asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 10 11



НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
На правах рукопису

НУРУЛЛАЄВ ІЛЬКІН САДАГАТ ОГЛИ



УДК 341.1.8

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

В СИСТЕМІ РАДИ ЄВРОПИ У БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ




Спеціальність 12.00.11 — міжнародне право



Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

БУРОМЕНСЬКИЙ

МИХАЙЛО ВСЕВОЛОДОВИЧ,

доктор юридичних наук, професор


Харків — 2008

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................….……..........… 3
РОЗДІЛ 1

ГЕНЕЗИС перетворення проблеми БОРОТЬБИ З корупціЄЮ у МІЖНАРОДНО-ПРАВОВУ ...................................... 13

1.1. Роль ООН у формуванні міжнародно-правових

антикорупційних стратегій ................................................…….....……...13

1.2. Створення в системі Ради Європи міжнародно-правового механізму боротьби з корупцією ………………….......................…….. 34

1.3. Україна у системі міжнародних антикорупційних договорів.......45
РОЗДІЛ 2

Група держав проти корупції як спеціалізований міжнародний контрольний механізм Ради Європи

2.1 Правова природа, повноваження та процедури Групи держав проти корупції ..….........................................................................................66

2.2 Принципи діяльності Групи держав проти корупції........…...….... 82

2.3 Юриспруденція Групи держав проти корупції……………………..89

РОЗДІЛ 3

Контрольні заходи Групи держав проти корупції ... 118

3.1. Перший та другий оцінювальний раунди………………………....118

3.2. Третій оцінювальний раунд ...............................................................153
ВИСНОВКИ .....................................................................……………....... 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .....................................…...... 178
^ ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Міжнародно-правове співробітництво в боротьбі з корупцією стає дедалі більш необхідною складовою міжнародно-правового співробітництва в боротьбі зі злочинністю. Корупція вийшла за межі державних кордонів, перестала бути злочином, який стосується тільки державних службовців; вона стала тим чинником, що створює умови для скоєння серйозних злочинів міжнародного характеру. У рамках ООН і Ради Європи було відкрито для підписання низку міжнародних конвенцій, які повинні інтенсифікувати міжнародну співпрацю держав щодо запобігання корупції. До цієї співпраці долучається й Україна. За цих умов особливої ваги набуває ґрунтовний правовий аналіз значних за обсягом та різноманітних за змістом юридичних зобов’язань, що виникають унаслідок такого співробітництва; міжнародно-правової позиції України в міжнародних антикорупційних органах; наслідків міжнародної антикорупційної співпраці для українського законодавства та суспільства загалом.

Україна, яка є стороною переважної більшості міжнародно-правових договорів, спрямованих на запобігання корупції, усе частіше бере активну участь у міжнародному співробітництві в боротьбі з корупцією, зокрема у Групі держав проти корупції. Істотно змінюється національне законодавство, пов’язане не тільки з розширенням поняття корупції, але й з удосконаленням правових засобів боротьби з нею.

Актуальність цього дослідження на сучасному етапі обумовлена низкою обставин. По-перше, участь України в міжнародно-правовій співпраці у запобіганні корупції потребує спеціальних досліджень для розробки виваженої та збалансованої міжнародно-правової позиції нашої держави стосовно сучасного розуміння корупції. По-друге, в українській міжнародно-правовій доктрині відсутні спеціальні дослідження міжнародно-правових питань співробітництва у боротьбі з корупцією. По-третє, існує нагальна необхідність у правовому аналізі сучасних уявлень про корупцію та боротьбу з нею, що формуються в практиці найбільш авторитетної світової антикорупційної організації – Групи держав проти корупції. По-четверте, потребують подальшої національної імплементації в Україні міжнародно-правові норми щодо боротьби з корупцією.

Усе це, безперечно, визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та її важливість з точки зору як загальної доктрини міжнародного права, так і вітчизняної.

