asyan.org
добавить свой файл
1 2
Наукова організація праці її зміст та завдання

Вступ.
Праця-це складне і багатоаспектне явище, яке вфідіграє в житті суспільства і кожної окремої людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невідємним від людського життя. Праця- це свідома доцільність людей,спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей

Як самостійній економічній науці праці притаманні кількісні і якісні характеристики .Кількісна полягає втому, що вона є витратою певного обсягу енергії.З економічної точки зору кількісна характеристика праці проявляється в таких поняттях ,як чисельність зайнятих , тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці тощо.

Норми праці є технічною основою раціональної організації виробництва. Організувати працю на підприємстві – це перш за все правильно розставити людей, зайняті виконанням єдиного завдання. Для цього необхідно знати, скільки праці і якої якості потрібно для виконання тієї чи іншої операції або іншої частини виробничого процесу. Правильна організація праці передбачає в першу чергу встановлення кількості пропорцій між окремими видами праці з врахуванням їх якісних відмінностей. Це можливо при умові, якщо у розпорядженні підприємства є науково обгрунтовані норми праці на всі види виконуваних робіт. Розділення і кооперація праці мають велике значення при розвитку технічного процесу.

Між нормуванням і організацією праці існує тісний взаємозв’язок. Науково обгрунтовані норми розраховуються і впроваджуються, виходячи з найбільш раціональної організації праці в певних умовах. В той же час сама норма праці може бути використана для оцінки раціональності трудового процесу і вибору того чи іншого її варіанту.

1.1Ïðàöÿ ÿê ïðåäìåò íàóêîâîãî åêîíîì³÷íîãî äîñë³äæåííÿ.

гçíîìàí³òí³ ïðîáëåìè òðóäîâî¿ ä³ÿëüíîñò³ ëþäåé ñòàëè îáºêòîì äîñë³äæåííÿ áàãàòüîõ íàóêîâèõ äèñöèïë³í.Ìåæ³ öèõ íàóê ,ÿê ïðàâèëî,ùå íåìàþòü ïîâíî¿, îäíîçíà÷íîñò³, òîìó çàðàç ìè êîðîòêî ðîçãëÿíåìî îñíîâí³ ïðîáëåìè:

-Ëþäñüê³ ðåñóðñè ÿâëÿþòü ñîáîþ íàéâàæëèâ³øèé ôàêòîð áóäü-ÿêîãî âèðîáíèöòâà,îñíîâíèé åëåìåíò ñîö³àëüíî-òðóäîâèõ â³äíîñèí.

-“Ðèíîê ïðàö³”òà “Çàéíÿòò³ñòü íàñåëåííÿ ³ áåçðîá³òòÿ” ïðèñâÿ÷åí³ àíàë³çó ðèíê³â ïðàö³ òà ìåòîä³â ¿õ ðåãóëþâàííÿ, ôàêòîð³â äèíàì³êè çàéíÿòîñò³ íàñåëåííÿ , ïîëë³òèö³ äåðæàâè â ãàëóç³ çàéíÿòîñò³ ,ñîö³àëüíîìó çàõèñòó áåçðîá³òí³õ òîùî.  ÷àñòèí³ ïðàâîâîãî çàáåçïå÷åííÿ ðèíêó ïðàö³ ö³ ïðîáëåìèð ïåðåïë³òàþòüñÿ ç íîðìàìè òðóäîâîãî ïðàâà, à â ÷àñòèí³ ðåãóëþâàííÿ ðèíêó ïðàö³ – ç ïðåäìåòîì êóðñó “óïðàâë³ííÿ òðóäîâèìè ðåñóðñàìè”.

-Ëþäñüêèé êàï³òàë âèòçíà÷àºòüñÿ ñóêóïí³ñòþ ÿêîñòåé òà õàðàêòåðèñòèê ëþäèíè (çä³áíîñò³,îñâ³òà,çäîðîâ’я,професіоналізм тощо),що впливають на результати її трудової діяльності ³, â³äïîâ³äíî,íà ðîçì³ð ¿¿ òðóäîâèõ äîõîä³â .

