asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 4 5 6 7 8
^

ІІ. Зміст програми





Год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

^ 1. Вступ. Із драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століть (4 год.)

1

Основні тенденції розвитку драматургії наприкінці XIX – на початку ХХ ст.

«Нова драматургія», її засадничі принципи. Творчі знахідки та здобутки Г.Ібсена, А.Чехова, Дж. Б. Шоу.

Учень (учениця):

розповідає про основні тенденції розвитку драматургії наприкінці XIX – на початку ХХ ст., зокрема – про «нову драматургію» та її засадничі принципи.

називає творчі знахідки та здобутки Г.Ібсена, А.Чехова, Дж. Б. Шоу.


3

Гéнрік ÍБСЕН (1828–1906). «Ляльковий дім»

Життєвий і творчий шлях письменника. Генрік Ібсен – норвезький письменник, зачинатель європейської «нової драматургії». «Ляльковий дім» як соціально-психологічна дра­ма. Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі. Аналітична композиція твору. Новаторство Ібсена-драматурга.

Роль Ібсена в розвитку нової європейської драматургії («ібсенізм»).



Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому драми «Ляльковий дім»;

пояснює, чому норвежця Генріка Ібсена вважають зачинателем європейської «нової драматургії», новатором сцени;

перелічує та ілюструє прикладами з тексту основні нововведення Ібсена-драматурга: а) перенесення акценту із зовнішньої дії на дію внутрішню; б) посилення уваги до дискусії, гострого зіткнення різних думок і позицій; в) винесення зав’язки конфлікту драми поза межі дії драми; в) активне використання «відкритого фіналу»;

дає визначення п’єси «Ляльковий дім» як соціально-психологічної дра­ми;

ілюструє прикладами з тексту втілення рис «нової драми» в «Ляльковому домі;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

^ ТЛ Дає визначення поняття «зовнішня і внутрішня дія», «нова драма», ілюструє їх прикладами з п’єси Ібсена «Ляльковий дім».

^ 2. Із літератури першої половини ХХ ст. (17 год.)

2

Бурхливий і суперечливий суспільно-історичний розвиток світу в І пол. ХХ ст. (Перша світова війна, революції, тоталітарні режими, Друга світова війна), його неоднозначні зв’язки з культурним і літературним процесом. Зміна світоглядних та естетичних систем. Складність і неоднозначність художнього процесу І пол. ХХ ст. Глибокий структурний переворот в естетичній свідомості та художній творчості, формування нових принципів і структур естетико-художнього мислення та нової системи літературних напрямів, стилів і жанрів.

Модернізм як некласична модель культури, найновіше й найпослідовніше втілення естетико-художнього перевороту ХХ ст. Кардинальні зрушення у світогляді, філософсько-науковому мисленні, формі та змісті творів. Прагнення до витворення нової «художньої мови», адекватної ментальності ХХ ст. Авангардизм 1910-20-их років і здійснювана ним «революція в мистецтві», його основні течії (футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм). Співвідношення модернізму та авангардизму, їхня естетико-художня спорідненість і специфічні риси.

Доля реалізму в літературі І пол. ХХ ст., його еволюція та модифікації, пошуки нових засобів і форм художнього вираження. Елітарна та масова культура.

Учень (учениця):

визначає розвиток модернізму і авангардизму як провідні тенденції літературного процесу першої половини ХХ століття;
висловлює судження про суспільно-історичний розвиток світу в І пол. ХХ ст. та його неоднозначні зв’язки з культурним і літературним процесом;
визначає футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм як основні течії авангардизму 1910-20-их років;
висловлює судження про долю реалізму в літературі XX ст. (з одного боку – продовження тради­цій літератури попередніх епох, з другого – пошуки нових засобів і форм художнього вира­ження, взаємодія з модернізмом);
розповідає про особливості культурної ситуації в умовах тоталітаризму;
характеризує роздвоєння культурного процесу на два річища (елітарну та масову культуру) як характерну ознаку культурної ситуації ХХ століття.
^ ТЛ Дає визначення понять «авангардизм», «модернізм» (у літературі).