Ступінь наукової розробленості теми. В Україні досі не проводилися спеціальні комплексні дослідження міжнародно-правових питань співробітництва в боротьбі з корупцією, хоча в цілому українські юристи серйозно вивчали деякі загальні аспекти міжнародного співробітництва в кримінально-правовій сфері (М.В Буроменський, В.М. Гребенюк, Н.В. Дьоміна, Н.A. Зелинська, О.В Касинюк, А.А Маєвська). В останні роки з’явилися кримінологічні (В.В. Голіна) та кримінально-правові (Н.О. Гуторова, В.М. Куц, О.В. Ус) наукові дослідження в цій сфері. Серед вітчизняних правознавців окремі міжнародно-правові аспекти міждержавного співробітництва в боротьбі з корупцією досліджував лише А. Візір. До того ж, ця проблематика викликає значну зацікавленість і в зарубіжних юристів-міжнародників (Л. Ачер, Г. Дрост, С. Девідсон, Р. Ковер, К. Літфік, Г. МакДугал, В.П. Панов, П. Фінкельман, Д. Харріс та ін.)

У дисертації аналізуються вітчизняні загальнотеоретичні міжнародно-правові дослідження М.В. Буроменського, А.С. Гавердовського, В.Н. Денисова, В.І. Євінтова, А.С. Мацка та спеціальні праці українських юристів, присвячені міжнародному співробітництву в царині боротьби зі злочинністю. Теоретичну основу дослідження складають роботи вітчизняних юристів-міжнародників– М.М. Микієвича, Л.Д Тимченка, В.І. Муравйова.

У роботі використані також міжнародно-правові дослідження зарубіжних юристів (Д. Гом’єн, Г. Дрост, С. Девідсон, І.І. Карпець, Ю.М. Колосов, К. Літфік, І.І. Лукашук, П. Маланчук, Р.А. Мюллерсон, В.П. Панов, М.Л. Ентін, М. Ейкхерст, Д. Харріс).

Емпіричною базою дослідження є найважливіші міжнародно-правові документи, що регулюють діяльність Ради Європи і Групи держав проти корупції, а також міжнародні договори про запобігання та покарання корупції, ухвалені в рамках Ради Європи: Статут Ради Європи, Статут Групи держав проти корупції, Правила процедури Групи держав проти корупції, Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією, Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією, акти Комітету Міністрів Ради Європи. У роботі проаналізовані також акти здійснення Групою держав проти корупції контрольних заходів, а саме Оціночні звіти, ухвалені в результаті трьох оціночних раундів Групи. Проаналізовано також практику Європейського суду з прав людини як моніторингового органу з дотримання Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який створює власну юриспруденцію. Розглянуто нормативно-правові акти України, спрямовані на боротьбу з корупцією з погляду їх відповідності міжнародно-правовим зобов’язанням нашої держави.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми «Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права» (державна реєстрація № 0106u002284).

^ Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування особливостей діяльності Групи держав проти корупції як єдиного моніторингового органу Ради Європи з контролю за дотриманням державами антикорупційних конвенцій.

Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлено такі головні завдання:

  • визначити соціальну й політико-правову обумовленість процесу формування міжнародно-правового співробітництва в боротьбі з корупцією на універсальному та регіональному рівнях;

  • здійснити юридичну оцінку глобальної мережі правового міждержавного співробітництва з питань запобігання корупції та визначити місце антикорупційних органів Ради Європи в цій мережі;

  • дослідити правову природу, повноваження, принципи діяльності Групи держав проти корупції та визначити її місце в системі Ради Європи;

  • надати правову характеристику рекомендаціям Групи держав проти корупції та висвітлити особливості їх внутрішньодержавної імплементації;

  • визначити зміст та обсяг міжнародно-правових зобов’язань України за договорами Ради Європи з питань боротьби з корупцією;

  • дослідити особливості міжнародних контрольних заходів Групи держав проти корупції та з’ясувати їх роль в удосконаленні внутрішньодержавних організаційно-правових заходів боротьби з корупцією;

  • оцінити сучасний рівень дотримання в законодавстві України міжнародних норм, що випливають з участі в договорах Ради Європи про боротьбу з корупцією;

  • дійти висновків і сформулювати рекомендації щодо національно-правової імплементації в українське законодавство норм договорів Ради Європи про боротьбу з корупцією та рішень Комітету Міністрів Ради Європи.

^ Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини держав Ради Європи в галузі міжнародно-правового співробітництва з контролю за дотриманням антикорупційних конвенцій.

