сталої практики координації зусиль між ІГС області, низька інтенсивність обміну інформацією та практиками між ІГС;

- високий ризик політизації діяльності ІГС, зловживання непублічними механізмами лобіювання своїх інтересів на рівні місцевих органів влади;

- нерівномірна активність ІГС на рівні обласного центру та районів Харківської області;

- низький рівень присутності ІГС в інформаційному просторі регіону, відсутність публічних програм діяльності ІГС.

4. Відсутність стабільного фінасування ІГС Харківської області:

- низький рівень фінасування ініціатив ІГС мешканцями області, малим, середнім та великим бізнесом;

- домінування джерел фінасування над пріоритетами діяльності ІГС;

- нестабільність джерел фінансування ІГС;

- непрозорість розподілення бюджетних ресурсів між ІГС регіону;

- відсутність практики проведення місцевими органами влади моніторингу та оцінювання ефективності використання бюджетних ресурсів, спрямованих на підтримку ІГС регіону;

- відсутність практики публічного декларування ІГС регіону джерел фінасування, його обсягів та витрат.

Вирішення проблеми шляхом прийняття обласної цільової програми зі сприяння розвитку

громадянського суспільства забезпечить:

- визначення короткострокових, середньострокових та довгострокових пріоритетів місцевої влади у питаннях, які стосуються розвитку громадянського суспільства;

- консолідацію та підвищення ефективності зусиль місцевої влади у сфері громадянського суспільства;

- створення цілісної системи ініціювання, впровадження та контролю за виконанням спільних заходів між місцевими органами влади та ІГС регіону.

- підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів, спрямованих на розвиток громадянського суспільства, що також матиме позитивний вплив на залучення зовнішніх ресурсів на вирішення місцевих проблем;

- поліпшення іміджу Харківської області, яка розвивається в межах демократичних практик.

^ IV. Мета програми.

Побудова ефективної моделі сприяння місцевими органами влади розвитку громадянського суспільства в Харківській області.

Досягнення мети програми базується на наступних завданнях:

- створення на місцевому рівні сприятливих правових та інших умов діяльності ІГС шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів;

- включення громадської проблематики до пріоритетів соціально-економічного розвитку регіону;

- створення цілісної системи ініціювання, впровадження та контролю за виконанням спільних заходів між місцевими органами влади та ІГС регіону;

- визначення і втілення довгострокових принципів взаємодії органів місцевої влади із структурами громадського суспільства, створення інфраструктури для такої взаємодії;

- реформування функцій управлінських структур, відповідальних за взаємодію із ІГС регіону;

- розширення участі ІГС регіону у процесі прийняття та реалізації місцевими органами влади управлінських рішень, реформування консультативно-дорадчих механізмів та впровадження практик громадської експертизи;

- розширення соціальної бази ІГС через розробки та втілення універсальних принципів їх взаємодії з громадянами (членська політика та внутрішнє управління);

- вироблення прозорих механізмів підтримки місцевими органами влади діяльності ІГС у процесі реалізації ними соціально-значимих ініціатив;

- встановлення практики публічного звітування місцевими органами влади та ІГС за результатами своєї співпраці;

- забезпечення належного рівня доступу ІГС до інформації про діяльність місцевих органів влади та їх посадових осіб;

- розробка та втілення регіональної політики, спрямованої на консолідацію мешканців Харківської області для вирішення соціально значимих проблем;

- розробка та втілення освітньої політики, спрямованої на підвищення громадянської та правової культури мешканців регіону;

- започаткування та інфраструктурне забезпечення спільних ініціатив органів влади та ІГС регіону щодо залучення небюджетних ресурсів для вирішення місцевих проблем;

- здійснення систематичного моніторингу взаємодії органів місцевої влади та ІГС, контролю за дотриманням принципів партнерства;

- розробка та впровадження партнерської стратегії місцевих органів влади та ІГС регіону щодо обміну досвіду, у т.ч. з іноземними партнерами, залученння позабюджетних ресурсів для розвитку громад Харківської області.

- створення та розвиток регіональних освітніх інституцій, спрямованих на підвищення професійної компетентності ІГС та місцевих органів влади в питаннях спільної діяльності;

- розробка та впровадження регіональної політики щодо залучення закладів вищої освіти, науково-дослідницьких установ та експертних організацій до спільних ініціатив ІГС та місцевих органів влади;

- розробка та впровадження регіональної політики, спрямованої на залучення громадян, великого, малого та середнього бізнесу до реалізації соціальнозначущих ініціатив.


^ V. Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів.

Аналіз причин виникнення проблем в українському суспільстві свідчить, що в умовах обмеженості всіх видів ресурсів (фінансових, організаційних, інтелектуальних) жоден з політичних та соціальних інститутів (влада, бізнес або громадськість) не здатен самотужки не тільки вирішити ці проблеми, а й іноді навіть просто на них впливати.