Íàóêîâî-òåõí³÷íèé ïðîöåñ ÿê îñíîâîïîëîæíèé ôàêòîð ñó÷àñíîãî åêîíîì³÷íîãî ðîçâèòêó ïå6ðåäáà÷ຠñâîºþ íàéâàæëèâ³øîþ óìîâîþ êàðäèíàëüíå âäîñêîíàëåííÿ ðîáî÷î¿ ñèëè , ïîêðàùåííÿ ¿¿ õàðàêòåðèñòèêè íà ðèíêó ïðàö³.Âèä³ëåííÿ íàìè ïðîáëåì ÿêîñò³ ðîáî÷î¿ ñèëè ,îñâ³òè òà ïðôåñ³éíî¿ ï³äãîòîâêè â îêðåìó ãëàâó âèêëàäåíå çðîñòàííÿì çíà÷åííÿ öèõ àñïåêò³â ôîðìóâàííÿ òà âèêîðèñòàííÿ ëþäñüêèõ ðåñóðñ³â â åêîíîì³÷íîìó ðîçâèòêó ÿê îêðåìî¿ ëþäèíè , òàê ³ êîæíîãî ï³äïðºìñòâà ³ êðà¿íè âö³ëîìó

Íàóêîâà îðãàí³çàö³ÿ ïðàö³ â³ää³ëèëàñÿ â³ä åêîíîì³êè ïðàö³ â ñàìîñò³éíó íàóêó .Ïîêðàùåííÿ óìîâ ïðàö³ ñïðèÿº çðîñòàííþ ¿¿ ïðîäóêòèâíîñò³ ,ïðîòå ïîòðåáóº â³äïîâ³äíèõ ³íâåñòèö³é .

Ïðîáëåìîþ åêîíîì³êè ïðàö³ º îïòèì³çàö³ÿ óìîâ ïðàö³ ç âðàõóâàííÿì âçàºìî䳿 ñîö³àëüíèõ òà åêîíîì³÷íèõ ôàêòîð³â. Àëå óìîâè òà áåçïåêà ïðàö³ º ïðåäìåòîì âèâ÷åííÿ íàóêîâî¿ îðãàí³çàö³¿ ïðàö³.

Äîñë³äæåííÿ ïðîáëåì åôåêòèâíîñò³ ïðàö³ ïîëÿãຠïåðåäóñ³ì ó îñâîºíí³ òà ãðàìîòíîìó çàñòîñóâàíí³ ìåòîä³â : ç³ñòàâëåííÿ ðåçóëüòàò³â òà âèòðàò ïðàö³,äîõîä³â â³ òðóäîâî¿ ä³ÿëüíîñò³ òà çàòðàò íà óòðèìàííÿ ïåðñîíàëó;îö³íêè âíåñêó îêðåìèõ ñï³âðîá³òíèê³â òà êîëåêòèâ³â ó çàãàëüí³ ï³äñóìêè ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâà; âèçíà÷åííÿ ôàêòîð³â òà âèêîðèñòàííÿ ðåçåðâ³â ³ çìåíøåííÿ òà ïîêðàùåííÿ ðåçóëüòàò³â ³ çìåíøåííÿ âè

^ 1.2Поняття ,зміст і завдання організації праці

В умовах ринкової конкуренції ефе5ктивність діяльності стає вирішальною передумовою не лише розвитку,але і вживання підприємства. Тому суттєво зростає значення всіх факторів , на результативність виробництва. Огдним із найсуттєвіших факторів ефективності є науково обгрунтована організація праці.В зв`язку з цим організація проаці на підприємствах уже більше 100 років є предметом дослідження науки і практики.Теорія оганізації праці в своєму розвитку пройшли шлях від тейлоризму до сучасних концепцій “збагачення змісту праці”,”гуманізації праці “,”наукової організації праці”, тощо.Разом зти конкретне соціально-економічне завдання оптимизації організації праці є предметом щоденної практичної діяльності керівників і спеціалістів підприємств і організацій всіх форм власності та сфер діяльності.

Термін”організація”має декілька значень.

Перше значення – це внутрішня впорядкованість,узгодженість взаємодії відповідно окремих частин цілого. В цьому розумінні організація праці на підприємстві – це система виробничих взаємозвязків працівникі із засобами виробництва та між собою .що утворює певний порядок здійснення трудового процесу.Суттєвою ознакою організації праці є порядок трудового процесу на відміну від безпорядку як ознаки відсутності організації праці .