2

Загальна характеристика модерністських явищ у художній прозі першої половини ХХ ст. Ф.Кафка, Дж. Джойс і М.Пруст як заснов­ники («батьки») європейської модерністської прози.

^ Франц КÁФКА (1883–1924). «Перевтілення»

Життєвий і творчий шлях письменника. Кафка – австрійський письменник-модерніст. Своєрідність світобачення та його художнього втілення в оповіданні «Перевтілення». Грегор Замза та його родина.

Особливості стилю Кафки, специфіка поєднання реальності та міфотворчості у його гротесковому художньому світі.

Учень (учениця):

пояснює, чому Франца Кафку, Джеймса Джойса і Марселя Пруста називають засновниками («батьками») європейської модерністської прози;

характеризує світоглядні та естетичні засади модернізму в літературі, головні художні здобутки «батьків» європейської модерністської прози;

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому оповідання «Перевтілення»;

називає характерні особливості індивідуального стилю австрійського письменника-модерніста Франца Кафки (поєднанні реальності та міфотворчості; підкреслено буденний, беземоційний опис фантастичних подій; гротескове відтворення трагізму буття «маленької людини»);

висловлює судження про особливості стосунків Грегора з його родиною.

^ ТЛ Дає визначення понять «гротеск», «міфотворчість», «експресіонізм».

2

Джеймс ДЖОЙС (1882–1941). «Джакомо Джойс»

Життєвий і творчий шлях письменника. Джойс – ірландський письменник-модерніст. Харак­терні риси поетики модерністських творів Джойса: «потік свідомості», елемент пародійності та іронічності, яскраво виражена інтертекстуальність.

Психологічне есе «Джакомо Джойс», його автобіографічний характер.

Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому психологічного есе «Джакомо Джойс»;

називає та ілюструє прикладами з тексту психологічного есе «Джакомо Джойс» харак­терні риси поетики модерністських творів ірландського письменника Джойса: а) використання «потоку свідомості»; б) наявність елементу пародійності й іронічності; в) інтертекстуальність;

^ ТЛ Дає визначення понять «потік свідомості», «інтертекстуальність», «алюзія», «ремінісценція».

5

Михáйло БУЛГÁКОВ (1891–1940). «Майстер і Маргарита»

Життєвий і творчий шлях російського письменника М.Булгакова. Булгаков і Київ.

Творчий шлях письменника до «внутрішньої еміграції». Роман «Майстер і Маргарита» як вершина його творчості. Проблематика і система образів твору. Особистість і влада, різні аспекти потрактування проблеми. Трагізм долі митця (майстра). «Майстер і Маргарита» як роман-міф, його джерела, трансформація міфічних мотивів. Поєднання реальності та фантастики в романі. «Московські» та «єршалаїмську» розділи твору та художні засоби їхнього зв’язку. Особливості композиції твору – «роман у романі».

Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника (зокрема про те, що М.Булгаков народився і виріс у Києві, на Андріївському узвозі є його будинок-музей, а творчість пов’язана з Україною);

висловлює судження про місце роману «Майстер і Маргарита» в творчому доробку письменника;

наводить приклади поєднання автором реального та ірреального в творі;

характеризує проблематику та головних героїв роману;

розповідає про дві частини твору («єршалаїмську» і «московську») та ілюструє прикладами з тексту засоби їхнього зв’язку;

висловлює судження про особливості композиції твору Булгакова – «роман у романі» (роман Майстра про Ієшуа як складова роману Булгакова «Майстер і Маргарита»);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

^ ТЛ Висловлює судження про особливості композиції твору (роман в романі)

3

Глибинні зрушення в поезії початку ХХ ст. Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст.

^ Рáйнер Марíя РÍЛЬКЕ (1875–1926). «Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось дерево звелось...»

Життєвий і творчий шлях письменника. Синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій в поезії австрійського поета Р.М.Рільке. Вираження традиції відчуження людини в дегуманізованому світі. Ностальгія за втраченою єдністю людини зі світом.