На сучасному етапі можна виокремити три базові підходи до розв’язання проблеми недосконалої та малоефективної політики в сфері громадянського суспільства Харківської області: фрагментовано-стихійний, проектно-грантовий та програмно-цільовий.

^ Фрагментаризовано-стихійний підхід до вирішення проблем в сфері громадянського суспільства.

Цей підхід активно практикується окремими структурами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, коли сприяння та підтримка громадянському суспільству надаються відповідно до самоініційованих і малоузгоджених з іншими ініціативами правилами та процедурами. Зусилля направляються на локалізовані й розрізнені ділянки суспільного життя. При такій практиці ресурси та можливості направляються на підтримку окремої частини громадських об’єднань, а не на формування сприятливого загального простору та прозорих механізмів підтримки всього громадського сектора. Треба зазначити, що фрагментовано-стихійний підхід був об’єктивно обумовлений на перших етапах усвідомлення проблеми і мав підготувати грунт для застосування більш ефективних підходів.

^ Проектно-грантовий підхід до вирішення проблем в сфері громадянського суспільства.

Проектно-грантовий підхід активно використовується громадськими організаціями Харківської області, які вирішують проблеми громадянського суспільства залежно від власної ініціативності, спроможності до самоорганізації й координації на основі двосторонніх або локальних контактів. Громадські організації орієнтовані на пошук підтримки з боку міжнародних та українських донорських організацій, а також отримання державних та комунальних коштів різних структур органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які вони могли б спрямовувати в рамках своєї діяльності на надання послуг населенню. Цей підхід має свої позитиви і може бути застосованим при застосуванні місцевими органами влади політики мінімального включення в розвиток громадянського суспільства. Суттєвий мінус такої політики - автономність діяльності органів влади та інститутів громадянського суспільства, їх співпраця при цьому не трактується

як пріоритет першої ваги. Інститути громадянського суспільства та органи влади залишаються сам на сам із своїми проблемами, їм бракує знань, досвіду, ресурсів для ефективного виконання своїх функцій. У той же час, проектно-грантова діяльність продовжує зберігати актуальність та має набувати інтенсивності у контексті удосконалення взаємодії між усіма зацікавленими у вирішенні місцевих проблем сторонами.

^ Програмно-цільовий підхід до вирішення проблем в сфері громадянського суспільства.

Програмно-цільовий підхід заснований на системних принципах формування механізмів сприяння і підтримки з боку органів місцевої виконавчої та представницької влади ініціатив і самоорганізації різних сегментів громадянського суспільства на території Харківської області. Цільова програма в сфері громадянського суспільства дозволить здійснити інтеграцію вже існуючих механізмів співпраці ІГС з органами влади, визначити та впровадити паритетні принципи взаємодії та встановити взаємну відповідальність за вирішення проблеми. Ресурсно-фінансове забезпечення цільової програми в сфері громадянського суспільства має закладатися до обласного бюджету та включатися до щорічних програм соціально-економічного розвитку. У той же час, в обов’язковому порядку цільова програма має передбачати паритетне (у порівнянні із комунальними коштами) залучення ресурсів громадських організацій, донорських структур та

міжнародно-технічної допомоги.

Програмно-цільовий підхід є найбільш оптимальним, оскільки він включає в себе позитиви проектно-грантової діяльності, забезпечує цілісність і системність політики різних суб’єктів щодо створення сприятливого середовища для виникнення і підтримки громадських ініціатив. Підхід базується на усвідомленні важливості активної скоординованої політики органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по забезпеченню ефективної співпраці з громадянським суспільством.

Однією з ключових переваг місцевої цільової програми зі сприяння розвитку громадянського суспільства є можливість об’єднати інтереси, зусилля та ресурси багатьох суспільних інститутів та спрямувати їх на вирішення актуальних проблем. Регіональний досвід впровадження окремих механізмів конкурсного фінансування діяльності ІГС з місцевих бюджетів показує, що економічна віддача від таких ініціатив зростає у декілька разів, на кожну виділену з бюджету гривню отримуємо додатковий внесок, який часто в 3-5 разів перевищує бюджетне фінансування. Поза тим, механізми спільної участі у вирішенні проблем, що будуть закладені в основу цільової програми мають стимулювати підвищення професійного рівня та інституційного розвитку, як ІГС, так і влади. Принципи партнерства та спільної відповідальності за результат повинні стимулювати до участі у програмі не просто тих, хто спроможний механічно виконати поставлені завдання, а найбільш ефективних суб’єктів: ефективні організації, ефективні ідеї, ефективні

пропозиції, ефективні варіанти вирішення тієї чи іншої проблеми. Цільова програма - це не просто механізм, який допомагає в умовах обмеженості ресурсів зробити їх використання ефективним, а й механізм, який є стимулом для розвитку сфери громадянського суспільства.



<< предыдущая страница   следующая страница >>