Друге значення терміну “організація “-це сукупність процесів чи дій,що призводять до утворення і вдосконалення зв`язків між частинами цілого.Логічніше було б вживати в цьому розумінні слово “організування”,але воно непоширене в українській мові . Тобто це дія функції управління.В цьому значенні організація праці на підприємстві –це сукупність процісів і дій по встановленню чи вдосконаленню порядку здійснення трудового процесу і зв`язаних з ним взаємозв`язків працівників між собою та засобами виробництва.

Отже організація праці повинна розглядатися з двох боків:по-перше ,як стан системи ,що складається з конкретних взаємоповязаних елементів івідповідає цілям виробництва;по-друге ,як система тична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем науки,техніки і технології.

Праця людей в прцесі виробництва організовується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.Тому організація праці завжди має дві сторони :природно-технічну і соціально_економічну.Ці сторони тісно повязані між собою і визначають зміст організації праці.

У змісті організації праці,виходячи з особливостей вирішуваних завдань,виділяють такі елементи:

  • поділ і кооперування праці,що передбачає науково обгрунтований розподіл працівників за систематизованими трудовими функціями ,машинами,механізмами,робочими місцями ,а також відповідне групування і комбінування працівників у виробничі колективи;

- нормування прі що передбачає ретельний розрахунок норми витрат праці на виробництво продікції і послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва.

-організація і обслуговування робочих місць,що включає їх раціональне планування і оснащення у відповідності з антропометричними і фізіологічними даними та естетичними смаками людини.

-покращення умов праці ,що передбачає усунення шкідливості виробництва,надлишкових фізичних ,психологічнихі емоційних навантажень,естетику виробництва ,формування системи охорони і безпеки праці ;

-ефективне використання робочого часу ,оптимізація режимів прці і відпочинку ;

-планування і облдік праці ;

-мотивація праці;

-зміцнення дисципліни праці.

Організація праці тісно в-заємопов`язана з організацією виробництва.Як складова частина організації виробництва організація праці включає проведення заходів,спрямованих на раціональне використання робочої сили.

^ 1.3Класифікація організаційних затрат робочого часу .

Під робочим часом розуміють встановлену тривалість робочої зміни. Робочий час ділиться на час роботи і на час перерв, або час нероботи.

Час роботи витрачається робітником на здійснення дій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань. Він поділяється на час продуктивної роботи і час роботи, непередбаченим виконанням виробничого завдання.

Час виробничої роботи включає в себе час підготовчо-заключної роботи, оперативної роботи, обслуговування робочого місця.

Час підготовчо-заключної роботи витрачається робітником на підготовку до роботи, на першочергове ознайомлення з роботою і на виконання дій, пов’язаних з її закріпленням, отримання наряду, технічної документації, ознайомлення з кресленням, отримання інструктажу майстра, наладка верстату, встановлення і зняття приспосіблення, здача роботи і ін.

Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що він повторюється не з кожною штукою виробу, а витрачається один раз на зміну або на партію виготовлюваних деталей і від розміру партії не залежить. Тому, коли тривалий час виконується одна і таж робота, наприклад у масовому виробництві виробів при обробці і переробці однієї і тієї ж сировини, підготовчо-заключний час в розрахунку на одиницю продукції буває незначним. В цих випадках при встановленні норм часу він, як правило, не враховується.

Партія – це визначена кількість однотипних деталей, що одночасно запускаються у виробництво, тобто обробляються з однієї наладки верстата.

Час оперативної роботи витрачається на здійснення основної мети операції і повторюється з кожною штукою виробу (обточування, свердління, штампування, обпилювання). В умовах виконання технологічних процесів обробки оперативний час складається з основного і допоміжного.

Протягом часу основної (технологічної) роботи здійснюється зміна форми, розмірів, зовнішнього виду, взаємного розміщення частин, структури і властивостей предмета праці, яка передбачена технологічним процесом. Прикладом основного часу маже бути час, що витрачається безпосередньо на різанні металів, на штампування, зварювання, збирання, закалювання, відпуск, плавлення, травлення, фарбування і т.п. Основний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.