Рільке і Україна, українські мотиви в його творчості.
ҐІЙÓМ Аполлінéр (1880–1918). «Лорелея», «Міст Мірабо», «Зарізана голубка й водограй»

Життєвий і творчий шлях письменника. Еволюція французького поета Ґійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм, звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження «прямим словом». Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього.
^ Федерíко Гарсíа ЛÓРКА (1898–1936). «Балада про чорну тугу», «Гітара», «Газела про темну смерть», «Касида про сон під зорями»

Життєвий і творчий шлях іспанського поета Гарсіа Лорки, його міфопоетика. Синтез у творах міфології і фольклору з поетикою модернізму. Персоніфікація природних сил і стихій.

Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

характеризує творчість австрійського поета Райнера Марії Рільке (1875–1926) як синтетичний (об’єднаний) вияв новітніх течій і тенденцій у поезії (на матеріалі творів «Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось дерево звелось...»);

наводить приклади втілення в творах Р.М.Рільке мотивів: а) відчуження людини в дегуманізованому світі; б) ностальгії за втраченою єдністю людини зі світом; в) українських мотивів;

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

характеризує творчість французького поета Ґійома Аполлінера (1880–1918) як шлях від неоромантизму до кубофутуризму;

підтверджує свої судження прикладами з текстів поезій «Лорелея», «Міст Мірабо», «Зарізана голубка й водограй»;

простежує на матеріалі згаданих поезій зміну життєвої позиції поета, ствердження активно-творчого ставлення до життя;


розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

визначає персоніфікацію природних сил і стихій як важливу рису стилю поета, підтверджує свої висновки прикладами з поезій «Балада про чорну тугу», «Гітара», «Газела про темну смерть», «Касида про сон під зорями»;

виразно читає і аналізує вірші Р.М.Рільке, Гійома Аполлінера, Ф. Гарсіа Лорки.

^ ТЛ. Дає визначення понять «мо­дернізм», «авангардизм», а також ілюструє їх прикладами з конкретних поезій.

3

«Срібна доба» російської поезії, розмаїття літературних напрямів, течій та шкіл у поезії (символізм,­ акмеїзм, футуризм). Поети поза літературними угрупованнями. Трагічні долі митців «срібної доби».

^ Олексáндр БЛОК (1880–1921). «Незнайома», «Весно, весно, без меж і без краю...», «Скіфи»

Життєвий і творчий шлях письменника. О.Блок – найвидатніший поет російського символізму.
^ Аннá АХМÁТОВА (1889–1966). «Довкола жовтий вечір ліг», «Дав мені юнь ти сутужную», «Реквієм»

Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Акмеїзм, його естетичні засади і поетика у її твор­чості.

Пізня поезія Ахматової («Реквієм»). Анна Ахматова і Україна.
^ Борúс ПАСТЕРНÁК (1890–1960). «Визначення поезії», «По стіні збігали стрілки...», «Зимова ніч»

Життєвий і творчий шлях письменника. Пастернак і російський футуризм, неоднозначність стосунків поета з футуризмом. Еволюція поезії Пастернака.

Учень (учениця):

називає провідні модерністські й авангардистські напрями і течії «срібної доби» російської поезії, а також їхніх найвідоміших представників: символізм (Блок), футуризм (Маяковський, ранній Пастернак), акмеїзм (Ахматова);
визначає символізм як перший модерністський напрям «срібної доби» російській поезії, а творчість О.Блока як один із найповніших виявів російського символізму;

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

аналізує поезії «Незнайома», «Весно, весно, без меж і без краю...», «Скіфи», визначає наявність у них елементів символізму (звукопису, натяку, сугестії, символів тощо)

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поетеси;

пояснює, що видатна російська поетеса Анна Ахматова (справжнє ім’я – Ганна Горенко) протягом тривалого часу жила в Україні, закінчила гімназію в Києві;

