asyan.org
добавить свой файл
  1 2
^

ПОСЛАННЯ З НАГОДИ 1025-ЛІТТЯ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСИ-УКРАЇНИ



З милості Божої зібравшись 27 червня 2013 р. у Золотоверхому Києві, в рік, коли відзначаємо 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України, Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату найперше закликає всіх до молитви про мир і єдність для Церкви і для українського народу.

Хрещення Руси-України – виняткова подія, що визначила історичну долю нашого народу. Як таїнство Хрещення оновлює людину, очищає від гріхів та відроджує до вічного життя, так і хрещення княжої Київської держави оновило її, збагатило численними духовними скарбами, відвернуло предків наших від злочестя і служіння неправдивим богам, а навернуло до служіння єдиному істинному Богові.

І. Християнство проповідувалося в наших історичних землях ще від апостольських часів. «Святий Апостол Андрій Первозваний – перший архієпископ Константинопольський, Патріарх Вселенський і апостол Руський. На Київських горах стояли ноги його і очі його Русь бачили, а вуста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Свята Русь обрана серед інших східних народів, бо в ній проповідував Апостол», – проголошує постанова Собору, що відбувався у Києві під головуванням святителя Іова (Борецького) в 1621 році, в час важкої боротьби за право українців бути православними.

Християнином був прославлений нинішнім Собором у лику святих Київський князь Оскольд, у час правління якого, за історичними свідченнями, відбулося перше хрещення. У своєму посланні святитель Фотій, патріарх Константинопольський (у 858 – 867 та 877 – 886 роках), пише: «Не лише болгари звернулися до Христа (це сталося 865 року), а й руси. Вони підняли руку на Ромейську імперію, але тепер і вони змінили еллінську й безбожну віру, у якій раніше перебували, на чисте життя у Христі. І в них запалала така спрага віри й наснага на праведне життя, що вони прийняли пастиря і з великим сумлінням приступають до Христових таїнств».


Християнкою стала дружина великого Київського князя Ігоря, рівноапостольна Ольга, яка і сама багато зробила для розповсюдження віри християнської, і онука свого, Володимира, виховала так, що після тривалих роздумів він не лише сам охрестився, але й державу свою зробив християнською.

Тому Хрещення Руси-України за рівноапостольного князя Володимира, 1025-ліття якого всі ми цього року відзначаємо, є не початком розповсюдження віри Христової в наших землях, а ключовою подією в її утвердженні. З Києва, з берегів Дніпра через проповідь та хрещення віра християнська православна поширилася по всіх навколишніх землях великої держави Руської: на північ до земель Новгородських, на захід у Галицькі та Волинські землі й на схід – до Приволзького краю.

Відтак, Київ є не лише давньою столицею княжої держави, але й духовною матір’ю у хрещенні всіх міст Руси. Київська Церква – матір для Церкви Московської та інших, що згодом постали на землях Київської держави. А Київський архіпастирський престол і кафедральна велика церква Софії, Премудрості Божої, довершена святим благовірним князем Ярославом Мудрим – єдиний історичний духовний центр для єднання всіх вірних дітей Київської Церкви.


Тому Помісний Собор підкреслює історичну правду, яку ніхто не може змінити, не повинен забувати або намагатися спотворити: світло Христової віри розійшлося саме з Києва по всій Русі!
Щоби звеличити себе, а значення Києва применшити, Московський Патріархат цього року вирішив розпочати власне святкування 1025-ліття з російської столиці, щоби продовжити його в Києві ніби як у другорядному місці та підкреслити, що нібито весь історичний спадок Руси належить Московському престолові.

Так перекручували історію вже не раз. У XVIІ столітті в Московії іноземцям розповідали, нібито за князя Володимира спочатку був охрещений Київ, а потім відразу – Москва, і в Москві був утверджений митрополичий престол. Із XVI століття там же говорили, що нібито головний убір московських царів – золота шапка азіатського походження, ймовірно подарована московському князю татарським ханом за віддану службу, як про це пишуть російські історики – насправді є подарунком візантійського імператора Костянтина Мономаха його онукові, київському князю Володимиру Мономаху, від якого потім «перейшла» у Московію.
Збудоване для московських царів за наказом Івана Грозного і відтворене для Романових місце в Успенському соборі у Кремлі також називали «Мономаховим троном», який нібито був подарований із Візантії, як символ передачі влади. І таких прикладів московської неправди можна наводити десятки.

Відзначаючи все це, Помісний Собор стверджує: Київська Церква є Церквою-Матір’ю для Московської, а претензії останньої духовно панувати в Києві та в Україні, переписуючи під себе історію – приречені на поразку, як і всяка неправда.


Святкування ж 1025-ліття Хрещення Київської Руси покликане нагадати і утвердити історичну правду, до вивчення і розуміння якої ми закликаємо і віруючих, і весь український народ.


ІІ. Ще одна, важлива для українського суспільства і держави мета, яку Собор відзначає у цьогорічному святкуванні, – нагадати всім про історичний вибір нашого народу на користь християнської європейської цивілізації.