^ Предметом дослідження є організаційно-правові питання міжнародного співробітництва держав в системі Ради Європи в боротьбі з корупцією.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання, властивих науці правознавства загалом і науці міжнародного права зокрема. Філософсько-світоглядною основою дослідження є загальні положення, принципи та парадигми діалектики, герменевтики, феноменології та синергетики. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертантом використовується увесь комплекс філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових і конкретно-наукових методів. У роботі широко використано формально-юридичний і порівняльно-правовий методи при дослідженні особливостей антикорупційної діяльності міжнародних органів та організацій на універсальному та регіональному (у межах правового простору Ради Європи) рівнях та під час виявлення загальних рис і відмінностей у міжнародно-правовому регулюванні застосування заходів боротьби з корупцією; історико-правовий – при визначенні ґенези перетворення проблеми корупції з суто внутрішньодержавної в міжнародно-правову; діалектичний, структурно-функціональний методи й метод абстрагування – при виявленні специфіки міжнародного співробітництва в боротьбі з корупцією та визначенні основних напрямків антикорупційної співпраці в органах Ради Європи; формально-логічний метод (аналізу і синтезу) та індуктивний метод застосовуються при вивченні існуючих теоретичних поглядів на правову характеристику корупції як родового явища, та теоретичних розробок щодо міжнародно-правової відповідальності за корупційні дії та нормативного регулювання відповідних суспільних відносин.

У роботі використано теоретичні положення загальної теорії права, міжнародного права, кримінального права.

Комплексний підхід до аналізу досліджуваних питань і використання зазначених методів дозволили всебічно розглянути розвиток і сучасний стан співробітництва держав Ради Європи у боротьбі з корупцією.

^ Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним науково-практичним дослідженням міжнародно-правового співробітництва держав Ради Європи в боротьбі з корупцією. Крім того, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, вивченням нових ідей і тенденцій розвитку правових механізмів, що розглядаються в роботі. Головні наукові положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну і становлять особистий здобуток дисертанта та винесені на захист є такі:

вперше:

  • обґрунтовано, що в системі ООН і Ради Європи активно формуються незалежні мережі міждержавного правового антикорупційного співробітництва, що створює загрозу формуванню автономних універсальної та регіональних моделей «антикорупційного права», побудованих на нормах конвенцій з текстуальними розбіжностями;

  • доведено, що Група держав проти корупції є субрегіональним відкритим міжнародним контрольним органом, членство в якому держав чи міжнародних утворень обумовлене визнанням правил співробітництва в антикорупційній сфері, які визначені керівними органами Ради Європи чи міжнародними угодами Ради Європи;

  • обґрунтовано дуалістичну природу Групи держав проти корупції, яка є органом міжнародного контролю за виконанням міжнародних договорів й одночасно виконує функції контролюючого органу Ради Європи. Дуалізм Групи виявляється також в участі Ради Європи у визначенні її повноважень; у формуванні основного складу Групи; у визначенні складу та статусу спостерігачів; у застосуванні обмежень щодо делегацій держав; у здійсненні матеріально-технічного забезпечення та в наданні Групі обслуговуючого персоналу;

  • доведено, що у своїй діяльності Група держав проти корупції керується основними принципами міжнародного права (наприклад, повага до принципу рівності та невтручання у внутрішні справи держав-членів) та низкою спеціальних принципів – уніфікації антикорупційного законодавства та формування єдиної антикорупційної практики держав-членів; обов’язковості контрольних процедур; взаємності щодо проведення перевірок у державах-членах; дотримання в процедурних питаннях балансу національного законодавства та міжнародних зобов’язань; конфіденційності;

  • доведено, що Група держав проти корупції активно і самостійно формує власну правову практику – «юриспруденцію», що складається з тлумачення норм конвенцій Ради Європи про боротьбу з корупцією та практики антикорупційної політики держав-членів;

  • обґрунтовано, що тлумачення Групою держав проти корупції антикорупційних конвенцій Ради Європи є автентичним і вона є єдиним уповноваженим органом, що здійснює таке тлумачення;

  • аргументовано, що виконання державами-членами Групи її рекомендацій, як пов’язаних з тлумаченням антикорупційних конвенцій Ради Європи, так і не пов’язаних з ним, повинно відбуватися в порядку застосування внутрішньодержавних процедур імплементації;



следующая страница >>