визначає акмеїзм як модерністську течію «срібної доби» російській поезії, а творчість Анни Ахматової як одне з найповніших утілень можливостей акмеїзму;

аналізує поезії «Довкола жовтий вечір ліг», «Дав мені юнь ти сутужную», відзначає наявність у них елементів акмеїзму (чіткість, ясність і особливу «прозорість» образів);

називає риси пізньої поезії Ахматової: вишукану «простоту» стилю, звернення до наболілих суспільних проблем («Реквієм»);
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

висловлює судження про поетичну творчість Б.Пастернака, аналізує його поезії «Визначення поезії», «По стіні збігали стрілки...», «Зимова ніч»;

виразно читає і аналізує вірші О.Блока, Анни Ахматової, Б.Пастернака.

^ ТЛ Дає визначення понять «символізм», «акмеїзм», «футуризм», а також ілюструє їх прикладами з поезій, що входять до розділу.

^ 3. Із літератури другої половини ХХ століття (18 год.)

2

Двополюсність світу після Другої світової війни та її зв’язки із розвитком культурного і літературного процесу. Поява «країн соціалістичної співдружності» та їхніх літератур; запровадження в них «соціалістичного реалізму» та опір йому в польській, угорській, чеській та інших літературах.

Література Західної Європи і США. Тема Другої світової війни й руху Опору в повоєнні десятиліття. Поширення екзистенціалізму в літературі цього періоду.

Активізація літератур країн «третього світу», вихід на авансцену світової літератури 1950-60-х рр. роману й поезії Латинської Америки. Художня література в Японії.

Нові явища та тенденції в світовій літературі 1960-70-х рр.: активізація провідних жанрів інтелектуальної прози (роману-параболи, роману-міфу, роману-есе, роману-діалогу та ін.), а також поезії і драматургії; розквіт різних жанрів (роману-біографії, роману-репортажу, роману-щоденника, роману-розслідування та ін.) «літератури факту» (non-fiction) та її вплив на белетристику; розвиток наукової фантастики та антиутопії.

Переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини ХХ ст.

Учень (учениця):
розповідає про провідні тенденції в розвитку літератури середини – другої половини XX ст.;
висловлює судження про реалізацію теми Другої світової війни й руху Опору в повоєнні десятиліття, а також поширення екзистенціалізму в літературі цього періоду.

визначає як помітні явища літературного процесу другої половини ХХ століття:

активізацію літератур країн «третього світу», вихід на авансцену світової літератури 1950-60-х рр. роману та поезії Латинської Америки;

розквіт художньої літератури в Японії;

пожвавлення провідних жанрів інтелектуальної прози в 1960-70-х рр.;

переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини ХХ ст.

3

Бертóльт БРЕХТ (1898–1956). «Життя Галілея»

Життєвий і творчий шлях письменника. Брехт як драматург-новатор. «Епіч­ний театр» Брехта, його теоретичні засади й творча практика. Проблема моральної відповідальності вче­них за наслідки наукових досліджень у драмі «Життя Галілея». Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний харак­тер драми.


Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому драми «Життя Галілея»;

пояснює, що німецький драматург-новатором Брехт створив «епічний театр», де домінувала не дія, а ідея;

визначає проблему моральної відповідальності вче­них за наслідки своїх наукових досліджень як головну в драмі «Життя Галілея»;

висловлює судження про інтелектуальний харак­тер драми «Життя Галілея», наявність у ній проблем, що спонукають людину до філософських роздумів;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

^ ТЛ Пояснює поняття «епічна драма».

4

Альбéр KAMЮ (1913–1960). «Чума»

Життєвий і творчий шлях письменника. Камю – французький письменник, лауреат Нобелівської премії. Його філософські й естетичні погляди. Камю і екзис­тенціалізм. Абсурд і трагічний стоїцизм у романі «Чума». Проблема вибору людини в межовій ситуації та особистої відповідальності за цей вибір. Композиція і стиль твору.


Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому роману «Чума»;

характеризує філософські та естетичні погляди Камю;

висловлює судження про втілення в романі «Чума» рис екзистенціалізму; характеризує головних героїв твору;

пояснює, в чому полягає сенс перестороги Камю: переможні вигуки оранців супроводжуються сумнівами Ріє, який «згадав, що будь-яка радість – під загро­зою..., бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закрутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години»;

висловлює міркування про важливу думку Камю, висловлену у фіналі роману: «Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу»;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

^ ТЛ Дає визначення поняття «екзистенціалізм» (як літературне явище).

2

Ернéст Мíллер ХЕМІНГУÉЙ (1899–1961). «Старий і море».

Життєвий і творчий шлях американського письмен­ника, лауреата Нобелівської премії Хемінгуея, особливості його поетики й стилю.

«Старий і море» – повість-притча про людину. «Життєподібний» сюжет і філософсько-символічний зміст твору. Вплив Хемінгуея на розвиток художньої прози ХХ століття.

Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому повісті «Старий і море»;

пояснює, чому твір «Старий і море» американця Хемінгуея називають повістю-притчею про людину;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

^ ТЛ Дає визначення поняття «повість-прит­ча».

3

КАВАБÁТА Ясунáрі (1899–1972). «Тисяча журавлів»

Життєвий і творчий шлях письменника. Відомий письменник, лауреат Нобелівської премії Кавабата Ясунарі – «красою Японії народжений». Відображення національної етики та естетики в повісті. Гармонія людини і природи – одна з го­ловних проблем твору. Вишукана простота стилю письменника.

Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому повісті «Тисяча журавлів»;

наводить приклади утілення в повісті японської етики та естетики;

доводить прикладами з тексту, що пошук гармонії людини і природи є однією з го­ловних проблем твору;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

^ ТЛ Дає визначення поняття «ін­дивідуальний стиль» письменника; «національний (місцевий) колорит» художнього твору; наводить приклади використання місцевого колориту в тексті повісті «Тисяча журавлів».

4

Габріéль Гарсíа МÁРКЕС (нар. 1928). «Сто років самотності»

Життєвий і творчий шлях письменника. Г.Гарсіа Маркес – відомий колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії. Органічне поєднання буденного й фантастичного як характерні риси «магічного реалізму» в романі «Сто років самотності». Проблематика та система образів твору. Родина Буендіа у художньому часі й просторі твору.

Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому роману «Сто років самотності»;

висловлює судження про алегоричний сенс зображення історії родини Буендіа в художньому часі й просторі твору;

розрізняє реальність і вигадку в оповіданні;

характеризує підкреслено «буденне» зображення автором фантастичного як характерну ознаку «магічного реалізму»;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

^ ТЛ Дає визначення поняття «магічний реалізм»;

розповідає про національний колорит художнього твору.

4. Із літератури кінця ХХ - початку ХХІ століття (8 год.)

2

Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини ХХ ст., його тео­ретичні засади й художня (літературна) практика. Соціоісторичні, культурно-філософські та естетичні чинники розвитку постмодернізму в художній літературі. Основоположні принципи постмодерністської поетики. Найяскравіші представники постмодерністської прози (У.Еко, Дж.Фаулз, Дж.Барт, Дж.Хеллер, І.Кальвіно, П.Зюскінд, К.Рансмайр, М.Кундера, М.Павич та ін.). Постмодерністське мистецтво, його стосунки з елітарною та масовою культурою.

Учень (учениця):
розповідає про соціоісторичні, культурно-філософські та естетичні чинники розвитку постмодернізму в художній літературі;
називає представників постмодерністської прози та їхні твори;
наводить приклади втілення елементів постмодерністського мистецтва в масовій культурі.
^ ТЛ. Висловлює судження про особливості літератури постмодернізму.

2

Мúлорад ПÁвич (1929-2009). «Дамаскин»

«Перший письменник третього тисячоліття» серб М.Павич. Утілення в оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму. Можливість вибору шляхів читання твору на двох його «перехрестях» (в т.ч. на комп’ютері) як вияв характерної для постмодерністської літератури гри письменника з текстом і читачем, «відмови від монопольного права автора на істину». Інтенсивне використання фактів візантійської та поствізантійської культури («віртуальний історизм») як характерна ознака творчості М.Павича.

Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому оповідання «Дамаскин»;

наводить приклади втілення в оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму: «боротьба за читача» та її засоби: інтенсивне використання фактів візантійської і поствізантійської культури (зокрема, засобів відтворення «місцевого колориту»: балканських імен і географічних назв, побутових деталей тощо);

називає та ілюструє прикладами з тексту улюблені художні засоби письменника: розгорнуті (схожі на барокові) метафори, парадоксальні портрети та пейзажі, каталогізація, «плетення словес» тощо);

^ ТЛ Дає визначення поняття «постмодернізм» (як епоху в житті світової літератури і культури кінця ХХ - початку ХХІ століття).

2

Пáтрік Зюскінд. «Запахи, або Історія одного вбивці»

Життєвий і творчий шлях письменника. Риси постмодернізму в повісті «Запахи, або Історія одного вбивці»: «віртуальний історизм» («імітація» світогляду Франції доби Просвітництва); захоплюючий детективний сюжет, можливість багатьох варіантів інтерпретації тощо. Образ Гренуя та його літературні прототипи (крихітка Цахес, персонажі Ч.Діккенса і т.д.).

Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому повісті «Запахи, або Історія одного вбивці»;

з’ясовує та називає основні етапи розвитку сюжету;

формулює судження про значення фінальної сцени твору для розуміння ідеї твору;

характеризує головного персонажа;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

наводить приклади втілення в повісті рис постмодернізму.

^ ТЛ Дає визначення поняття «постмодернізм» (як доби в житті світової літератури і культури кінця ХХ - початку ХХІ століття);

2

Сучасний літературний процес (огляд)

Співіснування і взаємодія різних стилів, напрямів, течій. «Утеча культури на університетські кафедри», виживання і конкуренція художньої літератури з «відео», «мультимедіа», Інтернетом та іншими реаліями сучасності: «від Інтернету до Гуттенберга» (У.Еко).

Помітні сучасні літературні явища: творчість Ричарда Баха, Патріка Зюскінда, Паоло Коельо, Італо Кальвіно, Мілана Кундери, Харукі Муракамі, Януша Вишневського та ін.

Учень (учениця):

висловлює своє ставлення до творів сучасної літератури, обраних учителем/школярами для розгляду в класі;

порівнює сучасні художні тексти з творами, розглянутими в процесі вивчення предмета «Світова (світова) література»;
аналізує й інтерпретує конкретний сучасний літературний твір;
висловлює свої судження про роль художньої літератури в житті сучасної людини.


^ 5. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу (4 год.)

1

Найвидатніші здобутки світової літератури доби античності, Середньовіччя та Відродження

Учень (учениця):

називає та дає загальну характеристику найвидатніших явищ світової літератури цих епох (див. програму 8 класу), їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.

^ ТЛ Дає визначення зазначених у програмі понять.

1

Найвидатніші здобутки світової літератури ХVII і ХVIIІ століть, а також ХІХ століття (доба романтизму)

Учень (учениця):

називає та дає загальну характеристику найвидатніших явищ світової літератури цих епох (див. програму 9 класу), їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.

^ ТЛ Дає визначення зазначених у програмі понять.

1

Найвидатніші здобутки світової літератури ХІХ століття (доби реалізму та раннього модернізму)

Учень (учениця):

називає та дає загальну характеристику найвидатніших явищ світової літератури цих епох (див. програми 10 класів), їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.

^ ТЛ Дає визначення зазначених у програмі понять.

1

Найвидатніші здобутки світової літератури ХХ – початку ХХІ століття (у т.ч. сучасного літературного процесу)

Учень (учениця):

називає та дає загальну характеристику найвидатніших явищ світової літератури цієї доби (див. програми 11 класів), їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.

^ ТЛ Дає визначення зазначених у програмі понять.






<< предыдущая страница   следующая страница >>