На протязі машинно-автоматичного основного часу зміна предмету праці здійснюється робочою частиною обладнання без безпосередньої участі робітника: наприклад, робота верстата автомата, зняття стружки на верстаті з автоматичною подачею.

На протязі машинно-ручного основного часу зміна предмета праці здійснюється робітником механізмом машини при прямій участі робітника: наприклад, зняття стружки на верстаті ручною подачею, свердління електродреллю.

На протязі виконання ручного основного часу зміна предмету праці здійснюється безпосередньо робітником без застосування якого-небудь механізму: наприклад, ручна формовка, ручна ковка, обпилювання, фарбування виробу вручну, ручне збирання.

Час допоміжної роботи витрачається на різні прийоми, що забезпечують виконання основної роботи і повторюється або з кожним предметом праці, або через визначену їх кількість: наприклад, встановлення і зняття деталі з верстата або декількох деталей на оправку, управління верстатом (пуск і зупинка верстата, підвід інструменту, включення і виключення подачі), проміри деталі.

Допоміжний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним. Машинно-автоматичний допоміжний час витрачається при роботі на верстатах автоматах з автоматичним завантаженням деталі при механічному переміщенні частин верстата в вихідне положення. На протязі машинно-ручного допоміжного часу робота виконується робітником за участі механізму: наприклад, встановлення і зняття деталі за допомогою підйомного крану. На протязі ручного допоміжного часу робота виконується безпосередньо робітником без застосування якого-небудь механізму: наприклад, встановлення деталі вручну, вимірювання деталей, переміщення частин деталей вручну.

Час обслуговування робочого місця витрачається на догляд за робочим місцем і на підтримку його в робочому стані на протязі зміни.

Час обслуговування робочого місця і технологічних процесів обробки поділяється на час технологічного і організаційного обслуговування робочого місця.

Час технологічного обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем при виконанні основної роботи: наприклад, час на заміну інструменту, що затупився, на регулювання і підналадку верстату в процесі роботи, на правку інструменту, змітання стружки в процесі роботи.

Час організаційного обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем на протязі всієї робочої зміни, але переважно на початку і в кінці робочого дня: наприклад, час розкладання і збирання інструменту на початку і в кінці зміни, на чистку і змащування верстату, на огляд обладнання.

Часом роботи, не передбаченим виконанням виробничого завдання, рахується час виконання випадкових і невиробничих робіт, тобто непередбачених виробничим завданням, але викликаних виробничою необхідністю: наприклад, розмотування розбракованих бобін на мотальних машинах або зняття з заготовки зайвого припуску при механічній обробці і т.д.

Час перерв (час нероботи) – це період, на протязі якого робітник з різних причин не бере участі у роботі. Він поділяється на час регламентованих перерв, тобто перерв, які передбачені правилами внутрішнього порядку і існуючим законодавством, що регулює працю і відпочинок працюючих (час перерв на відпочинок і особисті потреби, виробничу гімнастику, час перерв). Враховуються також перерви, встановлені технологією і організацією виробництва: наприклад, технологічні перерви між стадіями фарбування і сушіння при багатослойовому покритті деталі барвниками; для провітрювання забоїв у шахті, перерви в роботі монтажників при підйомі блоку краном і т.д.

Тривалість перерв на регламентований відпочинок встановлюється в залежності від факторів, що враховують втомлюваність працівника: його фізичних зусиль, темпу роботи, забрудненості, вологості і температури повітря, шуму, вібрацій, теплових випромінювань і ін.

До часу нерегламентованих (усувних) перерв відносяться різні простої з технічних (ламання механізмів, відсутність різного виду енергії) і з організаційних причин (несвоєчасна подача матеріалу, інструменту, відсутність роботи), а також перерви, викликані порушенням трудової дисципліни робітником.

Затрати робочого часу виконавця можуть бути нормовані, ті, що включаються в склад норми часу, і ненормовані, які не включаються до складу норм часу. До нормованих належать затрати підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця, а також затрати часу на регламентовані перерви. Всі інші затрати робочого часу виконавця вважаються втратами, усунення яких забезпечує підвищення продуктивності праці.



следующая страница >>