Зараз Україна стоїть на роздоріжжі, обираючи своє майбутнє, визначаючи, у якому напрямку має відбуватися її розвиток. Святі князі Оскольд, Володимир, Ярослав Мудрий, свята княгиня Ольга понад 1000 років тому ясно вказали нам цей напрямок – до християнської Європи.
Ми не просимося бути прийнятими до Європи, адже понад тисячу років є її невід’ємною частиною, – нині як народ, у переважній більшості, ми прагнемо сучасного оновлення нашої країни на європейських і християнських засадах. Нам самим багато треба для цього зробити, але і Європа не має права відмовляти Україні в історичному праві бути визнаною її рівноправною частиною.

Хочемо наголосити: як не все у духовному, суспільному, державному житті України може бути схвалене Церквою, так не все, що є в сучасній Європі, повинно прийматися за зразок для зміни.

Європейська цивілізація також переживає духовну кризу. Войовничий секуляризм веде наступ на Церкву і християнство, на традиційні духовні та моральні цінності. Яскравим виявом цього наступу є пропаганда содомії та узаконення в окремих країнах під іменем «шлюбу» протиприродного блудного одностатевого співжиття.


Але наявність цих проблем має сприйматися нами як заклик до єднання зусиль із християнами Європи в боротьбі за євангельську мораль, традиційні християнські сімейні цінності, а не як привід відмовлятися від європейського майбутнього України.

ІІІ. Завершуючи це Послання, хочемо підкреслити: ніяких проблем ми, як Церква і як народ, не зможемо вирішити, ніякі труднощі не зможемо подолати без допомоги Божої. Тому відродження церковного життя, оновлення у суспільстві та державі ми повинні починати з власного духовного оновлення, з очищення від гріхів, подолання спокус. Саме завдяки такому особистому духовному відродженню наші предки, святі князі Київські, змогли збудувати велику та шановану сусідами державу.

Слова князя Київського Володимира Мономаха нехай нагадають нам про цей християнський обов’язок набувати чесноти, а гріх – викорінювати: «Усього ж паче – убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його; якщо хто буде достоїн навіть смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської», – повчає князь.

Помісний Собор від імені Київського Патріархату сердечно вітає зі святом 1025-ліття Хрещення Київської Руси всеукраїнську православну паству, православних українців у діаспорі, всіх християн України і весь український народ, а також сусідні з нами народи, які від Київської Церкви прийняли проповідь Євангелія і дар Святого Хрещення. Нехай це свято послужить нашому духовному оновленню, нагадає про наше правдиве історичне коріння та допоможе утвердити правильний вибір для майбутнього.


Разом зі святим рівноапостольним князем Володимиром проголошуємо: «Русь свята! Бережи віру Православну, в якій твоє утвердження!»


Від імені Помісного Собору

Української Православної Церкви

Київського Патріархату





* * * * *
^ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГІМН СТАВ КРАЩИМ ІЗ 193 КРАЇН СВІТУ ТА ЗАЙНЯВ ПЕРШЕ МІСЦЕ.
 
ЮНЕСКО визнала український гімн кращим у світі. Центр всесвітньої спадщини визнав гімн України (кращий гімн у світі), Інтерфакс - Україна з посиланням на центр новин ООН. За оцінкою включає в себе національні гімни 193 країн. Гімн України посів перше місце в загальному рейтингу. У той же час, були враховані чотири параметри, два з них український гімн отримав найвищу оцінку - милозвучність, гармонійність та поєднання музичної та текстової частин.
Україна була єдиною європейською країною, в першій п'ятірці, але в цілому у десятці кращих національних гімнів у світі включає в себе гімни Нової Зеландії (2 місце), Південна Африка (3-е), Австралія (4- е), США (5- й), Канада (6- е), Сполученого Королівства Великобританії та Ірландії (7-е), Іспанія (8- е), Франція (9- е) і Японія (10- е).
Можемо сравді гордитися.
* * * * *
^ UKRAINIAN NATIONAL ANTHEM PICKED AS THE BEST OUT OF 193 ENTRIES!

 

UNESCO recognized the Ukrainian anthem best in the world. Center for World Heritage sites recognized anthem of Ukraine the best in the world (Best National Anthem in the World), Interfax-Ukraine referring to the UN News Center. By rating includes national anthems of 193 countries.  Anthem of Ukraine won first place in the overall ranking.  At the same time, been taken into account four parameters, two of them Ukrainian anthem received the highest score - euphony, harmonious blend of musical and textual parts. The high point was also music solution for originality and integrity of the work.

 

Ukraine was the only European country in the top five, but in general the top ten best national anthems in the world includes anthems of New Zealand (2nd place), South Africa (3rd), Australia (4th), United States ( 5th), Canada (6th), the United Kingdom of Great Britain and Ireland (7th), Spain (8th), France (9th) and Japan (10th).
* * * * *


<< предыдущая страница